Рішення

від 07.10.2015 по справі 922/5265/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2015 р.Справа № 922/5265/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гончарові В.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Домен" (м. Харків) до ОСОБА_1 акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе" (м. Суми) , Приватного акціонерного товариства "Харківський ремонтно-механічний завод" (м. Харків) про стягнення 145 879,55 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 (довіреність від 17.08.2015);

відповідача (ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе") - не з'явився;

відповідача (ПАТ "Харківський ремонтно-механічний завод") - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Домен", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе" та Приватного акціонерного товариства "Харківський ремонтно-механічний завод" на користь позивача заборгованість за договором купівлі-продажу №3/226 від 29.09.2010 в розмірі 500,00 грн., а також просить стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе" на користь позивача заборгованість за договором купівлі-продажу №3/226 від 29.09.2010 в розмірі 145379,55 грн., з яких 51937,11 грн. - сума основної заборгованості, 4088,09 грн. - 3% річних та 89354,35 грн. - інфляційних втрат. Також просить суд вирішити питання про розподіл судових витрат.

06.10.2015 року через канцелярію суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 07.10.2015 підтримав позовні вимоги в повному обсязі

Представник відповідача (ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе") в судове засідання 07.10.2015 не з'явився, витребуваних судом документів не надав. Про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучене судом до матеріалів справи.

Представник відповідача (ПАТ "Харківський ремонтно-механічний завод") в судове засідання 07.10.2015 не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причину неявки суд не повідомив. Про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучене судом до матеріалів справи.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідачі були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представників відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

29.09.2010 між ТОВ "Торговий будинок "Домен" (постачальник) та ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №3/226.

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах договору продукцію, що надалі іменується товар, найменування та кількість якого зазначено у специфікаціях.

Відповідно до п.2.3 договору передбачено, що оплата товару покупцем здійснюється в такому порядку:

20% вартості партії товару - протягом 20 днів з моменту отримання рахунку;

60% вартості партії товару - протягом 20 днів з дати поставки товару;

20% вартості партії товару - протягом 10 банківських днів з дати підтвердження органами податкової служби заявленого покупцем до відшкодування ПДВ.

Умови та строки поставки товару зазначаються в специфікаціях до договору (п.3.1 договору).

09.07.2013р. сторонами договору було підписано специфікацію № 13, відповідно до якої було погоджено найменування, кількість, ціну та загальну вартість товару, строк (не більше 20 календарних днів з моменту списання грошових коштів (20% передоплати) з рахунку першого відповідача за товар, що постачається) та базис поставки (FCA м. Харків (склад Постачальника).

Судом встановлено, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, позивач на виконання умов договору та погодженої між сторонами специфікації № 13 від 09.07.2013р. поставив 16.07.2013р. ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе" товар на загальну суму 262 187,52грн., який було отримано останнім без будь-яких зауважень та заперечень.

Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною № 160713 від 16.07.2013р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 31768 від 15.07.2013р., оформленими належним чином та наявними у справі.

Видаткова накладна відповідає вимогам ст.9 Закону України від 16.07.99р. №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дана накладна є первинним документом, яка фіксує факт здійснення господарської операції (поставка товару) та початок перебігу строку для оплати за поставлений товар.

З матеріалів справи вбачається, що покупець в порушення умов п. 2.3 договору, своєчасно не розрахувався з позивачем за поставлений товар, в зв'язку з чим ТОВ "Торговий будинок "Домен" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення заборгованості за договором поставки.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 Господарського кодексу України).

За приписами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у разі не згоди отримати лише частину узгодженої у специфікації кількості товару, перший відповідач, як покупець за договором, не був позбавлений можливості від здійснення свого права, передбаченого ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, та відмовитись від прийняття переданого йому за видатковою накладною № 160713 від 16.07.2013р. товару.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати.

Суд звертає увагу, що видаткова накладна № 160713 від 16.07.2013р. підписана з боку ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" без будь - яких зауважень та заперечень.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В матеріалах справи наявна копія рішення господарського суду Харківської області від 26 листопада 2014 р. по справі №922/3238/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Домен" до ОСОБА_1 акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе", Приватного акціонерного товариства "Харківський ремонтно-механічний завод" про та зустрічною позовною заявою стягнення 285 492,94 грн. ОСОБА_1 акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Домен"; Приватного акціонерного товариства "Харківський ремонтно-механічний завод" про визнання договору недійсним, яким первісний позов до ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе" задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе" на користь ТОВ "Торговий будинок "Домен" 158 908,69 грн. основного боргу, 10 395,56 грн. пені, 5 208,74 грн. 3% річних, 18 891,44 грн. збитків від інфляції, 3 868,09 грн. судового збору, видано наказ після набрання рішенням законної сили, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе" суми основного боргу в розмірі 52 437,51грн., пені в розмірі 33 339,43грн., 3% річних в розмірі 711,14грн., збитків від інфляції в розмірі 5 600,43грн. відмовлено, в задоволенні первісного позову до ПАТ "Харківський ремонтно-механічний завод" відмовлено повністю, в задоволенні зустрічного позову ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе" до ТОВ "Торговий будинок "Домен" та ПАТ "Харківський ремонтно-механічний завод" відмовлено повністю.

Рішення господарського суду Харківської області від 26 листопада 2014 р. по справі №922/3238/14 залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26 січня 2015 р.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 52437,11 грн. основного боргу господарський суд Харківської області по справі №922/3238/14 виходив з того, що момент сплати остаточного платежу в розмірі 20% від вартості товару, поставленого за договором за видатковою накладною №160713 від 16.07.2013, на момент звернення ТОВ "Торговий будинок "Домен" з позовом до суду не настав.

Оскільки сторони за договором погодили поетапний строк оплати за поставлений товар, тому для кожного платежу окремо встановлюється строк виконання зобов'язання з оплати.

Відповідно до ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 4 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При цьому якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Здійснення остаточного розрахунку в розмірі 20% від вартості товару (партії товару), відповідно до п.2.3 договору сторони погодили протягом 10 банківських днів з моменту підтвердження органами податкової служби заявленого ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" до відшкодування податку на додану вартість, сплаченого ним, як покупцем в ціні товару, придбаного у позивача.

Таким чином, сторони у договорі передбачили момент остаточного розрахунку в залежності від конкретної обставини.

Суд завертає увагу на те, що умова здійснення оплати за третім платежем сформульована у договорі таким чином, що не відомо наступить вона чи ні, при цьому суд, при вирішенні даного питання, керується наступним.

Частина 1 ст. 627 Цивільного кодексу України закріплює принцип свободи договору, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони при визначенні умови договору щодо остаточного розрахунку за поставлений товар (у розмірі 20% від його вартості) керувались наданим їм законом правом, а саме ч. 1 ст. 212 та ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, та поставили момент настання обов'язку щодо здійснення третього платежу за договором в залежність від настання конкретної події.

В матеріалах справи наявна копія листа начальника Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області №35909/18-19-15-02 від 24.07.2015, в якому він повідомив, що ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" відповідає критеріям та має право на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ по деклараціям за квітень 2013 року та липень 2013 року. На ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" за період 01.10.2012 по 31.12.2013 була проведена документальна планова виїзна перевірка результати якої оформлені актом від 25.06.2014 №2234/2203/04757991/32. Порушення при відображенні операцій в податковому кредиті ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" з ТОВ "Торговий будинок "Домен" не встановлено.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що визначений п.2.3 договору строк сплати ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" 20% від вартості товару, поставленого за видатковою накладною №160713 від 16.07.2013, настав.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості за отриманий товар в сумі 52437,11 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 4088,09 грн. суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов’язання.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 4088,09 грн.

Що стосується заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 89354,35 грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

В інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 89354,35 грн.

Що стосується позовних вимог, пред'явлених до Приватного акціонерного товариства "Харківський ремонтно-механічний завод", суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе" та Приватного акціонерного товариства "Харківський ремонтно-механічний завод" суму в розмірі 500,00 грн. за неналежне виконання ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе" умов договору поставки № 3/226 від 29.09.2010р., а також покласти на відповідачів понесені витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог до другого відповідача, позивач посилається на договір поруки б/н від 30.09.2010р., укладений між позивачем та Приватним акціонерним товариством "Харківський ремонтно-механічний завод" (далі за текстом договір поруки), відповідно до умов якого Приватне акціонерне товариство "Харківський ремонтно-механічний завод" поручилось перед позивачем за належне виконання ОСОБА_1 акціонерним товариством "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе" своїх зобов'язань за договором поставки № 3/226 від 29.09.2010р., укладеним між позивачем та ОСОБА_1 акціонерним товариством "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе".

ПАТ "Харківський ремонтно-механічний завод" у відзиві на позов просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Торговий будинок "Домен" до ПАТ "Харківський ремонтно-механічний завод" в частині стягнення 500,00 грн. заборгованості за договором поставки № 3/226 від 29.09.2010р.

Відповідно до п. 4.1 договору поруки, договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки, але не більш ніж протягом шести місяців з моменту укладення цього договору.

Суд зазначає, що договір поруки було укладено 10.02.2015, а тому строк його дії закінчився 10.08.2015.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що на момент звернення ТОВ "Торговий будинок "Домен" з позовом до суду після завершення строку дії договору поруки, тому правові підстави для задоволення позову в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе" та Приватного акціонерного товариства "Харківський ремонтно-механічний завод" суми в розмірі 500,00 грн. відсутні.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе" витрати по сплаті судового збору в сумі 2180,20 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе" (код ЄДРПОУ 05747991; 40004, м. Суми, вул. Горького, 58, відомості про рахунки відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Домен" (код ЄДРПОУ 31940144; 61009, м. Харків, вул. Котлова, 203, відомості про рахунки відсутні) 51937,11 грн. основного боргу, 4088,09 грн. 3% річних, 89354,35 грн. збитків від інфляції, 2180,20 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_3