Рішення

від 01.10.2015 по справі 910/21780/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2015Справа №910/21780/15

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській Г.С.

розглянувши справу № 910/21780/15

за позовом компанії TRIENDOTTO INVESTMENTS LIMITED

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Пей Термінал";

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Пей Київ"

про стягнення 3 563 473,50 доларів США.

Представники сторін:

від позивача: Друг О.М., довіреність б/н від 20.08.2015р.;

від відповідача 1: Тиліпський Д.В., довіреність б/н від 20.08.2015р.

від відповідача 2: Тиліпський Д.В., довіреність б/н від 20.08.2015р.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулась компанія TRIENDOTTO INVESTMENTS LIMITED (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Пей Термінал" (надалі - відповідач 1) та товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Пей Київ" (надалі - відповідач 2) про стягнення 3 563 473,50 доларів США.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем 2 умов Договору № 2 про надання кредиту від 27.05.2013р., внаслідок чого за відповідачем 2 утворилася заборгованість у сумі 2 025 000,00 доларів США, за порушення сплати якої позивачем додатково нараховані: проценти за користування позикою - 198 450 доларів США, пеня у сумі 1 334 070,00 доларів США та 3% річних - 5953,50 доларів США.

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором № 2 про надання кредиту від 27.05.2013р., між позивачем та відповідачем 1 було укладено Договір поруки від 13.06.2013р., за умовами якого поручитель безвідклично та безумовно зобов'язується відповідати перед позивачем за виконання відповідачем 2 зобовязань за кредитним договором та рамковим.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2015р. порушено провадження у справі № 910/21780/15 та призначено її розгляд на 24.09.2015р.

До початку розгляду справи, через загальний відділ господарського суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 3 436 186,64 доларів США, а саме: 2 042 760,00 доларів США - позики, 227 921,06 доларів США - процентів за користування позикою, 6038,51 доларів США - 3% річних, 57365,18 доларів США - пені, а також 1 057 101,89 доларів США заборгованості, яка виникла, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 2 умов Рамкового договору в частині викупу програмного забезпечення, придбаного позивачем на виконання умов Рамкового договору від 13.05.2013р.

Отже, позовні вимоги розглядаються в межах ціни позову - 3 436 186,64 доларів США , оскільки відповідно до приписів ст. 55 ГПК України ціну позову визначає позивач.

В судовому засіданні 24.09.2015р. представник відповідачів заявив усне клопотання про перенесення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю підготувати відзив на позовну заяву з урахуванням уточнень, поданих позивачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду було оголошено перерву до 01.10.2015р.

Присутнім у судовому засіданні 01.10.2015р. представником позивача підтримано позовні вимоги з урахуванням поданих уточнень, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові та заяві про уточнення позовних вимог.

Присутній у засіданні суду представник відповідачів проти позову заперечував, посилаючись на обставини, наведені у відзиві на позовну заяву.

Так, представник відповідачів вказував на те, що позивачем не доведено вину відповідачів у порушенні зобов'язань за Рамковим договором від 13.05.2013р., оскільки відповідачі позбавлені можливості реалізовувати інвестиційний проект, на виконання якого було укладено з позивачем Рамковий договір від 13.05.2013р., що стало наслідком невиконання взятих на себе зобов'язань КП «Київський метрополітен», КП «Київпастранс», Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

Суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.05.2013р. між позивачем та відповідачами було укладено Рамковий договір, за умовами якого сторони домовились співпрацювати для цілей реалізації проекту «Електронний квиток» спрямований на впровадження єдиної єдиної загальноміської системи для оплати проїзду та обліку пасажирів у наземному та підземному міському пасажирському транспорті в місті Києві в організаційних, адміністративних та фінансових питаннях на кожному етапі реалізації проекту у відповідності до положень Інвестиційного договору, який буде укладений між товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Пей Термінал", Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та замовником проекту.

У п. 3.2. Рамкового договору сторони дійшли згоди, що товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Пей Київ" буде діяти в якості співінвестора товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Пей Термінал" щодо реалізації проекту, а позивач буде надавати фінансування у необхідному обсязі для реалізації проекту та інвестиційного договору у відповідності до умов цього Рамкового договору та окремих угод, що будуть укладені на основі цього договору.

На виконання умов Рамкового договору та з метою реалізації інвестиційного проекту, 27.05.2013р. між позивачем (за договором - кредитор) та відповідачем 2 (за договором - позичальник) був укладений Договір № 2 про надання кредиту.

Також, сторони уклали Додаткову угоду № 2 від 24.03.2015р. та Додаткову угоду № 3 від 15.06.2015р. до Договору № 2 про надання кредиту від 27.05.2015р.

Згідно з п. 1 Договору № 2 про надання кредиту (надалі - договір), кредитор надає позичальникові кредит, та зобов'язується передати на першу вимогу позичальникові грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути кредитору таку ж суму грошових коштів (суму кредиту) та суму відсотків, встановлених цим договором.

Сума кредиту складає 4 000 000,00 доларів США (п. 21. договору).

Відповідно до п. 2.4. договору, відсотки за користування кредитом становлять 9,8% річних із розрахунку 365 днів на рік.

У п. 2.4.1. договору визначено, що відсотки виплачуються щоквартально до 05 числа першого місяця поточного кварталу за попередній квартал.

Згідно з п. 3.6. договору № 2 про надання кредиту (з урахуванням внесених змін Додатковою угодою № 3 від 15.06.2015р.) кінцевий строк повернення кредиту та відсотків за користування кредитом - 31.12.2015р.

На виконання Договору № 2 про надання кредиту позивач надав відповідачу 2 грошові кошти в 2 080 720,00 доларів США шляхом їх перерахування на рахунок відповідача 2, що підтверджується наданими до справи валютними платіжними дорученнями системи SWIFT.

Проте, відповідач 2 в порушення умов договору своєчасно не сплачував проценти за користування позикою, внаслідок чого виникла заборгованість по сплаті процентів у сумі 272 921,06 доларів США.

Згідно з п. 3.8 договору, кредит повертається достроково у випадку початку процедури ліквідації позичальника, ініціювання процедури банкрутства позичальника, встановлення кредитором факту нецільового використання кредиту позичальником, та в інших випадках, коли є підстави вважати, що значно підвищився ризик неповернення або несвоєчасного повернення кредиту за згодою обох сторін.

Відповідно до п. 3.9. договору, кредит або його частка вважається повернутим в момент списання грошової суми, в рахунок погашення кредиту, та відсотків за користування кредитом, з банківського рахунку позичальника, що має бути підтверджено виписками з рахунка позичальника.

На підставі п. 3.8. договору, позивач 04.08.2015р. надіслав відповідачу 2 повідомлення про дострокове погашення суми кредиту та процентів. У відповідь відповідач 2 надіслав позивачу лист від 10.08.2015р., в якому вказав про відсутність достатніх коштів для погашення заборгованості за Договором № 2 про надання кредиту та просив перенести строк повернення позики та відсотків за користування позикою, у зв'язку з неотриманням грошових коштів від реалізації інвестиційного проекту згідно умов Інвестиційного договору № 050-13/2/131, який як встановлено судом 09.08.2013р. був укладений між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та відповідачем 1 (далі - інвестиційний договір).

Згідно з п. 1.1. інвестиційного договору, за умовами цього інвестиційного договору, відповідно до умов інвестиційного конкурсу та поданих конкурсних пропозицій, інвестор (відповідач 1) здійснює діяльність щодо фінансування усіх витрат на створення єдиної загальноміської автоматизованої системи для оплати проїзду та обліку пасажирів у наземному та підземному міському пасажирському транспорті та протягом строку, визначеного договором, здійснює експлуатацію створеної системи на нижченаведених умовах

Відповідно до п. 3.1. інвестиційного договору, сторони домовились, що відповідно до положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції, реставрації тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, затверджених умов інвестиційного конкурсу та конкурсних пропозицій інвестора, інвестування з боку інвестора (відповідача 1) здійснюється із залученням ТОВ «Альфа Пей Київ» (відповідача 2).

Згідно з п. 4.1. Рамкового договору, для цілей реалізації проекту позивач зобов'язується надати кредитні кошти на користь відповідача 2 на наступних умовах: сума кредиту не повинна перевищувати 4 000 000 доларів США; мета надання кредитних коштів - фінансування участі відповідача 1 та відповідача 2 у проекті у якості інвестора проекту та співінвестора проекту відповідно; відсотки - не більше 9,8% річних.

Відповідно до п. 4.3. Рамкового договору відповідач 2 зобов'язується використовувати кредитні кошти виключно для цілей участі у проекті, а саме: фінансування витрат, пов'язаних із впровадженням єдиної загальноміської автоматизованої системи для оплати проїзду та обліку пасажирів у наземному та підземному міському пасажирському транспорті в м. Київ у відповідності до умов цього рамкового договору та інвестиційного договору.

Отже, як встановлено судом, грошові кошти згідно Договору № 2 про надання кредиту надавалась з метою фінансування та реалізації інвестиційного проекту «Еелектронний квиток», згідно з умовами укладеного інвестиційного договору.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно частини першої та третьої статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем 2 не заперечено факт отримання коштів у розмірі 2 042 760,00 доларів США та не надано доказів сплати процентів за користування позикою. Зважаючи, що відповідач 2 вказав на відсутність достатніх грошових коштів на повернення позики та процентів за користування позикою в строк, передбачений договором, а також на те, що кінцевий строк повернення позики неодноразово переносився на більш пізній термін, суд вважає обґрунтованим наявність та підвищення ризику неповернення або несвоєчасного повернення позики та процентів за користування позикою.

Отже, позивач має право на дострокове повернення позики та процентів за користування позикою.

Згідно частини другої статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки під час розгляду судом спору по суті відповідач 2 не надав належних та допустимих доказів щодо належного виконання умов кредитного договору в частині своєчасної сплати процентів за користування позикою, відтак позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 2 042 760,00 доларів США та процентів за користування позикою в розмірі 272 921,06 доларів США визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 2 своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 пеню у розмірі 25% річних, нараховану за період з 12.08.2015р. по 23.09.2015р. за несвоєчасне повернення позики, що становить 57 365,15 доларів США.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 4.2. рамкового договору сторони цим дійшли згоди, що у випадку порушення будь-якою із сторін своїх платіжних зобов'язань на прострочену суму нараховується пеня за ставкою 25% річних. Пеня нараховується щоденно протягом періоду з дати настання строку платежу до дати фактичного платежу та підлягає сплаті негайно відповідній стороні на підставі пункту 4.2. рамкового договору.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування позивачем пені за період з 12.08.2015р. по 23.09.2015р., встановив, що розрахунок позивача є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в сумі 57 365,15 доларів США.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, відповідно позивач просить суд стягнути з відповідача нараховані за період з 05.09.2013р. по 23.09.2015р. 3% річних у сумі 6 038,51 доларів США.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних, задовольняє їх за розрахунком позивача, вказаним у позовній заяві, який є арифметично вірним.

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань, 13.06.2013 р. між позивачем та відповідачем 1 (за договором - поручитель) був укладений договір поруки.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з п. 2.1. договору поуки, поручитель цим безвідклично та безумовно зобов'язується перед кредитором: забезпечити вчасне виконання позичальником всіх відповідних забезпечених зобов'язань; та у випадку невиконання та/або прострочення виконання позичальником будь-якого забезпеченого зобов'язання за забезпеченими договорами, на письмову вимогу кредитора та у строк, визначений у п. 3.5 цього договору, виконати таке зобов'язання так, якби він був позичальником за забезпеченими договорами.

14.08.2015р. поручителю було направлено повідомлення-вимогу про виконання забезпечених зобов'язань за договором поруки. Однак, поручитель відповіді на претензію не надав, заборгованість за Договором № 2 про надання кредиту не сплатив.

У відповідності до ст. 553 Цивільного кодексу України, порука є договором, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Порука має похідний характер від забезпечуваного нею зобов'язання - своєчасного виконання умов договору. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 цього ж Кодексу передбачено, зокрема, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до змісту ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Таким чином, у зв'язку з невиконанням відповідачем 2 умов Договору № 2 про надання кредиту, а також невиконанням відповідачем 1 умов договору поруки, суд вважає обґрунтованим стягнення із відповідачів солідарно 2 379 084,72 доларів США.

Крім того, як вбачається з п. 6.1. Рамкового договору, відповідно до статті 2 цього договору реалізація проекту вимагає розробки спеціального програмного продукту для цілей забезпечення оплати проїзду та обліку пасажирів у наземному та підземному міському пасажирському транспорті міста Київ, а саме комп'ютерної програми «Автоматизована система оплати проїзду та обліку проходу пасажирів».

Згідно з п. 6.2. Рамкового договору, позивач зобов'язується забезпечити розробку програмного забезпечення та передачу програмного забезпечення на користь відповідача 1 з метою його подальшого встановлення і використання в рамках проекту в порядку, передбаченому в пунктах 6.3 - 6.8.

17.08.2015р. між публічним акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юніті» та позивачем був укладений Договір №1-15 купівлі-продажу (далі - договір купівлі-продажу).

Відповідно до п. 1.1. договору купівлі-продажу, продавець в порядку та умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, зобов'язаний передати покупцю у власність, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, зобов'язаний оплатити і прийняти наступне: «Комп'ютерна програма «Автоматизована система оплати проїзду та обліку проходу пасажирів».

Згідно з п. 1.2. договору купівлі-продажу, вартість товару, що купується за цим договором складає 23.000.000,00 гривень.

Факт передачі товару від продавця до покупця підтверджується двостороннім актом приймання-передачі (п. 2.4. договору купівлі-продажу).

Згідно з п. 6.4. Рамкового договору, в цьому пункті рамкового договору позивач та відповідач 1 дійшли згоди, що позивач зобов'язується продати програмне забезпечення на користь відповідача 1 після передачі права власності на програмне забезпечення на користь позивача на підставі договору купівлі-продажу програмного забезпечення № 1, а відповідач 1 зобов'язується придбати програмне забезпечення за ціною, яка буде дорівнювати ціні договору купівлі-продажу програмного забезпечення № 1 (Договір № 1-15 купівлі-продажу).

Відповідно до п. 6.5. Рамкового договору, позивач та відповідач 1, погодились, що ціна купівлі програмного забезпечення за договором буде додатково вказана позивачем у письмовому повідомленні, надісланому відповідачу 1 після переходу права власності на програмне забезпечення до позивача. Відповідач 1 цим зобов'язується сплатити на користь позивача ціну купівлі програмного забезпечення, яка буде дорівнювати ціні купівлі Договір № 1-15 купівлі-продажу, протягом 2 робочих днів після отримання Повідомлення позивача. Право власності на програмне забезпечення відповідно до цього договору купівлі-продажу програмного забезпечення переходить від позивача до відповідача 1 з моменту зарахування ціни купівлі договору купівлі-продажу програмного забезпечення на банківський рахунок позивача, вказаний в повідомленні позивача.

У п. 6.6. Рамкового договору, сторони дійшли згоди, що всі розрахунки на підставі договору купівлі-продажу програмного забезпечення будуть здійснюватися у доларах США шляхом переказу коштів на банківський рахунок позивача, згідно з письмовими інструкціями позивача. У випадку сплати ціни купівлі за Договором № 1-15 купівлі-продажу у гривні, ціна купівлі за Договором купівлі-продажу програмного забезпечення розраховується, виходячи з офіційного курсу гривні до долару США на дату укладення Договору купівлі-продажу програмного забезпечення.

Згідно з п. 6.7. Рамкового договору, для уникнення сумнівів позивач та відповідач 1 цим дійшли згоди, що пункти 6.4-6.8 цього Рамкового Договору становлять собою договір купівлі-продажу відповідно до законодавства України, в якому позивач та відповідач 1 погодити всі істотні умови, які передбачені законодавством України для такого типу договорів.

В силу ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зважаючи, що всі істотні умови щодо купівлі-продажу були погоджені сторонами під час укладання Рамкового договору від 13.05.2013р., суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем 1 фактично укладений договір купівлі-продажу програмного забезпечення.

Позивач 17.08.2015р. надіслав відповідачу 1 повідомлення про ціну та обов'язок оплатити програмне забезпечення, розроблене ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Юніті», за договором купівлі-продажу програмного забезпечення.

У відповідь на зазначений лист позивача, відповідач 1 листом від 18.08.2015р. повідомив про відсутність вільних коштів для оплати розробленого програмного забезпечення та просив відстрочити оплату товару, у зв'язку з ненадходженням грошових коштів від реалізації інвестиційного проекту згідно умов Інвестиційного договору № 050-13/2/131.

Отже, як встановлено судом, програмне забезпечення купувалось позивачем для передачі відповідачу 1 з метою реалізації інвестиційного проекту, передбаченого умовами інвестиційного договору.

При цьому, суд відзначає, що відсутність грошових надходжень та не реалізація інвестиційного проекту, згідно з умовами інвестиційного договору, не може бути підставою для звільнення від виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу програмного забезпечення та рамкового договору.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

На час розгляду спору, суду не були надані документальні підтвердження відсутності заборгованості за договором купівлі-продажу програмного забезпечення, а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача 1 суми в розмірі 1 057 101,89 доларів США є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню, виходячи з приписів ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Водночас,. між позивачем та відповідачем 2 був укладений договір поруки шляхом визначення відповідних умов у п.п. 7.1., 7.2., 7.4. Рамкового договору від 13.05.2013р., який був підписаний, зокрема і відповідачем 2.

Так, згідно пункту 7.1. Рамкового договору, відповідач 2 зобов'язується забезпечити належне виконання зобов'язання відповідача 1 на користь позивача згідно умов договору купівлі-продажу програмного забезпечення сплатити ціну купівлі програмного забезпечення, розмір якої не повинен перевищувати 1 100 000,00 доларів США (далі - забезпечене зобов'язання відповідача 1).

У відповідності з п. 7.2. Рамкового договору, відповідач 2безвідклично та безумовно зобов'язується перед позивачем: забезпечити вчасне виконання відповідачем 1 забезпеченого зобов'язання відповідача 1, та якщо у будь-який час відповідач 1 не виконає забезпечене зобов'язання відповідача 1, строк виконання якого настав, але яке не було виконане згідно з умовами договору купівлі-продажу програмного забезпечення, виконати, на письмову вимогу позивача, таке забезпечене зобов'язання відповідача 1 так, ніби він був покупцем за договором купівлі-продажу програмного забезпечення, та незважаючи на існування будь-якого додаткового забезпечення, наданого на користь позивача, будь-якими іншими особами.

Відповідно до п. 7.4. Рамкового договору, сторони погоджуються, що порука відповідача 1, надана відповідно до цієї статті 7 Рамкового договору, регулюється законодавством України та не вимагає укладення окремого договору поруки між відповідачем 2 та позивачем.

19.08.2015р. поручителю було направлено повідомлення-вимогу про виконання забезпеченого зобов'язання по сплаті ціни купівлі. Однак, поручитель відповіді на претензію не надав, заборгованість за не сплатив.

Таким чином, у зв'язку з невиконанням відповідачем 1 умов договору купівлі-продажу програмного забезпечення, а також невиконанням відповідачем 2 умов договору поруки, в силу приписів ст.ст. 543, 553, 554 ЦК України, суд вважає обґрунтованим стягнення із відповідачів солідарно 1 057 101,89 доларів США.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Водночас, відповідачами заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказами спростовані не були.

Беручи до уваги вищенаведені обставини та положення чинного законодавства, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ПЕЙ ТЕРМІНАЛ» (61166, м. Харків, вул. Новгородська, буд. 3А, офіс 312, код ЄДРПОУ 36035462) та товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ПЕЙ КИЇВ» (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 52 Б, офіс 510, код ЄДРПОУ 38620532) на користь Компанії TRIENDOTTO INVESTMENTS LIMITED (Строволу 77, Строволос Сентр, 2-й поверх, офіс 204, Строволос, 2018, Нікосія, Кіпр, реєстраційний номер НЕ320041) 2 042 760,00 доларів США- заборгованість за позикою, 272 921 доларів США 06 центів- заборгованість за процентами за користування позикою, 57 365 доларів США 15 центів - пеня за несвоєчасне повернення позики, 6 038 доларів США 51 цент - 3% річних, 1 057 101 доларів США 89 центів - заборгованість за оплатою товару, та 73 080,00 гривень - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 06.10.2015р.

Суддя А.І. Привалов