Рішення

від 12.10.2015 по справі 922/4334/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2015 р.Справа № 922/4334/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Техкомплект К", м. Харків до ТОВ "НВО НДІ "Кондиціонер", м. Харків про стягнення коштів в сумі 37117,36 грн. за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

В липні 2015 року до суду звернулось ТОВ "Техкомплект К" ( надалі - позивач) та просить стягнути з ТОВ""НВО НДІ Кондиціонер" ( надалі - відповідач ) суму основного боргу 18485,77 грн., пені - 4476,07 грн., інфляційних втрат - 14155,52 грн. та судовий збір.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки за № 2708-1 від 27.08.2013 року в частині проведення оплати за отриманий товар.

В процесі розгляду справи відповідач частково розрахувався , що станом на 12.10.2015 рок становить сума основного боргу 2485,77 грн., пені 4476,07 грн. інфляційні втрати 14155,52 грн. та судовий збір.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням уточнених позовних вимог від 12.10.2015 року та просить суд прийняти рішення по справі.

Відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить суд відмовити в повному обсязі, про що докладніше викладено у відзиві на позов ( а.с.76-78), крім того, відповідач заперечує проти нарахування пені в розмірі 4476,07 грн. за період з 01.01.2015 року по 30.06.2015 року та вважає, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки останній був обізнаний, що його право порушено ще в 2013 році.

В судовому засіданні оголошувалися перерви з 07.09.2015 року по 15.09.2015 року та з 15.09.2015 року по 23.09.2105 року .

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

За приписами статей 638, 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Положеннями ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

27.08.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки за № 2708-1 ( а.с.9-11). У відповідності до предмету договору Постачальник ( позивач по справі) зобов*язався передати у власність Покупцю ( відповідачу по справі), а Покупець зобов*язався оплатити і прийняти, згідно специфікації та / або накладних, на умовах, визначених цим договором. ( п.1.1). Асортимент, кількість продукції , дата поставки, місце та умовами поставки товару, ціна товару, визначається у рахунках-фактурах, накладних, які долаються до договору і є невід*ємною частиною даного договору ( п. 1.2 договору).

Позивач зобов*язався поставити товар відповідачеві за договірними цінами, які зазначені у специфікації та узгоджені з відповідачем шляхом виставлення відповідних рахунків ( 3.1 договору). Відповідач зобов*язався здійснити повну оплату за кожну партію товару в розмірі 100 % його вартості не пізніше 35 календарних днів з моменту поставки товару та підписання сторонами видатково - прибуткової накладної якщо інші умови оплати не зазначені в специфікації до цього договору.

У випадку несвоєчасної оплати сплати позивач має право вимагати, а відповідач зобов*язавний на першу вимогу сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення та за весь період затримки оплати починаючи з дня, наступного за останнім днем , належним для здійснення платежу згідно договору та закінчуючи днем фактичного погашення суми боргу в повному обсязі. До вимог про стягнення неустойки (штрафу , пені,) застосовуються строк позовної давності - три роки ( п. 5.3 договору).

На виконання умов договору позивач надав а відповідач отримав товар у відповідності до :

видаткової накладної № 2108-07 від 21.08.2013 року на суму 70204,28 грн. довіреність № 148 від 15.08.2013 року ;

видаткової накладної № 2609-08 від 26.09.2013 року на суму 10381, 49 грн. довіреність № 168 від 25.09.2013 року.

Сума боргу яка залишилася не сплаченою та не заперечується відповідачем становить 2485,77 грн., що підлягає стягненню з відповідача.

В частині суми 16000 грн. яка була сплачена відповідачем самостійно, суд керуючись ст. 80 п.1-1 ГПК України , припиняє провадження у справі.

Щодо нарахування пені за несвоєчасну сплату за отриманий товар, судом встановлено наступне , у відповідності до умов договору № 2708-1 від 27.08.2013 року , відповідач зобов*язався здійснити повну оплату за кожну партію товару в розмірі 100 % його вартості не пізніше 35 календарних днів з моменту поставки товару та підписання сторонами видатково - прибуткової накладної якщо інші умови оплати не зазначені в специфікації до цього договору. Сторони погодили, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу , пені,) застосовуються строк позовної давності у три роки ( п. 5.3 договору).

Пеня позивачем нарахована за період з 01.01.2015 року по 30.06.2015 року, що становить суму 4476,07 грн. , що не суперечить умовам даного договору.

Відповідач проти нарахування пені заперечує та просить суд в цій частині відмовити, посилаючись на наступне, а саме на початок нарахування пені у позивача наступає з наступного дня, коли у відповідача настачає час для оплати. Оскільки сторони погодили, що строк оплати починається не пізніше 35 календарних днів з моменту поставки товару та підписання сторонами видатково - прибуткової накладної , тобто відповідач стверджує , що позивачем пеня повинна бути нарахована за період з 01.11.2013 року по 30.04.2014 рік.

Відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За змістом частини шостої статті 232 ГК України та статті 253 ЦК України початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

При цьому частина шоста статті 232 ГК України передбачає порядок та строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України (див. статтю 256, пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України) (постанова від 27.04.2012 № 13/110-11);

При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10 січня 2002 року N 2921-III) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі викладеного, суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення пені в розмірі 4476,07 грн.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов*язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо права вимоги річних та інфляційних втрат, суд визначився, що наслідки прострочення боржником грошового зобов"язання у вигляді інфляційних втрат та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відносно розрахунку інфляційних витрат, зроблених позивачем у розрахунку до позову суд зазначає наступне.

У абзацах 3,4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань», де зокрема було вказано, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Так, згідно п.1 ст. 219 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

На підставі викладеного, суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми інфляційних втрат, що становить 14 155,52 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.1,2,33,44,80 п.1-1, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Прийняти до розгляду заяву про уточнення позовних вимог від 12.05.2015 року.

Припинити провадження відносно стягнення суми основного боргу в розмірі 16000 грн.

Стягнути з ТОВ" НВО НДІ Кондиціонер" ( м.Харків, пр-т Московський, 257 , код ЄДРПОУ 31344331 р/р 26003010128802 в ПАТ"Укрсоцбанк" МФО 300023) на користь ТОВ" Технокомплект К" ( м.Київ, вул.Сім*ї Хохлових,15 , м.Київ, пр.Московський, 16-Б, код ЄДРПОУ 36175376 р/р 26001010217214 в ПАТ "ВТБ банк" МФО 321767) суму основного боргу 2485,77грн. , 4476,07 грн. - пені, 14155,52 грн. інфляційних втрат та судовий збір 1827 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_3