Рішення

від 07.10.2015 по справі 910/24455/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2015Справа №910/24455/15

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "БОГЕМА-ПАРКЕТ" простягнення 30508,28 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 23.09.2015; від відповідачане з'явились

В судовому засіданні 07.10.15 в порядку ст. 85 ГПК України , було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богема-Паркет" про стягнення 30508,28 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 22.09.14 з її поточного рахунку платіжним дорученням № 47 було помилково перераховано 20000,00 грн. на рахунок відповідача. 18.08.15 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути безпідставно отримані кошти, відповідь на яку отримано не було. У зв'язку з викладеним, позивач просить суд стягнути з відповідача 20000,00 грн. безпідставно отриманих коштів, 3% річних за період з 28.09.14 по 07.09.14 в розмірі 565,48 грн., збитки від інфляції в розмірі 9942,80 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.09.2015 порушено провадження у справі № 910/24455/15 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 07.10.2015.

В судове засідання 07.10.2015, з'явився представник позивача, який на виконання вимог ухвали суду подав через канцелярію суду документи, що були долучені до матеріалів справи, також заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 20000,00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів та проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 4713,42 грн. Представник позивача надав пояснення по суті спору, позові вимоги підтримав з урахуванням заяви про зменшення.

Відповідач в засідання господарського суду не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач не з'явився у судове засідання 07.10.2015р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

22 вересня 2014 року з поточного рахунку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 № НОМЕР_2 в АТ «Укрексімбанк» платіжним дорученням № 47 було помилково перераховано 20 000,00 грн. на рахунок № 26007052731314 в Печерській філії ПАТ КБ «ПриватБанк», який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Богема-Паркет», в графі платіжного доручення «призначення платежу» вказано - «за будматеріали по рах. № 1 від 22.09.2014».

18.08.15 позивач направив на адресу відповідача вимогу про повернення безпідставно отриманих коштів в сумі 20000,00 грн.

Оскільки відповідачем так і не було повернуто спірних грошових коштів, позивач вирішив звернутись за захистом свої прав та законних інтересів до суду.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33 , 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність правових підстав отримання спірних грошових коштів від позивача.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що перераховані позивачем на рахунок відповідача платіжним дорученням № 47 від 22.09.14. грошові кошти у розмірі 20000,00 грн., за відсутності договірних відносин між сторонами та інших підстав для здійснення їх перерахунку, не можуть вважатися такими, що перебувають у відповідача на законних підставах.

Відповідно до ст. 1089 Цивільного кодексу України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

В силу вимог ст. 1090 Цивільного кодексу України зміст і форма платіжного доручення та розрахункових документів, що подаються разом з ним, мають відповідати вимогам, встановленим законом і банківськими правилами. Банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами.

Приписами ст. 1091 Цивільного кодексу України встановлено, що банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

Згідно з п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України № 22 від 21.01.04 . (у відповідній редакції) (далі - Інструкція) неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (у відповідній редакції) дата валютування - зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. До настання дати валютування сума переказу обліковується в обслуговуючих отримувача банку або в установі - учасників платіжної системи.

У відповідності до п. 3.3 вказаної Інструкції банк отримувача до настання дати валютування, що зазначена в електронному розрахунковому документі, зараховує переказані кошти на відповідний рахунок і не пізніше наступного робочого дня згідно з порядком, передбаченим у договорі, повідомляє отримувача про надходження на його адресу коштів та дату їх валютування. Банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний зарахувати кошти на рахунок отримувача на початок операційного дня, який визначений датою валютування. Якщо дата валютування припадає на неробочий день, то банк отримувача зараховує кошти на його рахунок на початок першого робочого дня, наступного за днем, який визначений датою валютування. Операцію з перерахування коштів з відповідного рахунку на рахунок отримувача банк отримувача оформляє меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає номер і дату електронного розрахункового документа, а також повторює текст реквізиту "Призначення платежу" цього електронного розрахункового документа.

В силу приписів ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Пунктом 2.35 Інструкції встановлено, що кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку. Банк, що обслуговує неналежного отримувача, не несе відповідальності за своєчасність подання ним розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів.

Строк, протягом якого неналежний отримувач повинен повернути кошти, що помилково зараховані на його рахунок, визначений п. 6 Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" від 16.03.1995 , відповідно до якого підприємства, незалежно від форм власності, мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані

Як зазначалось вище, спірні кошти було зараховано 22.09.14. на рахунок, який належить відповідачу, у зв'язку з чим вони мали бути повернуті в п'ятиденний строк позивачу, тобто до 27.09.14.

Враховуючи, що жодних правовідносин між позивачем та відповідачем не існує (що не спростовано відповідачем), відповідач безпідставно набув 20 000,00 грн. від позивача, і відповідно зобов'язаний повернути вказані грошові кошти позивачу.

Факт наявності у відповідача заборгованості по поверненню безпідставно набутих коштів в сумі 20 000, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк повернення безпідставно набутих грошових коштів, у відповідності до приписів п. 6 Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" від 16.03.1995 є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 20 000, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4713,42 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами в порядку ст. 536 ЦК України.

Згідно зі ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Спірні правовідносини з приводу стягнення процентів за користування безпідставно збереженими грошовими коштами, що склались між позивачем та відповідачем у справі, є подібними з відносинами позики, які регулюються положеннями параграфу 1 глави 71 ЦК України.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст.. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В п. 6.1 та 6.2 постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.13 визначено, що проценти, зазначені у ст.. 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми; підставами для застосування до правовідносин ст.. 536 є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге, встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).

З огляду на викладене, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин в частині визначення розміру процентів за користування чужими грошовими коштами на рівні облікової ставки НБУ по аналогії закону положення ст. 1048 ЦК України, як таких, що є подібними за змістом.

Правова позиція щодо можливості застосування по аналогії закону ст. 1048 ЦК України до спірних правовідносин в частині нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами викладена в постанові Верховного суду України від 24.01.2006 у справі N 14/130.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах ВГСУ від 12.03.2015 у справі № 910/14247/14, від 30.05.2012 у справі № 24/17-2775-2011; від 13 квітня 2010 р. у справі № 4/273-09.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком процентів за користування чужими грошима за період з 28.09.14 по 06.0.15. Таким чином, вимоги про стягнення 4713,42 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Богема-Паркет» (03022 м. Київ, вул. Васильківська, буд. 27, корпус 1, ідентифікаційний код 39275999) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. безпідставно набутих коштів, 4713 (чотири тисячі сімсот тринадцять) грн. 42 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами та 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.10.2015 р.

Суддя Пукшин Л.Г.