Рішення

від 05.10.2015 по справі 910/16815/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2015Справа №910/16815/15

За позовом Заступника військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі:

1) Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України,

2) Державного підприємства "Державний інститут по розвідуванню і проектуванню об'єктів зв'язку "Укрзв'язокпроект"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України"

третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області

про стягнення 96 360, 72 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від прокуратури: Тимко В.В.;

від позивача-1: Семененко І.О.;

від позивача-2: Семененко І.О.;

від відповідача: Вакуленко С.В.;

від третьої особи: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, (далі -позивач-1) Державного підприємства "Державний інститут по розвідуванню і проектуванню об'єктів зв'язку "Укрзв'язокпроект" (далі -позивач-2) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна у розмірі 96 360, 72 грн., у тому числі: 75 057, 15 грн. - заборгованість з орендної плати; 6 809, 63 грн. - пеня; 623, 71 грн. - 3% річних; 13 870, 23 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4540615013 від 15.08.2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.07.2015 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 06.08.2015 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

04.08.2015 через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості виконати вимоги ухвали суду від 02.07.2015.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

19.08.2015 через загальний відділ діловодства суду представник позивача-2 подав клопотання, в якому зазначає, що борг відповідача перед інститутом "Укрзв'язокпроект" станом на 17.08.2015 складає 86 229, 54 грн., в т.ч. ПДВ. Крім того, пеня, інфляційні втрати, 3 % річних станом на 17.08.2015 складають 30 244, 71 грн.

27.08.2015 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що зволікання позивача-2 з погодженням розірвання договору призвело до штучного виникнення заборгованості.

У зв'язку з відсутністю електричної енергії у приміщеннях господарського суду міста Києва 27.08.2015 (акт в матеріалах справи), що унеможливило проведення фіксації судового засідання технічними засобами, суд оголосив перерву до 03.09.2015.

28.08.2015 через загальний відділ діловодства суду представник прокуратури подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача-2 заборгованість з орендної плати у розмірі 86 229, 54 грн., пеню у сумі 14 775, 30 грн., 3 % річних у розмірі 727, 21 грн. та інфляційних витрат у сумі 14 742, 20 грн.

У судовому засіданні 03.09.2015 суд визнав заяву про збільшення розміру позовних вимог такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим прийняв її до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.09.2015 залучено до участі у справі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів, розгляд справи відкладено та призначено судове засідання на 28.09.2015 за участю представників сторін.

28.09.2015 через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав письмові пояснення, в яких зазначає, що за умовами договору основне зобов'язання підлягало коригуванню на індекс інфляції, відповідно повторне коригування на індекс інфляції вже проіндексованої суми заборгованості є неправомірним.

У судовому засіданні 28.09.2015 оголошувалась перерва до 05.10.2015.

У даному судовому засіданні представники прокуратури та позивачів підтримали заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області у судове засідання не з'явився, через загальний відділ діловодства суду подав клопотання, в якому просить суд відкласти розгляд справи на пізнішу дату.

Приймаючи до уваги, що представник третьої особи був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками провадження та витребуваних судом.

У судовому засіданні 05.10.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивачів та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.08.2012 між Державним підприємством "Державний інститут по розвідуванню і проектуванню об'єктів зв'язку "Укрзв'язокпроект" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" (далі - орендар) укладено договір оренди № 4540615013 нерухомого майна, що належить до державної власності, умовами якого передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: приміщення, що складається з чотирьох кімнат на першому поверсі та частки площі підвалу, загальною площею 92, 95 кв.м., розташоване в будинку (літ. «А», інв. № 010190) яке знаходиться на балансі Державного підприємства "Державний інститут по розвідуванню і проектуванню об'єктів зв'язку "Укрзв'язокпроект" за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, 44, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена Оціночною фірмою «ІНЮГ-Експертиза» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності 11892/11 від 23.05.2011), на 23.03.2012 і становить 370 000, 00 грн. - перший поверх наземних приміщень та 2000, 00 грн. - підвал.

Майно передається в оренду з метою: розміщення оператора телекомунікацій, який організовує, обслуговує та експлуатує обладнання та надає послуги в якості Інтернет-провайдера, а також надає будь-які послуги, пов'язані з експлуатацією та доступом до Інтернету (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (березень 2012) 12 437, 20 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди - серпень 2012 визначається шляхом коригування орендної плати, яка зазначена в абзаці І даного пункту на індекси інфляції - 12 300, 95 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2. договору).

Згідно п.п. 3.3. та 3.4. договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинними законодавством.

Умовами п. 3.5. договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та орендодавцю у співвідношенні 30 % до 70 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати до державного бюджету 30 % надсилається орендарем орендодавцеві.

Пунктом 3.6. договору встановлено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та орендодавцю у визначеному пунктом 3.5. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою в повному обсязі, якщо така виникла, ураховуючи санкції, до державного бюджету та орендодавцю (п. 3.11. договору).

Згідно п. 5.3. договору, орендар зобов'язався своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

У відповідності до п. 5.10 договору, орендар зобов'язаний, щомісяця до 15 числа надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України). На вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння.

Даний договір укладено строком на 2 роки і 11 місяців, що діє з 15.08.2012 до 14.07.2015 включно (п. 10.1. договору).

15.08.2012 між Державним підприємством "Державний інститут по розвідуванню і проектуванню об'єктів зв'язку "Укрзв'язокпроект" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" складено акт приймання-передачі державного нерухомого майна Державного підприємства "Державний інститут по розвідуванню і проектуванню об'єктів зв'язку "Укрзв'язокпроект" до договору оренди № 4540615013 від 15.08.2012, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України", відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає державне нерухоме майно, а саме приміщення загальною площею 92,95 кв.м., розташоване в будинку (літ. «А», інв. № 010190), яке знаходиться на балансі ДП «ДІ «Укрзв'язокпроект» за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, 44.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані орендні послуги згідно умов договору, а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2014 на суму 18 561, 35 грн., від 31.01.2015 на суму 19 136, 75 грн., від 28.02.2015 на суму 20 151, 00 грн., від 31.03.2015 на суму 22 327, 31 грн., від 30.04.2015 на суму 25 453, 13 грн., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками, а також виставленими рахунками-фактурами № 117 від 08.12.2014, № 6 від 12.01.2015, № 15 від 09.02.2015, № 25 від 10.03.2015, № 33 від 09.04.2015, № 41 від 08.05.2015, № 52 від 09.06.2015, № 67 від 10.08.2015.

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач за надані орендні послуги розрахувався частково, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у сумі 86 229, 54 грн.

Зокрема, відповідач листом від 07.05.2015 № 1794 звертався до позивача з проханням розірвати договір оренди, у зв'язку з важкою політичною та соціально-економічною ситуацією.

Листом від 21.05.2015 № 71/0-9 позивач надав відповідь на зазначений вище лист відповідача, в якому повідомив, що для дострокового припинення дії орендних відносин необхідно керуватися умовами договору оренди № 4540615013 від 15.08.2012 (розділ 10) та чинним законодавством України, оскільки обов'язковою умовою розірвання договору є повне погашення заборгованості.

Відповідач листом від 26.05.2015 № 1837 повторно звернувся до позивача з проханням в якомога стислі строки погодити розірвання договору та підписати, доданий до листа від 07.05.2015 № 1794 акт приймання-передавання орендованого приміщення.

Так, 17.06.2015 між Державним підприємством "Державний інститут по розвідуванню і проектуванню об'єктів зв'язку "Укрзв'язокпроект" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" складено акт приймання-передачі державного нерухомого майна Державного підприємства "Державний інститут по розвідуванню і проектуванню об'єктів зв'язку "Укрзв'язокпроект" до договору оренди № 4540615013 від 15.08.2012, відповідно до якого орендар передає, а орендодавець приймає державне нерухоме майно - приміщення загальною площею 92, 95 кв.м., розташоване у будинку (літ. «А», інв. № 010190), яке знаходиться на балансі Державного підприємства "Державний інститут по розвідуванню і проектуванню об'єктів зв'язку "Укрзв'язокпроект" за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська, 44.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором оренди № 4540615013 нерухомого майна від 15.08.2012, щодо сплати орендних платежів, у зв'язку з чим останній заборгував позивачеві 82 229, 54 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 14 775, 30 грн. - пені, 727, 21 грн. - 3% річних та 14 742, 20 грн. - інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги прокурора та позивачів підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Пунктом 1, ч. 1 ст. 287 Господарського кодексу України, визначено, що орендодавцями щодо державного та комунального майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом

За приписами ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Так, відповідно п. 17 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, у разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата спрямовується, зокрема: за цілісні майнові комплекси державних підприємств - до державного бюджету; за нерухоме майно державних підприємств, установ, організацій - 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно.

Згідно п. 4 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, орендна плата за цією Методикою розраховується у такій послідовності: визначається розмір річної орендної плати. На основі розміру річної орендної плати встановлюється розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку орендної плати - останній місяць, за який визначено індекс інфляції, яка фіксується у договорі оренди. З урахуванням розміру орендної плати за базовий місяць оренди розраховується розмір орендної плати за перший та наступні місяці оренди.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що за надані позивачем орендні послуги відповідач в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 86 229, 54 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, відповідно до п. 3.5. договору № 4540615013 від 15.08.2012 відповідач зобов'язаний перераховувати орендну плату до державного бюджету та орендодавцю у співвідношенні 30 % до 70 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору оренди № 4540615013 нерухомого майна, що належить до державної власності від 15.08.2012, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивачів про стягнення заборгованості у розмірі 86 229, 54 грн.

Крім того, прокурор просить суд стягнути з відповідача 14 775, 30 грн. - пені, 727, 21 грн. - 3% річних та 14 742, 20 грн. - інфляційних втрат.

Так, згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив надані прокурором розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних втрат і встановив, що в останніх допущені помилки у визначенні періоду простроченого грошового зобов'язання, однак суми до стягнення нараховані вірно.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором оренди № 4540615013 нерухомого майна, що належить до державної власності від 15.08.2012, з нього підлягають стягненню 14 775, 30 грн. - пені, 727, 21 грн. - 3% річних та 14 742, 20 грн. - інфляційних втрат.

Крім того, судом не приймаються твердження відповідача про неправомірність повторного коригування на індекс інфляції проіндексованої суми заборгованості, виходячи з наступного.

Так, у постанові Вищого господарського суду України від 10.07.2013 № 5011-32/15256-2012 встановлено, що у відповідності до ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України орендна плата з урахуванням її індексації є істотною умовою договору оренди. В свою чергу, сплата суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України є правовим наслідком прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Отже, індексація заборгованості у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України (період індексації: з моменту прострочення до повного виконання) та індексація поточної орендної плати у відповідності до умов договору (період індексації : базовий місяць оренди - попередній місяць) не є тотожними поняттями, а тому твердження відповідача про повторне коригування на індекс інфляції вже проіндексованої суми заборгованості є безпідставним.

Щодо розподілу судових витрат, суд відзначає, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент подачі позову) від сплати судового збору звільнені, зокрема органи прокуратури - при здійсненні своїх повноважень.

Згідно пункту 4.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход Державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Заступника військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державного підприємства "Державний інститут по розвідуванню і проектуванню об'єктів зв'язку "Укрзв'язокпроект" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" (02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, буд. 27-А, ідентифікаційний код - 34726705) на користь Державного підприємства "Державний інститут по розвідуванню і проектуванню об'єктів зв'язку "Укрзв'язокпроект" (65023, м. Одеса, вул. Ніжинська, 44, ідентифікаційний код - 04540615) 86 229 (вісімдесят шість тисяч двісті двадцять дев'ять) грн. 54 коп. - заборгованості, 14 775 (чотирнадцять тисяч сімсот сімдесят п'ять) грн. 30 коп. - пені, 727 (сімсот двадцять сім) грн. 21 коп. - 3 % річних та 14 742 (чотирнадцять тисяч сімсот сорок дві) грн. 20 коп. - інфляційних витрат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" (02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, буд. 27-А, ідентифікаційний код - 34726705) до Державного бюджету України судовий збір у сумі 2 329 (дві тисячі триста двадцять дев'ять) грн. 49 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 08.10.2015.

Суддя Бондарчук В.В.