Рішення

від 02.10.2015 по справі 450//469/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450//469/13 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.

Провадження № 22-ц/783/1066/15 Доповідач в 2-й інстанції: Богонюк М. Я.

Провадження № 22-ц/783/1065/15

Категорія:19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Богонюка М.Я.,

суддів: Кабаля І.І., Шашкіної С.А.,

при секретарі: Жукровській Х.І.

за участі: Кісь В.С., ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ПАТ "Терра банк" - правонаступник ПАТ «Кристалбанк» на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 листопада 2014 року та на рішення цього ж суду від 19 листопада 2014 року, ОСОБА_5 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 листопада 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

Пустомитівським районним судом Львівської області 19.11.2014 року ухвалено рішення у справі за позовом ТзОВ «Фірма Інтербуд» до ТзОВ «Універсал-Захід», ОСОБА_5, ПАТ «Терра Банк» про визнання недійсним договорів доручення та іпотеки, скасування свідоцтва, скасування реєстрації права власності, визнання права власності та виселення позов задоволено частково.

Ухвалено визнати недійсним договір доручення №12 від 05 березня 2007 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсал-Захід" та ОСОБА_5 з додатками та доповненнями, скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1, скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 в єдиному реєстрі прав на нерухоме майно, визнати недійсним договір іпотеки квартири АДРЕСА_1, укладений 22 серпня 2008 року між Публічним акціонерним товариством "Терра Банк" та ОСОБА_5, визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Інтербуд" (м.Львів, вул.Єфремова, 35, код ЄДРПОУ 35774634) право власності на квартиру АДРЕСА_1. Розподілено судові витрати.

Зазначене рішення оскаржив ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 та ПАТ «Терра Банк» в особі представника Кісь В.С.

В поданій апеляційній скарзі ПАТ «Терра Банк» вказує, що суд першої інстанції не визначив, які саме правовідносини виникли між сторонами та які норми права підлягають застосуванню. Аналогічні доводи в апеляційній скарзі висловлені представником ОСОБА_5 Просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою цього ж суду від 17 листопада 2014 року відмовлено в задоволенні заяви ПАТ «Терра Банк» про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом ТзОВ «Фірма Інтербуд» до ТзОВ «Універсал-Захід», ОСОБА_5, ПАТ «Терра Банк», треті особи - Зимноводівська сільська рада Пустомитівського району, ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» про визнання недійсним договору доручення, скасування свідоцтва про право власності на квартиру, реєстрації, виселення та визнання права власності на квартиру.

Ухвалу суду оскаржили ПАТ «Терра Банк» - правонаступник ПАТ «Кристалбанк».

В апеляційній скарзі на ухвалу суду ПАТ «Терра Банк» - правонаступник ПАТ «Кристалбанк»просять ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою заяву про скасування заходів забезпечення позову задовольнити.

Апелянт вважає, що ухвалу суду постановлено з порушенням норм процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи. Покликаючись на те, що постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до п. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. На момент винесення ухвали, так і по сьогоднішній день, відносно майна ОСОБА_5, зокрема квартири, існують права ПАТ «Терра Банк». Накладення арешту на квартиру ОСОБА_5 безпосередньо зачіпало права ПАТ «Терра Банк», адже вказаний спосіб забезпечення позову позбавляє ПАТ «Терра Банк» можливості реалізувати передбачені іпотечним договором та Законом права іпотекодержателя, в тому числі право звернути стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог за рахунок його вартості.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення на підтримання та заперечення апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи та доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги на рішення суду підлягають частковому задоволенню, а апеляційна скарга на ухвалу суду задоволенню не підлягає.

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 05.03.2007 року між ОСОБА_5 та ТзОВ «Універсал-Захід» укладено договір доручення № 12 за яким ОСОБА_5 доручив ТзОВ «Універсал-Захід» вчинити правочин на створення нерухомого майна та організації будівництва об'єкта нерухомості - квартири в чотирьох поверховому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 (за проектом). За умовами цього ж договору (п.1.3.,п. 3.4.) ТзОВ «Універсал-Захід» (Сторона-1) уповноважувалась від власного імені в інтересах ОСОБА_5 (сторони-2) укладати угоди з третіми особами щодо організації та ведення будівництва, введення нерухомості в експлуатацію, підготовки документації для оформлення права власності, забезпечити передачу квартири за актом приймання передачі. В подальшому до вказаного договору підписувались додатки, що стосувались строків внесення оплати та розміру внесків, а саме 26.02.2009 р. між ТзОВ «Універсал-Захід» та ОСОБА_5 підписано Додаток № 2 до Договору № 12 від 05.03.2007 р., п. 1 якого передбачено, що станом на 26.02.2009 р. відповідно до Договору доручення № 12 від 05.03.2007 р. основний борг ОСОБА_5 перед ТзОВ «Універсал-Захід» становить 302 750,00 грн, 26.02.2009 р. ТзОВ «Універсал-Захід» та ОСОБА_5 підписали Додаток № 3, у якому погодили терміни сплати заборгованості по Договору доручення № 12 від 05.03.2007 р. Докази сплати ОСОБА_5 сум, визначених Додатками № 2 та 3 до Договору № 12 від 05.03.2007 р. в матеріалах справи відсутні.

Рішенням виконавчого комітету Зимноводівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 215 від 06.08.2008 року оформлено право власності громадян на квартири в житловому будинку по АДРЕСА_1, в тому числі на відповідача ОСОБА_5 на квартиру № 11 в цьому будинку.

08 серпня 2009 року на ім'я ОСОБА_5 оформлено свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_1.

22.08.2008 року між ЗАТ «Терра Банк», правонаступником якого є ПАТ «Терра Банк», було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Кір П.В., за реєстровим номером 433. За умовами вказаного договору в якості забезпечення виконання зобов'язань за укладеним кредитним договором № 05-Ф/08/15 від 22.08.2008 року, передав в іпотеку квартиру за адресою АДРЕСА_1. В зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання, рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 20.02.2014 року позовні вимоги ПАТ «Терра Банк» задоволено повністю та в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 перед ПАТ «Терра Банк», яка становила 901740,95 гривень, звернено стягнення на квартиру АДРЕСА_1, зі всіма об'єктами функціонально пов"язаними з цим нерухомим майном, шляхом визнання за ПАТ «Терра Банк» права власності на вказане нерухоме майно та припинення на таке права власності ОСОБА_5

12.12.2009 р. між ТзОВ «Універсал-Захід» та ТзОВ «Фірма «Інтербуд» укладено Договір про відступлення права вимоги, п. 1.1. якого передбачав, що ТзОВ «Універсал-Захід» уступає ТзОВ «Фірма «Інтербуд» вимогу, зазначену в п. 2.1. даного Договору, а саме: вимогу до громадянина ОСОБА_5, яка виникла на підставі договору доручення № 12 від 05.03.2007 р., укладеного між ТзОВ «Універсал-Захід» та ОСОБА_5 та підтверджується документами, зазначеними в акті приймання-передачі документів від 12.12.2009 р., що є невід'ємною частиною даного Договору та одночасно фіксує виконання сторонами його умов. Розмір вимоги до ОСОБА_5, що уступається згідно даного Договору становить 302 750,00 грн. основного боргу. Станом на день укладення даного Договору прострочена заборгованість не погашена.

У відповідності до п. 3.2. договору про відступлення права вимоги ТзОВ «Універсал-Захід» зобов'язалося в 10-ти денний термін з моменту укладення Договору та підписання Актів приймання-передачі документів повідомити боржників про уступку вимоги. На виконання вимог наведеного пункту договору 12.12.2009 р. ТзОВ «Універсал-Захід» було скеровано ОСОБА_5 Лист № 243/12/09, в якому повідомлено про зміну кредитора за Договором доручення № 12 від 05.03.2007 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Згідно з ч. 2 цієї ж статті якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно з пунктом 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» за удаваним правочином (стаття 235 ЦК України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Позивач, покликаючись на удаваний характер правочину, має довести: 1) факт укладання правочину, що на його думку є удаваним, 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети ніж приховати інший правочин, 3) настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

Верховний Суд України в Узагальненні судової практики від 24.11.2008 року «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» дійшов до наступних висновків щодо підстав та порядку визнання недійсним правочину, який насправді мали намір вчинити сторони. Воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином (наприклад, договір купівлі-продажу квартири, що насправді є договором застави в забезпечення повернення позики або укладений з метою уникнути звернення стягнення на заставлене майно в судовому порядку). У судовій практиці також виникало питання, яким чином вирішувати справи, якщо правочин, вчинений насправді, також не відповідає закону. Є підстави вважати, що такий правочин може визнаватися недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК ( 435-15 ) як такий, що суперечить вимогам закону.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним договору доручення № 12 від 05 березня 2007 року, укладеного між ТзОВ «Універсал-Захід» та ОСОБА_5 з додатками та доповненнями, суд першої інстанції виходив з того, що за оспорюваним договором доручення Повірений повинен був вчинити ряд дій від імені та за рахунок довірителя (ОСОБА_5.), відтак права та обов'язки за такими правочинами повинні були виникнути у Довірителя (ОСОБА_5.)., натомість в п.1.3. цього договору сторони всупереч от. 1000 ЦК України визначили, що Повірений уповноважений від власного імені (а не від імені ОСОБА_9.) в інтересах ОСОБА_5 (сторони-2) укладати угоди з третіми особами щодо організації та ведення будівництва, введення нерухомості в експлуатацію, підготовки документації для оформлення права власності Проте, як встановлено судом, жодних фактичних чи юридичних дій, які б відповідали укладеному договору доручення, повіреним вчинено не було. Натомість, як вбачається з копії технічних умов ЛКП «Львівводоканал», технічних умов ВАТ «Львівобленерго», такі видавались ТзОВ «Універсал-Захід» як замовнику будівництва житлового будинку АДРЕСА_1. Згідно дозволу на виконання будівельних робіт № 68 від 27.06.2007 року замовником будівництва та виконавцем будівельних робіт з будівництва комплексу житлових будинків в АДРЕСА_1 є ТзОВ «Універсал-Захід». Аналогічна дані зазначені в Акті державної приймальної комісії з прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 18 червня 2008 року. Тобто, всупереч договору доручення, ТзОВ «Універсал-Захід» самостійно вступав в правовідносини, пов'язані з будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1, хоча за змістом договору доручення замовником будівництва (разом з іншими учасниками будівництва) повинен був виступити замовником, а ТзОВ «Універсал-Захід» повинно було лише здійснювати представництво його інтересів.

Актами, що регламентували повноваження замовника будівництва є «Положення замовника-забудовника та технічного нагляду у будівництві», затверджене Постановою Держбуду СРСР від 02.02.1988 р.(втратив чинність) та Постанова КМУ від 01.08.2005 № 668 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду у капітальному будівництві", також роз'яснення Міністерства будівництва, архітектури та житлового комунального господарства від 01.08.2006 року за якими - замовником є особа, яка за дорученням інвестора або інвестора-забудовника залучає підрядника для виконання робіт з будівництва об'єкта, укладає з ним договір підряду, контролює хід будівництва, здійснює технічний нагляд, проводить розрахунки, приймає закінчені роботи та здає об'єкт в експлуатацію. Така діяльність з залучення коштів фізичних та юридичних осіб для житлового будівництва регулювалась ЗУ «Про інвестиційну діяльність». З прийняттям ЗУ «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» з 01.01.2004 року вступили в дію зміни до ЗУ «Про інвестиційну діяльність», ст. 4 якого визначено, що об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Колегія суддів також бере до уваги ту обставину, що за актом приймання-передачі до спірного договору від 08.07.2008 року ТзОВ «Універсал-Захід» передано ОСОБА_5 на виконання договору не послуги, які є предметом договору доручення, а квартиру АДРЕСА_1, що суперечить правовій природі договору доручення.

Тому колегія суддів вважає, що позивач довів ту обставину, що за допомогою договору доручення від 05.03.2007 року сторони приховали інший правочин - інвестиційний договір, за яким ТзОВ «Універсал-Захід» залучало від ОСОБА_5 грошові кошти для будівництва житлової нерухомості.

Однак, в такому випадку з урахуванням вимог ст. 235 ЦК України та пункту 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» суд повинен визнати договір удаваним та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють правочин, який сторони насправді вчинили.

На основі наведеного, рішення Пустомитівського районного суду Львівської області в частині визнання недійсним договору доручення №12 від 05.03.2007 року підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про визнання договору доручення удаваним №12 від 05.03.2007 року та визнання його інвестиційним договором №12 від 05.03.2007 року.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В свою чергу частиною першою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до правила встановленого ст. 227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Згідно із абзацом третім статті 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» управитель - фінансова установа, яка від свого імені діє в інтересах установників управління майном і здійснює управління залученими коштами згідно із законодавством, Правилами фонду та отримала в установленому порядку дозвіл/ліцензію.

Колегія суддів доходить висновку, що зміст інвестиційного договору, який насправді уклали ТзОВ «Універсал-Захід» та ОСОБА_5, суперечить вимогам чинного на той час законодавства, зокрема, ст. 4 ЗУ «Про інвестиційну діяльність» та, крім цього, залучення коштів від населення з метою житлового будівництва може здійснюватись виключно управителем за умови отримання відповідної ліцензії, а отже відповідно до вимог ст. ст. 203, 215, 227 ЦК України інвестиційний договір № 12 від 05 березня 2007 року, укладений між ТзОВ «Універсал-Захід» та ОСОБА_5 підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_5 не провів розрахунку за оспорюваним правочином, а відтак при поверненні сторін у попередній стан не підлягає передачі ОСОБА_5 жодне майно. Натомість, оскільки Позивач правомірно набув усіх прав та обов'язків сторони за договором доручення № 12 від 05 березня 2007 року укладеного між відповідачами, при поверненні сторін у попередній стан слід передати Позивачу права на спірну квартиру, тому підлягає до задоволення вимога про визнання права власності ТзОВ «Фірма Інтербуд» на квартиру АДРЕСА_1.

Оскільки на підставі недійсного правочину гр. ОСОБА_5 отримав свідоцтво на право власності на квартиру АДРЕСА_1, яке видане Зимноводівською сільською радою та зареєстроване в ОКП ЛОР БТІ та ЕО, воно відповідно до вимог ст. 216 ЦК України підлягає скасуванню.

Тому рішення Пустомитівського районного суду Львівської області в частині застосування наслідків недійсності оспорюваного договору є законним та підлягає залишенню без змін.

Що ж стосується оскаржуваної ухвали, то заявник звернувся в суд з заявою про скасування ухвали суду, якою вжиті заходи забезпечення позову, з порушенням строків, визначених ч. 4 ст. 154 ЦПК України (через чотири роки після винесення ухвали, хоча з такою були ознайомлені).

Крім того, в порядку забезпечення позову було накладено арешт на квартиру, яка є предметом спору при розгляді даної справи. На час винесення оспорюваної ухвали спір судом не вирішено. А відтак у суду не було правових підстав для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвала суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і підстави для її задоволення відсутні.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 209 ч.3, 303, 304, 307, 308, 309 ч.1 п.2, 313, 314, 316 ЦПК України, -

в и р і ш и л а :

апеляційні скарги ПАТ "Терра банк" - правонаступник ПАТ «Кристалбанк», ОСОБА_5 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 листопада 2014 року- задовольнити частково.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 листопада 2014 року в частині визнання недійсним договору доручення №12 від 05 березня 2007 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсал Захід» та ОСОБА_5 з додатками та доповненнями - скасувати.

В цій частині ухвалити нове рішення, яким визнати договір доручення №12 від 05 березня 2007 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсал Захід» та ОСОБА_5 з додатками та доповненнями удаваною угодою.

Встановити, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсал Захід» та ОСОБА_5 насправді вчинили інвестиційний договір №12 від 05 березня 2007 року.

Визнати інвестиційний договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсал Захід» та ОСОБА_5 №12 від 05 березня 2007 року недійсним.

В решті рішення залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Апеляційну скаргу ПАТ "Терра банк" - правонаступник ПАТ «Кристалбанк» на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 листопада 2014 року - відхилити

Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 листопада 2014 року - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий : Богонюк М.Я.

Судді: Кабаль І.І.

Шашкіна С.А.