Рішення

від 30.09.2015 по справі 910/20623/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2015Справа №910/20623/15

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській Г.С.

розглянувши справу № 910/20623/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Адвена»;

до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового

фонду Шевченківського району м. Києва»;

про стягнення 134 289,03 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Буштуєв А.С., довіреність № 06/08/15-01 від 06.08.2015р.;

від відповідача: Ткаченко С.В., довіреність № 1337/вих. від 03.08.2015р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Адвена» (надалі - позивач) з позовом до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (надалі - відповідач) про стягнення 134 289,03 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору про надання послуг з дезінфекції, дезінсекції та дератизації від 01.02.2014р. у визначений строк не розрахувався за надані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 79 290,00 грн., за прострочення оплати якої нараховані пені в сумі 16 635,69 грн., 1652,06 грн. - 3% річних та 36 711,28 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2015р. порушено провадження у справі № 910/20623/15 та призначено її розгляд на 17.09.2015р.

Ухвалою від 17.09.2015р. суд відклав розгляд справи на 30.09.2015р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

Присутній у судовому засіданні 30.09.2015р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні в усних поясненнях позовні вимоги визнав, однак заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості сторонам укласти мирову угоду.

Представник позивача заперечив проти заявленого клопотання відповідача, оскільки відповідач не вчиняв будь-яких дій, спрямованих на укладення мирової угоди щодо погашення заборгованості, яка виникла за договором.

Судом клопотання відповідача відхилено, в зв'язку з його необґрунтованістю, оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо наміру сторін укласти мирову угоду за спірним договором впродовж періоду розгляду даної справи судом з моменту порушення провадження, окрім того відповідач не позбавлений права укласти з позивачем мирову угоду на стадії виконання рішення у справі № 910/20623/15.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2014р. між позивачем (за договором - виконавець) та відповідачем (за договором - замовник) було укладено договір про надання послуг з дезінфекції, дезінсекції та дератизації, у відповідності з п. 1.1. якого позивач зобов'язується надати послуги з утримання житлових будинків, споруд, об'єктів благоустрою і прибудинкових територій, а саме послуги з дератизації та дезінсекції (далі - послуги) у приміщеннях на об'єктах відповідача (Додаток № 1), а відповідач - прийняти та оплатити ці послуги на умовах даного договору.

Умовами п.4.2 визначено, що конкретні обсяги та вартість наданих відповідачу послуг визначаються на підставі щомісячних актів приймання-передачі наданих послуг, в яких вказуються фактичний обсяг надання послуги за місяць - в м.кв. та загальна вартість послуг, наданих позивачем за місяць.

Як вбачається з наявних у справі доказів, на виконання умов договору позивачем за актами надання виконаних робіт за жовтень 2014 року від 31.10.2014р. та за листопад 2014 року від 28.11.2014р., копії яких залучені до матеріалів справи, а оригінали було оглянуто в судовому засіданні, було надано відповідачу послуги на загальну суму 79 290,00грн.

Відповідно до п.3.1 договору, відповідач зобов'язується сплачувати позивачу вартість послуг, що є не вищою за середньо ринкову, та становить: за послуги дератизації - 0,403 грн. за 1 кв.м. та дезінсекція - 0,764 грн. за 1 кв.м. з ПДВ.

Умовами п.4.1 договору встановлено, що оплата здійснюється щомісячно не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим , шляхом перерахування відповідачем коштів на поточний рахунок позивача на підставі акту виконаних робіт.

Відтак, проаналізувавши умови п.4.1 договору, суд встановив, що кінцевий строк оплати наданих позивачем послуг за актом від 31.10.2014р. настав 30.11.2014р. , а за актом від 28.11.2014р. - 31.12.2014р.

Однак, відповідач в порушення умов договору, станом на час розгляду справи в суді, отримані послуги не оплатив, у зв'язку з чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість за надані послуги в сумі 79 290,00 грн.

Отже, на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 79 290,00 грн.

Крім того, представник відповідача в усних поясненнях позовні вимоги в сумі 79 290,00 грн. визнав повністю.

Згідно з приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання послуг за представленими актами виконаних робіт та не надано доказів оплати отриманих послуг, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 79 290,00 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а відтак підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 16 635,69 грн. - пені, 1652,06 грн. - 3% річних та 36 711,28 грн. - інфляційні втрати, які розраховані окремо за кожним актом, за яким існує заборгованість.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 7.4 договору передбачено, що у випадку порушення відповідачем строків розрахунків за договором, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено вище судом, кінцевий строк оплати наданих позивачем послуг за актом від 31.10.2014р. настав 30.11.2014р. , а за актом від 28.11.2014р. - 31.12.2014р.

Відтак, період прострочення оплати послуг згідно з актом від 31.10.2014р. починається з 01.12.2014р. , а згідно акту від 28.11.2014р. - з 01.01.2015р.

Отже, з розрахунків позивача вбачається помилкове визначення періоду прострочення оплати наданих послуг, оскільки позивач визначає кінцевим строком оплати відповідачем спожитих послуг останнім днем поточного місяця, в якому були надані послуги.

Відповідно до уточненого розрахунку суду, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 14 980,38 грн.

Водночас, суд, за власною ініціативою, дійшов висновку про зменшення розміру пені, зважаючи на наступне.

Відповідно до положень частини 3 пункту 1 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.7.14 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Дослідивши матеріали справи, судом установлено, що відповідач є установою, фінансування якої здійснюється за рахунок державних коштів, з огляду на що, суд дійшов висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50% від визначеного судом за уточненим розрахунком, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню 7490,19 грн. пені.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат, задовольняє вказані позовні вимоги частково згідно з уточненим розрахунком суду, а саме: 1463,07 грн. - 3% річних та 33 950,22 грн. - інфляційні втрати, з урахуванням визначеного вище судом початку періоду прострочення оплати наданих послуг відповідачем.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому суд враховує позицію, викладену в п.4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 1; код ЄДРПОУ 34966254) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Адвена» (04060, м. Київ, вул. Ак. Щусєва, 10; код ЄДРПОУ 34618561) суму основного боргу в розмірі 79 290 грн. 00 коп., 7490 грн. 19 коп. - пені, 1463 грн. 07 коп. - 3% річних, інфляційні втрати в сумі 33 950 грн. 22 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2593 грн. 67 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 05.10.2015р.

Суддя А.І. Привалов