Постанова

від 08.10.2015 по справі 904/7752/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2015 року Справа № 904/7752/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М.

при секретарі: Ситниковій М.Ю.

Представники сторін :

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 2341 від 30.07.15;

відповідача/1 - ОСОБА_2, виписка з ЄДР від 21.08.15;

третьої особи - ОСОБА_3, довіреність № б/н від 12.08.15;

відповідача-2 -не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нововолинський олійно-жировий комбінат», м.Київ

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2015 року по справі № 904/7752/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_4», м.Київ

до відповідача/1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Нововолинський олійно-жировий комбінат», м.Київ

відповідача/2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Модерн Бізнес», м.Дніпропетровськ

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «АПК Агроінтер», м.Київ

про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення на предмет забезпечення

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2015 року у справі № 904/7752/15 (суддя Манько Г.В.) було задоволено заяву Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_4», м.Київ про забезпечення позову; вжито заходів по забезпеченню позову ПАТ «Перший Український ОСОБА_4» м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нововолинський олійно-жировий комбінат» м.Київ шляхом накладення арешту в межах суми позову 8 400 000 доларів США на наступне майно, що належить на праві власності ТОВ «Нововолинський олійно-жировий комбінат»:

1) цех рафінації та дезодорації олії загальною потужністю 200 т/добу, літера В«А-7В» за планом земельної ділянки, загальною площею 3 074,4 кв. м, розташований за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Нововолинська, будинок 60, реєстраційний номер в Державному реєстрі прав на нерухоме майно: 4912853; право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису НОМЕР_1 від 07.02.2013; Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23.10.2012, видане Виконавчим комітетом Нововолинської міської ради; ОСОБА_5 з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.02.2013 за №356360;

2) матеріальний склад, літера В«К-1В» за планом земельної ділянки, загальною площею 748,4 кв. м, розташований за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Нововолинська, будинок 60, реєстраційний номер в Державному реєстрі прав на нерухоме майно: 26003424; право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису НОМЕР_2 від 07.02.2013; Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 22.04.2010, видане Виконавчим комітетом Нововолинської міської ради; ОСОБА_5 з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.02.2013 за №356653;

3) майстерня/ІІ черга/, літера В«Л-2В» за планом земельної ділянки, загальною площею 369,7 кв. м, розташована за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Нововолинська, будинок 60, реєстраційний номер в Державному реєстрі прав на нерухоме майно: 26003450; право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису НОМЕР_3 від 07.02.2013; Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24.06.2010, видане Виконавчим комітетом Нововолинської міської ради; ОСОБА_5 з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.02.2013 за №356010;

4) котельня, літера В«Г-2В» за планом земельної ділянки, загальною площею 132,3 кв. м, розташована за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Нововолинська, будинок 60, реєстраційний номер в Державному реєстрі прав на нерухоме майно: 4914258; право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису НОМЕР_4 від 07.02.2013; Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24.06.2010, видане Виконавчим комітетом Нововолинської міської ради; ОСОБА_5 з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.02.2013 за №356596;

5) насосна складу сирої олії, літера В«М-1В» за планом земельної ділянки, загальною площею 27,0 кв. м, розташована за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Нововолинська, будинок 60, реєстраційний номер в Державному реєстрі прав на нерухоме майно: 30252362; право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису НОМЕР_5 від 07.02.2013; Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 22.04.2010, видане Виконавчим комітетом Нововолинської міської ради; ОСОБА_5 з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.02.2013 за №354960;

6) резервуарний склад готової продукції/ІІ черга/, літера В«Н-1В» за планом земельної ділянки, загальною площею 3,9 кв. м, розташований за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Нововолинська, будинок 60, реєстраційний номер в Державному реєстрі прав на нерухоме майно: 30784434; право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису НОМЕР_6 від 07.02.2013; Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24.06.2010, видане Виконавчим комітетом Нововолинської міської ради; ОСОБА_5 з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.02.2013 за №356533;

7) земельна ділянка, кадастровий номер 07:107:000:00:02:030:0023, загальною площею 0,9260 га, з цільовим призначенням - для обслуговування виробничих приміщень, розташована за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Нововолинська, 60, за планом меж земельної ділянки: в межах від А до Б - землі загального користування (пр. Перемоги); в межах від Б до В - землі загального користування (вул. Нововолинська); в межах від В до Г - землі ТзОВ В«Імперія жирівВ» ; в межах від Г до Д - землекористування ОСОБА_5; в межах від Д до А - землекористування ПП В«ВіріллВ» ; Державний акт на право власності на земельну ділянку зареєстрований 02.12.2008 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020809400027; Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.02.2013 за №356693. Також вищезазначене майно, на яке накладено арешт, було передано на відповідальне зберігання позивачу (а.с.30-35 матеріалів оскарження).

Ухвала господарського суду Дніпропетровської області мотивована фактом неналежного виконання третьою особою договору кредитування та самовільним переплануванням відповідачем-1 іпотечного майна, яким був забезпечений договір кредитування, що може свідчити про знищення ідентифікуючих ознак іпотечного майна з метою зменшення його вартості, неможливості його експлуатації за призначенням або знищення такого майна, що зробить неможливим виконання рішення по цій справі в подальшому.

Не погодившись з вищезазначеною ухвалою місцевого господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач-1 - ТОВ «Нововолинський олійно-жировий комбінат», посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, на неповен з`ясування обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, зокрема:

- господарський суд не звернув уваги на той факт, що на майно, яке знаходиться в іпотеці у позивача, накладено заборону на відчуження нерухомого майна, які зареєстровані у відповідному реєстрі за номерами з 747 по 753, тому неправомірним є зазначення в оскаржуваній ухвалі про наміри відповідача-1 відчужити предмет іпотеки;

- також невірним є твердження позивача та господарського суду про тривале невиконання договірних зобов`язань з боку товариства, оскільки сума позову складається з строкової заборгованості - «тіла» кредиту, а погашення за кредитним договором відбувається в такій черговості - сплата прострочених відсотків, строкових відсотків, пені, строкової заборгованості;

- крім того, господарським судом задоволено заяву позивача про забезпечення позову неналежним способом, який не входить до вичерпного переліку ст.67 ГПК України, що суперечить п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» (зі змінами та доповненнями).

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує, посилається на відповідність ухвали господарського суду вимогам закону, фактичним обставинам та матеріалам справи, зазначає, що відповідач-1 здійснює перепланування нерухомості, що є предметом іпотеки, має наміри відчуження цієї нерухомості, не виконує свої зобов`язання за кредитним договором тривалий час з травня 2015 року.

Відповідач-2 правом надання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст. 96 ГПК України, не скористався, як не скористався правом участі в судовому засідання, передбаченим ст.22 ГПК України; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.34, 50 матеріалів оскарження).

Третя особа по справі - ТОВ «Модерн Бізнес» відзив на апеляційну скаргу, не надало, правом, передбаченим ст.96 ГПК України, не скористалось.

Представник скаржника та третьої особи, присутні в судовому засіданні, підтримали доводи апеляційної скарги в повному обсязі, представник позивача в судовому засіданні також зауважив, що ухвала господарського суду від 03.09.2015р. прийнята у відповідності до норм процесуального права, на його думку, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи те, що усіх учасників судового процесу було повідомлено належним чином про час та місце судового засідання, матеріали справи є достатніми для розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в цьому судовому засіданні (ст.ст.75, 99 ГПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід скасувати на підставі п.4 ч.1 ст.104 ГПК України з урахуванням повноважень апеляційної інстанції, передбачених ст.103 ГПК України, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, 28.08.2015р . Публічне акціонерне товариство «Перший Український ОСОБА_4» м.Київ звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нововолинський олійно-жировий комбінат» м.Київ (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Модерн бізнес», м.Дніпропетровськ (відповідач-2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю «АПК Агроінтер», м.Київ про стягнення заборгованості за кредитним договором № 299-КД від 19.07.2011р. в сумі 8 400 000 доларів США шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 26.07.2011р. № 305-1п, як зазначено в прохальній частині позовної заяви (а.с.2-18 матеріалів оскарження).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2015р. зазначений позов прийнято до розгляду та призначено на 15.09.2015р. на 12:00 годину (а.с.1 матеріалів оскарження).

01.09.2015р . позивачем до господарського суду Дніпропетровської області була подана заява про вжиття заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту в межах суми 8 400 000 доларів США на майно відповідача-1 згідно переліку та передачі цього арештованого майна на відповідальне зберігання позивачу (а.с.19-28 матеріалів оскарження). Зазначена заява обґрунтована позивачем тим, що:

- відповідачі та третя особа тривалий час ухиляються від виконання своїх зобов`язань з травня 2015 року за договорами кредитування, іпотеки, застави майнових прав;

- сума заборгованості відповідачів та третьої особи перед позивачем значно перевищує розміри статутних капіталів цих підприємств;

- відповідачем-1 здійснюються заходи щодо перепланування іпотечної нерухомості та заміни заставленого обладнання, що може унеможливити виконання рішення за цією справою (а.с.19-28 матеріалів оскарження).

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви та прохальної частини заяви позивача про вжиття заходів по забезпеченню позову перелік майна є тотожним та зазначене майно є предметом іпотечного договору від 26.07.2011р. № 305-1п, що визнається представниками обох сторін по справі, не спростовано жодним доказом по справі.

Ухвалою господарського суду від 03.09.2015р. зазначену заяву було задоволено; накладений арешт в межах суми позову 8 400 000 доларів США на майно відповідача-1 згідно наведеного позивачем переліку та арештоване майно передано на відповідальне зберігання позивачу (а.с.30-35 матеріалів оскарження). Зазначена ухвала господарського суду і є предметом апеляційного оскарження.

Статтею 66 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду .

Частиною 1 ст.67 ГПК України передбачені заходи забезпечення позову, зокрема :

накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; заборона відповідачеві вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору ;

зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 6 ст.67 ГПК України визначено, що види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

Частиною 1 ст.32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В частині 2 ст.36 ГПК України зазначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

В якості додатку до заяви про забезпечення позову позивачем було надано на обґрунтування доводів щодо самовільного перепланування предмету іпотеки (нерухомого майна), що змінює, на думку позивача, цільове призначення об`єкта нерухомості, акт огляду заставного майна від 21.04.2014р., з якого вбачається, що в приміщеннях виявлено та переобладнано проходи, вмонтовані або замуровані деякі вікна, виявлено додатковий прохід. На думку колегії суддів, зазначений доказ (акт від 21.04.2015р.), враховуючи вищевикладені обставини не може свідчити про можливе знищення предмету іпотеки або зміну його цільового призначення.

Щодо доказів, підтверджуючих заміну обладнання, то ці доводи позивача не було підтверджено жодним доказом відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України, в додатку до заяви позивача такі докази не надавались.

Також слід зауважити, що до заяви позивача, поданої до господарського суду, докази можливої ймовірної реалізації предмета іпотеки відповідачами взагалі не надавались та такі доводи не наводились в суді першої інстанції на обґрунтування вжиття заходів по забезпеченню позову. Надані в суд апеляційної інстанції роздруківки з мережі Інтернет від 01.09.2015р. про публікацію оголошення про пропозиції продажу майна, що знаходиться в іпотеці, не надавались на обґрунтування заяви від 01.09.2015р., докази, підтверджуючи причини поважності неподання вищевказаних доказів до суду першої інстанції, будь-яке обґрунтування цього у відзиві на апеляційну скаргу відсутнє, а тому ці докази у відповідності до ч.2 ст.101 ГПК України не можуть бути прийняті апеляційним господарським судом.

Крім цього, колегія суддів бере до уваги, що жоден із учасників судового процесу не спростовує жодним доказом та визнає в своїх поясненнях обставини того, що при укладенні іпотечного договору № 305-1п від 26.07.2011р. в Реєстрі заборон відчуження було здійснено відповідний запис згідно з вимогами чинного законодавства та така заборона відчуження існує до теперішенього часу.

Згідно з п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» (зі змінами та доповненнями) особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 3 вищевказаної постанови Пленуму ВГСУ № 16 визначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення . Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання , якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Крім того, п.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. встановлено, що господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті .

Як свідчать пояснення представників сторін, матеріали оскарження ухвали, рішення по цій справі господарським судом ще не прийнято.

Оскільки позивачем позов заявлено про стягнення заборгованості в сумі 8 400 000 доларів США шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, під час укладення договору іпотеки між відповідачем-1 та позивачем нотаріусом були внесені у відповідний Реєстр заборони відчуження спірного майна та яке існує і на теперішній час, що визнається позивачем та відповідачем-1, господарським судом накладений арешт в межах визначеної суми на майно відповідача-1 згідно переліку, тотожному в позовній заяві та предмету іпотеки, крім того, зазначене майно передано саме позивачу на відповідальне зберігання, що фактично, на думку колегії суддів, свідчить про вирішення господарським судом спору по суті на користь позивача вже на стадії вжиття заходів по забезпеченню позову, а отже, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала господарського суду винесена з порушенням норм процесуального права, принципів господарського судочинства та підлягає скасуванню.

Отже, господарським судом шляхом накладення арешту на майно, що є предметом іпотеки, та передачею його позивачеві на зберігання вже було задоволено позовні вимоги, тобто, вирішено спір по суті.

Також, при цьому, колегія суддів зазначає на необхідність дотримання господарським судом принципу адекватності заходів по забезпеченню позову наведеним в заяві позивача вимогам. Зокрема, господарський суд не був позбавлений права обрати, у випадку підтвердження доказами фактів можливого знищення, перепланування нерухомості, спосіб забезпечення позову, як-то, заборона вчиняти відповідачу-1, іншим особам певні дії.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.4.2.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5 якщо опис і арешт майна здійснюються на виконання рішення про забезпечення позову, державний виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику. Іншій особі майно на зберігання може бути передано лише у випадку відсутності боржника чи його відмови від прийняття майна на зберігання , а також у випадку, якщо судовим рішенням визначено іншу особу, якій необхідно передати майно на зберігання.

Аналізуючи зазначену норму, слід дійти висновку, що іншою особою, якій передається на зберігання майно за рішенням суду, може бути будь-яка особа, але судове рішення по суті позовних вимог по цій справі ще не було прийнято . Тому посилання позивача на зазначений пункт Інструкції не може бути прийнято колегією суддів.

Враховуючи викладені обставини, апеляційну скаргу ТОВ «Нововолинський олійно-жировий комбінат» слід задовольнити, ухвалу господарського суду від 03.09.2015р. - скасувати.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що позивач не обмежений кількістю звернень з заявою про забезпечення позову за умови підтвердження її належними доказами (п.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів по забезпеченню позову»).

Керуючись ст.49, ст.ст.99, 101, 103-106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нововолинський олійно-жировий комбінат» м.Київ - задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2015 року у справі № 904/7752/15 - скасувати.

В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_4» м.Київ про вжиття заходів по забезпеченню позову - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», м.Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нововолинський олійно-жировий комбінат» м.Київ 1218 грн. судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги.

Матеріали оскарження повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.10.2015р.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Лисенко