Рішення
від 08.10.2015 по справі 910/25348/15
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2015Справа №910/25348/15

За позовом Приватного підприємства «ПГЛ Сервіс»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй СІТІ»

Про стягнення 90 631,29 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Замашнюк І.В. - по дов. № б/н від 09.09.2015

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного підприємства «ПГЛ Сервіс» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй СІТІ» 90 631,29 грн., з яких: 77 000,00 грн. основного боргу, 5 771,83грн. пені, 7 562,01 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 297,45 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору на виконання робіт № 29/04-1 від 29.04.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2015 порушено провадження у справі № 910/25348/15 та призначено її до розгляду на 08.10.2015.

Позивач в судовому засіданні 08.10.2015 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 08.10.2015 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 28.09.2015 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 28.09.2015 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, 6-В, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 25.09.2015 є місцезнаходженням відповідача.

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 08.10.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Строй СІТІ» (відповідач, замовник) та Приватним підприємством «ПГЛ Сервіс» (позивач, підрядник) було укладено договір на виконання робіт № 29/04-1 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручив, а підрядник зобов'язався виконати власними та залученими силами і засобами з використанням власних матеріалів, згідно з специфікацією (додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього договору, монтажні роботи (далі - роботи) на об'єкті за адресою: м. Київ, Пуща Водиця, вул. Гамарника, 20 (далі - об'єкт), а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані підрядником роботи.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість виконаних робіт, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та

Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює, що замовник зобов'язаний прийняти роботу обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до п. 1 ст. 843 Цивільного кодексу Країни у договорі підряду визначається ціна або способи її визначення.

Згідно з п. 2.1. договору загальна договірна вартість робіт за цим договором, з урахуванням вартості усіх необхідних матеріалів, комплектуючих виробів та обладнання, згідно з додатком № 1 до цього договору, складає - 137 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20%.

Відповідно до п. 4.1. договору роботи після їх завершення приймаються на підставі акту виконаних робіт, підписаного сторонами.

Згідно з п. 3.3. договору датою завершення робіт є дата підписання сторонами акту виконаних робіт., виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і вразі допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Позивачем подано наступні акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) на загальну суму 137 000,00 грн., які підписані та скріплені печаткою обох сторін:

- акт № 1 від 16.07.2015 на суму 10 341,60 грн.,

- акт № 2 від 16.07.2015 на суму 50 598,00 грн.,

- акт № 3 від 16.07.2015 на суму 76 060,40 грн.

Згідно з ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Пунктом 2.7. договору визначено, що розрахунок за виконані роботи замовником проводяться протягом 10 банківських днів після прийняття робіт та підписання і скріплення печатками сторін актів виконаних робіт.

Пунктом 2.2. договору визначено, що розрахунки за цим договором здійснюються наступним чином:

2.2.1. Протягом 2 (двох) робочих днів після підписання даного договору замовник перераховує підряднику перший авансовий платіж в розмірі 30 000,00 грн.

2.2.2. Протяом 7 (семи) робочих днів після підписання даного договору замовник перераховує підряднику другий авансовий платіж в розмірі 52 200,00 грн.

2.2.3. За необхідністю подальші авансові платежі сплачуються за домовленістю сторін на підставі виставлених рахунків-фактур.

2.2.4. Розрахунок за виконані роботи замовник оплачує на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт не пізніше ніж через 20 (двадцять) календарних днів після закінчення робіт.

Надані позивачем банківські виписки свідчать, що відповідачем було перераховано позивачу за договором 29.04.2015 кошти в сумі 30 000,00 грн. та 08.05.2015 кошти в сумі 30 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань вартість виконаних робіт у визначений договором строк не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем, та складає 77 000,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів виконання позивачем робіт, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в розмірі 77 000,00 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за виконані роботи не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 9.2. договору передбачено, що за прострочення замовником оплати виконаних робіт, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої до оплати суми за кожний день такого прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за виконані роботи.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті за виконані роботи відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої, за розрахунками суду становить 4 493,42 грн. (судом здійснено нарахування на суму боргу в розмірі 77 000,00 грн. за період з 06.08.2015 по 11.09.2015, оскільки з урахуванням п. 2.2.4. договору оплата за роботи мала бути здійснена по 05.08.2015 включно).

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 4 493,42 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню. В іншій частині нарахованої пені позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення зі сплати за виконані роботи, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 7 562,01 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 297,45 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не передбачено інший розмір процентів.

За результатами здійснення судом власного перерахунку 3% річних складають 234,16 грн. (судом здійснено нарахування на суму боргу в розмірі 77 000,00 грн. за період з 06.08.2015 по 11.09.2015, оскільки з урахуванням п. 2.2.4. договору оплата за роботи мала бути здійснена по 05.08.2015 включно).

В іншій частині нарахованих 3% річних позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З розрахунку, що міститься в позовній заяві вбачається, що позивач нараховує індекс інфляції на суму боргу за липень та серпень 2015 року, однак як зазначалось вище строк оплати за виконані роботи збігає 06.08.2015, а отже безпідставним є нарахування індексу інфляції за липень 2015 року.

Разом з цим за даними Державної служби статистики України у серпні 2015 року індекс інфляції становив 99,2, тобто мало місце дефляція.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 7 562,01 грн. збитків від зміни індексу інфляції, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Приватного підприємства «ПГЛ Сервіс» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй СІТІ» (01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, 6-В, код ЄДРПОУ 38865891) на користь Приватного підприємства «ПГЛ Сервіс» (02089, м. Київ, вул. Радистів, 38, код ЄДРПОУ 30978334) 77 000 (сімдесят сім тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 4 493 (чотири тисячі чотириста дев'яносто три) грн. 42 коп. пені, 234 (двісті тридцять чотири) грн. 16 коп. - 3% річних, 1 225 (одна тисяча двісті двадцять п'ять) грн. 91 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 13.10.2015.

СуддяВ.В. Сівакова

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення08.10.2015
Оприлюднено16.10.2015
Номер документу52242734
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/25348/15

Ухвала від 13.11.2015

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Шапран В.В.

Рішення від 08.10.2015

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сівакова В.В.

Ухвала від 28.09.2015

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сівакова В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні