Рішення

від 06.10.2015 по справі 910/23252/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2015 р. Справа № 910/23252/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводі С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_1, проспект Московський, 16, м. Київ, 04073,

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вілія", с. Вільшаниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77440,

про стягнення суми заборгованості за договором банківського рахунку № 260083010282 з наступними змінами та доповненнями до нього, внесеними додатковою угодою № 1 від 10.03.2010 року в розмірі 327,09 грн.

за участю:

від позивача: представники не з"явилися

від відповідача: представники не з"явилися

встановив: Публічне акціонерне товариство "Європейський газовий банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_1 звернулось до господарського суду Івано-Франківської області із вимогою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вілія" про стягнення заборгованості за договором банківського рахунку № 260083010282 від 07.12.2009 року., з наступними змінами та доповненнями до нього, внесеними додатковою угодою № 1 від 10.03.2010 року в розмірі 327 грн. 09 коп., з яких 263 грн. 63 коп. - заборгованість за комісійною винагородою та за послуги з розрахунково-касового обслуговування та 63 грн. 46 коп. - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором банківського рахунку 260083010282 від 07.12.2009 року., з наступними змінами та доповненнями до нього, внесеними додатковою угодою № 1 від 10.03.2010 року в частині сплати комісійної винагороди та послуг з розрахунково-касового обслуговування.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не подав, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка на зворотньому боці ухвали суду від 15.09.15.

Відповідач явку повноваженого представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву не подав, причини неявки суд не повідомив, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до зробленого судом спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб - підприємців від 06.10.2015 року щодо відповідача вбачається, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Вілія" зареєстроване за адресою - с. Вільшаниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77440, тобто адресою, яка вказувалась в позовній заяві та ухвалі суду, що надсилались відповідачу.

З наведеного випливає, що ухвали по справі направлялись відповідачу за адресою місцезнаходження, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача та відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, вислухавши прокурора, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

07 грудня 2009 року між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Європейський газовий банк" (банк - за договором) та відповідачем - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вілія" (клієнт - за договором) було укладено Договір банківського рахунку №260083010282 (надалі - Договір).

10 березня 2010 року між сторонами по справі укладено Додаткову угоду №1, якою внесено зміни та доповнення до Договору банківського рахунку (далі Додаткова угода №1).

Відповідно до умов Договору банківського рахунку із змінами та доповненнями банк зобов'язувався приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнту, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком (п. 1.1. Договору). Банк відкриває клієнту поточний рахунок № 260083010282 в національній валюті України/ та в іноземній валюті (рахунок - за договором) та здійснює його розрахунково-касове обслуговування (п. 1.2. Договору).

Згідно п. 2.4.7. Договору відповідач зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за надані позивачем послуги відповідно до Тарифів, а також компенсувати витрати позивача у разі, якщо дії позивача по виконанню доручення відповідача пов'язані з витратами, які не передбачені тарифами позивача.

У відповідності до положень п. п. 3.2. - 3.3. Договору клієнт доручав банку списувати з рахунку плату за надані банком послуги в розмірі, визначеному в тарифах, а також неустойку та збитки, передбачені договором або чинним законодавством України. В разі неможливості здійснення розрахунків в порядку, встановленому п. 3.2. Договору, клієнт розраховується з банком за надані послуги в готівковій формі або шляхом здійснення переказу на користь банку в строки, визначені у тарифах банку.

Відповідно до п. 1.1. Додаткової угоди №1 від 10.03.2010р. до Договору клієнт доручав, а банк брав на себе забезпечення виконання розрахунково-касового обслуговування за допомогою програмно-технічного комплексу електронних платежів «Клієнт-Банк» (iFOBS) за відкритим клієнту поточним рахунком на підставі Договору.

Згідно п. п. 5.1. - 5.2. Додаткової угоди №1 від 10.03.2010р. до Договору за послуги розрахункового обслуговування по каналах зв'язку клієнт сплачує банку плату не пізніше останнього робочого дня поточного місяця у розмірах встановлених тарифами Банку, на момент оплати. Клієнт доручав банку щомісячно здійснювати договірне списання коштів в рахунок сплати наданих банком послуг зі свого поточного рахунку.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином, зокрема, здійснив підключення клієнта до Програмно-технічного комплексу «Клієнт-Банк» (iFOBS) (комплекс - за договором), передав клієнту ім'я і пароль на вхід у комплекс, початкові ключі ЕП та криптозахисту, надав відповідну інформацію щодо здійснення клієнтом будь-яких операцій дебетування усіх своїх рахунків та про відповідальність за збереження і використання паролів та електронних ключів, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом введення системи в експлуатацію від 18.12.2008р. (додаток №1 до Додаткової угоди №1 від 10.03.2010р. до Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно ч. 4 ст. 1068 Цивільного кодексу України клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 263,63 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 5.9. Договору за прострочення клієнтом розрахунків за послуги, що надаються банком, останній має право стягнути з клієнта пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період такого прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наведений в позовних матеріалах розрахунок суми пені, судом визнано його обґрунтованим та таким, що здійснений відповідно до умов договору та норм діючого цивільного законодавства України, а тому до стягнення з відповідача на користь підлягає сума пені в розмірі 63,46 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі та стягненню з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 327,09 грн. та суми пені в розмірі 63,46 грн.

Щодо судового збору за розгляд даної справи, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент подання позову) визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Згідно з частиною 2 статті 4 вказаного Закону ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Розмір мінімальної заробітної плати за станом на 01.01.2015р. становив 1218,00 грн.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду - 31.08.15) визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в тому числі уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку (п. 22 ч. 1 ст. 5).

Фактично з даним позовом до суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Європейський газовий банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_1, що призначений з 19.12.2014р. уповноваженою особою на ліквідацію позивача рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №150 від 18.12.2014р.

За наведених підстав, позивачем при зверненні до суду з даними позовними вимогами, не сплачувався судовий збір в порядку п.22 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Абзацом 2 пункту 4.5 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору: та у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

За правилами, встановленими ст. 49 ГПК України, судовий збір по справі слід стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України в сумі 1 827 грн. 00коп.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.11, 202, 509, 525, 526, 549, 551, 610, 629, 1066, 1068 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, ст. ст.22, 33, 34, 44, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

задовольнити позов Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вілія" про стягнення заборгованості за договором банківського рахунку № 260083010282 від 07.12.2009 року., з наступними змінами та доповненнями до нього, внесеними додатковою угодою № 1 від 10.03.2010 року в розмірі 327 грн. 09 коп., з яких 263 грн. 63 коп. - заборгованість за комісійною винагородою та за послуги з розрахунково-касового обслуговування та 63 грн. 46 коп. - пені.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вілія" (с. Вільшаниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77440, код 30769719) на користь Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" (проспект Московський, 16, м. Київ, 04073, код 34693790) заборгованість в сумі 327 грн. 09 коп. (триста двадцять сім гривень дев"ять копійки), з них: 263 грн. 63 коп. (двісті шістдесят три гривні шістдесят три копійки) - основного боргу та 63 грн.46 коп. (шістдесят три гривні сорок шість копійки) - пені.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вілія" (с. Вільшаниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77440, код 30769719) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37952250; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Івано-Франківській області; код банку отримувача (МФО): 836014; Рахунок отримувача: 31219206783002; код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499939) - 1 827 грн. 00 коп. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень)- судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.10.15

Суддя Фанда О. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"