Постанова

від 09.10.2015 по справі 802/3110/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 жовтня 2015 р. Справа № 802/3110/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Томашпільського районного центру зайнятості

до: ОСОБА_1

про: стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2015 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся позивач - Томашпільський районний центр зайнятості з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, відповідач) про стягнення допомоги по безробіттю.

Позовні вимоги мотивовані тим, що громадянка ОСОБА_1, перебуваючи на обліку в Томашпільському районному центрі зайнятості, отримав допомогу по безробіттю в загальній сумі 4777,70 грн. Проте, при проведенні перевірки виявлені відомості, що відповідач виконував роботи (надавав послуги) за цивільно-правовим договором, що укладений з філією "Томашпільський райавтодор" ДП "Вінницький облавтодор", що свідчить про його зайнятість та є перешкодою у набутті статусу безробітного. Однак, безпідставно отримані кошти ОСОБА_1 у добровільному порядку не повернув, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте подав до суду заяву за вх. №29412 від 09 жовтня 2015 року про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явилась, хоча про дату,час та місце розгляду справи повідомлялася завчасно та належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - обов'язковою не визнавалась, суд, у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, визнав можливим проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши інші докази, які є у справі, суд доходить переконання, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Із наданої заяви суд встановив, що ОСОБА_1 звертався до Томашпільського районного центру зайнятості щодо надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю (а.с.5). Крім того, у своїй заяві про надання статусу безробітного відповідач зазначав, що трудовою діяльністю не займається.

Згідно із ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно наданих позивачем матеріалів встановлено, що ОСОБА_1, перебуваючи на обліку в Томашпільському районному центрі зайнятості як безробітний в період з 15 грудня 2014 року по 15 червня 2015 року, отримував допомогу по безробіттю та одночасно виконував роботу та отримував дохід за цивільно-правовим договором, укладеним з філією "Томашпільський райавтодор" ДП "Вінницький облавтодор". Вказані обставини були встановлені Томашпільським районним центром зайнятості за наслідками розслідування страхового випадку (а.с.10-12). У зв'язку з цим, було видано наказ № 24 від 22 червня 2015 р. про стягнення з ОСОБА_1 зайво виплаченого матеріального забезпечення в сумі 4777,70 грн, однак добровільно кошти ОСОБА_1 не повернув.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" від 05 липня 2012 року, який набув чинності з 01 січня 2013 року, безробітним визнаються особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

В Україні до зайнятого населення, відповідно до п. б ч. 3 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" від 01 березня 1991 № 803-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".

Статус безробітного, згідно ч.2 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року, який набув чинності з 01 січня 2013 року, надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах Державної служби зайнятості України, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, ч. 1 ст. 3 Закону України «Про зайнятість населення» гарантується право кожного на вільно обрану зайнятість, а частиною 3 цієї ж статті передбачено, що зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами (контрактами), провадження підприємницької та інших видів діяльності, не заборонених законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 01 листопада 2014 року укладено цивільно-правовий договір з філією "Томашпільський райавтодор" ДП "Вінницький облавтодор"(а.с. 7-9), а тому вказані обставини призвели до безпідставного отримання відповідачем допомоги по безробіттю в період з 15 грудня 2014 року по 15 червня 2015 року в сумі 4777,70 грн.

Відповідно до ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі - Закон) застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Частиною 3 статті 36 Закону встановлено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом 4 частини 5 статті 31 Закону передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі приховування відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу (у тому числі за межами України) або здійснення іншої діяльності за винагороду в період одержання допомоги по безробіттю.

Згідно з абзацом 5 частини 1 статті 34 Закону фонд має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Відповідно до підпункту 1 пункту 5.5. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307 (що був чинний на момент винникнення правовідносин) виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Пунктом 6.14 вищезазначеного Порядку, встановлено якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Таким чином, відповідач безпідставно отримував допомогу по безробіттю у той час, коли отримував дохід за виконання роботи на підставі цивільно-правового договору, укладеного з філією "Томашпільський райавтодор" ДП "Вінницький облавтодор".

Пунктами 6, 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 р. N 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 р. N 7-1, визначено, що у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

22 червня 2015 року директором Томашпільського районного центру зайнятості винесено наказ № 24 про стягнення зайво виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття з ОСОБА_1 в сумі 4777,70 грн. Відповідач добровільно кошти у встановлений строк добровільно не повернув, що в свою чергу стало причиною звернення позивача з даним позовом до суду.

Із системного аналізу з'ясованих судом обставин адміністративної справи та положень чинного законодавства, суд доходить висновку, що кошти по безробіттю, виплачені ОСОБА_1 Томашпільським районним центром зайнятості, були отримані ним безпідставно, а тому вони підлягають стягненню на користь позивача.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (вул. Гагаріна, 9, с. Пеньківка, Томашпільський район, Вінницька область. ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Томашпільського районного центру зайнятості (вул. Леніна, 18, смт. Томашпіль, Вінницька область, код ЄДРПОУ 20088793) безпідставно одержану допомогу по безробіттю в сумі 4777,70 грн. (чотири тисячі сімсот сімдесят сім гривень сімдесят копійок), а саме 314 грн. 32 коп. (триста чотирнадцять гривень тридцять дві копійки на р/р 37179301900524 та 4463 грн. 38 коп. (чотири тисячі чотириста шістдесят три гривні тридцять вісім копійок) на р/р 37174001000901 в ГУ ДКС у Вінницькій області, МФО - 802015).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович