Рішення

від 12.10.2015 по справі 904/6831/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.10.15 Справа № 904/6831/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОБЕДИТ", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Победит" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" про стягнення 20475, 34 грн. основного боргу, 15499, 93 грн. інфляційних втрат, 955, 89 грн. трьох відсотків річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань згідно договору поставки № 511130119 від 03.01.2013 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2015 порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 03.09.2015.

02.09.2015 відповідач надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

В судовому засіданні 03.09.2015 представник позивача, відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, подав клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою суду від 03.09.2015 продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та її розгляд відкладено на 12.10.2015.

07.10.2015 через канцелярію суд від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він підтвердив суму основного боргу у перед позивачем у розмірі 20475, 34 грн. та надав контррозрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних, які за його розрахунком склали 7189, 23 грн. та 272, 63 грн. відповідно.

Позивач у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Про дату, місце та час проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення цінного листа з ухвалою суду (арк. с. 52).

У судовому засіданні 12.10.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Победит" (далі - позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (далі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 511130119 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору на умовах, викладених в розділах цього договору, постачальник зобов'язався поставити, покупець прийняти і сплатити продукцію матеріально-технічного призначення (далі - товар). Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови і терміни постачання товару вказані в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору, що є невід'ємною його частиною.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2015 у справі № 904/1770/15 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 у справі № 904/1770/15 встановлено, що на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем згідно вищезазначеного договору склала 126958, 38 грн.

Проте, вищевказаними рішенням та постановою було стягнуто з відповідача 106483, 04 грн. основного боргу, у зв'язку з помилковим зазначенням позивачем у прохальній частині позову суму основного боргу у розмірі 106483, 04 грн. (арк. с. 23-34).

Таким чином, на момент звернення із даним позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем складає 20475, 34 грн., що підтверджує відповідач у відзиві на позовну заяву (арк. с. 53-54).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем підтверджено наявність заборгованості за спірним договором та не надано доказів повної її оплати або повернення переданого товару на суму 20475, 34 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню у повному обсязі у розмірі 20475, 34 грн.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано інфляційні втрати за період з 01.01.2014 по 22.07.2015 у розмірі 15499, 93 грн. та три відсотки річних за період 01.01.2014 по 22.07.2015 у сумі 955, 89 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат, задовольняє дані вимоги повністю, а саме три відсотки річних у сумі 272, 63 грн. та інфляційні втрати у розмірі 7189, 23 грн. Оскільки відповідно до постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 у справі № 904/1770/15 з відповідача було стягнуто інфляційні втрати та три відсотки річних за період з 10.08.2013 по 10.02.2015, в тому числі нарахування здійснювались і на суму основного боргу, який є предметом розгляду даної справи.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1382, 07 грн.

Керуючись ст. 22, 35, 44, 49, 78, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Столєтова, буд. 21; ідентифікаційний код 05393116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Победит" (49027, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 25019348) основний борг у розмірі 20475, 34 грн., три відсотки річних у сумі 272, 63 грн., інфляційні втрати у розмірі 7189, 23 грн. та 1382, 07 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 13.10.2015

Суддя ОСОБА_1