Рішення

від 05.10.2015 по справі 918/1049/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2015 р. Справа № 918/1049/15

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Щербині С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток Дистриб'юшин"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Справа"

про стягнення заборгованості в сумі 13 089 грн. 99 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 02.01.2015 р.;

від відповідача - не з'явився;

Судове засідання по справі проводилося в режимі відеоконференції згідно ст. 74-1 ГПК України, проведення якої забезпечив Дарницький районний суд м. Києва.

В судовому засіданні 05 жовтня 2015 року, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток Дистриб'юшин" (далі - ТОВ "Восток Дистриб'юшин", позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова справа " (далі - ТОВ "Нова Справа", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 13 089 грн. 99 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26 березня 2014 року між позивачем та відповідачем укладено Договір поставки №49/26/03/14. Позивачем відповідно до умов Договору було поставлено товар відповідачу. Відповідно до акту звірки заборгованість відповідача перед позивачем становить 18 909 грн. 26 коп.. Відповідачем вартість отриманого товару не оплачена. Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем нарахована пеня в сумі 1222 грн. 67 коп., 3% річних в розмірі 61 грн. 13 коп..

ТзОВ "Восток Дистриб'юшин" до позовної заяви додало клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, зокрема просить суд забезпечити проведення судових засідань у даній справі в режимі відеоконференції та доручити проведення відеоконференції Дарницькому районному суду м. Києва, що знаходиться за адресою: 03150, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А.(а.с.7)

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 04 вересня 2015 року провадження у справі за вищезазначеним позовом порушено та справу призначено до розгляду на 22 вересня 2015 року в режимі відеоконференції, проведення якої доручено Дарницькому районному суду м.Києва.

21 вересня 2015 року від позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло письмове підтвердження того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору. Також надійшов лист з оригіналами документів, доданих до позовної заяви для огляду у судовому засіданні.(а.с.38)

22 вересня 2015 року ухвалою суду слухання справи відкладено на 05 жовтня 2015 року, в зв'язку з неявкою відповідача та подачі додаткових доказів позивачем.

05 жовтня 2015 року від представника позивача на адресу суду надійшли оригінали видаткових накладних та банківських виписок. Судом оглянуто подані оригінали.

Представник позивача в судовому засіданні 05 жовтня 2015 року позовні вимоги підтримала із підстав викладених у позовній заяві та наполягала на їх задоволенні.

У судові засідання 22 вересня та 05 жовтня 2015 року відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі та про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 33001, м. Рівне, вул. П. Могили, 28. Факт отримання відповідачем ухвали про порушення провадження у справі підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення відповідного поштового відправлення з підписом уповноваженої особи відповідача (а.с.34).

Поштове відправлення про надіслання ухвали суду від 22.09.2015 року було повернуте підприємством поштового зв'язку з посиланням на закінчення терміну їх зберігання. (а.с.46-47)

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

Така сама правова позиція знайшла своє відображення в пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" яким роз'яснено, що за змістом цієї норми (статті 64 ГПК України), зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При поданні до господарського суду Рівненської області даної позовної заяви позивачем було надано докази направлення цієї заяви та доданих до неї документів відповідачу. Так, з долученого опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку, який підтверджує надання позивачу послуг поштового зв'язку, вбачається, що матеріали позовної заяви з усіма доданими до неї документами були направлені відповідачу у справі 26.08.2015 року, про що свідчить відбиток календарного штемпеля, проставлений працівником відділення поштового зв'язку на вказаному описі вкладення, та відповідні відомості про дату проведення операції, відображені у вищезазначеному розрахунковому документі. (а.с.9-10).

Нез'явлення Відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судові засідання, матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

26 березня 2014 року між ТОВ "Восток Дистриб'юшин" (далі - Постачальник) та ТОВ "Нова Справа" (далі - Покупець) укладено Договір поставки №49/26/03/14 (далі - Договір) (а.с.11-15)

Відповідно до п. 1.1., 1.4., 1.5. Договору, Постачальник бере на себе зобов'язання постачати Покупцю для подальшого продажу чай ТМ "Mabroc", а Покупець зобов'язується просувати та продавати Продукцію на території, визначеній сторонами у Додатку №1 (далі-Територія). З метою виконання Договору Постачальник зобов'язується постачати Продукцію в кількості і асортименті, замовленому Покупцем у порядку згідно з Додатком №2, а Покупець зобов'язується приймати і оплачувати Продукцію. Поставка Продукції здійснюється Постачальником на підставі узгоджених сторонами заявок на поставку, оформленими згідно з Додатком 2.1 на умовах СРТ - склад Покупця.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що покупець розраховується за отриманий товар протягом 35 календарних днів після поставки товару, якщо немає інших домовленостей між Постачальником і Покупцем, скріплених підписами та печатками.

Згідно п. 11.2. Договору передбачено, що даний Договір укладається строком на один рік. Якщо за 30 днів до терміну припинення дії Договору жодна зі сторін письмово не заявила про його розірвання, Договір вважається продовженим на наступний календарний рік.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.

На виконання взятих на себе за Договором зобов'язань позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 96 507 грн. 23 коп., що стверджується видатковими накладними.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за цим договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даного договору.

Відповідач, в свою чергу, зобов'язання виконав частково в сумі 84 701 грн. 04 коп., що підтверджується банківськими виписками.

Судом встановлено, що відповідач не сплатив за поставлену продукцію в сумі 11 806 грн. 19 коп., чим порушив умови Договору.

Таким чином, станом на 05.10.2015 року за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість за Договором в сумі 11 806 грн. 19 коп..

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.8.2. Договору, у випадку прострочення виконання зобов'язань за Договором, винна Сторона зобов'язана сплатити іншій Стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку Україна за кожен день прострочення.

Крім того, позивачем, заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 1 222 грн. 67 коп., 3% річних в сумі 61 грн. 13 коп..

Відповідно до статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст. 549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування пені позивачем проведено в межах шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій, визначеного ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Водночас, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що при розрахунку пені за період з 22.07.2015 р. по 22.09.2015 р. вказана сума пені за період прострочення 1222 грн. 67 коп., яка розрахована по розміру подвійної облікової ставки НБУ - 63 %, тоді як остання становила з 22.07.2015 р. по 27.08.2015 р. - 37%, а з 28.08.2015 р. по 22.09.2015 р. - 26%.

Таким чином, позивач при розрахунку пені помилково брав подвійну облікову ставку НБУ - 60%, а відтак відповідно до розрахунку зробленого судом за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE розмір пені становить 1 172 грн. 21 коп.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає сума пені в розмірі 1 172 грн. 21 коп.. У решті заявлених до стягнення пені в сумі 50 грн. 46 коп. у позові необхідно відмовити.

Врахувавши наведені правові норми та перевіривши правильність розрахунку заявлених до стягнення 61 грн. 13 коп. - 3% річних, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали, врахувавши наведені правові норми та перевіривши суми заявлених штрафних санкцій, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ "Восток Дистриб'юшин" до ТОВ "Нова Справа" є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню сумі 11 806 грн. 19 коп. - основного боргу, 1 172 грн. 21 коп. - пені, 61 грн. 13 коп. 3% річних.

Відповідно до ст. 49 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 49, 75, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова справа" (33001, м. Рівне, вул..П.Могили, 28, код ЄДРПОУ 31765825) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток Дистриб'юшин" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-А, оф.1, код ЄДРПОУ 38834308) 11 806 (одинадцять тисяч вісімсот шість) грн. 19 коп. - основного боргу, 1 172 (одну тисячу сто сімдесят дві) грн.. 21 коп. - пені, 61 (шістдесят одну) грн. 13 коп. - 3% річних та 1 827 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім) судового збору.

В решті позовних вимог, а саме в частині стягнення пені в сумі 50 грн. 46 коп. - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 12.10.2015 р.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1- до справи;

2- позивачу рекомендованим (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-А, оф.1);

3- відповідачу рекомендованим (33001, м. Рівне, вул. П. Могили, буд. 28).