Постанова

від 06.10.2015 по справі 927/1048/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року Справа № 927/1048/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Погребняка В.Я. суддів:Білошкап О.В., Жукової Л.В., розглянувши касаційну скаргу Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Чернігівській області постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 року у справі№927/1048/14 господарського суду Чернігівської області за заявою Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробіз-12" провизнання банкрутом,

за участю представників сторін : від Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Чернігівській області - Гриненко С.П. довіреність №298/9/10-010 від 05.02.2015 року,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 25.12.2014 року (суддя - Сидоренко А.С.) у справі №927/1048/14 затверджено звіт арбітражного керуючого Мурзи А.М. за підсумками процедури розпорядження майном від 31.10.2014 року, в частині нарахування грошової винагороди в сумі 7 892 грн. та в частині здійснення витрат в сумі 277,39 грн., у т.ч. 67,14 грн. - витрат на відрядження, 154,40 грн. - витрат на відправлення поштової кореспонденції та 55,85 грн. - витрат на придбання канцелярського приладдя (абз.1 резолютивної частини).

Відмовлено в затвердженні звіту арбітражного керуючого Мурзи А.М. за підсумками процедури розпорядження майном від 31.10.2014 року в частині здійснення витрат на відрядження в сумі 362,86 грн.( абз.2 резолютивної частини).

Відмовлено у задоволенні заяви арбітражного керуючого Мурзи А.М. про стягнення з Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на його користь 8 532,25 грн. заборгованості по оплаті послуг (грошової винагороди) розпорядника майна боржника ( абз. 3 резолютивної частини).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 року ( у складі суду : головуючий суддя - Пантелієнко В.О., суддя - Верховець А.А., суддя - Шипко В.В.) апеляційну скаргу арбітражного керуючого Мурзи Андрія Михайловича задоволено. Абзац 3 резолютивної частини ухвали господарського суду Чернігівської області від 25.12.2014 року у справі №927/1048/14 - скасовано.

Прийнято в цій частині нове рішення, яким стягнуто з Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної Фіскальної служби у Чернігівській області (16500, Чернігівська обл., м. Бахмач, вул. Чернігівська, 2а, код ЄДРПОУ 39559899) на користь арбітражного керуючого Мурзи Андрія Михайловича (14017, АДРЕСА_1, ін.код НОМЕР_1) кошти по оплаті основної грошової винагороди за період процедури розпорядження майном TOB "Агробіз - 12" в сумі 7 892 грн. і витрати в сумі 277,39 грн.

Стягнуто з TOB "Агробіз - 12" (16500, Чернігівська обл., м. Бахмач, вул. Дружби, 1, кв. 18, код ЄДРПОУ 36463586) на користь арбітражного керуючого Мурзи Андрія Михайловича (14017, АДРЕСА_1, ін.код НОМЕР_1) 609 грн. в порядку повернення судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погодившись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 року у справі №927/1048/14 , Бахмацька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної Фіскальної служби у Чернігівській області ( далі - Бахмацька ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області ) звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про скасування означеної постанови суду апеляційної інстанції, з вимогою залишити в силі абзац 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду Чернігівської області від 25.12.2014 року.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме ст.115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п.12 ч.1 ст.2, ч.1 ст.23, ст.48 Бюджетного кодексу України. При цьому, скаржник вказує на те, що апеляційна скарга арбітражного керуючого не мала розглядатися в апеляційному порядку, оскільки аналогічна скарга, на ту же ухвалу, була повернута скаржнику без розгляду на підставі п. 4 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України. Норми даної статті не передбачають після усунення недоліків, зазначених у п.4 ч.1 ст.97 ГПК України, подання повторної апеляційної скарги.

16.09.2015 року від Бахмацької ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області до суду надійшли доповнення до касаційної скарги, в яких скаржник просить долучити до касаційної скарги Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2015 року, як доказ у справі та врахувати її при прийнятті рішення.

Розпорядженням В.о. секретаря третьої судової палати Вищого господарського суду України від 05.10.2015 року для розгляду справи №927/1048/14 господарського суду Чернігівської області сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді: Білошкап О.В., Жукова Л.В.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши представника скаржника, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Бахмацькою ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області до місцевого суду подана заява про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробіз - 12" (далі - ТОВ "Агробіз-12) на підставі ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 24.07.2014 року порушено провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п'ятнадцять календарних днів до 16.11.2014року, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Мурзу Андрія Михайловича, встановлено оплату послуг розпорядника майна боржника в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень за рахунок її авансування заявником (Бахмацькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Чернігівській області).

Ухвалою місцевого суду від 30.09.2014 року затверджено реєстр вимог кредиторів, визначено дату проведення перших зборів кредиторів та комітету кредиторів, зобов'язано розпорядника майна боржника Мурзу А.М. письмово повідомити кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення, а конкурсних кредиторів - провести збори кредиторів і обрати комітет кредиторів.

17.10.2014 року відбулись перші збори кредиторів. Як вбачається з протоколу № 1, зборами кредиторів було прийнято рішення про обрання комітету кредиторів у складі двох осіб - Бахмацької ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області та публічного акціонерного товариства "Неос Банк" ( далі - ПАТ "Неос Банк").

Постановою господарського суду Чернігівської області від 29.10.2014 року припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "Агробіз - 12" та повноваження розпорядника майна боржника Мурзи А.М., визнано банкрутом ТОВ "Агробіз - 12", відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Бандолу Олександра Олексійовича.

01.12.2014 року арбітражним керуючим Мурзою А.М. було подано до місцевого суду заяву № 92 від 24.11.2014 року про затвердження звіту про нарахування грошової винагороди та здійснення витрат за підсумками процедури розпорядження майном.

Також, арбітражним керуючим Мурзою А.М. подано заяву № 93 від 25.11.2014 року, про стягнення з Бахмацької ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області на його користь 8 532,25 грн. заборгованості по оплаті послуг (грошової винагороди) розпорядника майна боржника.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 25.12.2014 року у справі №927/1048/14 затверджено звіт арбітражного керуючого Мурзи А.М. за підсумками процедури розпорядження майном від 31.10.2014 року, в частині нарахування грошової винагороди в сумі 7 892 грн. та в частині здійснення витрат в сумі 277,39 грн., у т.ч. 67,14 грн. - витрат на відрядження, 154,40 грн. - витрат на відправлення поштової кореспонденції та 55,85 грн. - витрат на придбання канцелярського приладдя. Відмовлено в затвердженні звіту арбітражного керуючого Мурзи А.М. за підсумками процедури розпорядження майном від 31.10.2014 року в частині здійснення витрат на відрядження в сумі 362,86 грн. Відмовлено у задоволенні заяви арбітражного керуючого Мурзи А.М. про стягнення з Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на його користь 8 532,25 грн. заборгованості по оплаті послуг (грошової винагороди) розпорядника майна боржника.

Ухвала мотивована тим, що грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна боржника була нарахована у розмірі, встановленому ухвалою господарського суду Чернігівської області від 24.07.2014року. Також встановлено, що Бахмацька ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області не виконала своїх зобов'язань по сплаті арбітражному керуючому грошової винагороди, тобто не виконала п.6 резолютивної частини ухвали господарського суду Чернігівської області від 24.07.2014 року.

За висновком суду першої інстанції, якщо арбітражний керуючий вважає, що Бахмацька ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області порушила його права, він має право звернутися у встановленому законодавством порядку до суду за їх захистом. При цьому, суд вказує на те, що чинним законодавством не надано право вирішувати в межах справи про банкрутство спір між арбітражним керуючим та кредитором стосовно виплати грошової винагороди.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 року апеляційну скаргу арбітражного керуючого Мурзи Андрія Михайловича задоволено. Абзац 3 резолютивної частини ухвали господарського суду Чернігівської області від 25.12.2014 року у справі №927/1048/14 - скасовано.

Прийнято в цій частині нове рішення, яким стягнуто з Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної Фіскальної служби у Чернігівській області на користь арбітражного керуючого Мурзи Андрія Михайловича кошти по оплаті основної грошової винагороди за період процедури розпорядження майном TOB "Агробіз - 12" в сумі 7 892 грн. і витрати в сумі 277,39 грн.

Стягнуто з TOB "Агробіз - 12" на користь арбітражного керуючого Мурзи Андрія Михайловича 609 грн. в порядку повернення судового збору за подання апеляційної скарги.

Скасовуючи ухвалу від 25.12.2014 року, в частині відмови у задоволенні заяви арбітражного керуючого Мурзи А.М. про стягнення з Бахмацької ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області заборгованості по оплаті послуг (грошової винагороди) розпорядника майна боржника, апеляційний суд виходив з того, що оскільки місцевим господарським судом було встановлено невиконання Бахмацькою ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області ухвали господарського суду Чернігівської області від 24.07.2014 року, то він повинен був прийняти рішення зобов'язального характеру.

Колегія суддів Вищого господарського суду України частково не погоджується з рішенням апеляційного суду з оглядом на наступне.

Згідно зі ст.4 1 Господарського процесуального кодексу України ( далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( далі - Закон про банкрутство) .

Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 4-1, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу , або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Згідно ч. 1 ст. 115 Закону про банкрутство арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Частиною 2 даної статті Закону про банкрутство встановлено, що грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до порушення провадження у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати. Розмір грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна не може перевищувати п'яти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Право вимоги грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень розпорядника майна боржника.

Сплата грошової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна) здійснюється шляхом її авансування заявником (кредитором або боржником) у розмірі, зазначеному у цій частині. Сума авансового платежу вноситься на депозитний рахунок нотаріуса та виплачується арбітражному керуючому (розпоряднику майна) за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна.

Відповідно до п. 4 ст. 115 Закону про банкрутство витрати арбітражного керуючого, пов'язані з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Законом.

Частина 5 ст. 115 Закону про банкрутство передбачає, що сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.

Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що законодавцем чітко встановлено джерело оплати грошової винагороди арбітражному керуючому, що виконує у справі про банкрутство повноваження розпорядника майна, а саме, така винагорода здійснюється особою, яка подала заяву про порушення справи про банкрутство (кредитор або боржник), шляхом авансування даної грошової винагороди.

Таким чином, законодавцем виключена можливість застосування положень ч.5 ст. 115 Закону про банкрутство, у випадку вирішення питання щодо джерела фінансування грошової винагороди саме розпоряднику майна.

Частина 7 ст. 115 Закону про банкрутство передбачає, що розпорядник майна звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на першому засіданні комітету кредиторів, а також за результатами процедури розпорядження майном боржника.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів.

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Як це було встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ухвалою господарського суду Чернігівської області від 24.07.2014 року, зокрема, встановлено оплату послуг розпорядника майна боржника в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень за рахунок її авансування заявником (Бахмацькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Чернігівській області). Ухвала господарського суду Чернігівської області від 24.07.2014 року в цій частині, залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2014 року, яка, відповідно, залишена без змін Постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2014 року.

Тобто, судом першої інстанції, у вказаній ухвалі визначено джерело оплати послуг розпоряднику майна ТОВ "Агробіз-12" арбітражному керуючому Мурзи А.М., а саме - за рахунок коштів ініціюючого кредитора - Бахмацької ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції наголошує на тому, що визначення джерела оплати послуг розпорядника майна не ставиться в залежність від майнового стану ініціюючого кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо) та від джерел фінансування того чи іншого кредитора.

Таким чином, судом першої інстанції вірно затверджено звіт арбітражного керуючого Мурзи А.М. за підсумками процедури розпорядження майном від 31.10.2014 року, в частині нарахування грошової винагороди в сумі 7 892 грн. та визначено джерело фінансування цієї винагороди у відповідно до норм діючого законодавства.

Враховуючи наведене, доводи заявника касаційної скарги в цій частині, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними.

Судом першої інстанції, також, встановлено бездіяльність комітету кредиторів в частині невиконання своїх обов'язків по розгляду звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування його витрат, що порушує права арбітражного керуючого - розпорядника майна боржника.

При цьому, судами встановлено, що Бахмацька ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області не виконала своїх зобов'язань по сплаті арбітражному керуючому грошової винагороди, передбачених п.6 резолютивної частини ухвали господарського суду Чернігівської області від 24.07.2014року.

З цього приводу, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що, в ході здійснення провадження у справі про банкрутство, господарський суд приймає рішення про затвердження розміру оплати послуг, витрат арбітражного керуючого або приймає рішення про стягнення з ініціюючого кредитора грошових сум на оплату послуг (витрат) арбітражного керуючого за рахунок ініціюючого кредитора і такі рішення суду не можуть ототожнюватися та є самостійними процесуальними рішеннями суду, які приймаються в ході провадження у справі про банкрутство.

Вимоги про стягнення грошових коштів з ініціюючого кредитора на користь арбітражного керуючого, можуть розглядатися судом в ході провадження у справі про банкрутство за наявності спору між учасниками провадження. Така ж позиція висловлена Вищим господарським судом України у постанові від 29.10.2013 року у справі №20/66б/2011 (22/30б).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції в частині стягнення з Бахмацької ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області на користь арбітражного керуючого Мурзи А.М. коштів по оплаті основної грошової винагороди за період процедури розпорядження майном TOB "Агробіз - 12" в сумі 7 892,00 грн.

З рішенням апеляційного господарського суду щодо стягнення з Бахмацької ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області на користь арбітражного керуючого Мурзи А.М. витрат в сумі 277,39 грн., колегія суддів не погоджується з оглядом на наступне.

Відповідно до ч.ч.4,5 ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - витрати арбітражного керуючого, пов'язані з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Законом, сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.

Таким чином, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" покладає на кредитора - заявника обов'язок щодо здійснення сплати шляхом авансування арбітражному керуючому виключно суми грошової винагороди за період виконання ним повноважень розпорядника майна, а тому відсутні правові підстави для примусового стягнення з ініціюючого кредитора витрат, пов'язаних із провадженням у справі про банкрутство. Така ж позиція була висловлена Вищим господарським судом України у постанові від 15.09.2015 року у справі №912/1218/14.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з Бахмацької ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області на користь арбітражного керуючого Мурзи А.М. витрат за підсумками процедури розпорядження майном в сумі 640,25грн., проте з підстав наведених вище.

З урахуванням вищевстановленого, колегія суддів дійшла до висновку про скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 року у справі №927/1048/14 в частині стягнення з Бахмацької ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області на користь арбітражного керуючого Мурзи Андрія Михайловича витрат в сумі 277,39 грн.

Крім того, судова колегія вважає необхідним зауважити на тому, що відповідно до приписів ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

При цьому, ухвала господарського суду Чернігівської області від 25.12.2014 року у справі №927/1048/14 в частині п.1 та п.2 резолютивної частини, щодо затвердженння звіту арбітражного керуючого Мурзи А.М. за підсумками процедури розпорядження майном від 31.10.2014 року, в частині нарахування грошової винагороди в сумі 7 892 грн. та в частині здійснення витрат в сумі 277,39 грн., у т.ч. 67,14 грн. - витрат на відрядження, 154,40 грн. - витрат на відправлення поштової кореспонденції та 55,85 грн. - витрат на придбання канцелярського приладдя та відмови в затвердженні звіту в частині здійснення витрат на відрядження в сумі 362,86 грн., в апеляційному порядку не оскаржувалася.

Пункт третій резолютивної частини даної ухвали містить рішення суду про відмову у стягненні з Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної Фіскальної служби у Чернігівській області на користь арбітражного керуючого Мурзи Андрія Михайловича 8 532,25 грн. заборгованості по оплаті послуг (грошової винагороди) розпорядника майна боржника, яка включає в себе й вимоги щодо стягнення витрат розпорядника майна у сумі 277,39 грн. та 362,86 грн.

Проте, скасовуючи означену ухвалу в частині п.3 резолютивної частини та приймаючи нове рішення в цій частині, суд апеляційної інстанції не вирішив питання про відмову в задоволенні заяви про стягнення у складі витрат арбітражного керуючого Мурзи А.М. в сумі 362,86грн.

За таких обставин, колегія суддів, керуючись нормами ст.ст. 111 7 , 111 9 ,111 10 ГПК України, погоджується з висновком господарського суду першої інстанції в цій частині, оскільки такий висновок узгоджується зі змістом абз.2 резолютивної частини ухвали господарського суду Чернігівської області від 25.12.2014 року.

Крім того, скаржник, в обґрунтування заявлених вимог, вказує на те, що апеляційна скарга арбітражного керуючого не мала розглядатися в апеляційному порядку, оскільки аналогічна скарга, на ту же ухвалу, була повернута скаржнику без розгляду на підставі п. 4 ч.1 ст.97 ГПК України. За твердженням заявника, норми даної статті не передбачають після усунення недоліків, зазначених у п.4 ч.1 ст.97 ГПК України, подання повторної апеляційної скарги. З цього приводу колегія суддів вважає вказати наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 року повернуто апеляційну скаргу арбітражного керуючого Мурзи А.М. на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 25.12.2014 року у справі №927/1048/14 (з доданими до неї документами) без розгляду на підставі п.4 ст.97 ГПК України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Так, судом встановлено, що апеляційна скарга арбітражного керуючого Мурзи А.М. подана ( 12.01.2014 року згідно штампу) з пропуском п'ятиденного строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення строку.

При цьому, слід зазначити, що повторне звернення, після повернення первісної апеляційної скарги на підставі пункту 4 частини першої статті 97 ГПК, у разі коли клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги було відхилено, виключає перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України").

Повторно апеляційна скарга арбітражного керуючого Мурзи А.М. була подана з клопотанням про відновлення пропущеного строку, та апеляційним судом, ухвалою від 08.06.2015 року, дане клопотання задоволено та пропущений строку відновлено.

За таких обставин, твердження скаржника про незаконність прийняття до провадження та розгляду, поданої повторно з клопотанням про відновлення пропущеного строку, апеляційної скарги Мурзи А.М. є безпідставним та необґрунтованим.

Подана, за Доповненням від 05.02.2015 року до касаційної скарги Бахмацької ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області, ухвала Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2015 року у справі №927/1629/14, не може бути прийнята в якості доказу та врахована під час розгляду апеляційної скарги у даній справі, оскільки містить відмінні від ухвали Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 року у справі №927/1048/14, підстави повернення. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2015 року у справі №927/1629/14 відхилено клопотання арбітражного керуючого Мурзи А.М. про поновлення строку на подання апеляційної скарги, що виключає повторне звернення з такою скаргою.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувана постанова апеляційного суду у даній справі підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення у скасованих частинах.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Чернігівській області задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 року у справі №927/1048/14 скасувати частково, в частині стягнення з Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на користь арбітражного керуючого Мурзи А.М. витрат, пов'язаних з виконанням ним повноважень розпорядника майна боржника у сумі 277,39грн.

В частині стягнення з Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на користь арбітражного керуючого Мурзи А.М. основної грошової винагороди за період процедури розпорядження майном TOB "Агробіз - 12" в сумі 7 892,00грн. , Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 року у справі №927/1048/14 залишити без змін.

Ухвалу господарського суду Чернігівської області від 25.12.2014 року у справі №927/1048/14 в частині відмови у задоволенні заяви арбітражного керуючого Мурзи А.М. про стягнення з Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області витрат, пов'язаних з виконанням ним повноважень розпорядника майна боржника у сумах 277,39грн. та 362,86грн. залишити в силі.

Головуючий суддя:В.Я. Погребняк Судді: В.О. Білошкап Л.В. Жукова