Рішення

від 07.10.2015 по справі 922/5092/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2015 р.Справа № 922/5092/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д.О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом Заступника прокурора Харківської області, м. Харків до 1. Харківської міської ради, м. Харків , 2. Споживчого товариства "ЖБК "Авантаж", м. Харків 1-а 3-я особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держеземагенства у Харківській області в особі Управління Держземагентства у м. Харкові Харківської області, м. Харків 2-а 3-я особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Харківське міське управління юстиції в особі Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, м. Харків про визнання незаконним та скасування пункту додатку до рішення, визнання недійсним свідоцтва, скасування державної реєстрації, визнання відсутності права власності за участю :

прокурора - не з'явився

представника 1-го відповідача - не з'явився

представника 2-го відповідача - ОСОБА_1 за довіреністю № б/н від 05.11.2014 р.

представника 1-ї 3-ї особи на стороні відповідачів - ОСОБА_2 за довіреністю № 4056\0\2-15 від 24.09.2015 р.

представника 2-ї 3-ї особи на стороні відповідачів - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до 1. Харківської міської ради та 2. Споживчого товариства "ЖБК "Авантаж" (відповідачі) згідно якого просить суд:

- визнати незаконним та скасувати п.п. 1.1. додатку 1 до рішення 34 сесії 6 скликання В«Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктівВ» від 06.08.2014 р. № 1602/14;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності від 24.09.2014 р. серія та номер 27212520, на земельну ділянку, площею 0,5990 га, яка розташована за адресою: м. Харків, проспект Косіора, 67 (кадастровий номер 6310138200:03:014:0056);

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 0,5990 га, по просп. Косіора, 67 у м. Харкові (кадастровий номер 6310138200:03:014:0059) за споживчим товариством В«ЖБК В«АвантажВ» (вул. Культури, 20-В, м. Харків, 61058, ЄДРПОУ 38493539);

- визнати відсутність в СТ В«ЖБК В«АвантажВ» (код ЄДРПОУ 38493539) права власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Харків, проспект Косіора, 67 (кадастровий номер 6310138200:03:014:0056).

Представник 2-го відповідача, через канцелярію господарського суду 30.09.2015 р. за вх. № 39287, надав відзив на позовну заяву з додатком, який судом долучений до матеріалів справи. Згідно відзиву представник 2-го відповідача просив суд відмовити в задоволені позову.

01.10.2015 р. судом розгляд справи було відкладено на 07.10.2015 р. о 12:00.

Представники 2-го відповідача та 1-ї 3-ї особи на стороні відповідачів надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу (вх. № 40573 від 07.10.2015 р.), яка судом була задоволена.

Інші учасники судового процесу в призначене судове засідання не з'явилися.

Господарський суд, розглянувши клопотання прокурора про залучення до участі у справі в якості 3-ї особи Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, вважав за необхідне в його задоволенні відмовити, оскільки судом було встановлено, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - фізичних осіб підприємців записів щодо Державної інспекції сільського господарства в Харківській області в реєстрі не знайдено.

Господарський суд, розглянувши клопотання прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову, вважав за необхідне в його задоволенні відмовити, як в необґрунтованому, оскільки прокурором не було надано до суду доказів вчинення відповідачами або будь-якими іншими особами дій щодо земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Харків, пр. Косіора, 67, кадастровий номер 6310138200:03:014:0056, які би свідчили про те, що не вжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити не можливим виконання рішення господарського суду по даній справі у майбутньому.

Представники 2-го відповідача та 1-ї 3-ї особи на стороні відповідачів у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників 2-го відповідача та 1-ї 3-ї особи на стороні відповідачів, встановив наступне.

Пунктом 1.1. додатку 1 до рішення 34 сесії 6 скликання «Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктів» від 06.08.2014 р. № 1602/14 Споживчому товариству «ЖБК «Авантаж» було надано у власність земельну ділянку площею 0,5990 га (кадастровий номер 6310138200:03:014:0056), яка належить територіальній громаді м. Харкова за рахунок земель житлової та громадської забудови, для будівництва та подальшої експлуатації житлового будинку по пр. Косіора, 67. Будівництво виконати до 31.12.2016 р.

СТ «ЖБК «Авантаж» було видано свідоцтво про право власності, серія та номер: 27212520, виданий 24.09.2014, видавник Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено запис та прийнято рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень від 24.09.2014 №16011973.

Згідно позову прокурор вказує, що вищезазначене рішення Харківської міської ради прийнято усупереч вимогам ст. 41 Земельного кодексу України, ст.ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985р. № 186.

На думку прокурора, Харківська міська рада у відповідності до вимог Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу при прийнятті спірного рішення зобов'язана була встановити правовий статус, мету та підстави створення Споживчого товариства "ЖБК "Авантаж". Також, прокурор зазначає, що Споживче товариство "ЖБК "Авантаж" не створювалося як житлово-будівельний кооператив відповідно до вимог Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу і фактично є обслуговуючим кооперативом, а, відповідно, не мав права на отримання безоплатно земельних ділянок у власність відповідно до статті 41 Земельного кодексу України, а тому у органу місцевого самоврядування не було достатніх правових підстав для безоплатної передачі йому спірної земельної ділянки. За таких обставин, на думку прокурора, рішення органу місцевого самоврядування є незаконним та порушує права власника, а саме територіальної громади.

У зв'язку з цим, заступником прокурора Харківської області було подано до господарського суду відповідний позов.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом діяльності Споживчого товариства "ЖБК "Авантаж" є будівництво житлових і нежитлових будівель.

З матеріалів справи вбачається, що 2-м відповідачем було збудовано та здано в експлуатацію багатоповерховий (9 поверховий) житловий будинок по вул. Миру, 22-а, що підтверджується декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 08.07.2015 р. Також, 2-м відповідачем була надана до суду копія рішення Харківської міської ради № 451 від 22.07.2015 р. «Про присвоєння адреси житловому будинку літ. «А-9» по вул. Миру, 22-А СТ «ЖБК «Авантаж» в Орджонікідзевському районі», копія договору від 26.04.2013 р. купівлі - продажу земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Миру, 22-А, з актом прийому - передачі та копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 3007897 від 26.04.2013 р.

Крім того, слід зазначити, що Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах, Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у Постанові Верховного Суду України від 11.11.2014р. по справі № 21-405а14 дійшла висновку, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16.04.2009р. № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Ураховуючи наведене, позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпує свою дію шляхом виконання.

Отже, рішення Харківської міської ради (як суб'єкта владних повноважень) про передачу 2-му відповідачу у власність земельної ділянки в частині його оскарження є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта не породжує наслідків для власника земельної ділянки, оскільки у СТ «ЖБК «Авантаж» виникло право власності і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

З огляду на вищевикладене господарський суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову прокурора в частині визнання незаконним та скасування п.п. 1.1. додатку 1 до рішення 34 сесії 6 скликання В«Про надання земельних ділянок для будівництва об'єктівВ» від 06.08.2014 р. № 1602/14.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Відповідно до ст.41 Конституції України, а також частин 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України кожен володіє, користується та розпоряджається своєю власністю на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено те, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.2 Закону України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» - Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина та державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Відповідно до п.2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. N 868, визначено, що Державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру прав проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно № 34434453 від 03.03.2015 р. свідоцтво про право власності від 24.09.2014 р. серія та номер 27212520, на земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Харків, проспект Косіора, 67, кадастровий номер 6310138200:03:014:0056 було видано Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції, яка не є відповідачем по справі.

Відповідно до ч.1 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 2 та частиною 3 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу; відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Відповідно до ч.2 ст. 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Враховуючи те, що згідно позову прокурор просить суд визнати недійсним свідоцтво про право власності від 24.09.2014 р. серія та номер 27212520, на земельну ділянку, площею 0,5990 га, яка розташована за адресою: м. Харків, проспект Косіора, 67 (кадастровий номер 6310138200:03:014:0056), яке було видано Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції, господарський суд вважає, що даний спір стосується прав і обов'язків Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, яка не є відповідачем у справі.

Отже, з матеріалів справи не вбачається порушень прав і охоронюваних законом інтересів позивача (прокурор набув статусу позивача у справі) з боку відповідачів щодо вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності.

Таким чином, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для визнання недійсним свідоцтва про право власності та задоволення інших позовних вимог прокурора у справі.

За таких обставин в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

При цьому суд зазначає, що заява 2-го відповідача про застосування наслідків пропуску позовної давності, викладена у відзиві на позовну заяву, не підлягає задоволенню, оскільки прокурором дану позовну заяву було подано до суду в межах трирічного строку позовної давності.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати у даній справі покладаються на позивача. Втім, враховуючи, що органи прокуратури були звільнені від сплати судового збору згідно п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, яка діяла на час подання даного позову до суду - 31.08.2015 р.), судовий збір у даному випадку стягненню не підлягає.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 41, 129 Конституції України, ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", ст. 2 Закону України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ст. ст. 319, 328 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 21, 22, 29, 32, 33, 43, 49, 75, 82-85, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову.

В задоволенні позову відмовити повністю.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 12.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_3