Постанова

від 07.10.2015 по справі 904/2555/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2015 року Справа № 904/2555/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Подобєда І.М., Величко Н.Л.

при секретарі судового засідання : Мацекос І.М.,

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 20.04.2015 року,

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "МАРГАНЕЦЬТЕПЛОМЕРЕЖА", м. Марганець Дніпропетровська область на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2015 року у справі № 904/2555/15

за позовом Комунального підприємства "МАРГАНЕЦЬТЕПЛОМЕРЕЖА", м. Марганець Дніпропетровська область

до Фізичної-особи підприємця ОСОБА_2, м. Марганець Дніпропетровська область

про визнання укладеним договору на постачання теплової енергії та стягнення 97 945,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Комунальне підприємство "МАРГАНЕЦЬТЕПЛОМЕРЕЖА" (далі-Позивач) з позовом до Фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 (далі-Відповідач), в якому просить господарський суд визнати укладеним договір на постачання теплової енергії між КП "МАРГАНЕЦЬТЕПЛОМЕРЕЖА" та Фізичною-особою підприємцем ОСОБА_2 та стягнути з Відповідача на свою користь заборгованість в сумі 97945,61 грн. та судовий збір в сумі 3176,92 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що Відповідач відмовляється від укладення договору на постачання теплової енергії, що є порушенням вимог ст.ст. 24, 25 Закону України "Про теплопостачання", оскільки Відповідач є власником нежитлового приміщення площею 209 кв.м, що розташоване за адресою: м. Марганець, вул.Спуск Набережної, 1Ю та в силу ч.3 ст.179 ГК України укладення договору для Відповідача є обов'язковим. Крім того, Відповідач фактично спожив послуги з теплопостачання на суму 97945,61 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2015 року (суддя Кеся Н.Б.) в позові відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що у справі відсутній договір, який має відповідати Типовому договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630, який за змістом поширюється на усіх споживачів: громадян та підприємців, юридичних осіб.

Крім того, суд визнав розрахунки Позивача щодо вартості фактично спожитої Відповідачем теплової енергії такими, що не підтверджуються матеріалами справи, тому в їх задоволенні відмовив.

Не погодившись з даним рішенням господарського суду Дніпропетровської області Комунальне підприємство "МАРГАНЕЦЬТЕПЛОМЕРЕЖА" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те що, постачання теплової енергії до нежитлового приміщення, розташованого за адресою м. Марганець, Спуск Набережної, 1 Дніпропетровської області не є централізованим опаленням в розумінні п. 2 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», а відтак, укладення договору на основі «Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» не є обов'язковим для правовідносин, що склалися при постачанні теплової енергії до даного нежитлового приміщення.

Також, апелянт вважає, що надав достатнє обґрунтування щодо застосування в розрахунку фактично спожитої вартості теплової енергії максимально погодинних витрат теплоти у кількості 0,0187 Гкал/год., однак господарський суд не зазначив доказів, на підставі яких від не прийняв до уваги дані обґрунтування.

Фізична-особа підприємець ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення як таке, що було винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

В судовому засіданні 07.10.2015 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступну та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 104 ГПК України серед підстав для скасування або зміни рішення місцевого суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

Нежитлове приміщення площею 209 м 2 , яке розташоване на першому поверсі житлового будинку за адресою: м.Марганець, вул.Спуск Набережної, 1, належить гр. ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 10.06.1996р., який зареєстрований згідно з чинним на той час законодавством, про що видано реєстраційне свідоцтво Марганецького міжміського бюро технічної інвентаризації від 04.02.1999 р., довідку Марганецького міжміського бюро технічної інвентаризації від 14.02.2002р. про проходження реєстрації (а.с.21-23).

Згідно зі Свідоцтвом №376593 (а.с.89) гр.ОСОБА_2Б зареєстрований як фізична особа - підприємець 07.12.2004року.

Використання Відповідачем вищевказаного нежитлового приміщення в своїй підприємницькій діяльності останнім не заперечується та, крім цього, підтверджується актом-претензією від 01.10.2014року (а.с.20), витягами з Єдиного державного реєстру юридичних-осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.60-68), згідно з якими за спірним адресом зареєстровані юридичні особи, засновником яких є, у тому числі, гр.ОСОБА_2

Спірне приміщення підключено до системи централізованого опалення та опалюється без укладення договору з Відповідачем.

22.09.2014р. на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, був направлений лист про необхідність укладення договору на постачання теплової енергії та 2 примірника договору від 17.09.2014року №9 (а.с. 15). Відповіді на цей лист КП В«МарганецьтепломережаВ» не отримало, договір на постачання теплової енергії зі сторони фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 також не був підписаний.

27.10.2014р. на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 Позивачем направлений лист про необхідність укладення договору та два примірника договору на постачання теплової енергії №9 від 17.10.2014року (а.с.16-19) Докази направлення договору на адресу Відповідача надані Позивачем до справи (127-128), що спростовує заперечення Відповідача про те, що він договір не отримував.

Договір на постачання теплової енергії Відповідачем не підписаний, Позивачеві не повернутий, що призвело до пред'явлення Позивачем даного позову, в якому ставиться питання вважати укладеним спірний договір.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказує на те. що він відмовився від опалювання, у зв'язку з чим ним готувалися відповідні документи для реконструкції системи опалювання, які узгоджувалися Позивачем. У зв'язку з тим, що в приміщенні Відповідача знаходиться рамка керування в будинку, ця реконструкція не відбулася.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Згідно з частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

За правилами статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Предметом спірного договору, на визнанні укладеним якого наполягає Позивач, є правовідносини з постачання теплової енергії, послуги з постачання якої здійснює позивач, а споживання - відповідач.

Відповідач, не заперечуючи фактичне споживання послуг, що надаються позивачем, заперечує правомірність укладення договору на основі «Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630, оскільки, на його думку, постачання теплової енергії до нежитлового приміщення не є централізованим опаленням в розумінні п. 2 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення».

Стаття 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" містить визначення термінів, які застосовуються в цьому Законі, зокрема:

- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях , будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

- комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням , а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;

- споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно зі ст. 13 вищевказаного Закону залежно від функціонального призначення, житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення , а також вивезення побутових відходів тощо).

Порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства (ст. 12 Закону).

Стаття 1 Закону України "Про теплопостачання" містить визначення термінів, які застосовуються в цьому Законі, зокрема:

- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

- система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об'єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання;

- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до загальних положень Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).

У цих Правилах терміни вживаються у такому значенні:

- опалювана площа (об'єм) будинку - загальна площа (об'єм) приміщень будинку, в тому числі у разі опалення площа (об'єм) сходових кліток, ліфтових та інших шахт;

- централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація) (ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Згідно частини 2 статті 22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" - виробник зобов'язаний укласти договір з виконавцем (споживачем) про умови надання житлово-комунальних послуг.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що одним з основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

З огляду на викладене, правовими підставами обов'язковості укладення договору на постачання теплової енергії між КП "МАРГАНЕЦЬТЕПЛОМЕРЕЖА" (виробником) та ФОП ОСОБА_2 (споживачем) є норми Господарського кодексу України, Законів України "Про житлово-комунальні послуги", "Про теплопостачання".

Системний аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що законодавець не розмежовує постачання теплової енергії в залежності від виду опалювальних приміщень. А саме, не розмежовує постачання теплової енергії до житлових чи нежитлових приміщень.

Більш того, законодавець зазначає, що житлово-комунальні послуги, одним з видів яких є централізоване опалення, спрямовані на забезпечення умов проживання та перебування осіб як у жилих, так і у нежилих приміщеннях.

У зв'язку з чим, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що постачання теплової енергії саме до нежитлового приміщення не є централізованим опаленням.

Відповідно до ч.4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

В силу ч.3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Так, Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630, який за змістом поширюється на усіх споживачів: громадян та підприємців, юридичних осіб тощо.

З аналізу наданого Позивачем договору на постачання теплової енергії №9 від 17.10.2014року, направленого на адресу Відповідача (а.с. 117-119), та положень вищевказаного Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про наявність суттєвих відступи запропонованого договору від змісту типового договору.

Так, в договорі №9 відсутні обов'язки Виконавця (Постачальника), які передбачені п/п./п/п.2, 4-19 п.19 Типового договору, та взагалі не передбачені права Споживача, які вказані в п. 16 Типового договору.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" серед істотних умов договору на надання житлово-комунальних послуг є: права та обов'язки сторін.

За таких обставин у справі відсутній договір, який має відповідати Типовому договору, тому господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог Позивача щодо визнання укладеним договору на постачання теплової енергії між КП В«МарганецьтепломережаВ» та Фізичною-особою підприємцем ОСОБА_2, який направлено листом №1032 від 27.10.2015 року.

Пунктами 24-27 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 (в редакції, яка діяла у 2006 році на момент узгодження проекту реконструкції системи опалювання), зазначено, що споживач може відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва,

а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Витрати, пов'язані з відключенням від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, відшкодовуються споживачем відповідно до калькуляції, кладеної виконавцем.

Порядок відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунальних послуг України від 22.11.2005 N4, який передбачає подачу заяви споживачем про відключення від мереж ЦО і ГВП, розгляд заяви відповідною комісією і прийняття рішення нею, розробку і узгодження технічної документації, відключення від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП із складанням відповідного акту тощо.

Враховуючи викладене, оскільки за обставинами справи відсутній факт відключення Відповідача від центрального опалювання і гарячого водопостачання та останній фактично споживає ці послуги, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача про відсутність правових підстав для укладення договору між Позивачем та Відповідачем на постачання теплової енергії відповідно до вимог Закону України "Про теплопостачання".

У зв'язку із фактичним споживанням Відповідачем теплової енергії Позивачем зроблений розрахунок вартості спожитої теплової енергії (а.с. 10) за період з січня 2012р. по грудень 2014р. на загальну суму 97 945,92 грн. Розрахунок зроблений на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007р. з урахуванням середньомісячної фактичної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання та із застосуванням показника щодо максимально погодинних витрат теплоти у кількості 0,0187 Гкал/год з посиланням на договір.

Колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду про те, що Позивач не надав обґрунтування щодо застосування в розрахунку фактично спожитої вартості теплової енергії максимально погодинних витрат теплоти у кількості 0,0187 Гкал/год, виходячи з наступного.

Основним предметом господарської діяльності Позивача є виробництво та розподілення теплової енергії для обігріву житла і побутових потреб підприємств, організацій, установ і її збут.

КП "МАРГАНЕЦЬТЕПЛОМЕРЕЖА" є єдиним надавачом послуг з теплопостачання в м. Марганець.

Позивач здійснює постачання теплової енергії в будинок за адресою: м. Марганець, вул. Спуск Набережної, 1, в тому числі до нежитлового приміщення площею 209 м 2 , яке розташоване на першому поверсі вищезазначеного житлового будинку та належить гр. ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 10.06.1996 року.

Факт централізованого опалення нежитлового приміщення площею 209 м 2 , яке розташоване на першому поверсі вищезазначеного житлового будинку без оформлення договору купівлі-продажу теплової енергії з Відповідачем виявлено та зафіксовано 20.10.2014 року при проведенні інвентаризації опалювальних площ працівниками КП "МАРГАНЕЦЬТЕПЛОМЕРЕЖА".

З січня 2012 року по грудень 2014 року Відповідач як власник вбудованого приміщення площею 209 м 2 , яке розташоване на першому поверсі житлового будинку за адресою: м. Марганець, вул. Спуск Набережної, 1, отримував без договору теплову енергію, вироблену Позивачем.

Обмежити постачання теплової енергії на відповідний об'єкт Позивач не міг, оскільки приміщення є вбудованим у багатоповерховому житловому будинку. Останній має єдину систему централізованого теплопостачання, закладену при проектуванні будинку, і будь-яке втручання в цю систему без проекту може призвести до аварійних ситуацій (а.с. 24).

Доводи Відповідача щодо відмови від послуг з централізованого теплопостачання та виготовлення у березні 2006 року робочого проекту з реконструкції системи опалення не є обставиною, що звільняє Відповідача від оплати, оскільки за обставинами справи відсутній факт відключення Відповідача від центрального опалювання і гарячого водопостачання та останній фактично споживав ці послуги, його приміщення опалювалося, тобто він отримував теплову енергію.

За період з січня 2012 року по грудень 2014 року Відповідачем отримано теплову енергію на суму 97 945,92 грн. У розрахунку вартості набутої теплової енергії використовувалися тарифи, встановлені постановами Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України:

- від 30.09.2011 № 120 В«Про встановлення тарифів на теплову енергію КП "МАРГАНЕЦЬТЕПЛОМЕРЕЖА", якою Позивачу встановлено тариф на теплову енергію для потреб інших споживачів (не бюджетних установ) (вартість одиниці теплової енергії): - 910,75 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) (1 092,90 грн. за 1 Гкал з ПДВ); дана постанова набрала чинності 03.10.2011 року (а.с. 83);

- від 31.12.2013 № 360 В«Про встановлення тарифів на теплову енергію КП "МАРГАНЕЦЬТЕПЛОМЕРЕЖА", якою Позивачу встановлено тариф на теплову енергію для потреб інших споживачів (не бюджетних установ та населення) (вартість одиниці теплової енергії): - 767,88 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) (921,46 грн. за 1 Гкал з ПДВ); дана постанова набрала чинності 01.01.2014 року (а.с. 84);

- від 27.06.2014 № 803 В«Про встановлення тарифів на теплову енергію КП "МАРГАНЕЦЬТЕПЛОМЕРЕЖА", якою Позивачу встановлено тариф на теплову енергію для потреб інших споживачів (не бюджетних установ та населення) (вартість одиниці теплової енергії):

- 1 036,34 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) (1 243,61 грн. за 1 Гкал з ПДВ); дана постанова набрала чинності 01.07.2014 року (а.с. 85);

- від 28.11.2014 № 549 В«Про встановлення тарифів на теплову енергію КП "МАРГАНЕЦЬТЕПЛОМЕРЕЖА", якою Позивачу встановлено тариф на теплову енергію для потреб інших споживачів (не бюджетних установ та населення) (вартість одиниці теплової енергії): - 1 233,70 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) (1 480,44 грн. за 1 Гкал з ПДВ); дана постанова набрала чинності 01.12.2014 року (а.с. 86).

Відповідно до:

- рішення Марганецького міськвиконкому В«Про початок опалювального сезону 2011-2012 рр. в м. МарганецьВ» від 11.10.2011 р. № 495;

- рішення Марганецького міськвиконкому В«Про припинення палювального сезонуВ» від 06.04.2012 р. № 225;

- рішення Марганецького міськвиконкому В«Про початок опалювального сезону 2012-2013 рр. в м. МарганецьВ» від 10.10.2012 р. № 654;

- рішення Марганецького 'міськвиконкому В«Про припинення палювального сезонуВ» від 02.04.2013 р. № 190;

- рішення Марганецького міськвиконкому В«Про початок опалювального сезону 2013-2014 рр. в м. МарганецьВ» від 30.09.2013 р. № 531;

- рішення Марганецького міськвиконкому В«Про внесення змін до рішення "Про початок опалювального сезону 2013-2014 рр. в м. МарганецьВ» від 03.10.2013 р. №533;

- рішення Марганецького міськвиконкому В«Про припинення опалювального сезонуВ» від 25.03.2014 р. № 112;

- рішення Марганецького міськвиконкому В«Про внесення змін до рішення "Про початок опалювального сезону 2014/2015 років в місті МарганецьВ» від 12.10.2014 р. № 405;

- ОСОБА_1 готовності до опалювального сезону 2012-2013 рр.;

- ОСОБА_1 готовності до опалювального сезону 2013-2014 рр.;

- ОСОБА_1 готовності до опалювального сезону 2014-2015 рр.;

- розпорядження міського голови № 469-р від 31.12.2014 р (а.с. 25-35)

Позивачем зазначено період надання Відповідачу послуг з теплопостачання у розрахунку вартості набутої теплової енергії.

Проаналізувавши зміст вказаних вище документів, колегія суддів встановила, що матеріалами справи підтверджено факт постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою: м. Марганець, вул. Спуск Набережної, 1, яке обладнано системою внутрішньо будинкових мереж теплопостачання, до яких, у свою чергу, приєднані мережі теплопостачання позивача у опалювальні періоди 2011 - 2012, 2012 - 2013, 2013 - 2014 років. При цьому, у період часу, за який заявлено до стягнення суму заборгованості, договір між сторонами був відсутній.

Відповідно до приписів Цивільного кодексу України:

- особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212);

- положення цієї глави (глави 83 названого Кодексу) застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (пункт 4 частини другої статті 1212);

- у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (частина друга статті 1213).

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. У свою чергу відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати цих послуг.

Правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду України № 6-59цс13 від 30.10.2013 року.

Крім того, відповідно правового висновку, викладеного Верховним Судом України в постанові № 3-38гс11 від 16.05.2011 року, споживання енергії за відсутності договору надає право постачальнику енергії на стягнення зі споживача у даному випадку вартості спожитої ним енергії на підставі ст.ст. 1212 та 1213 Цивільного кодексу України.

Пунктами 23, 25 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету мінстрів України від 3 жовтня 2007 р. N 1198, встановлено, що у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Відповідно до КТМ 204 України 244-94 погодинні витрати теплоти на опалення житлових та громадських споруд приймаються за показниками типових та індивідуальних проектів, за якими збудовані дані об'єкти.

Приміщення ФОП ОСОБА_2 розташовано в житловому будинку за адресою: м. Марганець, вул. Спуск Набережної, буд. № 1.

Відповідно до п.2.2.10. КТМ 204 України 244-94 якщо частина житлового будинку зайнята громадськими організаціями (магазини, аптеки та ін.), то розрахункове навантаження на опалення визначається для кожної частини будівлі окремо з урахуванням прийнятих розрахункових температур внутрішнього повітря для даних громадських організацій.

За даними «Технічного звіту з наладки централізованої системи теплозабезпечення центрального району м. Марганця» теплове навантаження згаданого житлового будинку складає 0,15 Гкал/год (а.с. 58-60).

Загальна площа будинку 1674,8 м 2 . Вона складається з:

- для житла 1465,8 м 2

- для організації 209 м 2

Погодинні витрати на 1 м 2 становлять:

0,15 Гкал/год / 1 674,8 м 2 = 0,0000895629 Гкал/год / м 2

Погодинні витрати теплоти для вбудованого приміщення площею 209 м 2 , яке розташоване на першому поверсі житлового будинку за адресою: м. Марганець, вул. Спуск Набережної, 1 та належить ФОП ОСОБА_2 відповідно становлять:

0,0000895629209 х 209 м 2 = 0,018718 Гкал/год.

У зв'язку з чим, колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду про те, що Позивач не надав обґрунтування щодо застосування в розрахунку фактично спожитої вартості теплової енергії максимально погодинних витрат теплоти у кількості 0,0187 Гкал/год.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та з огляду на наведені норми Цивільного кодексу України колегія суддів, з'ясувавши факти отримання Відповідачем від Позивача теплової енергії на заявлену до стягнення суму без достатньої правової підстави та неможливості повернення його в натурі (через специфіку даного майна, яка виключає можливість такого повернення), дійшла заснованого на законі висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Згідно з ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з матеріалів справи Відповідачем було подано заяву про застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Оскільки строк позовної давності для вимоги про стягнення вартості безпідставно отриманої теплової енергії сплинув 01.01.2015 року, до звернення позивача з позовом, який було подано до господарського суду 23.03.2015 року, вимога позивача є неправомірною та такою, що задоволенню не підлягає.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 80 961,96 гривень за період з 23.03.2012 року по 23.03.2015 року.

З урахуванням наведеного, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду підлягає частковому скасуванню у зв'язку з порушенням норм матеріального права і невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи. Слід прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 2 428,86 гривень судового збору за подачу позовної заяви і апеляційної скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "МАРГАНЕЦЬТЕПЛОМЕРЕЖА", м. Марганець Дніпропетровська область - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2015 року у справі №904/2555/15 скасувати частково. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної-особи підприємця ОСОБА_2, м. Марганець Дніпропетровська область (ІПН НОМЕР_1), на користь Комунального підприємства "МАРГАНЕЦЬТЕПЛОМЕРЕЖА", м. Марганець Дніпропетровська область (код ЄДРПОУ 02128112, МФО 30 5482) вартість безпідставно отриманої теплової енергії в сумі 80 961,96 гривень та 2 428,86 гривень судового збору за подачу позовної заяви і апеляційної скарги.

В решті позову - відмовити.

Видачу наказу з урахуванням необхідних реквізитів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 12.10.2015 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя І.М. Подобєд

Суддя Н.Л. Величко