Рішення

від 06.10.2015 по справі 922/4626/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2015 р.Справа № 922/4626/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом КП "Комплекс з вивозу побутових відходів , м. Харків до Черкасько-Лозівська сільська рада с. Черкаська Лозова про стягнення коштів за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1 (адвокат)

відповідач - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Комплекс з вивозу побутових відходів, м. Харків (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Черкасько-Лозівської сільської ради с. Черкаська Лозова про стягнення заборгованості в розмірі 51922,92 грн. основного боргу, інфляційні втрати -302,69 грн., 3 % річних - 2803,92 грн. судовий збір 1827 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 11000 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №668 про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.01.2015 року, в частині повної та своєчасної оплати послуг за встановленими тарифами, передбачені договором; в якості правових підстав позову - на положення ст.ст. 525, 526, 612 Цивільного кодексу України.

Відповідач надав відзив на позов в якому проти стягнення суми основного боргу не заперечує ( вх№ 39559 від 01.10.2015 року).

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.01.2015 р. між Комунальним підприємством «Комплекс з вивозу побутових відходів» (позивач по справі) та Черкасько-Лозівська сільська рада Дергачівського району Харківської області відповідач по справі) був укладений договір № 668 на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів.

У відповідності до предмету договору, позивач зобов*язався згідно з графіком ( понеділок, п*ятниця) надавати послуги з вивезення побутових відходів на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 940 від 28 грудня 2011 року "Про визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів в м.Харкові" та відповідно до схеми санітарного очищення, затвердженої рішенням 18 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 24.12.2003 року № 284/03 зі змінами та доповнення , а відповідач зобов*язався своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами і на умовах, передбачених цим договором. ( п. 1 договору).

Розрахунковим періодом є календарний місяць У разі застосування щомісячної системи оплати послуг вноситься не пізніше ніж до 15 числа періоду, що настає за розрахунковим . Послуги оплачуються в безготівковій формі на підставі акту наданих послуг ( п.11, 12, 13). Сторони погодили

Відповідно до п. 18 після закінчення звітного періоду впродовж 5-ти робочих днів відповідач повинен отримати у позивача акт здачі-прийняття робіт (виконаних робіт) та оформити його належним чином, відповідно до діючого законодавства України, і впродовж 3-х днів зобов*язаний повернути в адрес позивача підписаний акт, або мотивовану відмову .

Пунктом 20 договору встановлено, що відповідач зобов'язується сплачувати в установлений договором строк надані йому послуги з вивезення побутових відходів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за умовами договору, надав відповідачеві послуги з вивезення побутових відходів за період з 01.01.2015 року по 30.06.2015 року, що підтверджується актами наданих послуг з вивезення побутових відходів на суму 51922,92 грн .

Відповідач в свою чергу свої зобов'язання за умовами договору в частині сплати грошових коштів не виконав , внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 51922,92 грн. , яку відповідач визнає в повному обсязі.

Позивачем 09.06.2015 року відповідачу було направлено претензію № 1408 про сплату наданих послуг за Договором № 668 від 01.01.2015 року, але останній залишив її без розгляду.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості за надані послуги не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Враховуючи, що сума основного боргу відповідачем не оспорена , відповідач не надав суду доказів про погашення заборгованості, а також, враховуючи, що відповідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 51922,92 грн., суд вважає обґрунтованими та такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 2803,92 грн. та інфляційні витрати у розмірі 302,69 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З ОСОБА_2 №62-97р Верховного суду України від 03 квітня 1997 року вбачається, що при визначенні періоду розрахунку інфляційних втрат, необхідно враховувати порядок застосування індексів інфляції. Згідно вказаного порядку, період нарахування визначається наступним чином. Якщо прострочка виникла до 16 числа місяця, то розрахунок здійснюється з урахуванням індексу інфляції цього місяця, а якщо прострочка виникла з 16 числа місяця, то розрахунок здійснюється без урахування цього місяця. За аналогією, якщо заборгованість погашена до 16 числа місяця, тоді індекс інфляції цього місяця не враховується, а якщо погашення заборгованості мало місце після 16 числа місяця, тоді враховується.

Згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приймаючи до уваги неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо сплати послуг, перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3 % річних та інфляційних витрат, суд зазначає, що акти наданих послуг з вивезення побутових відходів за січень 2015 року підписаний 31.01.2015 року, тобто строк для нарахування річних та інфляційних втрат починається тільки з лютого 2015 року, що становить до стягнення 2426,44 грн. Річні в сумі 302,69 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі .

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального Кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться у статті 1 вказаного Закону, за якою адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом

За змістом статей 44 і 48 Господарського процесуального кодексу України, сума, сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат.

Витрати, пов'язані з оплатою послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Принцип "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоритична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Позивачем надані відповідні докази в підтвердження витрат на оплату послуг адвоката, які містяться в матеріалах справи, зокрема, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №1315 від 13.07.2005 р., довіреність, договір про надання адвокатських послуг від 20.07.2015р. №б/н, платіжне доручення № 12874 від 12.08.2015 року про сплату за договором про надання адвокатських послуг від 20.07.2015р. - 11 000,00 грн. Як свідчать матеріали справи та протоколи судових засідань, адвокат ОСОБА_1 . дійсно представляла інтереси позивача у цій справі, брала участь у трьох судових засіданнях ( всього засідань було п*ять) , надавала відповідні пояснення та документи на виконання вимог суду щодо розгляду цієї справи. Але, враховуючи не складність справи та її предмет, витрати по сплаті послуг адвоката є значно завищеними, оскільки сума основного боргу становить 51 922,92 грн. яка також не заперечується відповідачем.

На підставі викладеного, суд задовольняє цю вимогу частково в розмірі 6000 грн., в іншій частині відмовляє.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 526 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України ,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області ( Харківська обл. , Дергачівський район, с. Черкаська Лозова, вул.1-го Травня, 1 р/р 35411002025011 ГУДКСУ у Харківській області МФО 851011 код ЄДРПОУ 04398882) на користь Комунального підприємства "Комплекс з вивозу побутових відходів" ( м. Харків, пров.Золотий,4 р/р 26004376254400 в АТ "УкрСиббанк" МФО 351005 код ЄДРОПУ 33290649) суму основного боргу в розмірі 51922,92 грн., інфляційних втрат - 2426,44 грн., 3 % річних - 302,69 грн. витрати на оплату послуг адвоката 6000 грн. та судовий збір 1827 грн.

В іншій частині відмовити.

Повне рішення складено 08.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_2