Рішення

від 06.10.2015 по справі 922/4752/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2015 р.Справа № 922/4752/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ до Приватного акціонерного товариства "Промтехсервіс", м. Харків про стягнення 1874,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Промтехсервіс" про стягнення коштів у розмірі 1874,00 грн., що не були перераховані за повернення товару/послуги.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 серпня 2015 року прийнято вказану позовну заяву до провадження, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 21 вересня 2015 року об 12:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 вересня 2015 року розгляд справи був відкладений на 06 жовтня 2015 року об 11:45 год.

06 жовтня 2015 року від представника позивача до канцелярії суду надійшло клопотання за вх. № 40261 про відкладення розгляду справи та нормативно- правове обгрунтування позову за вх. № 40278. Надані документи долучені судом до матеріалів справи.

У призначене судове засідання 06 жовтня 2015 року позивач свого представника не направив.

Представник відповідача також не з'явився у судове засідання та витребуваних судом документів не надав. Ухвала господарського суду Харківської області від 25 серпня 2015 року про порушення провадження у справі була повернута на адресу суду з позначкою поштового відділення за закінченням строку зберігання.

Судом перевірено адресу відповідача. ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та осіб фізичних осіб підприємців, місцезнаходження відповідача - 61050, Харківська область, м. Харків, вул. Руставелі, будинок 11 Б, пов. 4, кім. 2, саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи. Відповідно до вимог частини 1,3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь - якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомлення суду стороною, а у разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважаються, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, проте не скористався своїм правом захищати свої інтереси.

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав та охоронювальних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Твердження відповідача, викладене у клопотанні про відкладення розгляду справи щодо неможливості представника позивача бути присутнім у судовому засіданні у зв'язку з обов'язковою явкою в інше судове засідання, суд вважає необгрунтованим, оскільки позивач не позбавлений права надати повноваження для представництва його інтересів іншій особі.

Відповідно до ч. 3 ст. 28 ГПК України, представниками у судовому засіданні можуть бути особи, повноваження яких підтверджується довіренністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строку, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів та інше.

На підставі вказаного, суд не вважає поважними причини викладені у клопотанні позивача про відкладення розгляду справи та відмовляє в його задоволенні.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статтею 4-3 та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

11 липня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (позивачем) та Приватним підприємством "ПРОМТЕХСЕРВІС" (продавцем, відповідачем) був укладений договір про співробітництво № 09-11/07/12-001.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору, з метою просування товарів, які реалізуються у Магазинах продавця, та з метою задоволення потреб споживачів, сторони домовились, що продавець буде приймати замовлення від споживачів на купівлю товару, здійсненні за допомогою Інтернет-сайту, виписувати кінцевим споживачам товарів рахунки-фактури, резервувати вказані в рахунках-фактури товари на термін не більше 10-ти календарних днів, попередньо інформувати відповідно до матеріалів, наданих банком, споживачів щодо можливості купівлі товарів за рахунок кредитів та передавати в банк інформацію щодо звернення споживачів з приводу придбання товарів за рахунок кредитів, а банк буде приймати виписані продавцем рахунки-фактури та передбачені цим договором та кредитною політикою банку документи для надання кредитів в оплату вартості товарів, вибраних споживачами у продавця, та контролювати надходження коштів в оплату товарів.

Пунктом 3.7 Договору сторони передбачили, що якщо споживач у випадках, передбачених чинним законодавством України, повертає товар, придбаний в мережі магазинів продавця за рахунок кредиту з вимогою повернення грошових коштів, сплачених в рахунок вартості товару, продавець зобов'язаний надати споживачу накладну на повернення товару, а її копію - співробітнику банку з відміткою про повернення та протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту повернення товару перерахувати грошові кошти у розмірі вартості товару на відповідний рахунок банку. Банк протягом трьох робочих днів з моменту отримання грошових коштів від продавця спрямовує їх на погашення заборгованості споживача за відповідним кредитним договором.

16 липня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - Банком, позивачем) та ОСОБА_2 (далі - позичальником), було укладено кредитний договір № 002-99926-160712 (далі - договір), згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 1874,00 грн. з метою придбання товару/послуг у ПП "ПРМТЕХСЕРВІС" (відповідача).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав, перерахувавши кредитні кошти на користь відповідача в сумі 1874,00 грн., про що свідчить меморіальний ордер № 32905571 від 31.07.2012 року.

Проте, 22 серпня 2012 року позичальник звернувся до банку з заявою про розірвання договору № 002-99926-160712 від 16.07.2013 року та надав документ про повернення товару/послуги до ПП "Промтехсервіс", відповідно до якого товар/послугу було повернено відповідачу, однак кошти за повернутий товар/послугу позивачем отримано не було.

30 серпня 2012 року позивач звернувся до відповідача з вимогою перерахувати грошові кошти у розмірі 1874,00 грн. за товар/послугу, що було повернуто в зв'язку з розірванням Договору № 002-99926-160712 від 16.07.2012 року, проте і після направлення вимоги, грошові кошти у розмірі 1874,00 грн. так і не були повернуті позивачу.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду за захистом свого права та законного інтересу з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію вказаній вимозі, суд виходить з наступного.

ОСОБА_1 ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

ОСОБА_1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

ОСОБА_1 зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

ОСОБА_1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ОСОБА_1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача коштів в розмірі 1874,00 грн. є правомірною та обґрунтованою, не спростована відповідачем, а одже, підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи те, що у відповідності до п.22 ч.1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" позивачем судовий збір не сплачувався (зазначений позов поданий від імені уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справі, пов'язаній із здійсненням тимчасової адміністрації), судовий збір у розмірі 1827,00 грн. підлягає стягненню з відповідача в доход державного бюджету.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Промтехсервіс" (61050, Харківська область, м. Харків, вул. Руставелі, буд. 11 Б, пов. 4, кім. 2, код ЄДРПОУ 22628087) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-б, ЄДРПОУ 34047020, р/р 28093000005979, МФО 380236) грошові кошти, що не були перераховані за повернення товару/послуги у розмірі 1874,00 грн.

Стягнути з Приватного підприємства "Промтехсервіс" (61050, Харківська область, м. Харків, вул. Руставелі, буд. 11 Б, пов. 4, кім. 2, код ЄДРПОУ 22628087) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 1827,00 грн. судового збору.

Видати накази суду після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_3

справа № 922/4752/15