Рішення

від 07.10.2015 по справі 922/4535/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2015 р.Справа № 922/4535/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Савукова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилбудкомплект", м. Харків до Приватного підприємства "Стандарт-Метал", м. Харків про стягнення 90864,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю від 25.03.2015 року;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Жилбудкомплект" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Стандарт-Метал" про визнання недійним договору поставки № 01/02 від 01.02.2012 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Жилбудкомплект" та Приватним підприємством "Стандарт-Метал" та застосування наслідків недійсності Договору поставки № 01/02 від 01.02.2012 року та стягнення 90864,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 серпня 2015 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 08 вересня 2015 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 08.09.2015 року представник позивача супровідним листом (вх. № 35735) надав документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.09.2015 року розгляд справи було відкладено на 28.09.2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.09.2015 року розгляд справи було відкладено на 06.10.2015 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 28.09.2015 року від представника позивача надійшли письмові пояснення (вх. № 38835).

Через канцелярію господарського суду Харківської області від 28.08.2015 року від представника позивача надійшла заява (вх. № 38841), в якій позивач вказує на те, що в резолютивній частині позовної заяви було допущено описку та замість "на користь" зазначено сполучник "та". Позивач просить суд вважати вірними пункти резолютивної частини позовної заяви в наступній редакції: "2. Застосувати наслідки недійсності Договору поставки № 01/02 від 01.02.2012 року та стягнути з Приватного підприємства "Стандарт-Метал" (пр. Московський, б. 257, м. Харків, 614082, код ЄДРПОУ 34389034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилбудкомплект" (61136, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 35474314) 90864,00 грн. (дев`яносто тисяч вісімсот шістдесят чотири гривні). "3. Стягнути з Приватного підприємства "Стандарт-Метал" (пр. Московський, б. 257, м. Харків, 614082, код ЄДРПОУ 34389034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилбудкомплект" (61136, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 35474314) 1827 (тисяча вісімсот двадцять сім гривень) грн. судового збору."

Суд приймає вищезазначену заяву до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з її урахуванням.

В судовому засіданні 06.07.2015 року було оголошено перерву до 07.10.2015 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 07.10.2015 року представник позивача надав письмові пояснення (вх. № 40508), в яких зазначив про те, що договір № 01/02-1 від 01.02.2012 року між сторонами ніколи не укладався. Окрім того, за весь час співпраці між сторонами укладались лише два договори № 01/11-1 від 01.11.2011 року та № 01/02 від 01.02.2012 року, що підтверджується виписками банку за особовим рахунком позивача за період з 01.11.2011 по 21.12.2012 року. Крім того, як зазначає позивач, представником відповідача до матеріалів справи № 922/2843/14 за позовом ПП "Стандарт-Метал" до ТОВ "Жилбудкомплект" про стягнення коштів за спірними договорами разом із клопотанням про зменшення позовних вимог долучались розрахунок заборгованості за 3% річних, відповідно до якого за договором № 01/11-1 від 01.11.2011 року між сторонами відсутня заборгованість, а за договором № 01/02 від 01.02.2012 року ТОВ "Жилбудкомплект" перерахувало лише 90864 гривень, в результаті чого заборгованість за цим договором склала 318622,58 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 07.10.2015 року позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 07.10.2015 року не з`явився, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав.

Відповідно до ст.64 Господарського процесуального кодексу України та постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом.

Ухвала про порушення провадження у справі від 10.08.2015р. була направлена на юридичну адресу відповідача, зазначену позивачем у позовній заяві та згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на момент розгляду справи. Зазначена ухвала була отримана відповідачем, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

01.02.2012 року між Приватним підприємством «Стандарт-Метал» (Постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Жилбудкомплект» (Покупець, позивач) укладено Договір поставки за № 01/02 .

Відповідно до п. 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує будівельні матеріали, загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю та загальна ціна яких визначається сторонами у специфікаціях, що є Додатком №1 до цього Договору.

Згідно з п.п. 1.3, 1.4 Договору відвантаження товару провадиться продавцем. Вартість відвантаження товару включається у загальну суму товару та проводиться за рахунок Продавця. Транспортні витрати, пов'язані з транспортуванням товару від складських приміщень Продавця до об'єкта Покупця, оплачується Покупцем.

У п. 2.1., 2.2. Договору сторони визначили, що постачальник зобов'язується передати покупцеві товар разом із усіма його приналежностями та документами, що стосуються товару.

Проте, на думку позивача вказаний договір є недійсним в силу приписів ст.ст. 203, 234 ЦК України, оскільки він є фіктивним та укладений сторонами без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Так, позивач у своїй позовній заяві зазначає про те, що всі взаємовідносини позивача із відповідачем були безтоварними та відбувались з метою незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та формування валових витрат підприємства відповідача з метою заниження бази оподаткування з податку на прибуток підприємств.

У зв'язку з чим, позивач 28.01.2015 звернувся до Державної податкової інспекції у Московського районі міста Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області із заявою про застосування податкового компромісу з питань взаємовідносин між ПП «Стандарт- Метал» та ТОВ «Жилбудкомплект» в період з 01.01.2012 по 29.02.2012.

З Довідки №312/20-34-22-01-05/3574314 від 09.02.2015,- виданої Державною податковою інспекцією у Московському районі вбачається, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Жилбудкомплект» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам із ПП «Стандарт - Метал» зі період з 01.01.2012 року по 29.02.2012 року та подальшої участі ТМЦ у фінансово-господарській діяльності підприємства вбачається, що встановлено заниження податку на прибуток підприємств у сумі 116980 грн. та безпідставне завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 91970 грн. Загальна сума податкового компромісу визначена за результатами розгляду заяви складає 10447,5 грн., з них податку на додану вартість 5849,00 грн. та податку на прибуток - 4597,00 грн.

Так, ПП «Стандарт-метал» на виконання спірного Договору на адресу Позивача виписані наступні видаткові накладні:

- №01/02-5 від 01.02.2012 на суму 54141,84 грн.;

- №02/02-1 від 02.02.2012 на суму 57341,59 грн.;

- №03/02-2 від 03.02.2012 на суму 50057,75 грн.;

- №06/02-4 від 06.02.2012 на суму 52155,60 грн.;

- №07/02-3 від 07.02.2012 на суму 55205,62 грн.;

- №08/02-2 від 08.02.2012 на суму 58982,90 грн.;

- №09/02-3 від 09.02.2012 на суму 36677,64 грн.;

- №28/02-2 від 28.02.2012 на суму 58236,00 грн.;

- №29/02-2 від 29.02.2012 на суму 32328,00 грн.

В ході проведення перевірки спеціалістами ДПІ у Московському районі м. Харкова встановлено, що транспортування товарів відбувалось за рахунок ПП «Стандарт-Метал».

Проте, товарно-транспортні накладні до перевірки не надані. Відстежити фактичну передачу товару неможливо, до перевірки акти передачі товару не надані.

Згідно із положеннями п.2.3. Інструкції 07.08.1996 за №228.253: «Товарно- транспортна накладна типової форми №1-ТН - це єдиний первинний документ, який є підставою для списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку; вона оформлюється вантажовідправником на кожну поїздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача окремо.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року за №363 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568). Товарно- транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та з бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Згідно п.11 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні. Оформлення перевезень вантажів товарно- транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Згідно із п.1 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (затверджений Постановою КМУ від 25.02.2009 року №207) для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах в наявності серед інших документів повинна бути товарно-транспортна накладна.

Проте, ані у позивача, ані у відповідача пакет документів, яким би підтверджувався факт кожної із поставок, в т.ч. і товаро-транспортні накладні, відсутній.

Крім того, з метою надання видимості дійсності укладеному Договору поставки за №01/02 від 01.02.2012 позивачем на рахунок відповідача №26007338283900 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005 платіжним дорученням №565 від 24.05.2012 перераховано 40 864,00 грн.

В подальшому, з аналогічною метою позивачем на рахунок відповідача №26009336647980 в Філії «Слобожанське регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк» Фінанси та Кредит», МО 350967 платіжним дорученням №664 від 07.12.2012 перераховано 50 000,00 грн.

Отже, позивач зазначає про те, що оскільки Договір поставки за №01/02 від 01.02.2012 на його думку є фіктивним, будь-які товарно-матеріальні цінності визначені у видаткових накладних №01/02-5 від 01.02.2012, №02/02-1 від 02.02.2012, №03/02-2 від 03.02.2012, №06/02-4 від 06.02.2012, №07/02-3 від 07.02.2012, №08/02-2 від 08.02.2012, №09/02-3 від 09.02.2012, №28/02-2 від 28.02.2012, №29/02-2 від 29.02.2012 на адресу ТОВ «Жилбудкомплект» не поставлялись.

В матеріалах справи наявна копія рішення по справі № 922/2843/14, відповідно до якого в задоволенні позову ПП "Стандарт-Метал" про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 364262,94 грн. та 3% річних у розмірі 17065,44 грн. відмовлено.

Отже, вказаний факт, в силу приписів ст. 33 ГПК України не потребує додаткового доведення, оскільки є встановленим під час вирішення по суті спору №922/2843/14 за позовом ПП «Стандарт-Метал» до ТОВ «Жилбудкомплект» про стягнення 381 328,38 грн. заборгованості за вказаним договором.

Судом першої та апеляційної інстанції ПП «Стандарт-Метал» відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ «Жилбудкомплект» заборгованості за нібито поставлені товари за видатковими накладними №01/02-5 від 01.02.2012, №02/02-1 від 02.02.2012, №03/02-2 від 03.02.2012, №06/02-4 від 06.02.2012, №07/02-3 від 07.02.2012, №08/02-2 від 08.02.2012, №09/02-3 від 09.02.2012, №28/02-2 від 28.02.2012, №29/02-2 від 29.02.2012.

При цьому суди при винесенні рішення та постанови по даній справі керувались тим, що ПП «Стандарт-Метал» не надано жодних доказів реальної поставки товарів на адресу ТОВ «Жилбудкомплект».

Відсутність поставок товарів за спірним Договором №01/02 від 01.02.2012 є фактом встановленим, та додаткового доказування не потребує.

Таким чином, позивач вважає, Договір №01/02 від 01.02.2012 є фіктивним.

А отже, ПП «Стандарт-Метал» зобов'язано повернути ТОВ «Жилбудкомплект» все отримане за даним договором, а саме грошові кошти у сумі 90864,00 (дев'яносто тисяч вісімсот шістдесят чотири гривні).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені ст. 215 Цивільного кодексу України, за якою підставою недійсності угоди є недодержання в момент вчинення, правочину стороною вимог встановлених ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме постанови Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 року у справі №922/2843/14, копія якої була надана позивачем для долучення до матеріалів справи, встановлено, що відповідачем по даній справі, а саме ТОВ "Жилбудкомплект" не було отримано товару за договором № 01/02 від 01.02.2012 року, у зв`язку із відсутністю у матеріалах справи первинних бухгалтерських документів, а саме товарно-транспортних накладних.

Так, статтею 35 ГПК України встановлено, що обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.

Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

З матеріалів постанови Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 року у справі №922/2843/14 вбачається, що ТОВ "Жилбудкомплект" зазначило, що взаємовідносини із ПП "Стандарт-метал" були безтоварними та відбувались з метою незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та формування валових витрат підприємства відповідача з метою заниження бази оподаткування з податку на прибуток підприємств.

Таким чином, зміст оспорюваного договору прямо суперечить чинному законодавству України, а тому наявні підстави для визнання його недійсним з підстав визначених у п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину передбачені статтею 203 ЦК України, а саме :

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 234 ЦК України встановлює, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторони досягли згоди з істотних умов щодо передачі, прийняття та оплати за товар.

Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки, так як і за договором купівлі-продажу, продавець (постачальник) передає у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язаний прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. Також ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В даному випадку, договір, укладений між сторонами, не направлений на настання наслідків, а його метою було незаконне формування податкового кредиту з ПДВ та формування валових витрат підприємства.

Пленум ВГСУ у п. 3.11 постанови від 29.05.2013 р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» вказав, що: Фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.

У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови №9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначив, що: „Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину".

Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, вимоги позивача щодо визнання недійсним спірного договору обґрунтовані, вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, у зв`язку з чим суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, положеннями ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині застосування наслідків недійсності правочину та зобов'язання Приватного підприємства "Стандарт-Метал" повернути грошові кошти в сумі 90864,00 грн. - правомірні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 124, 129 Конституції України, статтями 11, 16, 203, 215, 216, 328, 346, 655 Цивільного кодексу України, статтями 20, 207 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати договір поставки № 01/02 від 01.02.2012 року, укладений між Приватним підприємством "Стандарт-Метал" (пр. Московський, б. 257, м. Харків, 614082, код ЄДРПОУ 34389034) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Жилбудкомплект" (вул. Уборевича, б. 38-а, кв. 146, м. Харків, 61136, код 35474314) недійсним.

Застосувати наслідки недійсності договору поставки № 01/02 від 01.02.2012 року та стягнути з Приватного підприємства "Стандарт-Метал" (пр. Московський, б. 257, м. Харків, 614082, код ЄДРПОУ 34389034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилбудкомплект" (вул. Уборевича, б. 38-а, кв. 146, м. Харків, 61136, код 35474314) 90864,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Приватного підприємства "Стандарт-Метал" (пр. Московський, б. 257, м. Харків, 614082, код ЄДРПОУ 34389034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилбудкомплект" (вул. Уборевича, б. 38-а, кв. 146, м. Харків, 61136, код 35474314) 1827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_2