Постанова

від 06.10.2015 по справі 922/1048/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2015 р. Справа № 922/1048/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Бондаренко В.П. , суддя Івакіна В.О.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № 09/195-73 від 02 січня 2015 року,

представника відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю б\н від 28 липня 2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4178 Х\1-6) на рішення господарського суду Харківської області від 21 липня 2015 року у справі № 922/1048/15

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія В«Альфа-ГарантВ» , м. Київ

до Приватного підприємства В«Будтранс-ГрупВ» , м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2015 року до Господарського суду Харківської області з позовною заявою звернулося Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія В«Альфа-ГарантВ» до Приватного підприємства В«Будтранс-ГрупВ» про стягнення коштів.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21 липня 2015 року у справі № 922/1048/15 (суддя Доленчук Д.О.) позовні вимоги задоволені повністю.

Стягнуто з Приватного підприємства В«Будтранс-ГрупВ» на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія В«Альфа-ГарантВ» шкоду в розмірі 6424,61 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 1827,00 грн.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення Господарського суду Харківської області від 21 липня 2015 року у цій справі скасувати та задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі.

Відповідач в апеляційній скарзі, зокрема, зазначає, що суд першої інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин положення статті 261 Цивільного кодексу України, оскільки позивачем був пропущений строк позовної давності.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 12 серпня 2015 року у зв'язку з відпусткою судді Пелипенко Н.М., для розгляду справи № 922/1048/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Бондаренко В.П., суддя Івакіна В.О.

Від представника позивача 03 вересня 2015 року надійшло заперечення на апеляційну скаргу (вх. № 12635).

Позивач зазначає, що подана відповідачем апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції ухвалене у відповідності до вимог чинного законодавства, враховуючи всі обставини справи, вірно застосовані як норми матеріального так і норми процесуального права, в повному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи в їх сукупності. Щодо посилань відповідача на наявність підстав для застосування строку позовної давності, позивач вважає такі посилання необґрунтованими та безпідставними.

Розгляд справи відкладався.

01 жовтня 2015 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли уточнення до апеляційної скарги, в яких відповідач, зокрема, зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами збільшену вартість страхового відшкодування, оскільки відсутня детальна калькуляція вартості відновлювального ремонту транспортного засобу (вх. 13628).

У призначене судове засідання 03 вересня 2015 року представники сторін з'явились.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Місцевий господарський суд, врахувавши положення ч. 1 статті 1172 Цивільного кодексу України, у відповідності до яких, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, застосовуючи також приписи статей 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

За приписами статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 980 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Як убачається із матеріалів справи, 25 лютого 2011 року між Товариством з додатковою відповідальністю Страховою компанією "Альфа-Гарант" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерфуд-Харків" (страхувальник) укладений договір № 06-R/09-118-09685 добровільного страхування наземного транспортного засоб, що не є предметом застави, згідно умов якого, у випадку пошкодження застрахованого автомобіля у ДТП, страховик виплачує страхувальнику страхове відшкодування у розмірі фактичної матеріальної шкоди за урахуванням франшизи (т. 1 а.с. 13-16).

04 червня 2011 року, приблизно о 17:40 год. на вул. Героїв праці, 2 в м. Харкові трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів "Камаз 6520", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, та автомобіля "Рено", державний номерний знак НОМЕР_2, що належить страхувальнику під керуванням ОСОБА_4

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 06 липня 2011 року у справі № 2018/3-3715/11 ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП за скоєння даної ДТП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. (т. 1 а.с. 25).

14 червня 2011 року для визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобілю суб'єктом оціночної діяльності був складений звіт № 381, додатками до якого є калькуляція №381/11 від 14 червня 2011 року, протокол огляду ТС №381 від 10 червня 2011 року та фото таблиці (т. 1 а.с. 26- 44).

Відповідно до рахунку № С50000484 від 01 липня 2011року ТОВ "Атлант-М ЮГ" вартість відновлювального ремонту автомобіля "Рено", державний номерний знак НОМЕР_2, складає 26707,06 грн.

Згідно п. 4.9.1 договору добровільного страхування наземного транспортного засобу, що не є предметом застави від 25 лютого 2011 року, страхове відшкодування дорівнює 80% від суми, що визначається виходячи з вартості відновлювального ремонту ТЗ, визначеної актом автотоварознавчого дослідження або деталізованої калькуляції рекомендованої СТО, після застосування до неї всіх відрахувань, передбачених умовами страхування (франшизи, експлуатаційного зносу деталей тощо).

08 серпня 2011 року та 27 вересня 2011 року складені страхові акти № СТ/11/0417 (т. 1 а.с. 49) та № СТ/11/0414/1 (т. 1 а.с. 52), де позивач визнав випадок дорожньо-транспортної пригоди як «страховий випадок».

ТДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант», на виконання умов договору та своїх зобов'язань сплатив страхувальнику 21202,16 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням № 5114 від 08 серпня 2011 року, що складає 80% страхового відшкодування, у відповідності до п.4.9.1 додатку № 2 договору страхування (т. 1 а.с. 50).

В пункті 4.9.2. додатку № 2 до договору страхування зазначено, що у разі надання страховику документального підтвердження щодо дійсної вартості відновлювальних робіт ТЗ та надання відновлювального ТЗ для огляду представнику страховика, що підтверджено відповідним актом огляду, сума страхового відшкодування переглядається і до перерахованого страхового відшкодування здійснюється доплата в розмірі відповідно п. 4.7. Доплат до страхового відшкодування здійснюється в строки та за умов цього розділу після передачі відповідних документів. При цьому документальним підтвердженням дійсної вартості відновлювальних робіт ТЗ є акт виконаних робіт, закритий наряд-замовлення, тощо та копія платіжного доручення, прибутковий касовий ордер, або квитанція про сплату коштів на рахунок СТО, оформлені належним чином. В разі, якщо сплата проводиться на користь суб'єкта підприємницької діяльності, підтвердженням сплати є тільки документ з відміткою банка про перерахування коштів на рахунок суб'єкта підприємницької діяльності, оформлений належним чином.

ТДВ Страховою компанією «Альфа-Гарант» здійснено доплату до страхового відшкодування в розмірі 5300,54 грн., у відповідності до страхового акту № СТ/11/0417/1 від 27 вересня 2011 року на суму 5300,54 грн. (платіжне доручення № 5439 від 27 вересня 2011 року (т. 1 а.с. 53).

Як встановив суд першої інстанції, що також підтверджено матеріалами справи, після проведення додаткового огляду, у зв'язку з виявленням несправності блоку управління подушками безпеки, ТДВ Страхова компанія "Альфа-Гарант" здійснила доплату в розмірі 1850,00 грн., у відповідності до рахунку-фактури № 17 від 20 жовтня 2011 року (страховий акт № СТ/11/0417/2 від 27 жовтня 2011 року), що підтверджується платіжним дорученням № 5645 від 27 жовтня 2011 року (т. 1 а.с. 62).

Загальна сума страхового відшкодування, сплаченого позивачем страхувальнику склала 28352,70 грн.

Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, при настанні страхового випадку страховик (страхова організація, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільної-відповідальності) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, сплативши страхову виплату за завдану внаслідок ДТП шкоду автомобілю "Рено", державний номерний знак НОМЕР_2 до позивача - ТДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Брокбізнес".

Відповідно до регресної вимоги № 03/277 від 13 лютого 2012 року, адресованої Приватному акціонерному товариству "Брокбізнес", позивач просить відшкодувати кошти у розмірі виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 28352,70 грн. (т. 1 а.с. 63).

Платіжним дорученням № 3058 від 05 квітня 2012 року ПАТ "СК "Брокбізнес" сплатило на рахунок позивача кошти у розмірі 21928,09 грн. (т. 1 а.с. 65).

Тобто, невідшкодованою в порядку регресу залишилась сума 6424,61 грн. (28352,70 грн. - 21928,09 грн. = 6424,61 грн.).

У відповідності до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистими немайновими правами фізичної або юридичної особи, а також: шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом у рішенні від 21 липня 2015 року, з доводами якого погоджується судова колегія, ОСОБА_3, керуючи автомобілем "Камаз 6520", державний номерний знак НОМЕР_1, виконував свої трудові функції на посаді водія відповідача - Приватного підприємства «Будтранс-Груп» (ідентифікаційний код юридичної особи 36815278).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що після сплати потерпілій особі страхового відшкодування у позивача виникло право зворотної вимоги до страховика винної у ДТП особи щодо виплати страхового відшкодування. Враховуючи виплату останнім страхового відшкодування у неповному обсязі, залишок непокритого страхового відшкодування у розмірі 6424,61 грн. підлягає сплаті юридичною особою, працівником якої були завдані збитки внаслідок ДТП.

Такою юридичною особою є роботодавець ОСОБА_3 - відповідач у цій справі ПП «Будтранс-Груп», у зв'язку з чим був поданий даний позов до господарського суду Харківської області, який підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо доводів апеляційної скарги, які зводяться до того, що позивачем пропущений встановлений чинним законодавством трирічний строк для звернення до суду за захистом своїх прав, колегія суддів вважає їх безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно частині 6 статті 261 Цивільного кодексу України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Абзацом 4 пункту 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду цивільних справ про відшкодування шкоди" № 6 від 27 березня 1992 року роз'яснено, що регресна вимога може бути пред'явлена протягом трьох років, з дня виконання зобов'язання про відшкодування шкоди (відшкодування в натурі, виплати суми періодичних платежів, тощо).

Згідно з п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", за приписом частини шостої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності за регресними зобов'язаннями починається від дня виконання основного зобов'язання. Тому, зокрема, право страховика за договором страхування на подання до суду регресного позову виникає з моменту сплати такого відшкодування, а не з моменту виникнення страхового випадку.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи свідчить, що останній платіж по сплаті страхового відшкодування у розмірі 21928,09 грн., згідно платіжного доручення № 3058 надійшов від ПАТ «СК «Брокбізнес» на рахунок позивача 05 квітня 2012 року (т. 1 а.с. 65).

Тобто, саме з 5 квітня 2012 року починається відлік позовної давності, оскільки з цієї дати позивач дізнався про порушене право, оскільки залишились невідшкодовані суми понесених позивачем збитків.

Позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з цим позовом до відповідача 10 лютого 2015 року, що підтверджується штемпелем Укрпошти на поштовому конверті (т. 1 а.с. 80) та вхідним штампом Господарського суду Харківської області про одержання судом позову 20 лютого 2015 року (т. 1 а.с. 4), тобто в межах загального трирічного строку.

З урахуванням викладеного, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Крім того, колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

Положення Закону України В«Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобівВ» передбачають відшкодування страховиком цивільно-правової відповідальності лише оціненої шкоди, тобто вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, визначеної за результатами проведеної суб'єктом оціночної діяльності оцінки.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні визначені Законом України В«Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в УкраїніВ» .

Відповідно до п. 9 ч. 2 статті 7 Закону України В«Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в УкраїніВ» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках необхідності визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно ч. 4 статті 3 та ч. 1 статті 12 вказаного Закону процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Шкода, завдана транспортним засобам внаслідок ДТП, яка сталася 04 червня 2011 року оцінена у встановленому законом порядку, її вартість та розрахунок збитків, завданих позивачу відповідає діючому законодавству, в матеріалах справи наявні документи, зокрема, звіт від 14 липня 2011 року, калькуляції до звіту, рахунок №С5000484 від 01 липня 2011 року, рахунок-фактура №17 від 20 жовтня 2011 року, страхові акти, розрахунки страхового відшкодування та відповідні платіжні доручення, які підтверджують суму завданих позивачу збитків.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1-2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

А тому посилання апелянта на необґрунтованість та недоведеність розрахунку позовних вимог позбавлені фактичного і юридичного обґрунтування та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи апеляційної скарги ПП «Будтранс-Груп» не спростовують висновків Господарського суду Харківської області, викладених у рішенні від 21 липня 2015 року у цій справі.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 21 липня 2015 року у справі № 922/1048/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повна постанова складена 12.10.2015р.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Бондаренко В.П.

Суддя Івакіна В.О.