Рішення

від 01.10.2015 по справі 910/21566/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2015Справа №910/21566/15

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській Г.С.

розглянувши справу № 910/21566/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-Проф»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Манташов»;

про стягнення 38 975,82 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Паньшин С.С., довіреність № 10-11-14/02 від 10.11.2014р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-Проф»» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Манташов» (надалі - відповідач) про стягнення 38 975,82 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору № ФО/141 про надання послуг з охорони від 01.10.2013р. у визначений строк не розрахувався за надані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 25 550,00 грн., за прострочення оплати якої нараховано пеня в сумі 10 916,39 грн., 1015,12 грн. - 3% річних та 1494,31 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2015р. порушено провадження у справі № 910/21566/15 та призначено її розгляд на 01.10.2015р.

01.10.2015р. через відділ діловодства суду позивач подав докази на підтвердження здійснення відповідачем часткової оплати суми основного боргу в розмірі 17 500,00 грн. після відправлення позовної заяви на адресу суду.

Присутній у судовому засіданні 01.10.2015р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати боргу.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали від 21.08.2015р. не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, суду не надіслав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 21.08.2015р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, та отримана останнім.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2013р. між позивачем (за договором - виконавець) та відповідачем (за договором - замовник) було укладено договір № ФО/141 про надання послуг з охорони, у відповідності з п.п. 1.1., 1.2., 1.3. якого позивач зобов'язується за завданням відповідача надати послуги з охорони об'єкту, який знаходиться в користуванні відповідача на підставі договору оренди (найму) приміщення № 5 від 20.07.2013р. (копія в матеріалах справи) та розташований за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9, корп. № 95, а відповідач зобов'язується оплатити позивачу зазначену послугу на умовах цього договору.

Відповідно до п.3.1 договору, вартість послуг за договором визначається «Протоколом узгодження договірної ціни на надання послуг з охорони» (Додаток № 2), який є невід'ємною частиною договору.

У відповідності до п.3.1 договору, сторонами було підписано Протокол узгодження договірної ціни на надання послуг з охорони (Додаток № 2), відповідно до якого сторони погодили, що розмір вартості послуг з охорони за один календарний місяць становить 10 500,00 грн. з ПДВ.

Так, між позивачем та відповідачем було підписано Акт про початок надання охоронних послуг від 01.10.2013р., в якому встановлено, що позивач, починаючи з 18 год. 00 хв. 01.10.2013р. на умовах договору розпочинає надання охоронних послуг відповідачу щодо об'єкту, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9, корп. № 95.

Згідно з п.10.1 договору, останній набирає чинності з 01.10.2013р. і діє до 31.10.2014р. включно. Якщо будь-яка із сторін письмово не попередить іншу сторону за 30 (тридцять) календарних днів про припинення дії договору, то договір вважається припиненим ще на один календарний рік без обмеження кількості разів.

Судом встановлено, що 24.06.2015р. між сторонами було укладено Угоду про розірвання договору № ФО/141 про надання послуг з охорони від 01.10.2013р., в умовах п.1 якої сторони дійшли згоди про розірвання з 24.06.2015р. спірного договору за домовленістю сторін, останній день дії договору сторони визначили 23.06.2015р. (п.4 Угоди).

Умовами п.3.4 договору визначено, що фактичне надання позивачем послуг згідно договору фіксується сторонами у двосторонньому акті здачі-прийняття робіт (надання послуг), який складається не пізніше 10-го числа наступного місяця, що слідує за звітним.

Як вбачається з наявних у справі доказів, на виконання умов договору позивачем за актами надання послуг за період з 01.10.2013р. по 23.06.2015р., копії яких залучені до матеріалів справи, а оригінали було оглянуто в судовому засіданні, було надано відповідачу послуги з охорони на загальну суму 218 050,00 грн.

Згідно з п.3.3 договору, оплата вартості охоронних послуг здійснюється відповідачем на розрахунковий рахунок позивача щомісячно до 5-го числа місяця, в якому надаються охоронні послуги.

Відповідно до п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року).

Також, положення п.3.5 договору визначають, що у разі розірвання договору, відповідач зобов'язаний сплатити повну вартість фактично наданих охоронних послуг згідно актів наданих послуг не пізніше 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту розірвання цього договору.

Однак, відповідач в порушення умов договору, станом на звернення позивача з позовом до суду отримані послуги не оплатив, у зв'язку з чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість за надані послуги в сумі 25 550,00 грн.

Станом на 30.07.2015р. актом звірки взаєморозрахунків сторонами визначено остаточну заборгованість відповідача перед позивачем за послуги охорони в сумі 25 550,00 грн.

Отже, на день подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становила 25 550,00 грн.

Згідно з приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що відповідач свої зобов'язання по оплаті послуг з охорони у відповідності до актів наданих послуг виконав неналежним чином, що призвело до виникнення боргу станом на день звернення позивача з позовом до суду в сумі 25 550,00 грн. Відповідач частково оплатив заборгованість у сумі 17 500,00 грн. лише 17.08.2015р., що підтверджується випискою банку з рахунку позивача за 17.08.2015р., тобто після подання позову до суду (згідно штампу поштової установи позовну заяву відправлено на адресу суду 17.08.2015р.). У зв'язку з чим підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу по оплаті охоронних послуг в сумі 8050,00 грн. Водночас, в частині стягнення суми боргу в розмірі 17 500,00 грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, з віднесенням судових витрат у цій частині, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, на відповідача, оскільки звернення позивача з позовом до суду було зумовлено неправомірними діями відповідача.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 10 916,39 грн. - пені, 1015,12 грн. - 3% річних та 1494,31 грн. - інфляційні втрати, які розраховані окремо за кожним актом.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 7.6 договору передбачено, за прострочення терміну розрахунків з позивачем, передбачених цим договором, відповідач за кожен день прострочення платежу сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, визнав його обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 10 916,39 грн.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача, який є арифметично вірним.

Вимоги позивача щодо відшкодування інфляційних втрат суд задовольняє частково, в сумі 962,38 грн., згідно з уточненим розрахунком суду, з урахуванням того, що у період з травні 2015 року та червні 2015 року інфляція складала від'ємне значення (-).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 80 (п. 1-1), 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 17 500,00 грн.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Манташов» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; код ЄДРПОУ 33835789) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-Проф» (юридична адреса: 02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-б; фактична адреса: 02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 6; код ЄДРПОУ 37164192) 8050,00 грн. - основного боргу, 10 916 грн. 39 коп. - пені, 1015 грн. 12 коп. - 3% річних, 962 грн. 38 коп. - інфляційних втрат та 1802 грн. 07 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 06.10.2015р.

Суддя А.І. Привалов