Постанова

від 05.10.2015 по справі 910/10879/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2015 р. Справа№ 910/10879/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Шевченка Е.О.

при секретарі Волуйко Т.В.

представники сторін:

позивача: Cолдаткін С.Г. - представник за довіреністю;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест"

на рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2015

у справі № 910/10879/15 (головуючий суддя: Мельник В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Зодіак"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест"

про стягнення 706839,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2015 у справі № 910/10879/15 позов задоволено частково, стягнуто відповідача на користь позивача 550 818 грн. 26 коп. - основного боргу, 99 278 грн. 07 коп. - пені, 4963 грн. 91 коп. - 3% річних, 136 420 грн. 90 коп. - інфляційних втрат, 15829 грн. 63 коп. - судового збору. В частині стягнення 84 000 (вісімдесят чотири тисячі) грн. боргу - провадження припинено.

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест" подало до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2015 року у справі №910/10879/15 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Скарга мотивована тим, що Актами виявлення невідповідної продукції встановлено, що поставлений позивачем товар є неналежної якості, суд не призначив експертизу для встановлення якості продукції, також судом безпідставно відхилено клопотання відповідача про витребування доказів та клопотання про зупинення провадження у справі, також суд здійснив невірний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест" по справі № 910/10879/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2015р., у зв'язку з перебуванням судді Синиці О.Ф. у відпустці сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/10879/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Ткаченко Б.О., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2015 колегію суддів у зазначеному складі прийнято до розгляду справу № 910/10879/15. Розгляд апеляційної скарги призначений на 05.10.2015.

28.09.2015 позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти доводів, викладених у апеляційній скарзі та просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що відповідачем не заявлялись жодні претензії щодо якості поставленого товару, а вказані у скарзі Акти виявлення невідповідної продукції не надавались ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції, також ним не надано доказів того, що поставлений товар не використаний у виробництві, тому відсутні підстави для призначення експертизи. Відповідно до умов Договору відповідачу надавались разом з товаром всі супровідні документи. Окрім цього вказав, що після прийняття судом оскаржуваного рішення відповідач продовжує частково погашати заборгованість, що свідчить про визнання ним заборгованості. Також посилається на безпідставність клопотання про зупинення провадження та обґрунтованість розрахунків пені, 3% річних і інфляційних.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/14173/15 колегію суддів у складі: головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Синиці О.Ф., Шевченка Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 колегією суддів у зазначеному складі апеляційну скаргу прийнято до провадження.

05.10.2015 відповідач повноважних представників в судове засідання не направив, представником відповідача до початку судового засідання через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку із неможливостю явки представника в судове засідання на призначений час у зв'язку із його хворобою.

Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд відзначає, що неможливість одного представника бути присутнім у судовому засіданні не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, у даному випадку, сторона має можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, ст. 244 Цивільного кодексу України та направити іншого представника.

З метою не порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представників відповідача.

05.10.2015 в судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

01.08.2012 між позивачем - ТОВ "ТВП "Зодіак", як постачальником, та відповідачем - ТОВ "РМ - Інвест", як покупцем, було укладено договір про поставку товару № 37 (далі - договір), відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцю гофротару у визначеній замовленням кількості, якості та за погодженою вартістю, на підставі письмової заявки, а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах договору (п.п.1.1, 1.2 договору).

Пунктом 3.1 договору поставки передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом тридцяти календарних дні з дати поставки товару відповідачу.

Відповідно до п.5.4 договору претензії покупця щодо виявлених дефектів товару приймаються постачальником протягом десяти календарних днів з моменту поставки товару покупцю.

На виконання умов договору позивач у період з 13.01.2015 по 27.02.2015 поставив відповідачу товар на загальну суму 428 917,15 грн., що підтверджується, наявними в матеріалах справи копіями рахунків-фактур, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, довіреностями на отримання товару та податковими накладними.

Крім того, в період з 06.03.2015р. по 11.03.2015р. на виконання умов договору № 12/1 від 12.01.2015р., який також було укладено між позивачем та відповідачем, позивачем було поставлено відповідачу товару на загальну суму 210 778,38 грн., поставки яких також підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунків-фактур, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, довіреностями на отримання товару та податковими накладними, оригінали яких також були оглянуті судом у судових засіданнях.

Отже, по вказаним договорам позивачем відповідачу було поставлено товару на загальну суму 639 695,53 грн.

Пунктом 5.1 договору поставки № 12/01 від 12.01.2015р. визначено, що відповідач здійснює 100% оплату вартості товару, протягом 30 календарних дні з моменту поставки товару, банківським переказом на розрахунковий рахунок покупця, на підставі рахунку, наданого позивачем.

В порушення умов договорів відповідач отриманий товар оплатив частково, перерахувавши на рахунок позивача лише 4877,27 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 634 818,26 грн.

Умовами вказаних договорів поставки передбачено, що у випадку прострочення строків оплати поставленого товару, покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на дату поставки товару, за кожен день прострочення платежу.

З метою врегулювання спору позивач неодноразово направляв на адресу відповідача вимоги, в яких просив відповідача погасити наявну заборгованість, докази звернень позивача наявні в матеріалах справи, проте відповідач на них не відповів та не погасив заборгованість у розмірі 634818,26 грн.

У зв'язку із неоплатою заборгованості, позивач подав на розгляд суду позов, в якому просив суд стягнути з відповідача 706 839,60 грн., з яких: 634 818,26 грн. - основного боргу, 33060,51 грн. - пені, 1668,80 грн. - 3% річних, 37292,02 грн. - інфляційних втрат та 14 136,80 грн. - судового збору.

В процесі розгляду справи у суді першої інстанції відповідач здійснював часткову сплату заборгованості, у зв'язку із чим позивачем подавались заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Так, згідно останньої заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, поданої 14.07.2015р., він просив суд стягнути з відповідача 791 481,14 грн., з яких: 550 818,26 грн. - основного боргу, 99278, 07 грн. - пені, 4963,91 грн. - 3% річних, 136420,90 грн. - інфляційних втрат, 15829,63 грн. - судового збору.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Так, частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказами, наявними у матеріалах справи, підтверджується факт поставки відповідачу товару та наявність простроченої заборгованості. Доводи відповідача про поставку товару неналежної якості обґрунтовано відхилені місцевим господарським судом, оскільки відповідач не надав жодних доказів, на підтвердження даних доводів, а також не надав доказів пред'явлення до позивача відповідних претензій щодо якості.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача 550 818 грн. основного боргу та припинив провадження у справі в частині стягнення 84 000 грн. основного боргу, який був сплачений після подання позову.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідач не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке виразилось у простроченні виконання грошових зобов'язань з оплати за поставлений товар.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Умовами договорів поставки передбачено, що у випадку прострочення строків оплати поставленого товару, покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на дату поставки товару, за кожен день прострочення платежу, тому вимоги позивача про стягнення 99278 грн. 07 коп. пені є обґрунтованими.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просив стягнути з відповідача 4963,91 грн. 3% річних, 136420,90 грн. інфляційних втрат, розрахунок перевірено колегією суддів та визнано вірним.

Також судом першої інстанції обґрунтовано відхилені заявлені відповідачем клопотання про зупинення, відкладення, неякісність поставленого товару та витребування доказів, які розцінені судом, як спроби з боку відповідача у затягуванні судового розгляду справи, на що також було наголошено з боку представника позивача у своїх запереченнях проти вказаних клопотань відповідача.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

При цьому колегією суддів також враховано те, що після прийняття оскаржуваного рішення відповідач частково погашає заборгованість, що свідчить про фактичне визнання позовних вимог, однак, частиною 1 статті 104 ГПК України не передбачено можливості скасування рішення у зв'язку із зміною стану розрахунків, якщо така зміна сталася після прийняття рішення місцевого господарського суду.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2015 у справі № 910/10879/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2015 у справі № 910/10879/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/10879/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді О.Ф. Синиця

Е.О. Шевченко