Рішення

від 29.09.2015 по справі 911/3150/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16 тел. 235-95-51 РІШЕННЯ

Іменем України

"29" вересня 2015 р. Справа № 911/3150/15

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продсервіс», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія», Київська обл., Броварський р-н, с. Літочки про стягнення 14704,55 грн. за участю представників:

позивача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином відповідача:ОСОБА_1 - дов. від 21.09.2015 суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Продсервіс» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія» (далі - відповідач) про стягнення 14704,55 грн., з яких 6095,59 грн. основний борг, 4656,80 грн. інфляційні втрати, 412,17 грн. 3% річних, 3539,99 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором від 02.01.2013 № 024 щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

В процесі розгляду справи позивач подав до суду заяву від 29.09.2015 вих. № 29/09-2015, якою в порядку ст. 22 ГПК України, зменшив розмір позовних вимог в частині заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, 3% річних та збільшив розмір позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми пені та просить суд стягнути з відповідача 4464,11 грн. інфляційних втрат, 449,19 грн. 3% річних, 428,42 грн. пені. Також позивач у вказаній заяві зазначає про сплату відповідачем під час розгляду справи заявленої до стягнення суми основного боргу в розмірі 6095,59 грн.

Також від позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд у випадку задоволення позовних вимог, в судовому рішенні зазначити банківські реквізити позивача.

Розглянувши зазначене клопотання суд відмовляє в його задоволенні з огляду на те, що відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України до обов'язкових вимог, які вказуються у резолютивній частині не віднесено банківські реквізити сторін.

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог в частині стягнення основного боргу та пені заперечив з підстав виклеєних у відзиві, які зводяться до того, що суму основного боргу погашено відповідачем, а в частині вимог щодо стягнення пені відповідач просить суд застосувати позовну давність і на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України відмовити в задоволенні позовних вимог у вказаній частині.

Враховуючи, що неявка позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір від 02.01.2013 № 024 (далі - договір), відповідно до умов якого, позивач - постачальник зобов'язався передати у власність відповідачу - покупцю визначений цим договором товар (надалі - товар), а покупець зобов'язався прийняти товар і своєчасного оплатити його (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), строк поставки, визначаються специфікацією (видатковою накладною), що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п. 1.3 договору підписання сторонами специфікації (видаткової накладної), засвідчує відповідність попереднім домовленостям сторін щодо найменування, одиниці виміру, загальної кількості товару, його частковому співвідношенню (асортименту, номенклатурі), ціні та строкам поставки. При цьому, факсимільна копія специфікації (видаткової накладної), підписана уповноваженими представниками сторін, має силу оригіналу.

Ціна за одиницю товару, визначаються рахунком-фактурою та видатковою накладною, що є невід'ємною частиною до цього договору (п. 3.2 договору).

У відповідності до п. 3.3 договору оплата товару здійснюється в національній валюті України на поточний рахунок постачальника на протязі 10 календарних днів з моменту передачі товару покупцю.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2013 (п. 6.1 договору).

На виконання умов договору позивач по наступним видатковим накладним: від 04.03.2013 № 224 на суму 2639,65 грн., від 30.04.2013 № 478 на суму 3455,94 грн., поставив відповідачу товар на загальну суму 6095,59 грн., а останній його отримав на підставі довіреностей: від 04.03.2013 № 243, від 29.04.2013 № 266. Зазначені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач всупереч умов укладеного між сторонами договору не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар по зазначеним накладним у строк визначений договором.

Після звернення позивача до суду з даним позовом відповідач сплатив зазначений розмір боргу, що підтверджується платіжними дорученнями, оригінали яких залучено до матеріалів справи.

Оскільки, відповідачем сплачено позивачу заявлену до стягнення суму основного боргу в розмірі 6095,59 грн., то предмет спору у даній справі в зазначеній частині вимог відсутній.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі в частині вимог про стягнення боргу в розмірі 6095,59 грн. припинити.

Через те що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар у строки визначені договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з прострочених сум грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з прострочених сум за загальний період прострочення з 15.03.2013 по 29.09.2015 складають 4464,11 грн.

Згідно розрахунку позивача 3% річних з прострочених сум за загальний період прострочення з 15.03.2013 по 29.09.2015 складають 449,19 грн.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом з врахуванням періоду нарахування інфляційних втрат заявленого позивачем, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні в розмірі 4461,97 грн. В решті заявленої до стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 2,14 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Здійснений позивачем розрахунок 3% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд на підставі п. 4.5 договору стягнути з відповідача за порушення терміну проведення розрахунків, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ кожен день прострочення платежу, що за розрахунком позивача за загальний період прострочення з 15.03.2013 по 10.11.2013 складає 428,42 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Разом з тим, відповідач подав до суду клопотання про застосування до вказаних вимог наслідків спливу строків позовної давності.

Відповідно до п. 2.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 № 10 за змістом частини 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 2 вказаної норми ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п. 4.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 № 10 якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення ч. 6 ст. 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар у строки визначені договором, позивач заявляє до стягнення пеню в сумі 428,42 грн. за період прострочення з 15.03.2013 по 10.11.2013.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з даним позовом 21.07.2015, про що свідчить штамп господарського суду Київської області на позовній заяві від 17.07.2015.

Таким чином, враховуючи встановлений судом період нарахування пені та її належний розмір, та те, що позовна давність за позовними вимогами щодо стягнення пені, обчислюється щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, який подано 21.07.2015, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення пені за період з 15.03.2013 по 10.11.2013 поза межами однорічного строку позовної давності.

Враховуючи викладене, строк позовної давності у даному спорі в частині вимог про стягнення пені, сплинув до звернення позивача з позовом.

Про застосування судом наслідки спливу строку позовної давності відносно вказаних вимог відповідачем у справі зроблено заяву до винесення рішення.

Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Суд також зазначає, що правила про позовну давність застосовуються лише тоді, коли доведено існування самого суб`єктивного права. Існування суб`єктивного права позивача доведено матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 428,42 грн. задоволенню не підлягають.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 4461,97 грн. та 3% річних в сумі 449,19 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті повних вимог по яким не припинено провадження у справі суд відмовляє.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, в який (розмір) входить також сума вимог по яким припинено провадження у справі, оскільки в цій частині позову спір виник в наслідок неправильних дій відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення 6095,59 грн. основного боргу.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія» (07410, Київська обл., Броварський район, с. Літочки, вул. Червоноармійська, 16 В, ідентифікаційний код 34719628) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Продсервіс» (03115, м. Київ, вул. Верховинна, 6-А, ідентифікаційний код 24934992) 4461 (чотири тисячі чотириста шістдесят одун) грн. 97 коп. інфляційних втрат, 449 (чотириста сорок дев'ять) грн. 19 коп. 3% річних, 1758 (одну тисячу сімсот п'ятдесят вісім) грн. 22 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 05.10.2015.