Рішення

від 07.10.2015 по справі 922/4773/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2015 р.Справа № 922/4773/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання П'ятак А.С.

розглянувши справу

за позовом ПП "Ріна-Харків", м. Харків до ТОВ "Будтехпостач-Україна", м. Харків про стягнення коштів за участю :

позивача - ОСОБА_2 - за дов.;

відповідача - не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПП "Ріна-Харків" звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача, ТОВ "Будтехпостач-Україна" суму основного боргу в розмірі 59875,20 грн., 3% річних в розмірі 1702,75 грн., пеню в розмірі 8433,36 грн., інфляційні витрати в сумі 31973,35 грн. та штраф в розмірі 29937,60 грн.

Представник позивача в призначене судове засідання з’явився, підтримує свої позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з’явився, витребуваних судом документів не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке повернулося до суду.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв’язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

22.04.2014 р. між ПП "Ріна-Харків" (продавцем) та ТОВ "Будтехпостач-Україна" (покупцем) був укладений договір поставки № 22/04/14, згідно умов якого продавець зобов"язався передати у власність, а покупець зобов"язався прийняти та своєчасно сплатити на умовах, зазначених в специфікаціях наступний товар:

- засіб захисту рослин "Клетодим" 25,4% к.е. в кількості 120 л.;

- засіб захисту рослин Мікс в кількості 30 л.;

- біостимулятор Хьюмікс Тотал в кількості 30 кг;

- засіб захисту рослин Глісл євро, 48% В.Р. в кількості 100 л.;

- засіб захисту рослин Нео, 75% в.р.г. НОМЕР_1 в кількості 6,750 кг.

Загальна вартість товарів за договором склала 88269,60 грн.

Отже, покупець отримав від продавця товар на суму 59875,20 грн. Покупець повинен здійснити повний розрахунок за товар в строк до 01.09.2014 р., але в зазначений строк покупець не здійснив повний розхрахунок за товар, чим порушив умови договору.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості за поставлений товар не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку 3% річних складають 1702,75 грн., інфляційні витрати - 31973,35 грн.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені ст. 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6. ст. 232 Господарсько Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.6. договору, на сторону, яка припустилась порушень умов договору покладено обов"язок сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення та штраф в розмірі 50% від суми заборгованості.

Так, сума пені складає 8433,36 грн., штрафу - 29937,60 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 526, 530 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою від повідальністю "Будтехпостач-Україна" (61124, АДРЕСА_1, Код ЄДРПОУ 36034191) на користь приватого підприємства "Ріна-Харків" (61037, м. Харків, пр. Московський, 199-б, офіс 1024, Код ЄДРПОУ 34859376) суму основного боргу в розмірі 59875,20 грн., 3% річних в розмірі 1702,75 грн., пеню в розмірі 8433,36 грн., інфляційні витрати в сумі 31973,35 грн., штраф в розмірі 29937,60 грн. та судовий збір в сумі 2638,45 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_1

справа № 922/4773/15