Постанова

від 05.10.2015 по справі 903/225/13-г

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"05" жовтня 2015 р. Справа № 903/225/13-г

          Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Філіпова Т.Л. ,

суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Карпович О.В.

позивача- Лукашин Є.В. (довіреність №547-О від 20.02.2012р.);

відповідача- не зявився;

третьої особи - не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Позивача-Публічного акціонер-ного товриства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення господарського суду Волинської об-ласті від 15.07.2015р. у справі №903/225/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія»

м.Луцьк

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Понінківський картонно-

паперовий комбінат» м.Миколаїв

про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

Представнику роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 Господарського про-цесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу за-явлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

У березні 2013 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (на-далі в тексті – Банк) звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до Товарист-ва з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія» (надалі в тексті – Товариство) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю «Понінківський картонно-паперовий комбінат» (надалі в тексті – Картонно-паперовий комбінат) про звернення стягнення на предмет іпотеки.(т.1, арк.спра-ви 2-7).

Рішенням господарського суду Волинської області від 15.07.2015р. у справі №903/225/13-г (головуючий суддя Бондарєв С.В., суддя Войціховський В.А., суддя Якушева І.О.) з урахуванням за-яви про зменшення розміру позовних вимог – Банку відмовлено в задоволенні позову до Товарис-тва за участю Картонно-паперового комбінату як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача – про звернення стягнення на предмети іпотеки в рахунок погашення 1 216 668 грн. 08 коп. заборгованості за кредитним договором.(т.3, арк.справи 160-166).

Приймаючи рішення, суд виходив з того, що боржника-Картонно-паперовий комбінат лік-відовано в судовому порядку, внаслідок чого зобов'язання Третьої особи перед Банком – припине-ні, а тому похідні від кредитного договору зобов'язання Відповідача за договорами іпотеки теж припинились.(т.3, арк.справи 165-166).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу до Рівненсь-кого апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 15.07.2015р. у даній справі та прийняти нове рішення, яким задоволити по-зовні вимоги.(т.3, арк.справи 181-182).

Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуван-ням норм матеріального права та неповним з'ясуванням усіх істотних обставин справи. Зазначає, що незважаючи на ліквідацію Картонно-паперового комбінату – кредит не погашено, а тому ТзОВ «Торгово-виробнича компанія» несе відповідальність як іпотекодавець в забезпечення виконання кредитного договору.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.08.2015р. апеляційну скар-гу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 18.08.2015р.(т.3, арк.справи 179).

Відповідач 18.08.2015р. подав відзив, в якому просить відмовити в задоволенні апеляцій-ної скарги і залишити рішення суду першої інстанції без змін.(т.3, арк.справи 205-209).

В судовому засіданні 15.09.2015р. Позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з оскарженням в касаційному порядку постанови Одеського апеляційного господ-дарського суду від 26.05.2015р. у справі №5016/2979/2012 (18/74), якою залишено без змін ухвалу господарського суду Миколаївської області про ліквідацію ТзОВ «Понінківський картонно-папе-ровий комбінат».(т.3, арк.справи 213, т.4, арк.справи 1).

Задовільняючи дане клопотання, Рівненський апеляційний           господарський суд витребував у Позивача докази, які підтверджують прийняття до провадження касаційної скарги у справі №5016/2979/2012(18/74), або її повернення.(т.4, арк.справи 56-57).

У судових засіданнях апеляційної інстанції 18.08.2015р., 15.09.2015р. та 05.10.2015р. пред-ставник Позивача підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі та надав свої пояснення. Зазначив, що докази прийняття чи повернення касаційної скарги у справі №5016/2979/2012(18/74) відсутні.           Відповідач і Третя особа не забезпечили явку своїх представників, причин неявки суд не повідомили, хоч про час та місце розгляду були повідомлені у встановленому порядку (т.4, арк. справи 61-63). Проте, така неявка не перешкоджає розгляду скарги, з огляду на відсутність потреби в ній.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників, вивчивши матеріали справи, на-явні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріаль-ного та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ КБ «Приватбанк»-кредитор та ТзОВ «Понінківсь-кий картонно-паперовий комбінат»-позичальник уклали договір про надання овердрафтового кре-диту від 03.03.2010р. № 08.03.01.04.3803 (надалі в тексті – Кредитний договір) та додаткові угоди від 25. 10.2010р. №1 та 28.02.2011р. №2 від до цього договору, відповідно до п.п. А.1, А.2, А.3, 2.2.2 якого – позичальник отримав кредитні кошти у сумі 700 000 грн. у вигляді овердрафтового кредиту з кінцевим терміном погашення 28.02.2012р. та зобов'язався повернути кредит в строки, встановлені графіком погашення кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п.4.1,4.2,4.3 кредитних договорів.(т.1, арк.справи 51-58, 59-60, 61-62).

Кредитний договір та додаткові угоди до нього підписані уповноваженими представниками та скріплено відтисками печаток сторін.(т.1, арк.справи 58, 60, 62).

З матеріалів справи вбачається, ПАТ КБ «Приватбанк»-іпотекодержатель та ТзОВ «Торго-во-виробнича компанія»-іпотекодавець уклали два договори іпотеки від 03.03.2010р. №3803 з до-датковими договорами до нього №№1, 2 та №3803/1 з додатковими договорами до нього №№1,2, (надалі в тексті – Договори іпотеки), відповідно до пунктів «7» яких, в забезпечення виконання зо-бов'язань за Кредитним договором, надано в іпотеку нерухоме майно-нежитлові будівлі разом з усіма при належностями, які розташовані за адресами: Хмельницька область, Полонський район, смт.Понінка, вул.Перемоги, №34/4 та №34/5 відповідно.(т.1, арк.справи 75-82, 83-84, 85-86, 87-94, 95-96, 97-98).

Іпотекою, згідно з пунктами «2» Договорів іпотеки, забезпечується виконання зобов'язань позичальника-Картонно-паперового комбінат, що випливають з кредитного договору 08.03.01.04. 3803 від 02.03.2010р. Сторони визначили, що вартість предмета іпотеки, розташованого у будівлі №34/4 становить 1 603 413 грн. 50 коп., а нерухомого майна-нежитлових будівель разом з усіма приналежностями, розташованих у будівлі №34/5 – 462 894 грн. 06 коп.(пункти « 12» Договорів іпо-теки).

Згідно пунктів «18.8.1» Договорів іпотеки, Банк має право задовольнити свої вимоги за ос-новними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, у випадку якщо в мо-мент настання термінів виконання позичальником якого-небудь зобов'язання, передбаченого кре-дитним договором, вони не будуть виконані.

Договори іпотеки та додаткові угоди до них підписані уповноваженими представниками, скріплено відтисками печаток сторін, нотаріально посвідчені та зареєстровані в реєстрі.(т.1, арк. справи 82, 84, 86, 94, 96, 98).

Як стверджено матеріалами справи, зобов'язання з повного та своєчасного повернення кре-дитних коштів Третя особа належним чином не виконала, про що свідчать вимоги банку про не-обхідість виконання Кредитного договору та ухвала господарського суду Миколаївської області від 07.12.2013р. у справі №5016/2979/2012(18/74) про визнання 1 174 954 грн. 46 коп.грошових ви-мог кредитора ПАТ КБ «Приватбанк» до банкрута ТзОВ «Понінківський картонно-паперовий ком-бінат».(т.1, арк.справи 108-114; т.2, арк.справи 61).

Крім того, в матеріалах справи міститься заява Позивача про зменшення позовних вимог від 26.06.2014р. (яка прийнята судом до розгляду у судовому засіданні від 02.07.2014р.) на суму 1 174 954 грн. 46 коп., тобто суму, на яку визнано кредиторські вимоги Банку до ТзОВ «Понінків-ський картонно-паперовий комбінат».(т.2, арк.справи 165-166, 192-зворот).

Матеріали справи свідчать, що ухвалою господарського суду Миколаївської області від 31 березня 2015р. у справі №5016/2979/2012(18/74), залишеною без змін постановою Одеського апе-ляційного господарського суду від 26.05.2015р. – затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний ба-ланс та ліквідовано ТзОВ «Понінківський картонно-паперовий комбінат», а 22.04.2015р. ТзОВ «По-нінківський картонно-паперовий комбінат» виключено з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.(т.3, арк.справи 79-97, 98-113, 116).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Позивача безпідставна і не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті – ГК України) – госпо-дарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов'язань і є обов'язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов'язан-ня у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті – ЦК України).

Зобов'язанням, відповідно до ст.509 ЦК України – є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Такі ж правила встановлює і ст.174 ГК України.

Предметом позову є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Матеріалами справи стверджено, що з моменту укладення Кредитного договору, 03.03.2010 року між Банком та Третьою особою виникли кредитні відносини, оскільки взаємовідносини сто-рін підпадають під дефініцію статті 1054 ЦК України, коли за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнико-ві у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кре-дит та сплатити проценти.

З матеріалів справи також вбачається, що з моменту укладення 03.03.2010р. Договорів іпо-теки між сторонами виникли відносини застави, оскільки за своїми ознаками вони підпадають під дефініцію ст.572 ЦК України: коли в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі не-виконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою – одержати задово-лення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, як-що інше не встановлено договором.

Правовідносини щодо договорів іпотеки здійснюються з урахуванням ст.572-593 ЦК Украї-ни та вимог Закону України «Про іпотеку».

Так, відповідно до ч.6 ст.3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником ос-новного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо прі-оритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її ви-никнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Кожна сторона, в силу ст.33 ГПК України, повинна довести ті обставини, на які вона поси-лається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Розглядаючи справу колегія суддів приймає до уваги, що Банк скористався своїм правом та звернувся до суду з вимогою до іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки через неналежне виконання зобов'язання позичальника за Кредитним договором.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що ч.5 ст.3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основно-го зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Колегія суддів звертає увагу, що припинення юридичної особи регулюється Законом Украї-ни «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі в тексті – Закон). А задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою у разі порушення справи про бан-крутство має здійснюватися в порядку, встановленому Законом.(п.4.4.5 Постанови Пленуму Ви-щого господарського суду України від 24.11.2014р. №1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів»).

Так, відповідно до п.4 ст.42 Закону – майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забез-печення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, ви-моги якого воно забезпечує або суду. Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених ви-мог та покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечен-ня, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.

Вимоги Позивача до Третьої особи в сумі 1 174 954 грн. 46 коп. визнані господарським су-дом Миколаївської області, що відображено в ухвалі від 07.12.2013р. у справі №5016/2979/2012 (18/74).(т.2, арк.справи 61).

Частиною 5 статті 91 ГК України передбачено, що ліквідація господарського товариства вва-жається завершеною, а товариство таким, що припинилося, з дня внесення запису про його лікві-дацію до державного реєстру.

Такі ж правила містяться і в ч.2 ст.33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», де вказано, що юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запи-су про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Згідно п.2 ч.6 ст.39 зазначеного Закону – дата внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за-пису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи є датою припинення юри-дичної особи.

Відповідно до ч.5 ст.45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашени-ми. Разом з тим, зобов'язання юридичної особи – боржника припиняється внаслідок її ліквідації. (ст.609 ЦК України).

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів звертає увагу, що боржник за основним зо-бов'язанням – ТзОВ «Понінківський картонно-паперовий комбінат» припинив свою діяльність вна-слідок ліквідації 31.03.2015р.(т.3, арк.справи 79-97, 98-113, 116), а тому вимоги Банку в частині стяг-нення 1 174 954 грн. 46 коп. вважаються погашеними.

Крім того, в силу ст.593 ЦК України та п.1 ч.1 Закону України «Про іпотеку» – іпотека при-пиняється у разі припинення основного зобов'язання.

З мотивів викладених вище, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інс-танції, що оскільки внаслідок ліквідації боржника основне зобов'язання припинилося, то припи-нилось також і зобов'язання за Договорами іпотеки, що в сукупності зумовлює відмову в задово-ленні позову.

Враховуючи вищезазначене, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про не-правомірність висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, не визнаються апеляційним судом такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуаль-ного кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інс-танції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм мате-ріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без за-доволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 35, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення господарського суду Волинської області від 15.07.2015р. у справі №903/225/13-г зали-шити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №903/225/13-г повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.