Рішення

від 06.10.2015 по справі 922/5030/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2015 р.Справа № 922/5030/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Савукова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіола 1", с. Покотилівка про стягнення 9431,34 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіола І" про стягнення заборгованості за неналежне виконання умов договору про відкриття рахунку в цінних паперах № 07/09-Ф від 16.11.2009 року в сумі 9431,34 грн., що складається з суми основного боргу 1040,00 грн., пені в сумі 7469,20 грн., інфляційних втрат в сумі 799,36 грн. та 3% річних в сумі 122,78 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 вересня 2015 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 22 вересня 2015 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 11.09.2015 року від представника позивача супровідним листом (вх. № 36342) надійшли документи, на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі. Також, позивач просить суд розглядати праву без участі представника позивача, позовні вимоги задовольнити.

Суд, розглянувши клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача, вважає його таким, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству, а тому задовольняє його.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.09.2015 року розгляд справи було відкладено на 06.10.2015 року.

Представник позивача у судове засідання 06.10.2015 року не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке повернулось на адресу суду з відміткою про вручення.

Представник відповідача в судове засідання 06.10.2015 року не з'явився, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка на ухвалі суду про порушення провадження у справі та ухвалі суду про відкладення розгляду справи від 23.09.2015 року про направлення зазначених ухвал за адресою, вказаною в позовній заяві та яка співпадає з адресою вказаною у Витягу з ЄДРПОУ.

Крім того, в матеріалах справи наявний Витяг з офіційного сайту "Укрпошта", відповідно до якого поштове відправлення, а саме ухвала суду від 02.09.2015 року про порушення провадження у справі не була вручена адресату та повернута у зв`язку із закінченням терміну зберігання, крім того ухвала суду про відкладення розгляду справи від 23.09.2015 року також не була вручена адресату під час доставки.

Відповідно до п. 3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/1228 від 02.06.2006 року В«Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 роціВ» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками В«адресат вибувВ» , В«адресат відсутнійВ» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", а саме в пункті 3.9.1 Постанови зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що сторони, зокрема відповідач, належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасником судового процесу докази, суд встановив наступне.

16 листопада 2009 року між ТОВ «КБ «ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА», правонаступником якого є ПАТ «КБ «ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА» (Позивач, зберігач) та ТОВ «ФІОЛА І» (Відповідач, депонент) було укладено договір про відкриття рахунку в цінних паперах № 07/09-Ф.

Згідно п. 1.1. Договору «Депонент доручає, а ОСОБА_1 зобов'язується надавати Депоненту послуги щодо відкриття та ведення рахунку у цінних паперах, зберігання належних Депоненту цінних паперів, обслуговування операцій за цим рахунком, отримання доходів за цінними паперами на викладених нижче умовах відповідно до Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 жовтня 2006 року № 999, Внутрішнього положення Зберігана, чинного законодавства України та на підставі розпоряджень Депонента.

Відповідно до п. 2.1. Договору Депоненту було відкрито рахунок у цінних паперах, на який Відповідачем було зараховано цінні папери, що підтверджується анкетою (карткою) Депонента (а.с. 9).

Відповідно до п. 3.1. Договору, Депонент оплачує послуги ОСОБА_1 згідно з цим Договором та відповідно до затверджених тарифів ОСОБА_1, які є невід'ємною частиною цього Договору. ОСОБА_1 не повинні перевищувати максимального розміру, який встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку погодженням з Антимонопольним комітетом України.

Додатком до договору № 07/09-Ю від 16.11.2009 року визначено тарифи на депонетарне обслуговування зберігача цінних паперів ТОВ КБ "Фінансова ініціатива".

Згідно з п. 3.2. Договору, плата вноситься Депонентом щомісячно на рахунок

позивача на підставі наданого ОСОБА_1 акту-рахунку надання послуг в термін до п'ятнадцятого числа наступного за тим місяцем в якому надавалися послуги згідно акту-рахунку.

Позивач протягом дії даного Договору належним чином виконував свої зобов`язання, передбачені умовами договору.

Як вбачається з розрахунку, доданого до позовної заяви, заборгованість обслуговування рахунку в цінних паперах утворилась за період з серпня 2010 р. серпень 2015 р. в загальній сумі 1040,00 грн.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 23.06.2015 № 408 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 23.06.2015 прийнято рішення № 121 про запровадження з 24.06.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА» (далі - ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА"), код ЄДРПОУ 33299878, МФО 380054, місцезнаходження: вул. Щорса, 7/9 м. Київ, 03150, Україна.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності через неможливість виконання ним грошевого зобов'язання, та повинен у встановлений термін та на вимогу кредитора сплатити суму боргу.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Фінансова ініціатива" в частині стягнення з відповідача 1040,00 грн. заборгованості за обслуговування рахунку обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача 799,36 грн. інфляційний втрат та 122,78 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення 3% річних в сумі 122,78 грн. та 799,36 грн. інфляційних втрат за період з 30.07.2010 року по 07.08.2015 року заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача нарахованих позивачем 7469,20 грн. пені, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 6.5.2. договору, Депонент сплачує ОСОБА_1:

- випадку затримки сплати вартості наданих послуг ОСОБА_1 пеню 0,5% від загальної суми (за кожен день прострочення), що підлягає до сплати.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 1.12. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем відповідачу пені в сумі 7469,20 грн. та встановлено, що позивачем невірно визначено суму та період нарахувань пені, у зв'язку з чим невірно нарахована пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Зважаючи на норму вказаної статті, судом здійснено перерахунок пені та визначено, що період нарахування за кожен місяць прострочення припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане, а також з урахуванням обмеження пені подвійною обліковою ставкою НБУ та встановлено, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 80,15 грн.

В частині стягнення з відповідача пені в сумі 7389,05 грн. слід відмовити, як безпідставно нарахованої.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Та у зв`язку зі звільненням позивача від сплати судового збору на підставі п. 22 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" (в редакції, що діяла на момент подачі позову), судові витрати в сумі 1827,00 грн. слід покласти на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіола І" (62458, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 33232279) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" (03150, м. Київ, вул. Щорса, буд. 7/9, код ЄДРПОУ 33299878) 1040,00 грн. основної заборгованості, 799,36 грн. інфляційних втрат, 122,78 грн. 3% річних та 80,15 грн. пені.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіола І" (62458, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 33232279)на користь на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м.Харкова, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1827,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в сумі 7389,05 грн. в задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 12.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_3

922/5030/15