Рішення

від 23.09.2015 по справі 489/3858/15-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 489/3858/15-ц

Номер провадження 2/489/1925/15

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

23 вересня 2015 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

при секретарі Антоненко А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Фін Стандарт" (далі-відповідач або ТОВ "Укр Фін Стандарт" ) про захист прав споживача, визнання договору недійсним, стягнення коштів та компенсації моральної шкоди,

встановив

В червні 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що між сторонами було укладено договір про надання позики з використанням нечесної підприємницької практики. Зазначає, що добросовісно виконуючи свої зобов'язання за договором, позивач сплатив вступний платіж, однак так і не отримав позики в розмірі 50 000 грн. Вважає зазначений договір нікчемним, оскільки вчинений під впливом обману з боку відповідача.

З цих підстав просив суд визнати договір №002877 недійсним, стягнути з відповідача на користь позивача понесені збитки в сумі 4950 грн., стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 3000 грн.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Ухвалою суду вирішено проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

Відповідно до договору №002877 від 19.08.2014, укладеного між сторонами про надання безвідсоткової позики на умовах діяльності Системи «Укр Фін Стандарт», згідно з яким позивач, ставши учасником зазначеної системи послуг (замовником), взяв на себе зобов'язання здійснювати щомісячні внески та отримав право на отримання безвідсоткової позики, а відповідач, у свою чергу, взяв на себе зобов'язання забезпечити обслуговування учасників системи послуг, акумулювати кошти від учасників системи (замовників), організовувати та проводити розподіл грошового фонду замовників, здійснити надання безвідсоткової позики на користь замовників та ін. Додаток №2 до договору №002877 від 19.08.2014 є його невід'ємною частиною.

Згідно наданих позивачем квитанцій, які містяться в матеріалах справи, позивачем було сплачено в загальній сумі 4950 грн.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та положень ст. ст. 3, 11, 15, 59, 60 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Розгляд цивільних справ здійснюється не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем у зв'язку із укладенням вказаного вище договору, підпадають під ознаки тих, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», з положень якого суд насамперед виходить, вирішуючи даний спір. Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» споживачем, права якого захищаються вказаним вище Законом, є лише громадянин (фізична особа), котрий замовляє або має намір замовити послуги для власних потреб, яким і є позивач. При цьому Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією або ж фізичною особою-підприємцем, які надають послуги незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва, яким і є відповідач - ТОВ «Укр Фін Стандарт».

Відповідно до ч. 1 ст. 626 та ст. 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Із спірного договору вбачається, що відповідач здійснює діяльність по організації та проведенню розподілу коштів (грошового фонду замовників) в групах і такий договір пов'язаний із наданням відповідачем зазначених послуг. Суд, враховуючи положення ст. 628 ЦК України про зміст договору, керується згаданими вище нормами ЦК України, беручи за основу право сторін укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає його загальним засадам і право сторін врегульовувати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Про це йдеться також і у пунктах 2 та 3 згаданої вище Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», згідно яких відносини щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які йому не суперечать, а вирішуючи питання про характер правовідносин між споживачем та виконавцем послуг, про наявність підстав і умов їх виникнення, про права і обов'язки сторін за договором, суд виходить як із норм Закону України «Про захист прав споживачів» і прийнятих згідно з ним актів законодавства, так і з відповідних норм ЦК України та іншого законодавства, що регулює ті ж питання.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За положеннями частини 1 пункту 7 частини 3, частини 6 статті 19 Закону "Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку "пірамідальних схем", коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, указаний закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів із метою реалізації діяльності "пірамідальної схеми".

При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття "пірамідальної схеми" не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб'єкта підприємництва до "пірамідальної схеми".

Аналіз пункту 7 частини 3 статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів" дає підстави для висновку, що поняття "пірамідальна схема" у розумінні цієї норми має сукупність таких обов'язкових ознак: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Таким чином, "пірамідальній схемі" властива сплата за можливість одержання окремим учасником компенсації, яка повинна надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів, а також безтоварний характер такої схеми (на відміну від надання споживачу товару в обмін на грошовий внесок).

Саме до такого визначення ознак "пірамідальної схеми" зводяться правові висновки, що викладені у постановах Верховного Суду України від 16 січня 2013 року (справа №6-161цс12), від 11 вересня 2013 року (№ 6-40цс 13) та інших, ухвалених в порядку статті 360-4 ЦПК та обов'язкових для судової практики.

Пунктом 1.5 Договору прямо передбачено, що його умовами є надання замовнику безвідсоткової позики за рахунок грошових коштів Фонду замовників. Придбання будь-якого товару на користь замовника за рахунок грошового Фонду замовників є неможливим.

Надання позики здійснюється шляхом проведення заходу з розподілу грошового фонду замовників (далі - Захід), а проведення цих заходів залежить від достатності коштів цього фонду і призначається за рішенням товариства (пункти 4.1, 4.7 додатку № 2 )

Аналіз схеми взаємодій сторін угоди свідчить про те, що позивач зобов'язався щомісячно сплачувати внески за можливість в майбутньому одержати компенсацію (позику), яка мала надаватись за рішенням відповідача за рахунок залучення до Фонду коштів інших споживачів; і ця угода не передбачала продажу або споживання товару (безтоварна).

Отже, відповідно до пункту 7 частини 3 статті 19 Закону система "Укр фін Стандарт" має ознаки "пірамідальної схеми", діяльність ТОВ "Укр Фін Стандарт" з метою реалізації цієї схеми вводить споживача в оману та є нечесною підприємницькою діяльністю, а Договір, як укладений з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсним.

Оскільки, хоча недійсність правочину укладеного з використанням нечесної підприємницької практики, а саме має ознаки "пірамідальної схеми" і встановлена законом, однак положення закону не містять чітких ознак "пірамідальної схеми", тому спірний правочин є оспорюваним і може бути визнано судом недійсним.

Відповідно до ч 1 статті 4 Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовими послугами вважаються довірче управління фінансовими активами, надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту та адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

За положенням частин 1, 2 статті 34 цього закону національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, а здійснення такої діяльності дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії.

Зі змісту Договору вбачається, що відповідачем надаються громадянам грошові суми на умовах системи "Укр фін Стандарт" за рахунок внесків, які періодично вносяться іншими громадянами - учасниками цієї системи разом з платою за послуги у вигляді щомісячного платежу за юридичний супровід, що є прибутком товариства. Саме ТОВ "Укр Фін Стандарт" визначає достатність коштів Фонду для його розподілу, призначає заходи про розподілу, приймає рішення про видачу позики та згодом укладає договір позики з замовником, який набув право на її отримання.

Таким чином, надання позики має ознаки фінансової послуги, які визначені пунктом 5 частини першої статті 1 Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", оскільки при її проведенні здійснюються операції з фінансовими активами (грошовими коштами) в інтересах третіх осіб (замовників), за рахунок цих осіб (позика надається за рахунок внесків, сплачених замовниками) з метою отримання прибутку (за надання послуг встановлюється плата).

Отже, вказані послуги відповідача є фінансовими послугами, а тому така діяльність підлягає ліцензуванню.

За правилами статті 227 ЦК правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), є підставою для визнання його недійсним.

Відповідно до статті 216 ЦК наслідком нікчемності правочину та визнання судом оспорюваного правочину недійсним є обов'язок повернути отримане на виконання цього правочину.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач сплатив в загальній сумі 4950 грн., які підлягають стягненню з ТОВ "Укр Фін Стандарт" за статтею 216 ЦК.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Визначаючи розмір моральної шкоди, який на думку суду підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів у справі, суд враховує роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами й, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер та тривалість страждань, завданих позивачам внаслідок пошкодження їх майна, тривалість цих страждань, і наслідків, що наступили та їх характер, вважає за необхідне стягнути з відповідача в справі на користь позивачів моральну шкоду в розмірі 500,00 гривень.

Дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК з ТОВ "Укр Фін Стандарт" підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 487,2 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 57, 158, 169, 213-215 ЦПК, суд

вирішив

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Фін Стандарт" про захист прав споживача та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір про надання послуг №002877 від 19.08.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Фін Стандарт» та ОСОБА_1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Фін Стандарт» (м. Миколаїв, 54034, пр-т Миру 34/1, оф. 119, код ЄДРПОУ 38396386, р/р 260060107388620 в ПАТ «Укрсоцбанк») на користь ОСОБА_1 4950 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Фін Стандарт» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Фін Стандарт» на користь держави судовий збір у розмірі 487,2 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги апеляційному суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. В. Кокорєв