Рішення

від 25.09.2015 по справі 607/10749/15-ц

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.09.2015 Справа №607/10749/15-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі :

головуючого Ромазана В.В.

за участю секретаря Буцик О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Вибір комфорт» в особі Тернопільського відділення ТОВ «Лізингова компанія «Вибір Комфорт» про захист прав споживача, визнання недійсними п.10.11 та п.10.13 Договору №00181 фінансового лізингу від 21 січня 2015 року, розірвання договору, відшкодування матеріальної та моральної шкоди ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ТОВ «Лізингова компанія «Вибір комфорт» в особі Тернопільського відділення ТОВ «Лізингова компанія «Вибір Комфорт» про захист прав споживача, визнання недійсними п.10.11 та п.10.13 Договору №00181 фінансового лізингу від 21 січня 2015 року, розірвання договору, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що 21 січня 2015 року між ТОВ «Лізингова компанія «Вибір комфорт» та ОСОБА_1 було укладено Договір №00181 фінансового лізингу, за умовами якого Лізингодавець (ТОВ «ЛК«Вибір Комфорт») взяв на себе зобов'язання придбати предмет лізингу (транспортний засіб марки «FIAT DOBLO Nuovo Combi Medium») у власність та передати його у користування Лізингоодержувачу (ОСОБА_1Б.) не пізніше 90 робочих днів з моменту сплати Лізингоодержувачем першого лізингового платежу в сумі 72 450 грн., який включає оплату по договору, завдаток та комісійну винагороду. У день укладення договору (21.01.2015 р.) ОСОБА_1 оплатила на користь відповідача перший лізинговий платіж в розмірі 72 450 грн. Обов'язок ТОВ «Лізингова компанія «Вибір комфорт» щодо передачі у користування позивача транспортного засобу підлягав виконанню в строк до 04 червня 2015 року. Однак, відповідач взяте на себе зобов'язання не виконав, оскільки можливість контакту із представниками ТОВ «Лізингова компанія «Вибір комфорт», за відомими номерами мобільних телефонів представники компанії на дзвінки не відповідають, за вказаною у Договорі лізингу адресою місцезнаходження компанії - АДРЕСА_1, завжди зачинено.

Просить визнати недійсними п. 10.11 та п.10.13 Договору №00181 фінансового лізингу від 21 січня 2015 року, укладеного між ТОВ «Лізингова компанія «Вибір комфорт» та ОСОБА_1; розірвати Договір №00181 фінансового лізингу від 21 січня 2015 року, укладений між ТОВ «Лізингова компанія «Вибір комфорт» та ОСОБА_1, з моменту його укладення; стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Вибір комфорт» (код ЄДРПОУ 39275229) в користь ОСОБА_1 кошти в сумі 149 900,00 грн., з яких кошти в сумі 72 450,00 грн. - в повернення сплаченого за Договором №00181 фінансового лізингу від 21 січня 2015 року завдатку, кошти в сумі 72 450,00 грн. - додаткова оплата в розмірі сплаченого за Договором №00181 фінансового лізингу від 21 січня 2015 року завдатку; 5 000 грн. - завданої позивачу моральної шкоди.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, однак подав суду заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та просить суд їх задовольнити.

Представник ТОВ «Лізингова компанія «Вибір комфорт» повторно в судове засідання не з'явився з невідомої суду на те причини, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, що підтверджується документально.

Відповідно до ч.3 ст.169 ЦПК України якщо суд не має відомостей про причину неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів та постановляє заочне рішення, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.224 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив.

21 січня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Вибір комфорт» (Лізингодавець) та ОСОБА_1 (Лізингоодержувач) було укладено Договір №00181 фінансового лізингу, за умовами якого Лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність та передати предмет лізингу у користування Лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених Договором.

Предметом лізингу по даному Договору є транспортний засіб марки «FIAT DOBLO Nuovo Combi Medium» (п.1.1 Договору).

Згідно п.п. 1.7 та 4.1 Договору, Лізингодавець передає предмет лізингу Лізингоодержувачу не пізніше 90 робочих днів з моменту сплати Лізингоодержувачем на рахунок Лізингодавця завдатку, оплати по договору та комісії за передачу предмета лізингу.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що лізингові платежі складаються з першого лізингового платежу, котрий, в свою чергу, складається з комісійної винагороди Лізингодавця «оплата по договору», завдатку ціни предмета лізингу, комісійної винагороди Лізингодавця за передачу предмета лізингу та другого лізингового платежу.

Згідно з Додатком №1 до Договору, перший лізинговий платіж складає 72 450 грн. та включає оплату по договору, завдаток та комісійну винагороду.

Відповідно до п. 4.8 Договору, Лізингоодержувач не сплачує лізингові платежі з моменту сплати завдатку в повному обсязі до моменту підписання Акту приймання-передачі предмету лізингу.

Пунктом 10.11. зазначеного договору передбачено, що у випадку розірвання даного договору Лізингоодержувачем до сплати останнім на рахунок Лізингодавця завдатку, Лізингодавець повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 30 % від сплаченої суми завдатку. В такому випадку оплата по даному договору Лізингоодержувачу не повертається. Пунктом 10.13 Договору сторони передбачили, що у випадку розірвання даного Договору Лізингоодержувачем після сплати останнім на рахунок Лізингодавця завдатку, Лізингоодержувач має сплатити штраф у розмірі нарахованого завдатку за дострокове розірвання Договору. В такому випадку сума фактично сплаченого завдатку Лізиногоодержувачем підлягає зарахуванню в рахунок погашення штрафу, нарахованого згідно умов даного Договору. Оплата по даному договору Лізингоодержувачу не повертається.

21 січня 2015 року, тобто в день укладення Договору, ОСОБА_1 сплатила на користь Лізингодавця перший лізинговий платіж, який включав в себе оплату по договору, завдаток та комісійну винагороду в розмірі 72 450,00 грн., що стверджується квитанцією №0.0.340466552.1 від 21.01.2015 р.

Проте, зобов'язання за Договором лізингу щодо передачі (в строк до 04 червня 2015 року) у користування Лізингоодержувачу предмета лізингу, Лізингодавцем (відповідачем) не виконано.

Відповідно до частини 1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

У ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Згідно із ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Як на підставу недійсності п.10.11 та 10.13 договору позивач послався на те, що дані умови договору відповідно до ст.18 Закону України «Про захист прав споживача» та ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг» є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов»язків, спрямоване на погіршення становища споживача та на ухилення від відповідальності за невиконання відповідачем своїх зобов»язань за договором лізингу. Крім цього, зазначив, що спірний правочин необхідно розірвати у зв»язку із порушенням відповідачем зобов»язання внаслідок його невиконання, істотного порушення договору.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ч.2 ст.18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов»язків на шкоду споживача. Умови договору, які можуть бути несправедливими визначено у ч.3 ст.18 цього Закону. Для кваліфікації умов договору несправедливими на підставі ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов»язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

У даному випадку суд вважає, що позивачем не доведено несправедливість умов укладеного договору фінансового лізингу, вказаних в пунктах 10.11 та 10.13 спірного Договору, а тому у задоволенні його вимог у цій частині слід відмовити. Також суд зазначає, що позивач уклавши зазначений договір та підписавши його погодився з усіма його умовами.

Згідно із ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.5 ст.653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв»язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Суд вважає, що неналежне виконання ТзОВ «Лізингова компанія «Вибір комфорт» своїх зобов»язань за укладеним договором фінансового лізингу від 21 січня 2015 року, пов'язане з не передачею у користування Лізингоодержувачу предмету лізингу у термін до 04 червня 2015 року, на думку суду, є істотним порушенням умов договору, а тому суд вважає, що його слід розірвати. Крім цього, суд вважає, що з відповідача в користь позивача слід стягнути матеріальну шкоду, завдану через істотне порушення умов договору, що призвело до розірвання договору, у розмірі 72 450,00 грн..

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що в даному випадку мають місце порушення відповідачем прав позивача, які підлягають захисту, шляхом розірвання Договору №00181 фінансового лізингу від 21 січня 2015 року, та стягнення в користь ОСОБА_1 72 450,00 грн. завданої їй у зв»язку із цим матеріальної шкоди

Також, в своїй позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача в її користь 5 000 грн. моральної шкоди, посилаючись на те, що внаслідок неправомірних дій відповідача вона перебувала в стані постійного стресу, переживала протягом всього часу невиконання ТОВ «Лізингова компанія «Вибір комфорт» своїх зобов'язань за договором лізингу, постійне зростання вартості майна - аналога предмета лізингу, докладала значних зусиль для відновлення контактів із представниками відповідача.

Відповідно до роз'яснень, даних у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення). Зокрема враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, ступінь зниження престижу, ділової репутації.

Суд вважає, що позовна вимога щодо відшкодування моральної шкоди підлягає до часткового задоволення.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди, суд, виходячи із вимог розумності і справедливості, враховуючи завдані у зв'язку із цим моральні страждання і те, що розмір завданої їй матеріальної шкоди є значний, вважає, що остання зазнала моральної шкоди, яку суд визначає у розмірі 1 000 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 213, 214, 215 ЦПК України, ст. 203, 215, 651, 806 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про фінансовий лізинг» суд , -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Вибір комфорт» в особі Тернопільського відділення ТОВ «Лізингова компанія «Вибір Комфорт» про захист прав споживача, визнання недійсними п. 10.11 та п.10.13 Договору №00181 фінансового лізингу від 21 січня 2015 року, розірвання договору, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Розірвати Договір №00181 фінансового лізингу від 21 січня 2015 року, укладений між ТОВ «Лізингова компанія «Вибір комфорт» та ОСОБА_1.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Вибір комфорт» (код ЄДРПОУ 39275229) в користь ОСОБА_1 (прож.: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) 72 450 (сімдесят дві тисячі чотириста п'ятдесят) грн. 00 коп. заподіяної шкоди, а також 1 000 (одну тисячу) грн. завданої ОСОБА_1 моральної шкоди.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Вибір комфорт» (код ЄДРПОУ 39275229) в користь держави 724 (сімсот двадцять чотири) грн. 50 коп. судового збору за позовну вимогу майнового характеру та 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп. за позовні вимоги немайнового характеру.

Рішення може бути переглянуте Тернопільським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддяОСОБА_3