Рішення

від 07.10.2015 по справі 922/4392/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2015 р.Справа № 922/4392/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькад ЛТД", м. Харків про стягнення коштів за участю :

Представники позивача - ОСОБА_1 довіреність №01-05/1640 від 28.08.2015 року, ОСОБА_2 довіреність №01-04/1236 від 25.06.2015 року;

Представник відповідача - не з"явився;

Представник третьої особи - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькад ЛТД" про стягнення 2113970,70 грн., з яких: сума заборгованості з урахуванням інфляції в розмірі 1431522,40 грн., 20% ПДВ в розмірі 203096,37 грн., пеня у розмірі 383 316,62 грн., штраф у розмірі 69 466,83 грн. та 3% річних у розмірі 26 568,43 грн. Також позивачем заявлено до стягнення судові витрати. В обгрунтування позовних вимог Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором оренди №3540-Н від 14.01.2008 року та Договору про відшкодування затрат балансоутримувача від 14.01.2008 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.07.2015 року за позовною заявою було порушено провадження по справі № 922/4392/15 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 31 серпня 2015 року.

Ухвалою суду від 31.08.2015 року розгляд справи було відкладено на 21 вересня 2015 року.

Ухвалою суду від 21.09.2015 року розгляд справи було відкладено на 28 вересня 2015 року.

Ухвалою суду від 28.09.2015 року строк розгляду справи було продовжено на 15 днів поза межами 2-х місячного строку вирішення спорів встановленого ст. 69 ГПК України, розгляд справи відкладено на 07 жовтня 2015 року.

Представники позивача в судовому засіданні підтримували позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав, про причини неявки суд не повідомляв. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (арк. с. 54).

Представник Регіонального відділення фонду державного майна України в судове засідання не з'явився. В письмових поясненнях, наданих до суду 31.08.2015 року (вх.№34336) представник третьої особи просив суд винести рішення згідно чинного законодавства.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Між Управлінням містобудування та архітектури Харківської Обласної державної адміністрації (Балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алькад ЛДТ" (Орендар) було укладено договір про відшкодування затрат балансоуїримувача від 14.01.2008 року № 81 (Договір 2), згідно якого Балансоутримувач передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування колишній житловий будинок загальною площею 798,6 кв. м. (далі - Майно), розташований за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях. 57, що знаходиться на балансі Управління містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації.

Вказаний Договір був укладений на виконання п. 5.12. Договору оренди від 14.01.2008 року № 3540-Н (Договір 1), укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алькад ЛДТ", відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно нежитлові приміщення кім. №№ 2-10.1 у підвалі; кім. №№ 12-14а,20 на 1-му поверсі, кім. №№ 15-19а, 22-25; кім. №№ 26-34 у мансарді (далі - Майно), площею 798,6 м. кв., розміщене за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях. 57, двоповерхової будівлі (інв. № 33382) (Літ. А-2) пам'ятки архітектури, що перебуває на балансі Управління містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, вартість якою визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 18.06.2007 року і становить 4 107 700, 00 грн. (Чотири мільйони сто сім тисяч сімсот гривень).

Управління містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації перейменовано на Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації відповідно до пункту 1 розпорядження голови обласної державної адміністрації від 14 грудня 2012 року № 716 «Про внесення змін до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 21 серпня 2012 року № 514».

Згідно з пунктом 1 Положення про Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації від 05.02.2013 № 29, Департамент є правонаступником всіх прав та обов'язків Управління містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації.

Пунктом 5.2. Договору 2 передбачений обов'язок Орендаря своєчасно та у повному обсязі сплачувати Балансоутримувачу орендну плату.

Пунктами 3.1. та 3.2 Договору 2 передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 № 786.

Орендна плата за перший місяць оренди без ПДВ грудень 2007 - 58 740, 11 грн. (згідно Додатку № 2 до Договору оренди № 3540-Н від 14.01.2008).

Сума визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за листопад 2007 року.

Орендна плата за колений наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Додатковою угодою від 24.10.2004 року № 1 до Договору оренди від 14.01.2008 року № 3540-Н було змінено розмір орендної плати за базовий місяць, яким став вересень 2014 року - 48 620,25 грн.

Згодом, Додатковою угодою № 2 до Договору 1, укладеною 13.11.2014 року було змінено розмір орендної плати за базовий місяць, яким став жовтень 2014 року - 47 689, 27 грн.

Орендна плата, відповідно до п. 3.3. Договору 2 перераховується Орендарем щомісячно до 18 числа наступного за звітним місяцем у такому порядку:

- Балансоутримувачу у розмірі 50% відсотків орендної плати;

- до Державного бюджету у розмірі 50% орендної плати;

- ПДВ 20% повністю перераховується від всієї суми на рахунок Балансоутримувача.

Згідно з п. 5.2. Договору 2 Орендар зобов'язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати Балансоутримувачу орендну плату.

Аналогічно питання орендної плати визначені й у Договорі 1, зокрема, відповідно до п. 3.6. орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу щомісячно, до 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої Методики у співвідношенні:

- безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 50%;

- на рахунок, визначений Балансоутримувачем - у розмірі 50%.

Таким чином, Договорами 1 та 2 передбачений обов'язок Орендаря щомісячно сплачувати 50% орендної плати та 20% ПДВ на користь Балансоутримувача.

Договір оренди від 14.01.2008 № 3540-Н є договором на користь третьої особи - Балансоутримувача, який не є його стороною, але породжує грошове зобов'язання для Орендаря щодо сплати оренди на користь Балансоутримувача.

У зв'язку з цим, це дає підстави стверджувати, що правовідносини, які виникли між Орендодавцем, Балансоутримувачем та Орендарем мають договірний характер, а джерелом їх регулювання зокрема виступають як Договір оренди від 14.01.2008 року № 3540-Н, так і Договір про відшкодування затрат балансоутримувача від 14.01.2015 року. ГІри цьому, обов'язок по сплаті орендної плати Орендарем передбачений в обох договорах.

Однак, як стверджується позивачем, станом на 31.05.2015 року заборгованість Орендаря по орендній платі становить 992 383,34 грн. та по оплаті 20% ПДВ - 203096,37 грн.

Факт нарахувань та визнання заборгованості підтверджується підписаними Балансоутримувачем та Орендарем актами інвентаризації розрахунків орендної плати та актами виконаних робіт но Договору оренди від 14.01.2008 року № 3540-Н.

Балансоутримувачем протягом 2013-2015 рр. на адресу відповідача направлялись претензії про стягнення заборгованості, на що 21.11.2014 року Балансоутримувачем був отриманий лист від Орендаря, в якому останній визнав свої боргові зобов'язання та просив узгодити графік погашення заборгованості, починаючи з 21.11.2014 року по 20.07.2015 року (арк.с. 46).

Однак, відповідач сплачував нарахування лише частково та починаючи з 20.12.2014 року графік погашення заборгованості був порушений,а заборгованість не була погашена, про що зазначено позивачем в листі від 13.03.2015 вих. № 01-05/530 (арк.с. 47).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Так, відповідно до частини 1 статті 636 Цивільного кодексу України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Статтею 19 та частино 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому ст.ст. 32, 33 ГПК України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів погашення заборгованості з орендної плати суду не надав, суд дійшов висновку, що позов в частині заявлених до стягнення 992 383,34 грн.основного боргу та 203096,37 грн. - 20% ПДВ підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач, посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань за Договором оренди №3540-Н від 14.01.2008 року та Договору про відшкодування затрат балансоутримувача від 14.01.2008 року, просить стягнути з нього за пеню у розмірі 383 316,62 грн., штраф у розмірі 69 466,83 грн., 3% річних у розмірі 26 568,43 грн. та інфляційні втрати у розмірі 439139,08 грн.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216, частини першої статті 218 Господарського кодексу України також визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесені штраф і пеня (частина перша статті 230 цього Кодексу).

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. А згідно зі статтею 549 цього Кодексу пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Пунктом 3.5. Договору 2 передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується Балансоутримувачем відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічно пунктами 3.7 та 3.8 Договору 1 закріплено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає стягненню до державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 Договору 1 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Стосовно штрафу як різновиду неустойки та виду господарсько-правової відповідальності боржника, у абзаці 2 п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 надається роз'яснення про те, що застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необгрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

З огляду на приписи вищезазначених норм та відповідно до умов Договорів позивачем на суму простроченого зобов'язання була нарахована пеня у розмірі 383316,62 грн. та штраф у розмірі 69 466,83 грн.

Розрахунок штрафних санкцій було перевірено судом та встановлено, що він відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства. З огляду на вищевикладене, господарський суд задовольняє вимогу позивача в частині стягнення з відповідача заявленої у позовній заяві суми пені у розмірі 383316,62 грн. та штрафу у розмірі 69 466,83 грн

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

З огляду на наведене, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача 3% річних у розмірі у розмірі 26 568,43 грн. та інфляційних втрат в розмірі 439139,08 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаючи судові витрати в даній справі на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України , статтями 173, 174, 193, 216, 217, 218 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькад ЛТД" (61054, м. Харків, вул. Механізаторська, 11, Код ЄДРПОУ 22636477) на користь Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації (61002, м. Харків, вул. Сумська, 76, Код СДРПОУ 02498530, р/р 35224002000052 в УДК в Харківській області, МФО 851011) - суму основної заборгованості у розмірі 992383,34 гривень, ПДВ в розмірі 203096,37 гривень, пеню в розмірі 383316,62 гривень, штраф в розмірі 69466,83 гривень, 3 % річних в розмірі 26568,43 гривень, інфляційні втрати в розмірі 439139,08 гривень та сплачений судовий збір за подачу позову в розмірі 42279,41 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_3

Справа №922/4392/15.