ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
13.10.2015 Справа № 908/5332/15
м. Запоріжжя
Суддя Соловйов В.М., розглянувши матеріали
за позовом: Комунального підприємства В«Підприємство комунальної власностіВ» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, 17, офіс 5-1)
до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ПРОМЕНЕРГОАВТОМАТИКАВ» (71503, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 33561829)
про стягнення заборгованості в сумі 914,59 грн.
ВСТАНОВИВ:
КП В«Підприємство комунальної власностіВ» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача ТОВ В«ПРОМЕНЕРГОАВТОМАТИКАВ» про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання послуг з централізованого водопостачання від 01.06.2013р. № ВС-423 в сумі 914,59 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2015р. справу розподілено судді Соловйову В.М.
Позовна заява підлягає поверненню в зв’язку з наступним.
Згідно ст. 61 ГПК України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, якому вона була передана у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Частинами 1, 2 ст. 4-3 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 54 ГПК України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.
Позовна заява повинна містити:
найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб’єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб ) або реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків за його наявності.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують:
відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Відповідно до п. 2, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:
у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес;
не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Частиною 1 ст. 56 ГПК України встановлено, що позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Відповідно до п. 19 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 (із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 929 від 12.10.2010, № 849 від 10.08.2011, № 1125 від 02.11.2011, № 182 від 07.03.2012, № 613 від 11.07.2012, № 233 від 08.04.2013, № 576 від 30.10.2014) 19. Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.
Пунктом 61 Правил встановлено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля.
Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 12 травня 2006 р. N 211 затверджено Порядок пересилання поштових відправлень, в п.п. 3.2.1.2 якого зазначено, що при прийманні листа (бандеролі) з оголошеною цінністю з описом вкладення працівник зв'язку звіряє вкладення з описом ф. 107, а також перевіряє відповідність місця призначення, найменування адресата та суми оголошеної цінності, зазначених на відправленні та примірнику опису, розписується на ньому і проставляє відбиток календарного штемпеля.
Опис ф. 107 вкладається до листа (бандеролі) з оголошеною цінністю. У разі заповнення відправником 2-х примірників опису ф. 107, другий примірник, оформлений належним чином, видається відправнику.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Таким чином, належним доказом направлення сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів є оригінал опису вкладення, з зазначенням адреси і найменуванням адресанта та заповнений відповідно до переліку додатків, долучених до заяви.
При зверненні до суду з позовною заявою від 06.10.2015р. № 10-01/2263 позивачем не надано жодних доказів про направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача, що є безумовним порушенням приписів ст. 56 ГПК України.
Відповідно до акту від 12.10.2015р. у справі № 908/5332/15, складеного канцелярією господарського суду Запорізької області, під час розкриття конверту з позовною заявою, який надійшов на адресу суду, не виявлено додатку:
- доказ відправлення копії позовної заяви та документів прикладених до позову сторонам.
Невиконання позивачем вимог ст. 56 ГПК України порушує загальні принципи господарського судочинства, зокрема рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (ст.4-2 ГПК України) та змагальності (ст.4-3 ГПК України).
Також суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Законом України від 17.07.1997р. № 457/97-ВР В«Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до КонвенціїВ» , ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, підписану від імені України 9 листопада 1995 року, Перший протокол, протоколи N 4 і N 7 до Конвенції, підписані від імені України 19 грудня 1996 року, та протоколи N 2 і N 11 до Конвенції, підписані від імені України 9 листопада 1995 року у м. Страсбурзі, з відповідними заявами та застереженнями.
За приписами ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (підписаної 04.11.1950р., ратифікованої 17.07.1997р. яка набула чинності 11.09.1997р. із змінами і доповненнями, внесеними Протоколом N 11 від 11 травня 1994 року, протоколом N 14 від 13 травня 2004 року), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно статті 17 Закону України від 23.02.2006р. N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Суд зазначає, що національним законодавством України (ст. 56 ГПК) передбачено забезпечення права відповідача на інформацію про подану позовну заяву та ознайомлення з її змістом і доданими документами, а також передбачено механізм реалізації такого права - шляхом встановлення обов'язку позивача надіслати сторонам відповідні копії позовної заяви та доданих до неї документів до порушення провадження у справі.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (Рішення ЄСПЛ у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні ЄСПЛ у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи одстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об’єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Таким чином, право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, включає в себе обов'язок позивача належним чином інформувати відповідача про подання позову до суду шляхом направлення на його адресу копії позовної заяви з усіма додатками. Таке інформування повинно бути здійснене позивачем до порушення судом провадження у справі. Отже, порушення провадження у справі до виконання позивачем вказаного обов'язку, не відповідатиме статті 6 Конвенції.
У зв'язку із тим, що судом встановлено, що позивачем не надано належних доказів відправки відповідачам позовної заяви та доданих до неї документів, повернення позовної заяви є не правом, а обов'язком суду.
Крім того суд звертає увагу КП В«Підприємство комунальної власностіВ» на те, що позовна заява від 06.10.2015р. № 10-01/2263 не містить ідентифікаційного коду позивача, вказано лише його поштову адресу.
Відсутність ідентифікаційного коду позивача не дозволяє повною мірою ідентифікувати цю особу, що розцінюється господарським судом як не зазначення позивачем повного найменування сторін.
Як зазначено в абзацах 1, 10 пункту 3.5 постанови пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» , недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.
І лише в тому випадку, якщо передбачені у п. 2, 3, 4, 5 і 6 ч. 1 ст. 63 ГПК підстави повернення позовної заяви виявлено господарським судом після прийняття позовної заяви до розгляду, справа підлягає розглядові по суті.
На підставі викладеного позовна заява КП В«Підприємство комунальної власностіВ» підлягає поверненню без розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України від 08.07.2011р. N 3674-VI "Про судовий збір", за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах. У разі якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв'язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору.
Оскільки цією ухвалою не залишено позов без розгляду (ст. 81 ГПК України), а повертається позовна заява (ст. 63 ГПК України) і судовий збір не повертається, суд роз’яснює позивачу, що при повторному поданні позову до ТОВ В«ПРОМЕНЕРГОАВТОМАТИКАВ» про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання послуг з централізованого водопостачання від 01.06.2013р. № ВС-423 сумі 914,59 грн., він має право додати до позову в якості доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі (п.3 ч. 1 ст. 57 ГПК України) первісні документи про сплату судового збору - платіжне доручення № 2660 від 01.10.2015р. на суму 1827,00 грн.
У разі відсутності необхідності повторного звернення до суду, позивач має право повернути судовий збір, сплачений за платіжним дорученням № 2660 від 01.10.2015р. на суму 1827,00 грн., звернувшись з відповідною заявою до суду. При цьому, надання до заяви оригіналів платіжних документів є обов’язковим.
Керуючись ст. 50-51, п. 2, 6 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву Комунального підприємства В«Підприємство комунальної власностіВ» до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ПРОМЕНЕРГОАВТОМАТИКАВ» про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання послуг з централізованого водопостачання від 01.06.2013р. № ВС-423 в сумі 914,59 грн., а також додані до неї матеріали на 61 аркушах (в тому числі оригінал платіжного доручення № 2660 від 01.10.2015р. на суму 1827,00 грн.) повернути без розгляду.
Суддя Соловйов В.М.
Суд | Господарський суд Запорізької області |
Дата ухвалення рішення | 13.10.2015 |
Оприлюднено | 19.10.2015 |
Номер документу | 52241841 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Запорізької області
Соловйов В.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні