Рішення

від 06.10.2015 по справі 910/16173/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.10.2015 Справа № 910/16173/13

Розглянувши матеріали справи

За позовом „Доппельмайр ОСОБА_1м.б.Х.В» (Doppelmayr Seilbahnen G.m.b.H.), Рікенбахерштр. 8-10, А-6991, Вольфурт, п/я 20, Австрія

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „ВішкаВ» , смт. Великий Березний Закарпатської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стройінвест -Сервіс"

про стягнення 246 927,62 євро.

Головуючий суддя Якимчук Л.М.

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_3, довіреність від 27.05.2013;

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ :

Дана справа, з позовними вимогами про стягнення 246927,62 євро (з урахуванням уточнень та зміни позовних вимог) з яких 170000 євро основний борг та 76927,62 євро штрафні санкції, розглядалась господарським судом у іншому складі суду і рішенням від 24.02.2014 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 рішення господарського суду Закарпатської області від 24.02.2014 у справі №910/16173/13 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2014 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.06.2014 та рішення господарського суду Закарпатської області від 24.02.2014 скасовано повністю, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області в іншому складі суду.

У постанові вказано, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову посилався на те, що матеріали справи не містять доказів виконання монтажних робіт за контрактом саме позивачем, оскільки такі роботи, згідно акту робочої комісії від 06.03.2008 про готовність закінченого будівництвом об'єкта - пасажирської підвісної канатної дороги для пред'явлення державній приймальній комісії та акту державної приймальної комісії від 08.04.2008 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, здійснювались ТОВ В«Компанія В«Стройінвест - СервісВ» , як генеральним проектувальником та генеральним підрядником, не приділивши при цьому належним чином увагу тій обставині, що вказані акти свідчать тільки про відповідність/невідповідність об'єкта вимогам будівельного законодавства та не можуть бути належним доказом про здійснення монтажних робіт тим чи іншим суб'єктом.

Також, місцевий господарський суд не звернув увагу і на те, що згідно умов контракту, обов'язок щодо поставки покупцеві товару (обладнання), здійснення розробки проектно-кошторисної документації, шефмонтажу, пуско-налагодження та введення в експлуатацію обладнання, належав саме В«Доппельмайр ОСОБА_1м.б.Х.В» , а не будь-яким іншим особам, а тому, у випадку невиконання такого обов'язку, ТО «³шкаВ» вправі було вимагати належного його виконання саме продавцем, з відповідними на таке правовими наслідками.

При цьому, суд першої інстанції, посилаючись на те, що монтаж обладнання здійснювався не В«Доппельмайр ОСОБА_1м.б.Х.В» , а ТОВ В«Компанія В«Стройінвест - СервісВ» , в порушення приписів ст. 43 Господарського процесуального України щодо дотримання всебічності, повноти та об'єктивності в судовому процесі, не залучив вказане товариство до участі у справі, як це передбачено в такому випадку статтею 27 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає висновки місцевого господарського суду про необґрунтованість вимог позивача та про відсутність правових підстав для їх задоволення, передчасними і такими, що були зроблені з порушенням вимог норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 12.12.2014 справу прийнято до свого провадження суддею Кадаром Й.Й.

Цією ж ухвалою він залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 „Компанія "Стройінвест -Сервіс"

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 31.12.2014 справу прийняв до свого провадження суддя Карпинець В.І.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 22.07.2015 справу №910/16173/13 за позовом „Доппельмайр ОСОБА_1 .м.б.Х.В» (Doppelmayr Seilbahnen G.m.b.H.), Рікенбахерштр. 8-10, А-6991, Вольфурт, п/я 20, Австрія, до відповідача, ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „ВішкаВ» , смт. Великий Березний Закарпатської області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стройінвест -Сервіс" про стягнення 246927,62 євро прийняла до свого провадження суддя Якимчук Л.М.

У процесі розгляду справи представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, стверджував, що відповідач на підставі п. 5.2 зовнішньоекономічного контракту та п. 5.1.4 доповнення № 1 до контракту повинен був сплатити, але не сплатив вартість монтажних, пусконалагоджувальних робіт по введенню в експлуатацію канатної дороги у розмірі 10 % загальної вартості контракту, що становить 170000,00 євро, у будь-якому разі не пізніше, ніж через 180 днів після відвантаження останнього транспорту, яке відбулося 14.02.2007. Вважає, що відсутність комерційного акту на зазначену суму та акту прийому-передачі робіт за контрактом у цілому, підписаного сторонами, про які як підставу оплати йдеться у наведених пунктах контракту та доповненнях до нього, не має значення після спливу 180 днів. Крім того, посилається на визнання відповідачем спірної заборгованості, долучивши до матеріалів справи копії листів, надісланих на адресу позивача, підписаних генеральним директором ТОВ „ВішкаВ» ОСОБА_5 від 01.09.2008 № 04-09/08 та від 08.04.2012 № 314.

Стягнення штрафних санкцій з відповідача позивач обґрунтовує підпунктом В«гВ» пункту 8.3 Генеральних умов поставки як додатку 6 до контракту, відповідно до якого продавець вправі вимагати за прострочення виконання зобов'язання по оплаті робіт проценти з боргу з розрахунку 7,5 % понад банківську ставку, встановлену Австрійським Національним Банком із дня прострочення.

Представник відповідача у письмових поясненнях та у судовому засіданні підтвердив факт придбання у позивача канатної дороги, але заперечив проти позовних вимог у повному обсязі з огляду на відсутність заборгованості з оплати вартості монтажних та пусконалагоджувальних робіт по введенню в експлуатацію канатної дороги через те, що такі роботи позивачем не здійснювалися. Стверджує, посилаючись на документи долучені ним до матеріалів справи, про виконання робіт відповідачем самостійно та із залученням до їх виконання підрядників. Заперечуючи факт виконання зазначених робіт позивачем, посилається на відсутність актів прийому-передачі виконаних робіт за контрактом та доказів надіслання позивачем відповідачу для оплати відповідно до умов договору, комерційного рахунку на суму 170000,00 євро і підписаного сторонами акту прийому-передачі робіт за контрактом в цілому.

У додаткових поясненнях від 20.07.2015 позивач стверджує, що відповідно до додатку 5 вказаного контракту продавець („Доппельмайр ОСОБА_1м.б.Х.В» (Doppelmayr Seilbahnen G.m.b.H.)) зобов'язався здійснити шеф-монтажні роботи та роботи по пуско-накладці підйомного обладнання. Для виконання цих робіт компанія „Доппельмайр ОСОБА_1м.б.Х.В» залучала компанію „СкадоВ» (дочірня компанія „Доппельмайр ОСОБА_1м.б.Х.В» ), від імені якої документацію підписував ОСОБА_6, та окремих спеціалістів ОСОБА_7 (Wayne Watkins) та ОСОБА_8 (Trevor Barnes). Ці особи були присутні при здійсненні шеф-монтажних робіт та пуско-накладці підйомного обладнання.

Представники ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „ВішкаВ» (відповідач) у ході судового розгляду справи, в т.ч. ОСОБА_5, який з 06.06.2008 по 05.11.2012 працював на посаді генерального директора ТОВ „ВішкаВ» , заперечують існування листів від 01.09.2008 № 04-09/08 та від 08.04.2012 № 314 про визнання відповідачем спірної заборгованості у цілому та, зокрема, виконання ОСОБА_5 підпису на копіях листів поданих позивачем суду.

Позивач у додаткових поясненнях від 04.06.2015 вказує, що він надіслав відповідачу підписаний позивачем акт приймання-передачі від 16.04.2015 та рахунок на суму 170000 євро, які були доставлені відповідачу 23.04.2015, однак він їх не підписав, посилаючись на те, що позивач роботи по шеф-монтажу, пусконаладці обладнання не виконав.

У додаткових поясненнях від 13.02.2015 відповідач підтримав заяву про застосування строків позовної давності, подану суду 05.11.2013, зазначивши, що з урахуванням зазначеного в додатку № 1 до контракту строку платежу та умов поставки, позивачем пропущено трирічний строк на звернення до суду, визначений ст. 257 Цивільного кодексу України.

Повторно заявив про застосування строку позовної давності, якщо суд прийде до висновку, що права позивача порушені.

Наголосив на тому, що оскільки роботи по монтажу, пусконаладці та введенню в експлуатацію крісельної канатної дороги позивачем не проводились, то й не могло бути підписано акту приймання - передачі робіт та комерційного рахунку, які є підставою для оплати цих робіт. Зазначені роботи були проведені ТОВ "Компанія "Стройінвест -Сервіс" на підставі договору підряду №01-10-ГП від 02.10.2006.

ОСОБА_8 особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стройінвест -Сервіс" у поясненні від 12.02.2015 вказала, що відповідно до договору підряду №02/10-ГП від 02.10.2006, укладеного між ТОВ „ВішкаВ» (замовник)та ТОВ "Компанія "Стройінвест -Сервіс" (підрядник), підрядник зобов'язався виконати монтаж металоконструкцій, земляні роботи, зведення фундаментів та опор, монтаж обладнання-підйомників, електромонтажні роботи на туристичному спортивно - оздоровчому комплексі „КрасіяВ» , що будується у с. Вішка, Великоберезнянський район, Закарпатська область.

Свої зобов'язання за договором підрядник виконав у повному обсязі. Претензій до замовника не має.

Як було відомо третій особі від відповідача, роботи по монтажу та пусконакладці крісельної підвісної дороги та введенню її в експлуатацію, ТОВ "Компанія "Стройінвест -Сервіс" виконувала у зв'язку з тим, що „Доппельмайр ОСОБА_1м.б.Х.В» не приступив до виконання цих робіт.

Наголосив на тому, що враховуючи давність правовідносин (пройшло більше 7 років) документацію стосовно договору підряду №02/10-ГП від 02.10.2006 знайти важко.

У ході судового розгляду справи за погодженням сторін була призначена судова почеркознавча експертиза для з'ясування питання чи підпис генерального директора ТО «³шкаВ» ОСОБА_5 в зазначених листах, виконаний саме цією особою - ОСОБА_5 - або ж іншою особою. Експертиза не була проведена у зв'язку з відсутністю оригіналів листів, яких не надали сторони. За змістом п. 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом МЮ України № 53/5 від 08.10.1998, (у редакції чинній станом на час розгляду справи) для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів, тому їх ненадання сторонами у даній справі унеможливило надання висновку експерта.

У судовому засіданні 22.09.2015 відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 16 год. 30 хв. 06.10.2015.

Вивчивши матеріали справи,

заслухавши пояснення представника позивача та відповідача у попередньому судовому засіданні,

суд встановив:

Сімнадцятого липня 2006 року між сторонами у спорі укладено зовнішньоекономічний контракт № WAA0001026, за умовами якого „Доппельмайр ОСОБА_1м.б.Х.В» (Doppelmayr Seilbahnen G.m.b.H.) (продавець за контрактом, позивач у справі) зобов'язався поставити ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „ВішкаВ» (покупець за контрактом, відповідач у справі) крісельну канатну дорогу, а також здійснити її проектування, монтажні та пусконалагоджувальні роботи по введенню в експлуатацію, а останній зобов'язався сплатити вартість обладнання та монтажних робіт на загальну суму 1700000,00 євро. Відповідно до додатку 5 до контракту загальна вартість монтажних робіт становить 170 000,00 євро.

Доповненням № 1 до контракту сторони узгодили умови платежів за контрактом, зокрема, п. 5.1.4 передбачено здійснити покупцем сплату 170000,00 євро протягом 30 днів після надання наступних документів: комерційного акту на загальну суму 170000,00 євро (2 оригінали та 2 копії); акту прийому-передачі за контрактом у цілому, підписаного сторонами, але не пізніше, ніж через 180 днів після відвантаження останнього транспорту.

Позивач відповідно до умов контракту протягом 2006-2007 років за міжнародними товарно-транспортними накладними (CRM) №№ 094884, 089491, 088785, 088786, 088788, 088782, 094826, 091353, 091396, 090944 поставив обладнання канатної дороги відповідачеві, який, у свою чергу, повністю сплатив вартість цього обладнання. Наведені обставини справи визнаються сторонами та не потребують доказування.

Спір виник у зв'язку з несплатою вартості монтажних робіт (170000,00 євро), які за умовами контракту зобов'язався здійснити продавець - позивач у справі.

Оцінивши подані сторонами докази, суд прийшов до висновку, що у позові належить відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 2.2 зовнішньоекономічного контракту № WAA0001026 від 17.07.2006 продавець (позивач у справі) зобов'язався, зокрема, здійснити монтажні та пусконалагоджувальні роботи по введенню в експлуатацію (далі - монтажні роботи), а відповідач здійснити оплату монтажних робіт на загальну суму 170 000,00 євро (відповідно до додатку 5 до контракту).

Проте, у матеріалах справи відсутні та сторонами не надано належних доказів, які б підтвердили виконання позивачем монтажних робіт та прийняття їх відповідачем у порядку передбаченому умовами контракту, а саме, шляхом підписання сторонами комерційного акту на загальну суму 170 000,00 євро та акту прийому-передачі за контрактом у цілому; не надано також документів, що підтверджували б надіслання зазначених актів відповідачеві як підставу для здійснення оплати.

Надані позивачем у ході судового розгляду справи (04.06.2015) докази про надіслання позивачу 23.04.2015 акту приймання - передачі виконаних робіт та рахунку на суму 170 000 євро, до уваги судом не приймаються, оскільки акт відповідачем не підписаний, а тому не є належним доказом, який би підтвердив факт виконання робіт, зазначених у ньому.

За умовами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже,вимоги позивача щодо стягнення з відповідача вартості монтажних робіт у сумі 170000,00 євро (відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог) не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки не доведено належними та допустимими доказами факт виконання позивачем зазначених монтажних робіт.

Суд не приймає, до уваги посилання позивача як на доказ підтвердження факту визнання відповідачем спірної заборгованості, листи від 01.09.2008 № 04-09/08 та від 08.04.2012 № 314, оскільки достовірність цих листів у ході розгляду справи заперечили представники відповідача, включаючи ОСОБА_5, який у той час працював на посаді генерального директора ТОВ „ВішкаВ» .

Призначена ж у справі судово-почеркознавча експертиза для з'ясування питання чи підпис генерального директора ТОВ „Вішка В» ОСОБА_5 в зазначених листах виконаний саме ним, не була проведена через неподання сторонами оригіналів цих листів.

Що стосується акту робочої комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта - пасажирської підвісної канатної дороги - для пред'явлення державній приймальній комісії від 06.03.2008 та Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 08.04.2008, в яких вказано, що монтажні роботи на об'єкті здійснювалися ТОВ В«Компанія В«Стройінвест - СервісВ» , як генеральним проектувальником та генеральним підрядником, то на вимогу суду у підтвердження зазначеного третя особа повідомила, що документацію стосовно договору підряду від 02.10.2006 №02-10ГП відшукати не може, оскільки пройшло вже більше ніж 7 років.

Разом з тим, суд констатує, що вказаний факт (чи виконувались роботи третьою особою) не має значення для вирішення даного спору, оскільки його предметом є спір про стягнення заборгованості за виконані монтажні роботи саме позивачем. Тому позивач належними і допустимими доказами повинен довести ці обставини.

Окрім того, акт комплексного опробування канатної дороги №10 від 22.12.2007, який свідчить про те, що випробування канатної дороги було виконане компанією В«СкадоВ» , дочірнім товариством компанії В«Доппельмайр ОСОБА_1м.б.Х.В» , а також акт від 12.11.2008, не можуть бути належними та допустимими доказами факту виконання позивачем монтажних робіт відповідно до умов контракту.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 76927,62 євро штрафних санкцій (відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог), то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Тобто, штрафні санкції носять допоміжний (акцесорний) до основного зобов'язання характер.

Вимога про стягнення штрафних санкцій є похідною від основної вимоги.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій, нарахованих позивачем за прострочення виконання зобов'язань не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними від основного зобов'язання.

З огляду на викладене, у задоволені позову слід відмовити повністю.

Суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача про відмову в позові у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності, оскільки прийшов до висновку, що в позові належить відмовити по суті (за недоведеністю проведення позивачем монтажних робіт).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд даної справи належить покласти на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 12.10.2015.

Суддя Л. М. Якимчук