Рішення

від 30.09.2015 по справі 910/19970/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2015Справа №910/19970/15

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській Г.С.

розглянувши справу № 910/19970/15

за позовом публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Текон Плюс;

про стягнення 464 782,44 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Войтенко О.В., довіреність № 391-13 від 24.03.2015р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Текон Плюс» (надалі - відповідач) про стягнення 464 782,44 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору найму № ДО-89/Б-2012 від 01.03.2012р. у визначений строк не розрахувався за користування об'єктом найму, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 374 934,82 грн., за прострочення оплати якої нараховані пеня в сумі 35 398,78 грн., 3% річних - 21 580,44 грн. та інфляційні втрати в розмірі 32 868,40 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2015 р. порушено провадження у справі № 910/19970/15 та призначено її до розгляду на 17.09.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2015р. суд відклав розгляд справи на 30.09.2015р., у зв'язку з неявкою повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних документів.

Присутнім у судовому засіданні 30.09.2014р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідач вимоги суду, викладені в ухвалі про порушення провадження від 05.08.2015р. та ухвалі від 17.09.2015р., не виконав, письмовий відзив на позов не надав, представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 05.08.2015р. та ухвалу від 17.09.2015р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, та отримані останнім.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2012р. між позивачем (за договором - наймодавець) та відповідачем (за договором - наймач) було укладено договір найму № ДО-89/Б-2012, відповідно до розділу 1 якого наймодавець передає, а наймач приймає у тимчасове платне користування об'єкт найму: приміщення в будинку побуту, 1-й поверх, за адресою м. Київ, вул. Виборзька, 70, загальною площею 375,0 кв.м., вартість (оціночна) об'єкта найму становить 1 880 820,00 грн., з метою розміщення пральні в об'єкті найму.

Відповідно до п.4.1 договору, договір найму укладається на строк з 01.03.2012р. по 28.02.2013р. і вступає в дію з моменту його підписання сторонами. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору найму протягом одного місяця до закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Умовами п.5.1 договору встановлено обов'язок відповідача незалежно від наслідків господарської діяльності сплачувати позивачу протягом строку дії договору плату за користування об'єктом найму - 58,33 грн. за 1 кв.м. в місяць, крім того ПДВ 20% - 11,67 грн. В розмірі орендної плати враховано відшкодування податку на землю. Загальна сума за користування об'єктом найму за базовий місяць (лютий) складає 26 250,00 грн. з ПДВ.

Плата за користування об'єктом найму сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок наймодавця, згідно виставленого рахунку-фактури, не пізніше 10-го числа поточного місяця за поточний місяць (п.5.2 договору).

Згідно з п.5.7 договору, відповідач зобов'язався по окремих договорах сплачувати платежі за тепло, воду, електроенергію, газ, телефонний зв'язок, вивіз побутових відходів та сплату за заїзд транспорту, згідно з п.6.3 договору.

21.02.2013р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої сторони внесли зміни в п.1.4 та п.5.1 договору, виклавши в наступній редакції:

- договір найму укладається на строк з 01.03.2012р. по 28.02.2014р. і вступає в дію з моменту його підписання сторонами (п.4.1).

- наймач незалежно від наслідків господарської діяльності сплачувати позивачу протягом строку дії договору плату за користування об'єктом найму - 58,33 грн. за 1 кв.м. в місяць, крім того ПДВ 20% - 11,67 грн. В розмірі плати за найм враховано відшкодування податку на землю. Загальна сума за користування об'єктом найму за базовий місяць (січень 2013) складає 26 250,00 грн. з ПДВ.

Проте, відповідач не виконує свої зобов'язання за договором найму, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 374 934,82 грн.

Крім того, судом встановлено припинення дії спірного договору та повернення майна, про що сторонами було складено акт здачі-приймання об'єкта від 28.02.2014р., який підписаний уповноваженими представниками сторін та копія якого наявна в матеріалах справи.

Оскільки плату за користування об'єктом найму відповідач не оплатив, позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 175-13 від 12.02.2015р. про сплату суми боргу за договором у розмірі 374 934,82 грн. Проте, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

В матеріалах справи наявна розписка за підписом директора товариства відповідача, в якій останній зобов'язувався сплатити борг за договором протягом трьох місяців, починаючи з березня 2014 року.

У зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з оплати за об'єкт найму в сумі 374 934,82 грн.

Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов'язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов'язків наймача (орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт несплати за користування об'єктом найму в сумі 374 934,82 грн., та не надано доказів оплати орендних платежів, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 374 934,82 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а відтак підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача сумі 35 398,78 грн. - пені, 3% річних - 21 580,44 грн. та інфляційні втрати в розмірі 32 868,40 грн.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Так, у п. 9.1 договору сторони передбачили, що відповідач несе відповідальність у випадку прострочення платежів по сплаті за користування об'єктом - сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені в сумі 35 398,78 грн. визнає його обґрунтованим.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат, задовольняє останні за розрахунками позивача, які додані до позовної заяви та які є арифметично вірними.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Текон Плюс» (01010, м. Київ, вул. Аістова, 3, кв. 57; код ЄДРПОУ 37567830) на користь публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» (03680, м. Київ, пр. Перемоги, 49/2; код ЄДРПОУ 14308569) 374 934 грн. 82 коп.- основного боргу, пеню в сумі 35 398 грн. 78 коп., 3% річних - 21 580 грн. 44 коп., інфляційні втрати - 32 868 грн. 40 коп. та 9295 грн. 64 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 05.10.2015р.

Суддя А.І. Привалов