Рішення

від 06.10.2015 по справі 922/4956/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2015 р.Справа № 922/4956/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Васильєву А.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Селком Електронік", с. Петропавлівська Борщагівка (Київська область) до Приватного акціонерного товариства "СКБ Електрощит", м. Харків про стягнення 364000,00 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 371/у від 14.09.2015 року;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Селком Електронік", с. Петропавлівська Борщагівка (Київська область) (позивач) 31.08.2015 р. звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного акціонерного товариства "СКБ Електрощит", м. Харків про стягнення 364000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за Ліцензійним договором про виконання технічних умов від 17.02.2014 року, у зв'язку із чим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму боргу за використання об'єкта права інтелектуальної власності в розмірі 364000,00 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 вересня 2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/4956/15 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 22 вересня 2015 року об 11:40.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 вересня 2015 року розгляд справи № 922/4956/15 відкладено на 06 жовтня 2015 р. о 11:00год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

Позивач в призначене судове засідання з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач явки свого представника в судове засідання не забезпечив, своїм конституційним правом на захист не скористався, відзив на позов та документи на виконання ухвал суду про порушення провадження у справі не надав, ухвала суду про порушення провадження у справі від 02.09.2015 р., яка була направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві, що співпадає з адресою вказаною у витягу з ЄДР: 61105, м. Харків, вул. Киргизька, 19 - повернулася 15.09.2015 р. до суду без доказів вручення відповідачу з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Приймаючи до уваги, що відповідач, з урахуванням приписів п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі, у зв'язку з чим, господарська справа № 922/4956/15 розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, - за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, дослідивши матеріали господарської справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Позивач, відповідно до Рішення Державної служби інтелектуальної власності України №2234 від 19.08.2013 р. набуло виняткові майнові права на твір технічного характеру "Щити постійного струму. ЩПС XXX ххх В/хххх А. Технічні умови. Щиты постоянного тока. ЩПТ ХХХ ХХХ В/ХХХХ ОСОБА_2 условия. ТУ У 31.2-31282244- 004:2010" і є власником матеріальних авторських прав на технічні умови ТУ 31.2- 31282244-004:2010 (т.с. І а.с. 13).

17.02.2014 року між позивачем (ліцензіар) та відповідачем (ліцензіат) було укладено Ліцензійний договір про використання технічних умов (далі - Договір) (т.с. І а.с. 8-12) відповідно до умов якого, Ліцензіар надає Ліцензіатові на строк дії цього договору та за винагороду, яка виплачується Ліцензіатом, ліцензію на ТУ У 31.2-31282244-004:2010.

Згідно з п. 2.2. вищевказаного Ліцензійного договору, за цим договором Ліцензіатові надається не виключне право:

- на використання ТУ У 31.2-31282244-004:2010 з метою власного виробництва, продажу "та поставки ЩПС для їх використання на вказаній вище території та у наведеній вище сфері використання;

При цьому Ліцензіар може використовувати сам вказані права у визначеній цим договором сфері: на подання пропозицій, на виробництво, на використання, на продаж та на постачання ЩПС за ТУ У 31.2-31282244-004:2010 на вказаній вище території. Ліцензіар зберігає за собою право самому використовувати вказане право як за межами, так і в межах вище визначеної цим договором сфери використання.

Відповідно до п. 12.1. Ліцензійного договору, цей договір укладено на строк до 31 грудня 2015 року. Договір набуває сили з дати його підписання його повноважними представниками сторін.

Так, на виконання умов вищенаведеного Ліцензійного договору, позивач надав невиключну ліцензію на використання технічних умов ТУ У 31.2-31282244-004:2010 для виробництва та постачання щитів постійного струму (товар категорії №31.20.2 по ДК 016-97 - апаратура електрична низьковольтна (щит постійного струму) для ДП НАЕК "Енергоатом".

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищевказаного Ліцензійного договору відповідач виготовив та поставив на об'єкти ДП НАЕК "Енергоатом" з використанням технічних умов ТУ У 31.2-31282244-004:2010 три одиниці ЩПС, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти використання технічних умов: акт №1 від 28.05.2014 року на суму 232000,00 грн., акт №2 від 01.10.2014 року на суму 232000,00 грн., акт №3 від 02.10.2014 року на суму 232000,00 грн. (т.с. І а.с. 14-16).

Згідно з умовами п.п. 6.1. Ліцензійного договору сторони погодили, що за надання прав, що передбачені цим договором, стосовно ТУ У 31.2-31282244- 004:2010 Ліцензіат виплачує Ліцензіарові винагороду (роялті) у розмірі 29 000 (двадцять дев'ять тисяч) гривень 00 коп. без ПДВ за кожну панель яка входить у склад ЩПС, поставлений кінцевому замовнику (ДП НАЕК "Енергоатом").

Відповідно до п. 6.2. Ліцензійного договору, виплата вищезазначеної винагороди за результатами постачання кожного окремого комплекту ЩПС здійснюється Ліцензіатом протягом 10 (десяти) робочих днів після дати отримання від замовника суми грошей достатньої для оплати по цьому договору. У платіжному дорученні обов'язкове посилання на реквізити цього Договору і ОСОБА_2 використання технічних умов з метою постачання окремої одиниці обладнання ЩПС.

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому наголосив, що у відповідача перед позивачем за вищевказаним Ліцензійним Договором утворилась заборгованість, а саме, акти №№ 2, 3 використання технічних умов з боку відповідача своєчасно та в повному обсязі залишились неоплаченими.

Загальна сума заборгованості відповідача склала 364000,00 грн., яка складається з заборгованості за актом №2 в сумі 132000,00 грн. та за актом №3 в сумі 232000,00 грн.

У зв'язку із наявною заборгованістю, на адресу відповідача було направлено Претензію за вих. № 139 від 25.03.2015 р., в якій повідомлено відповідача про наявну заборгованість в розмірі 364000,00 грн. з проханням погасити наявну заборгованість (т.с. І а.с. 21-24).

Проте відповідач відповіді на вищевказану Претензію не надав та заборгованість позивачу не сплатив.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1109 Цивільного кодексу України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Частиною третьою статті 1109 Цивільного кодексу України встановлено, що у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 364000,00 грн. з боку позивача належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому ст.ст. 32, 33 ГПК України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Селком Електронік" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 7280,00 грн. за майновий характер спору, в даному разі покладаються на відповідача, з вини якого виник даний спір, який доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 525, 526, 1109 Цивільного кодексу України , ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "СКБ Електрощит" (61105, м. Харків, вул. Киргизька, буд. 19, код ЄДРПОУ: 31642009) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Селком Електронік" (08130, Київська область, Києво - Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Борщагівська, 38, код ЄДРПОУ: 38679759) - 364000,00 грн. заборгованості, 7280,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 12.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_3