Постанова

від 28.09.2015 по справі 802/2738/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

28 вересня 2015 р. Справа № 802/2738/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

секретаря судового засідання: Арутюнян З.С.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці адміністративну справу за позовом

Вінницького районного центру зайнятості

до ОСОБА_2

про стягнення коштів, суд, -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2015 року до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся Вінницький районний центр зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю в сумі 7578 грн. 23 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2, перебуваючи на обліку в Вінницькому районному центрі зайнятості, отримав кошти в сумі 9578 грн. 23 коп., з них сума виплаченого матеріального забезпечення 2700 грн. 85 коп. (за період з 04.02.2015р. по 17.04.2015р.) та вартість наданих послуг за професійне навчання 6877 грн. 38 коп. (за період з 14.11.2014р. по 07.04.2015р.) При проведенні перевірки виявлено факт існування трудових відносин між відповідачем та міським комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна контора № 7" у період з 28.07.2014р. по 02.03.2015р.. Дохід за виконані роботи у вказаний період становить 8 576 грн. 24 коп. Безпідставно отримані кошти ОСОБА_2 у добровільному порядку не повернув, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та надав суду пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви.

Відповідач в судовому засіданні погодився із заявленими позовними вимогами. Крім того, зазначив, ним здійснювалось часткове повернення коштів до Вінницького районного центру зайнятості, що підтверджується копіями квитанцій, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебував на обліку у Вінницькому районному центрі зайнятості як безробітній у період з 15.10.2014 року по 17.04.2015 року.

15.10.2014 року ОСОБА_2 подав центру зайнятості заяву про надання статусу безробітного.

За період з 04.02.2015р. по 17.04.2015р. ОСОБА_2 виплачено суму матеріального забезпечення в розмірі 2700 грн. 85 коп., в період з 14.11.2014р. по 07.04.2015р. вартість наданих послуг за професійне навчання в розмірі 6 877 грн. 38 коп., загальна сума виплат становить 9578 грн. 23 коп.

За результатами звірки по обміну з ДПА виявлено, що ОСОБА_2, перебуваючи на обліку у Вінницькому районному центрі зайнятості, як безробітний у період з 15.10.2014р. по 17.04.2015р. та одночасно перебував у трудових відносинах з міським комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна контора № 7".

З метою перевірки даної інформації, позивачем на адресу міського комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора № 7" було надіслано запит № 02-13/932 від 21.05.2015р.

Зі змісту відповіді, що надійшла від МКП "ЖЕК № 7" за №393 від 22.05.2015р., встановлено факт існування трудових відносин між відповідачем та МКП "ЖЕК № 7" у період з 28.07.2014р. по 02.03.2015р., на підставі Договору про надання послуг від 28.07.2014р., дохід за виконані роботи у вищевказаний період, відповідно до договору та актів виконаних робіт становить 8 576 грн. 24 коп.

На підставі встановлених обставин, Вінницьким РЦЗ було сформовано акт розслідування страхових випадків за № 13 від 26.05.2015р.

З урахуванням висновків, зроблених у акті розслідування №13, директором Вінницького районного центру зайнятості видано наказ №55 від 26.05.2015р. щодо стягнення зайво виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття з вини особи в розмірі 9578 грн. 23 коп.

З актом перевірки та наказом відповідач ознайомлений 26.05.2015р., про що свідчить його підпис. При цьому суд враховує те, що наказ про повернення коштів відповідачем не оскаржено.

Судом встановлено, що відповідачем частково повернуті кошти в розмірі 2000 грн., що підтверджується копіями квитанцій, які містяться в матеріалах справи.

Проаналізувавши нормативно-правові акти, що регулюють спірні правовідносини, суд зважає на таке.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення», безробітним визнаються особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Статус безробітного, згідно ч.2 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення», надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Так, ч. 1 ст. 3 Закону України «Про зайнятість населення» гарантується право кожного на вільно обрану зайнятість, а частиною 3 цієї ж статті передбачено, що зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами (контрактами), провадження підприємницької та інших видів діяльності, не заборонених законом.

Відповідальність особи за порушення вимог законодавства з питань соціального забезпечення на випадок безробіття передбачена абз. 1 ч. 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", відповідно до якої, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктами 6, 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 р. N60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 р. N7-1, визначено, що у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Однак, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що приносить дохід у грошовій або іншій формі.

Пунктом "а" частини 3 статті 1 цього Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном, у фізичних осіб.

Таким чином, з 15.10.2014р. по 02.03.2015 р. відповідач відносився до категорії зайнятого населення, при цьому, не повідомивши про такі обставини центр зайнятості.

Відтак, ОСОБА_2 безпідставно отримував матеріальне забезпечення на випадок безробіття в період перебування на обліку у Вінницькому районному центрі зайнятості.

Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові Вищого адміністративного суду України від 12.06.2013 року у справі за №К9991/35197/11, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.10.2012 року у справі за №К9991/24764/11 та в рішеннях Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 року у справі за №2а-2/11/2203, 10.02.2011 року у справі №2а-4060/10/0270.

На підставі викладеного, враховуючи те, що позов підтверджений належними доказами, а обставини, наведені у ньому, визнаються відповідачем, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а в матеріалах справи відсутні докази понесених ним судових витрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав для такої компенсації відповідно Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (інд код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) допомогу по безробіттю в загальній сумі 7578,23 грн. (сім тисяч п'ятсот сімдесят вісім гривень 23 коп.), перерахувавши на користь Вінницького районного центру зайнятості (м. Вінниця, вул. Квятека, 20; код ЄДРПОУ 20080805, одержувач Вінницький РЦЗ, р/р 37177002000877 в ГУДКСУ у Вінницькій області, МФО 802015, призначення платежу повернення допомоги по безробіттю від ОСОБА_2

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя підпис ОСОБА_3

Копія вірна Суддя:

Секретар: