Рішення

від 08.10.2015 по справі 761/10533/15-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/10533/15-ц

Провадження №2/761/5009/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 жовтня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Рибака М.А.,

при секретарі Ковальчук А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва в залі судових засідань цивільну справу за позовом Спілки наукових та інженерних об'єднань України до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергія Анатолійовича про визнання недійсними довіреностей, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року Спілка наукових та інженерних об'єднань України (далі по тексту - позивач, СНІОУ, спілка) звернулось до суду із позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка Сергія Анатолійовича (далі по тексту - відповідач, нотаріус) про визнання довіреностей недійсними.

В процесі розгляду справи позивач надав заяву про зміну предмета позову, в якій просив суд визнати недійсними: довіреність від 04.11.2005 року, посвідчену приватним нотаріусом Михайленком С.А. за реєстровим номером № 12514; довіреність від 29.08.2007 року, посвідчену приватним нотаріусом Михайленком С.А. за реєстровим номером № 5138; довіреність від 17.06.2009 року, посвідчену приватним нотаріусом Михайленком С.А. за реєстровим номером № 1723.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням господарського суду міста Києва від 27.12.2012 року у справі за позовом СНІОУ до товариства з обмеженою відповідальністю «НІЦ Універсал» було визнано недійсним договір дарування від 09.10.2004 року, укладений між спілкою та вказаним товариством. Вказаним рішенням було встановлено, що у статуті СНІО України у редакції від 21.08.2002 року, яка діяла на момент посвідчення договору нотаріусом, питання власності (відчуження майна) не було віднесено до компетенції жодного іншого органу СНІО, крім З'їзду СНІО України, як вищого органу управління, правомочного розпоряджатися майном. Вказані факти дали підстави позивачу для звернення до суду із позовом про визнання недійсними й інших довіреностей, посвідчених приватним нотаріусом КМНО Михайленком С.А., на підставі яких представником позивача було укладено договори купівлі-продажу частин приміщень Луцького будинку науки і техніки з ТОВ «Техніка для бізнесу» і ТОВ «Брок-Інвест». Вважав, що відповідач, посвідчуючи довіреності, не пересвідчився у наявності повноважень у першого віце-президента спілки ОСОБА_3 по розпорядженню власністю СНІОУ - відчуженню майна, чим порушив вимоги законодавства про нотаріат.

Посилаючись на викладене, позивач із вказівкою на ст.ст. 44, 46, 54 Закону України «Про нотаріат» та ст.ст. 203, 215 ЦК України просив суд визнати недійсними: довіреність від 04.11.2005 року, посвідчену приватним нотаріусом Михайленком С.А. за реєстровим номером № 12514; довіреність від 29.08.2007 року, посвідчену приватним нотаріусом Михайленком С.А. за реєстровим номером № 5138; довіреність від 17.06.2009 року, посвідчену приватним нотаріусом Михайленком С.А. за реєстровим номером № 1723.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд про його задоволення. Зазначав, що строк позовної давності позивачем не було пропущено, оскільки обставини, які слугують підставою для визнання довіреностей недійсними стали відомі з рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2012 року у справі № 5011-4/14555-2012. Вказував, що оскаржуваними довіреностями перший віце-президент спілки ОСОБА_3 уповноважував ОСОБА_4 на вчинення дій з питань укладення частин нежитлового приміщення, разом із тим клопотань про залучення ОСОБА_4 до участі у справі в якості відповідача (співвідповідача) не подавав, вважаючи стороною довіреності, як правочину приватного нотаріуса Михайленко С.А.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні із посиланням на дотримання нотаріусом законодавства під час посвідчення спірних довіреностей а також з підстав пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду із даним позовом, оскільки позивачу не могло бути невідомо про видання ОСОБА_3 спірних довіреностей, оскільки він діяв від імені спілки на підставі статуту та на довіреності стоїть також печатка Ради спілки НІО України.

Суд, заслухавши пояснення позивача та відповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши їх наданими сторонами доказами, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що приватним нотаріусом Михайленком С.А. було посвідчено довіреність від 04.11.2005 року за реєстровим № 12514, якою Спілка наукових та інженерних об'єднань України в особі Першого віце-президента ОСОБА_3, котрий діє на підставі Статуту уповноважила ОСОБА_4 бути представником спілки в органах нотаріату, бюро технічної інвентаризації та інших відповідних органах та організаціях з питань укладення договору купівлі-продажу частки нежитлового приміщення, загальною площею 191,1 кв.м., розташованого за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Кривий Вал, буд. 30а за ціною, на умовах йому відомих (а.с. 67).

29.08.2007 року приватним нотаріусом Михайленком С.А. було посвідчено довіреність за реєстровим номером № 5138, якою Спілка наукових та інженерних об'єднань України в особі Першого віце-президента ОСОБА_3, котрий діє на підставі Статуту уповноважила ОСОБА_4 бути представником спілки в органах нотаріату, бюро технічної інвентаризації та інших відповідних органах та організаціях з питань продажу частини нежилого приміщення, загальною площею 123,9 кв.м. , розташованого за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Кривий Вал, буд. 30а за ціною, на умовах йому відомих (а.с. 68).

17.06.2009 року приватним нотаріусом Михайленком С.А. було посвідчено довіреність за реєстровим номером № 1723, якою Спілка наукових та інженерних об'єднань України в особі Першого віце-президента ОСОБА_3, котрий діє на підставі Статуту уповноважила ОСОБА_4 бути представником спілки в органах нотаріату, бюро технічної інвентаризації та інших відповідних органах та організаціях з питань укладення договору купівлі-продажу частки нежитлового приміщення, загальною площею 166,7 кв.м., розташованого за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Кривий Вал, буд. 30а за ціною, на умовах йому відомих (а.с. 69).

В подальшому були укладені відповідні договори купівлі-продажу (а.с. 15, 17, 30).

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.12.2012 року у справі № 5011-4/14555-2012 позов СНІОУ задоволено повністю та визнано недійсним договір дарування від 09.10.2004 року, укладений між Спілкою наукових та інженерних об'єднань України (04053, м. Київ, вул. Артема, 21, код ЄДРПОУ 00034690) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НІЦ Універсал» (04053, м. Київ, вул. Артема, 21, код ЄДРПОУ 31455811), посвідчений приватний нотаріусом Михайленко С.А., 09.10.2004 року номер у реєстрі нотаріальних дій 11912 (а.с. 7-9).

Вказаним рішенням встановлено, що договір дарування від 09.10.2004 року підписаний першим віце-президентом Спілки наукових та інженерних об'єднань України з перевищенням своєї компетенції та суперечить Статуту Спілки наукових та інженерних об'єднань України та положенням Закону України «Про об'єднання громадян», ст.ст. 203, 317, 319, 321 ЦК України, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним з моменту укладення.

Також встановлено, що відповідно до ст. 23 Закону України «Про об'єднання громадян» питання відчуження нерухомого майна віднесено до компетенції саме З'їзду Спілки наукових та інженерних об'єднань України. Статутом Спілки наукових та інженерних об'єднань України в редакції, що діяла на момент укладення договору дарування від 09.10.2004 pоку, жодному іншому органу Спілки, в тому числі Раді Спілки, Президенту Спілки, Президії Спілки не було надано права розпоряджатися майном Спілки. Більше того, жодному іншому, ніж З'їзд, органу Спілки не було надано права відчужувати майно, яке є власністю Спілки, та й ще на безоплатній основі на підставі договору дарування.

Із посиланням на вказані обставини та вимоги ст.ст. 44, 46, 54 Закону України «Про нотаріат» та ст.ст. 203, 215 ЦК України позивач вважав, що відповідач не мав права посвідчувати спірні довіреності, оскільки З'їздом СНІО України, як вищого органу управління, правомочного розпоряджатися майном, рішень щодо відчуження приміщень, розташованих за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Кривий Вал, буд. 30а, не приймалось.

Разом з тим, слід відзначити, що в ухвалі колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 05 грудня 2007 року у справі № 6-16344св07 висловлена така правова позиція: «Відповідно до ст. 26 ЦПК особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи та їх представники. Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач, тобто особи, матеріально-правовий спір між якими є предметом вирішення в цивільному судочинстві. Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у порушену в суді справу, пред'явивши позов щодо предмета спору з метою захисту особистих суб'єктивних матеріальних прав чи охоронюваних законом інтересів, є третіми особами, які заявляють самостійні вимоги (ст. 34 ЦПК). Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, є суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які беруть участь у справі на стороні позивача або відповідача з метою захисту своїх суб'єктивних прав та інтересів (ст. 35 ЦПК). Відповідно до ст. 1 Закону № 3425-XII нотаріат - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Виходячи із системного аналізу зазначених правових норм, слід зробити висновок, що при вирішенні справ, які стосуються оспорювання прав і обов'язків сторін, набутих на підставі вчинених нотаріальних дій - посвідчення договорів, угод (крім справ за скаргами на нотаріальні дії чи відмову в їх вчиненні), нотаріуси в розумінні статей 30, 34, 35 ЦПК не є особами, прав і обов'язків яких стосується спір сторін, оскільки відсутня їх юридична заінтересованість у результатах вирішення справи судом і реалізації ухваленого в ній рішення».

Відповідно до узагальнення судової практики Верховного Суду України «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2008 року, суд прийшов до висновку про те, що видачу та скасування довіреності можна віднести до односторонніх правочинів.

А отже, в даному випадку, розглядається питання про визнання довіреності недійсною як правочину.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до змісту оскаржуваних довіреностей, Спілка наукових та інженерних об'єднань України в особі Першого віце-президента ОСОБА_3, котрий діє на підставі Статуту уповноважила ОСОБА_4 бути представником спілки в органах нотаріату, бюро технічної інвентаризації та інших відповідних органах та організаціях з питань продажу частини нежилого приміщення.

У п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (Постанова ВСУ № 9) зазначено: «Особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса».

У п. 16 Постанови ВССУ № 3 зазначено: «Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ч. 2 ст. 50 Закону № 3425-XII). Спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства».

Як наголошується Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ із посиланням на Постанову Пленуму ВССУ «Про узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року № 2, з наведеного можна зробити висновок, що нотаріус може бути відповідачем у справах вказаної категорії лише в разі оскарження відмови від вчинення нотаріальної дії або процедури її вчинення. При цьому такі вимоги до нотаріуса підлягають розгляду в позовному провадженні за правилами цивільного судочинства як спір про право.

Разом із тим, предметом розгляду у даній справі, в межах сформульованих позивачем позовних вимог, є визнання недійсними довіреностей, а не оскарження дій нотаріуса або визнання його дій неправомірними, а тому суд приходить до висновку про те, що позов заявлено до неналежного відповідача.

Згідно з п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ст. 33 ЦПК. У разі якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, і позивач не погоджується на її заміну, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача з власної ініціативи. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за результатами розгляду суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Проте, з норми частини 1 статті 33 Цивільного процесуального кодексу України Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року було виключено правило, за яким у разі, якщо позивач не погоджується на заміну неналежного відповідача, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача з власної ініціативи.

За буквальним розумінням змісту норми частини 1 статті 33 Цивільного процесуального кодексу України, яка чинна на час ухвалення судового рішення, вбачається, що суду не надається право залучати без клопотання позивача належного відповідача до справи у якості співвідповідача.

До початку розгляду справи по суті, судом було роз'яснено сторонам зміст статей 10, 11, 27, 31 та 33 ЦПК України, проте клопотань про залучення у справі співвідповідачів, відповідачів та третіх осіб представником позивача не заявлялось.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог про визнання довіреностей недійсними до нотаріуса слід відмовити.

Відповідно до абз. 2 та 3 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року N 14, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це. Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що позов пред'явлено не до належного відповідача, що слугує підставою для відмови у задоволенні позову як самостійною підставою.

У відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу. Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ст. ст. 27 - 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати по справі слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 3, 57-61, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Спілки наукових та інженерних об'єднань України до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергія Анатолійовича про визнання недійсними довіреностей - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ М.А. РИБАК