Рішення

від 07.10.2015 по справі 910/20773/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2015Справа №910/20773/15

за позовом: Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», м.Київ, ЄДРПОУ 31731838

до відповідача: Виробничо-будівельного кооперативу «Агроспецбуд», м.Київ, ЄДРПОУ 19136357

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Лук'янівка» Шевченківського району, м.Київ, ЄДРПОУ 34966076

про стягнення 8 057,23 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Поліщук Л.П. - по дов.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Виробничо-будівельного кооперативу «Агроспецбуд», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 7226, 26 грн., інфляційних втрат в розмірі 649,96 грн. та 3% річних в сумі 181,01 грн.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилався на порушення Виробничо-будівельним кооперативом «Агроспецбуд» умов договору №115 від 02.04.2007р. про нарахування та збір платежів за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників в частині внесення плати за спожиті комунальні послуги за період з 30.11.2010р. по 30.04.2014р. (включно), що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у судове засідання 07.10.2015р., як і в попередні засідання суду, не з'явився, представника не направив, відзиву на позов не надав, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, правової позиції по суті спору не висловив.

Ухвалою від 17.08.2015р. господарського суду міста Києва залучено Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора «Лук'янівка» Шевченківського району до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Третя особа пояснень по суті спору не представила, у судове засідання 07.10.2015р. не з'явилась.

За висновками суду, Виробничо-будівельний кооператив «Агроспецбуд» та Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора «Лук'янівка» Шевченківського району були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявних у матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 04116, м.Київ, Шевченківський район, вул.Довнар-Запольського, буд.4, кв.95; місцем знаходження третьої особи є: 04116, м.Київ, Шевченківський район, вул.Довнар-Запольського, буд.6.

На вказані адреси судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвалу від 23.09.2015р. з метою повідомлення відповідача та третьої особи про час та місце розгляду справи.

Конверти з ухвалою від 23.09.2015р., скеровані на адреси відповідача та третьої особи, було повернуто до господарського суду міста Києва з відміткою «За закінченням встановленого терміну зберігання».

При цьому, судом прийнято до уваги, що ухвалу від 17.08.2015р. про порушення провадження було отримано відповідачем, що підтверджується поштовим повідомленням 0103034472525.

У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресами Виробничо-будівельного кооперативу «Агроспецбуд» та Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Лук'янівка» Шевченківського району, які зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача та третьої особи про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача та третьої особи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зауважити, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що відповідач та третя особа не були позбавлені права та можливості ознайомитись, в тому числі, з ухвалою від 23.09.2015р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на неявку відповідача та третьої особи у судове засідання 07.10.2015р. господарський суд зазначає наступне. Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні вимоги ст.27 Господарського процесуального кодексу України покладено також і на третіх осіб.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

У ст.69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом також враховано, що ухвалою від 23.09.2015р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а клопотань про відкладення розгляду спору не заявлялось.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, незважаючи на те, що відповідач та третя особа в процесі розгляду справи так і не скористались всіма правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа підлягає розгляду за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно з ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як свідчать матеріали справи, 02.04.2007р. між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м.Києві ради (сторона 1) (перейменоване на Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району») та Виробничо-будівельним кооперативом «Агроспецбуд» (сторона 2) було укладено договір №115 про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників, відповідно до п.1.1 якого сторона 1 здійснює нарахування та збір платежів на користь виробників послуг за спожиті стороною 2 комунальні послуги (теплова енергія, холодне водопостачання, водовідведення, тощо) в обсягах та за тарифами, визначеними у додатках до договору.

У п.1.2 договору №115 від 02.04.2007р. зазначено, що сторона 2 користується приміщенням загальною площею 52, 4 кв.м за адресою: вул.Довнар-Запольского, 4 на підставі договору купівлі-продажу.

Договір №115 від 02.04.2007р. діє з моменту його укладання по 01.04.2009р. У разі закінчення дії договору і за відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або його зміну після закінчення строку чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені правочином (п.п.5.1, 5.4 договору №115 від 02.04.2007р.).

Ухвалами 17.08.2015р. та від 23.09.2015р. сторін було зобов'язано надати пояснення щодо чинності договору №115 від 02.04.2007р.

Позивачем у поясненнях №2634/юр від 22.09.2015р. зазначено, що договір №115 від 02.04.2007р. було пролонговано у відповідності до п.5.4 вказаного правочину, а від відповідача заяв про припинення правочину не надходило.

Відповідачем всупереч приписам ст.124 Конституції України, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст.4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких рішення, ухвали, постанови, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, витребуваних судом пояснень представлено не було.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №2634/юр від 22.09.2015р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з нарахування та збору платежів за спожиті комунальні послуги.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Постачання теплової енергії (теплопостачання) - це діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору (ст.1 Закону України «Про теплопостачання»).

Як вказувалось вище, у п.1.2 договору №115 від 02.04.2007р. зазначено, що сторона 2 користується приміщенням загальною площею 52, 4 кв.м за адресою: вул.Довнар-Запольского, 4 на підставі договору купівлі-продажу.

Наразі, в матеріалах справи також відсутні належні та допустимі у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України докази відчуження Виробничо-будівельним кооперативом «Агроспецбуд» вказаного нежитлового приміщення у спірний період.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача не оспорювались, забезпечення, в тому числі, приміщення площею 52, 4 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Київ, вул.Довнар-Запольского, 4, тепловою енергією у період з 30.11.2010р. по 30.04.2014р. (включно) здійснювалось на підставі договору №34-0426 від 14.11.2003р., укладеного між Акціонерною енергопостачальною організацією «Київенерго» та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м.Києві ради.

У відповідності до додатку №6 до вказаного правочину до будинку, що розташований за адресою: м.Київ, вул.Довнар-Запольского, 4, здійснювалось теплопостачання.

З представлених до суду документів, а саме облікових карток споживання теплової енергії вбачається, що за період з 30.11.2010р. по 30.04.2014р. (включно) Виробничо-будівельним кооперативом «Агроспецбуд» було спожито теплову енергію на загальну суму 25 154 грн.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи ухвалами від 17.08.2015р. та від 23.09.2015р. відповідача було зобов'язано надати заперечення у разі наявності стосовно користування у період з 30.11.2010р. по 30.04.2014р. комунальними послугами, що передбачені договором №115 від 02.04.2007р.

Проте, як вже зазначалось відповідачем правової позиції по суті спору не висловлено, факту споживання у спірний період теплової енергії на загальну суму 25 154 грн. не спростовано.

До того ж, факт внесення Виробничо-будівельним кооперативом «Агроспецбуд» часткової оплати за спожиті послуги з теплопостачання у спірний період додатково вказує на користування вказаним суб'єктом комунальними послугами.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України).

За умовами п.3.1.1 договору №115 від 02.04.2007р. сторона 2 в триденний термін після надходження платіжного доручення (квитанції), але не пізніше двадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язана сплатити вартість спожитих комунальних послуг та інформувати про це сторону 1.

Як свідчать наявні в матеріалах справи документи на оплату послуг у період з 30.11.2010р. по 30.04.2014р. (включно) позивачем виставлялись відповідачу рахунки на оплату спожитої теплової енергії.

При цьому, господарський суд вважає за необхідне зауважити, що у даному випадку відсутність договору на теплопостачання, укладеного між сторонами судового процесу, не нівелює обов'язку відповідача, як фактичного споживача комунальних послуг вносити плату за спожиту теплову енергію. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 30.10.2013р. Верховного Суду України по справі №6-59цс13 та від 26.02.2015р. і від 05.03.2015р. Вищого господарського суду України по справах №908/4206/13 й №908/358/14.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи ухвалами від 17.08.2015р. та від 23.09.2015р. відповідача було зобов'язано надати заперечення у разі наявності стосовно отримання від заявника рахунків на оплату спожитих у спірний період комунальних послуг, зокрема, теплопостачання.

Однак, відповідачем відповідних пояснень не представлено, факту отримання рахунків на оплату теплопостачання за означений вище період не спростовано.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, з огляду на умови договору №115 від 02.04.2007р., суд дійшов висновку, що строк внесення Виробничо-будівельним кооперативом «Агроспецбуд» на рахунок Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» оплати за спожиті у період з 30.11.2010р. по 30.04.2014р. (включно) послуги з теплопостачання на загальну суму 25 154 грн. настав.

Проте, за твердженнями Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», відповідачем належним чином свої обов'язки за спірним правочином не виконано, спожиті у період з 30.11.2010р. по 30.04.2014р. (включно) послуги з теплопостачання в повному обсязі не оплачено, в результаті чого у Виробничо-будівельного кооперативу «Агроспецбуд» утворилась заборгованість на суму 8057,23 грн.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи ухвалами 17.08.2015р. та від 23.09.2015р. судом було зобов'язано відповідача надати докази повного чи часткового виконання своїх грошових зобов'язань зі сплати комунальних послуг за договором №115 від 02.04.2007р.

Однак, як неодноразово зазначалось, відповідачем правової позиції по суті не висловлено, витребуваних судом доказів не надано, факту наявності заборгованості перед позивачем в сумі 8057,23 грн. не спростовано.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, з огляду на наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» до Виробничо-будівельного кооперативу «Агроспецбуд» про стягнення основного боргу в сумі 8057,23 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо задоволення вимог позивача про стягнення інфляційних втрат в розмірі 649,96 грн. та 3% річних в сумі 181,01 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення строків внесення плати за спожиті у період з 30.11.2010р. по 30.04.2014р. (включно) послуги з теплопостачання позивачем було нараховано інфляційниі втрати в розмірі 649,96 грн. та 3% річних в сумі 181,01 грн.

Здійснивши перевірку наведених заявником розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що останні є вірними, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, з огляду на всі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку щодо задоволення позову Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» до Виробничо-будівельного кооперативу «Агроспецбуд» про стягнення основного боргу в сумі 7226, 26 грн., інфляційних втрат в розмірі 649,96 грн. та 3% річних в сумі 181,01 грн.

Судовий збір згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає віднесенню на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», м.Київ до Виробничо-будівельного кооперативу «Агроспецбуд», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 7226, 26 грн., інфляційних втрат в розмірі 649,96 грн. та 3% річних в сумі 181,01 грн.

Стягнути з Виробничо-будівельного кооперативу «Агроспецбуд» (04116, м.Київ, Шевченківський район, вул.Довнар-Запольського, бул.4, кв.95, ЄДРПОУ 19136357) на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (03190, м.Київ, Шевченківський район, вул.Кирпоноса, буд.10/8, ЄДРПОУ 31731838) основний борг в сумі 7226,26 грн., інфляційні втрати в розмірі 649,96 грн., 3% річних в сумі 181,01 грн. та судовий збір в розмірі 1827 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 07.10.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 09.10.2015р.

Суддя М.О.Любченко