Рішення

від 07.10.2015 по справі 924/1402/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2015 р.Справа № 924/1402/15

Господарський суд Хмельницької області у складі

судді Субботіної Л.О., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОВІД" м. Маріуполь Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега Стіл" м.Старокостянтинів Хмельницької області

про стягнення 55 580,00 грн.

Представники сторін: не з'явилися

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 55 580,00 грн. В обґрунтування позову зазначає, що 05.11.2014р. між сторонами за допомогою електронних засобів зв'язку здійснено правочин, згідно з яким позивач здійснює оплату в розмірі 37 944,00 грн., а відповідач на наступний день поставляє провід марки ППСРВМ 1x70 3000 вольт в кількості 400 метрів на адресу ТОВ "Костянтинівський завод високовольтної апаратури" в Донецькій області. 05.11.2014р. позивач здійснив переказ коштів в сумі 37 944,00 грн. на підставі рахунку-фактури №СФ-00404 від 05.11.2014р., проте, до цього часу товар поставлено не було і грошові кошти не повернуті. 24.11.2014р. на адресу відповідача надіслана претензія про повернення грошових коштів, у зв'язку з невиконанням умов угоди, яка залишена без задоволення. В зв'язку з невиконання відповідачем своїх зобов'язань, позивач нарахував 17 036,00 грн. індексу інфляції та 600,00 грн. 3% річних.

Позивач в судове засідання не з'явився, у поданій заяві просить розглядати справу без участі представника на підставі наявних документів у справі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, письмового відзиву на позов не подав. Судом враховується, що відповідно до ст. 64 ГПК України із змінами, внесеними згідно Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010р. №2453-VІ, які вступили в дію 30.07.2010р., ухвали надсилаються сторонам за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала вручена їм належним чином. Аналогічна позиція викладена в п.п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Ухвали суду від 27.08.2015р., 14.09.2015р. надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, проте, повноважних представників в судове засідання не направив, відзиву на позовну заяву та письмових пояснень по суті позовних вимог не подав.

Тому суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Судом під час розгляду матеріалів справи встановлено наступне:

05.11.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Вега стіл" було виписано Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрпровід" рахунок-фактуру №СФ-00404 на купівлю провода марки ППСРВМ 1x70 3000 вольт в кількості 400 метрів на загальну суму 37 944,00 грн.

05.11.2014р. позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі 37 944,00 грн. як оплату за провід згідно рахунку №СФ-00404 від 05.11.2014р., про що свідчить платіжне доручення № НОМЕР_1 від 05.11.2014р.

Однак, відповідачем не були виконані свої зобов'язання щодо передачі позивачу визначеного у рахунку товару.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою №159 від 24.11.2014р. про повернення грошових коштів, у зв'язку з невиконанням умов угоди, яка залишена без задоволення. Дана вимога надіслана відповідачу 25.11.2014р., що підтверджується поштовими квитанціями та описами вкладення.

В зв'язку з невиконання відповідачем своїх зобов'язань, позивач нарахував 17 036,00 грн. індексу інфляції та 600,00 грн. 3% річних за період з 01.12.2014р. по 30.06.2015р.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Згідно з абз.2 ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (п. п. 1, 2 ст. 205 ЦК України).

Пунктом 1 ст. 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу. Так, позивач сплатив відповідачу кошти в сумі 37 944,00 грн. в якості попередньої оплати за провід марки ППСРВМ 1x70 3000 вольт в кількості 400 метрів згідно рахунку №СФ-00404 від 05.11.2014р., а відповідач зобов'язувався поставити позивачу товар, визначений в даному рахунку.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Судом встановлено, що 05.11.2014р. позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в загальній сумі 37944,00 грн. як оплату за провід марки ППСРВМ 1x70 3000 вольт в кількості 400 метрів згідно рахунку №СФ-00404 від 05.11.2014р., що підтверджується платіжним дорученням №1001060168 від 05.11.2014р.

Однак, відповідач свої зобов’язання з передачі товару не виконав. Доказів на спростування вказаного в матеріали справи не подано.

В зв'язку з вказаним, позивач звернувся до відповідача з вимогою № 159 від 24.11.2014р. про повернення попередньої оплати в розмірі 37 944,00 грн., яка була надіслана відповідачу 25.11.2014р., що підтверджується поштовими квитанціями та описами вкладення.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28 січня 2014 р. за № 173/24950, вказану вимогу відповідач повинен був отримати 30.11.2014р. Отже, відповідач зобов'язаний був повернути отриману суму попередньої оплати в розмірі 37944,00 грн. в строк до 07.12.2014р. включно.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Відповідачем не подано в матеріали справи доказів повернення позивачу суми попередньої оплати, що є предметом спору.

За таких обставин, оцінюючи надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 37 944,00 грн. обґрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в розмірі 600,00 грн. за період з 01.12.2014р. по 30.06.2015р. та інфляційні втрати в сумі 17 036,00 грн. за грудень 2014 року - червень 2015 року, які нараховані на суму неповернутої попередньої оплати в розмірі 37 944,00 грн.

Судом враховується, що відповідач зобов'язаний був повернути отриману суму попередньої оплати в строк до 07.12.2014р. включно, тому позивачем безпідставно нараховано 3 % річних за період з 01.12.2014р. по 07.12.2014р.

Також позивачем безпідставно нараховано інфляційні втрати за грудень 2014 року, оскільки відповідно до п.3.2 постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При перерахунку судом встановлено, що позивачем обґрунтовано в межах можливих нарахувань заявлено до стягнення 600,00 грн. 3 % річних та 15 445,93 грн. інфляційних втрат. У стягненні 1590,07 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

У відповідності до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОВІД" м. Маріуполь Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега Стіл" м.Старокостянтинів Хмельницької області про стягнення 55 580,00 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега Стіл" (АДРЕСА_1, код 38204906) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОВІД" (Донецька обл., м. Маріуполь, проспект Нахімова, 116А, код 38220416) 37 944,00 грн. (тридцять сім тисяч дев'ятсот сорок чотири гривні 00 коп.) суми попередньої оплати, 600,00 грн. (шістсот гривень 00 коп.) 3 % річних, 15 445,93 грн. (п'ятнадцять тисяч чотириста сорок п'ять гривень 93 коп.) інфляційних втрат, 1774,73 грн. (одна тисяча сімсот сімдесят чотири гривні 73 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У стягненні 1590,07 грн. інфляційних втрат відмовити.

Повне рішення складено 12.10.2015р.

Суддя Л.О. Субботіна

Віддрук.3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу (87534, Донцька обл., Приморський р-н, м. Маріуполь, пр-т. Нахімова, буд. 116-А) - рекомендованим

3 - відповідачу (31100, АДРЕСА_2) - рекомендованим

.