Рішення

від 05.10.2015 по справі 910/20043/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2015Справа №910/20043/15

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»

про відшкодування шкоди у порядку регресу у розмірі 1 406,40 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Майструк Є.С.;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі -позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (далі -відповідач) про відшкодування шкоди у порядку регресу у розмірі 1 406,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування наземного транспорту № 0326а/12к/мс від 03.10.2012, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2015 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.08.2015 за участю представників сторін, яких зобов'язано виконати вимоги суду.

19.08.2015 через загальний відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист з інформацією на ухвалу суду.

У судовому засіданні 20.08.2015 представник відповідача надав відзив на позов, у якому просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що позивачем не було надано доказів щодо визначення вартості відновлення пошкодженого автомобіля «Daewoo», д/н АА 7860 НІ з урахуванням зносу, а отже у відповідача не виникло обов'язку сплатити страхове відшкодування, також зазначив, що позивач звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування більше ніж через рік з моменту настання ДТП.

Розгляд справи відкладався у порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 14.09.2015 оголошувалась перерва до 05.10.2015.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та надав додаткової пояснення, в яких зазначає, що на автомобіль марки «Daewoo», д/н АА 7860 НІ поширюється пункт 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки транспортних засобів, відповідно до якого знос дорівнює нулю, у випадку, якщо строк його експлуатації не перевищує 7 (семи) років. Тож, на момент ДТП строк експлуатації вказаного транспортного засобу складав 4 (чотири) роки.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою повноважного представника.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

У судовому засіданні 05.10.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.10.2012 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» та Береснєвою Інною Михайлівною укладено договір № 0326а/12к/мс добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до якого, було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - «Daewoo Matiz», державний номер АА 7860 НТ.

Строк дії договору з 04.10.2012 по 04.10.2015.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

У відповідності зі ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як встановлено судом, 23.12.2012 в м. Києві по вул. Ужвій, 5 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Daewoo Matiz», державний номер АА 7860 НТ, під керуванням Береснєвої І.М. та автомобіля «ВАЗ 21011», державний номер 38940 КЕ, під управлінням Шлапака О.М.

При цьому, в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «АХА Страхування» автомобіль «Daewoo Matiz», державний номер АА 7860 НТ.

Згідно постанови Подільського районного суду м. Києва від 30.01.2013 Шлапака О.М. визнано винним у скоєнні правопорушення, що сталось 23.12.2012 в м. Києві по вул. Ужвій, 5 за участю автомобіля «Daewoo Matiz», державний номер АА 7860 НТ та автомобіля «ВАЗ 21011», державний номер 38940 КЕ.

Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до калькуляції Audatex від 27.12.2012, наданої Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВ Автогруп» вартість відновлювального ремонту автомобіля «Daewoo Matiz», державний номер АА 7860 НТ склала 2 091, 40 грн.

04.02.2013 позивачем було складено страховий акт №1.001.12.05365/VESKO3722, згідно якого виплата страхового відшкодування складає 1 916, 40 грн.

Відповідно до зазначеної вище калькуляції Audatex та страхового акту позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 1 916, 40 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 7447 від 05.02.2013.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № ЛВ 6819 від 04.03.2015, в якій позивач просить сплатити суму страхового відшкодування у розмірі 1 916, 40 грн. у 30-ти денний термін, починаючи з дня отримання даної претензії, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач на зазначену вище претензію відповіді не надав.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» зазначає, що у зв?язку з тим, що останнім було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля «Daewoo Matiz», державний номер АА 7860 НТ, позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу «ВАЗ 21011», державний номер 38940 КЕ застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» за полісом № АВ/2527868, а також з огляду на те, що водія автомобіля «ВАЗ 21011», державний номер 38940 КЕ визнано винним у скоєнні правопорушення, позивач просить стягнути з останнього шкоду в розмірі 1 406, 40 грн., завдану з вини водія застрахованого транспортного засобу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах;

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність Шлапака О.М. за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, внаслідок експлуатації автомобіля «ВАЗ 21011», державний номер 38940 КЕ була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» за полісом № АВ/2527868.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин, у зв?язку з настанням страхового випадку - пошкодженням Шлапаком О.М. автомобіля «Daewoo Matiz», державний номер АА 7860 НТ, у відповідача виник обов'язок відшкодувати останньому витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

Разом з тим, як встановлено судом, вартість страхового відшкодування власнику автомобіля «Daewoo Matiz», державний номер АА 7860 НТ було сплачено Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» на підставі договору страхування.

Спеціальним законом, який застосовується до спірних правовідносин є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", частинами 1, 2 статті 34 якого передбачено, що страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування та протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Відповідно до частини 36.2 статті 36 зазначеного Закону, якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Зокрема, приймаючи до уваги Лист Верховного Суду України "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 року, яким роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Тому визначення позивачем вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Daewoo Matiz», державний номер АА 7860 НТ, відповідно до калькуляції Audatex від 27.12.2012, наданої Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВ Автогруп», є правомірним.

Такої позиції дотримується і Вищий господарський суд України у постанові від 15.01.2013 р. у справі № 5011-72/9778-2012.

Щодо заперечень відповідача на позовну заяву у справі, суд відзначає наступне.

Так, відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 вбачається, що кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Тобто наведена норма визначає можливість відмови страховика у виплаті страхового відшкодування страхувальнику в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж встановлених строків, і не містить підстав для відмови у задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 15.04.2015.

Отже, враховуючи вищенаведене, з огляду на те, що позивач виплатив страхове відшкодування власнику застрахованого автомобіля «Daewoo Matiz», державний номер АА 7860 НТ, у нього виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку - до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна».

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 33, ідентифікаційний код - 33240096) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, ідентифікаційний код - 20474912) 1 406 (одну тисячу чотириста шість) грн. 40 коп. - страхового відшкодування та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 08.10.2015.

Суддя Бондарчук В.В.