Рішення

від 15.09.2015 по справі 917/1480/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

15.09.2015р. Справа № 917/1480/15

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОБРОДІЯ ТРЕЙД», 02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 11-Б

до Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРХЛІБДАР ПЛЮС», 36037, АДРЕСА_1, Код ЄДРПОУ 34412110, п/р 26008123746001 ОСОБА_1 ПАТ «ОСОБА_1 Кредит», МФО 320702

про стягнення 172 533,92 грн.

Суддя: Іваницький Олексій Тихонович

секретар судового засідання Жадан Т.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 дов. №145 від 08.09.2015р.

від відповідача: представник не з»явився

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за договором поставки №30/01/15 від 30.01.2015 в розмірі 172533,92 грн., з яких: 164318,02 грн. - основний борг, 8215,90 грн. - штраф.

11.09.2015 р. за вх.. канцелярії суду №13139 від позивача за підписом директора ОСОБА_3 надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів витребуваних ухвалою суду від 15.07.2015р. Суд подані докази прийняв, розглянув та залучив до матеріалів справи.

Відповідач представництво у судове засідання не забезпечив, вимог суду не виконав. Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп.. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, про що свідчать поштові повідомлення (в матеріалах справи).

Оскільки судом були виконані вказані норми, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, суд вважає можливим розглядати справу за його відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Між товариством з обмеженою відповідальністю «ДОБРОДІЯ ТРЕЙД» та товариством з обмеженою відповідальністю «УКРХЛІБДАР ПЛЮС» 30 січня 2015 року було укладено договір поставки №30/01/15 (далі - Договір).

За умовами Договору, ТОВ «УКРХЛІБДАР ПЛЮС» (Постачальник) зобов'язався поставити товар згідно з Додатками, ТОВ «ДОБРОДІЯ ТРЕЙД» (Покупець) прийняти поставлений Постачальником товар та оплатити його вартість у порядку і на умовах, погоджених сторонами у цьому Договорі.

Згідно з Додатком №1 до Договору Постачальник мав поставити наступний Товар:

1. Насіння сої сорту Аполон 1 репродукції - у кількості 77 тн за ціною 9700,00 грн. з ПДВ;

2. Насіння сої сорту Пегас 1 репродукції - у кількості 33 тн. за ціною 9700,00 грн. з ПДВ.

Строк поставки Товару згідно п.2.1. Договору - до 20 березня 2015 року.

Постачальник поставив наступну кількість Товару:

1. насіння сої сорту Пегас 1 репродукції у кількості - 30 тн на суму 290 999,98 грн. за видатковою накладною №28 від 19.03.2015р.

2. насіння сої сорту Аполон 1 репродукції у кількості - 63,06 ;гн на суму 611 682,00 грн. за видатковими накладними:

- №39 від 09.04.2015р. - у кількості 21,58 тн. на суму - 209 326,00 грн.;

- №40 від 10.04.2015р.-у кількості 21,19 тн. на суму-205 543,00 грн.;

- №42 від 17.10.2015р. - у кількості 20,29 тн. на суму - 196 813,00 грн.

Станом на дату подання цього позову Постачальник фактично не допоставив Товар у кількості та на суму:

Насіння сої сорту Аполон 1 репродукції - 3 тон, що складає - 29 100,00 грн.

Насіння сої сорту Пегас 1 репродукції- 13,94 тон, що складає 135 218,00 грн.

Загальна сума недопоставленого Постачальником Товару складає за Договором - 164 318,02 грн.

Оплата за Товар відповідно до пункту 3.1. Договору здійснюється на умовах 100% передоплати.

Згідно платіжних доручень наданих позивачем ТОВ «ДОБРОДІЯ ТРЕЙД» здійснило повну оплату за Товар визначений у Додатку №1 на загальну суму 1 067 000,00 (один мільйон шістдесят сім тисяч) грн. 00 коп. (платіжні доручення №388 від 30.01.2015 р. на суму - 350 000,00 грн.; №409 від 02.02.2015р. на суму - 257 000,00 грн.; №392 від 02.02.2015р. на суму - 300 000,00 грн.; №410 від 02.02.3015р. на суму - 160 000,00 грн.

Свої зобов'язання за Договором ТОВ «ДОБРОДІЯ ТРЕЙД» виконало у повному обсязі Претензії щодо неналежного виконання Позивачем умов Договору від Відповідача не надходило.

Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені у Договорі строки, заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 164 318,02 грн. Дана обставина відповідачем не спростована.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 164 318,02 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 4.3. Договору на Постачальника покладається відповідальність за порушення строків поставки Товару у вигляді штрафу у розмірі 5% від вартості непереданого у строк Товару.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 8 215, 90 грн., суд прийшов до висновку, що останні є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено повністю.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 4 7 , 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 47 1 , 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРХЛІБДАР ПЛЮС» (36037, АДРЕСА_1, Код ЄДРПОУ 34412110, п/р 26008123746001 ОСОБА_1 ПАТ «ОСОБА_1 Кредит», МФО 320702) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОДІЯ ТРЕЙД» (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 11-Б, п/р 26006053707977 в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 304795, код ЄДРПОУ 36424505) суму передоплати за непоставлений Товар за Договором поставки №30/01/15 від 30.01.2015р. у розмірі 164 318,02 грн., штраф у розмірі 8 215,90 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 3 450,68 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.09.2015р.

СУДДЯ Іваницький О.Т.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.