Рішення

від 05.10.2015 по справі 922/4919/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2015 р.Справа № 922/4919/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Васильєву А.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилбудкомплект", м. Харків до Комунального підприємства "Харківводоканал", м. Харків про стягнення 44369,90 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 25.03.2015 року;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 6644 від 26.12.2014 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Жилбудкомплект", м. Харків (позивач) 31.08.2015 р. звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Комунального підприємства "Харківводоканал", м. Харків, про стягнення 44369,90 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 вересня 2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/4919/15 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 29 вересня 2015 року об 11:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 вересня 2015 року розгляд справи № 922/4919/15 відкладено на 05 жовтня 2015 р. о 10:20год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

05.10.2015 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання судового рішення рівними частинами протягом 6 місяців з моменту набрання рішенням законної сили.

Позивач в призначене судове засідання з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач в призначене судове засідання з'явився, проти позовних вимог заперечив повністю з підстав, викладених в наданих раніше запереченнях проти позову. Також, підтримав подану раніше заяву про розстрочення виконання судового рішення рівними частинами протягом 6 місяців з моменту набрання рішенням законної сили.

За висновками суду, матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, у зв'язку із чим господарська справа № 922/4919/15 розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, - за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.03.2014р. по справі № 922/4240/13 позовні вимоги ТОВ "Жилбудкомплект" задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача: за Договором №112/12-кс/11 від 22.12.2011 р. 49 032 грн. основного боргу, пеню в сумі 8 352,42 грн. та три проценти річних у сумі 2 825,84 грн.; за Договором №113/12-кс/11 від 22.12.2011 р. 232 516,80 грн. основного боргу, пеню в сумі 33 768,75 грн. та три проценти річних у сумі 9 010,30 грн.; судовий збір у сумі 6 710,12 грн.; витрати на проведення судових експертиз у сумі 7 064 грн. (т.с. І а.с. 36-40). Постановою Харківського апеляційного господарського від 14.05.2014 р., залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.07.2014 року, рішення господарського суду Харківської області скасовано в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на проведення судових експертиз у сумі 3 532 грн.; у решті дане рішення залишено без змін.

Згідно з приписами ст. 35 ГПК України, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.

Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому наголошує, що вищевказане рішення суду відповідачем по справі було виконано частинами лише в вересні 2014 р., в повному обсязі рішення суду виконано лише 19.09.2014 року, на підтвердження чого, позивачем подано до матеріалів справи відповідний примірник банківської випивки по рахунку позивача (т.с. І а.с. 41-42), у зв'язку із чим, позивачем заявлено з відповідача: 6285,16 грн. інфляційних втрат та 1354,09 3 % річних за несвоєчасну сплату заборгованості за Договором підряду № 112/12-кс/11 від 22.12.2011 року; 30227,06 грн. інфляційних втрат та 6503,59 грн. 3 % річних за несвоєчасну сплату заборгованості за Договором підряду № 113/12-кс/11 від 22.12.2011 року, у відповідності до рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2014р. по справі № 922/4240/13.

Відповідач під час розгляду справи проти позову заперечив повністю, в обґрунтування своїх заперечень, відповідачем наголошено, що останнім повністю сплачено заборгованість перед позивачем за договорами підряду № 112/12-кс/11 від 22.12.2011 р. та № 113/12-кс/11 від 22.12.2011 р., а здійснені позивачем нарахування інфляційних та 3 % річних є неправомірними та арифметично невірними.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Приписами п. 1 статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з вимогами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2014 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Рішення господарського суду Харківської області виконано повністю відповідачем лише 19.09.2014 р., а отже відповідач прострочив виконання свого зобов'язання зі сплати грошових коштів на користь позивача, присуджених до стягнення зазначеним рішенням.

В пункті 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2014 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" індекси інфляції розраховуються Міністерством статистики України починаючи з серпня 1991 р. щомісячно і публікуються в пресі, зокрема, газеті "Урядовий кур`єр" в період з 5 по 10 число наступного за звітним місяця.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Враховуючи викладене, перевіривши розрахунок суми інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних в загальній сумі 36512,22 грн. та 3 % річних в загальній сумі 7857,68 грн., тобто в межах суми заявленої в позові.

З урахуванням викладеного, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2014 р. у справі № 922/4240/13, а тому з урахуванням приписів ст.625 ЦК України правомірними є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми річних та індексу інфляції за весь час прострочення.

Щодо заяви відповідача про розстрочку виконання рішення, суд зазначає про наступне.

Згідно з п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Отже, господарський суд має право у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення.

Так, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, господарський суд повинен дослідити можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Згідно з приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на те, що нормами чинного ГПК України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість чи ускладнення виконання рішення, суд оцінює докази, які підтверджують такі обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

Відповідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Однак, господарський суд вважає, що відповідачем не подано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав для розстрочення виконання прийнятого рішення, відповідачем не доведено належними доказами наявності виняткових обставин, які ускладнюють виконання даного рішення та роблять його неможливим.

Так, при посиланні відповідачем на рішення та накази господарського суду Харківської області, якими з останнього стягнуто кошти; при посиланні відповідачем на постанови про відкриття виконавчого провадження, довідки про дебіторську та кредиторську заборгованість підприємства відповідача, останнім в заяві про розстрочку не обґрунтовано та не зазначено, яким чином вказані документи підтверджують скрутний фінансово-економічний стан даного підприємства (наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, господарський суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання рішення, у зв'язку із чим, відмовляє в її задоволенні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1827,00 грн. за майновий характер спору, в даному разі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківводоканал" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ: 03361715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилбудкомплект" (61136, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ: 35474314) - 36512,22 грн. інфляційних втрат; 7857,68 грн. 3 % річних; 1827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 12.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_3