Постанова

від 07.05.2015 по справі 804/5201/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2015 р. Справа № 804/5201/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Маковської О.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративний позов Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Центрторг-Агро" про накладення арешту на рахунки , -

ВСТАНОВИВ :

14.04.2015 Східно - Дніпровська об'єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - позивач, Східно - Дніпровська ОДПІ) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрторг - Агро» (далі - відповідач, ТОВ «Центрторг - Агро») з позовною вимогою накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в установах банків.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач має непогашену заборгованість перед державою, у зв'язку з чим податковий орган просить накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 183 - 2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого для надання заперечень або заяви про визнання позову, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується поштовим конвертом, що повернувся до суду з відміткою про неможливість вручення відповідачу 06.05.2015. Відповідач протягом десяти днів не надав до суду заперечень проти позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства зборів, регулює Податковий кодекс України.

Підпунктами 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено обов'язок платників податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, а також сплачувати податки та збори у строк та в розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Центрторг - Агро» перебуває на податковому обліку у Східно - Дніпровській об'єднаній державній податковій інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області як платник за неосновним місцем податкової реєстрації, є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України.

Відповідач має податковий борг по орендній платі з юридичних осіб по Васильківській селищній раді у сумі 6204,52 грн. та по орендній платі з юридичних осіб по Покровській селищній раді 2036,27 грн., який виник в результаті наступного.

Відповідачем було подано до податкового органу податкові декларації №9005637974 від 16.02.2012, №9005490452 від 15.02.2012, №20237 від 07.11.2012, №202038 від 07.11.2012, №9005489387 від 15.02.2012, №20238 від 07.11.2012 (містяться в матеріалах справи).

Стаття 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно із статтею 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, податковий борг підприємства по орендній платі з юридичних осіб по Васильківській селищній раді у сумі 6204,52 грн. та по орендній платі з юридичних осіб по Покровській селищній раді 2036,27 грн.

11.11.2014 податковим органом проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства з питань своєчасності сплати податків та зборів, за результатами якої складено Акт камеральної перевірки дотримання вимог податкового законодавства з питань своєчасності сплати податків та зборів№100/27-32575961 від 11.11.2014, яким встановлено порушення граничних строків подання податкової звітності розрахунку сум доходу, чим порушено пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, за що пунктом 119.2 статті 119 Податкового кодексу України передбачена відповідальність.

Згідно із пунктом 119.2 статті 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

У зв'язку з виявленими порушеннями до підприємства застосовано штраф у розмірі 551,46 грн. (податкові повідомлення-рішення №001016427 від 15.12.2014 на суму 29, 86 грн. та №001015427 від 15.12.2014 на суму 521, 60 грн.).

Матеріали справи містять докази направлення відповідачу ОСОБА_1 перевірки та податкових повідомлень-рішень, конверти з якими повернулися до позивача з відміткою «за закінченням терміну зберігання»

Доказів оскарження податкових повідомлень-рішень до суду не надано.

Станом на момент звернення до суду податковий борг перед бюджетом відповідачем не погашений.

Згідно із статтею 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового борту змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

На підставі статті 59 Податкового Кодексу України позивачем сформовано податкову вимогу №45 від 01.10.2012, яка направлена відповідачу поштою 02.10.2012 та повернута позивачу за закінченням терміну зберігання.

Доказів оскарження зазначеної податкової вимоги у судовому порядку до суду не надано,

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту органами доходів і зборів визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в п.94.1 ст. 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Отже, норми статті 94 Податкового кодексу України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від предмета такого арешту.

Водночас чинне законодавство послідовно розмежовує порядок накладення адміністративного арешту на майно платника податків, відмінне від коштів, та арешту коштів платника податків.

Адміністративний арешт майна платника податків відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України накладається за рішенням керівника контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Натомість арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу доходів і зборів до суду. Жодного рішення податковий орган в такому разі не приймає.

Приписом пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України, згідно з якою арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Зі змісту цієї норми вбачається, що компетенція щодо накладення арешту майна належить органу доходів і зборів, але така компетенція не поширюється на арешт коштів платника податку, який накладається за рішенням лише суду на підставі звернення податкового органу.

Системний аналіз норм статті 94 Податкового кодексу України, вказує, що останні регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Наведене підтверджується також Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 № 568, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 р. за № 1839/24371.

Розділ VII цього Порядку визначає особливості застосування арешту коштів на рахунках платника податків як різновиду адміністративного арешту майна.

Водночас Податковим кодексом України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені ст. 94 цього Кодексу.

Так, відповідно до підпунктів 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

При цьому арешт із підстав, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не може застосовуватися до майна платника податків, відмінного від коштів, оскільки диспозиція розглядуваної правової норми визначає предметом для накладення арешту виключно кошти та цінності, що знаходяться в банках.

Умовою застосування норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України Податкового кодексу України є відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу.

При цьому контролюючий орган має довести відсутність відповідного майна, не взагалі, а саме на момент, коли у податкового органу виникає право на стягнення податкового боргу, ефективність реалізації якого забезпечується спеціальними заходами, зокрема адміністративним арештом майна, у тому числі коштів. В іншому разі вимога про застосування арешту коштів буде передчасною, оскільки не виключається, що на момент пред'явлення відповідної вимоги майно, за рахунок якого можна погасити податковий борг, буде наявним.

У свою чергу, відповідно до пункту 95.2 Податкового кодексу України право на стягнення коштів та продаж майна платника податків виникає у податкового органу через 60 календарних днів з дня надіслання податкової вимоги, тому саме з цього моменту податковий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з огляду на наявність у нього достатніх джерел для погашення податкового боргу.

Суд звертає увагу на той факт, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2013 (справа №804/9112/13-а) стягнуто з рахунків відповідача податковий борг у розмірі 7 689, 47грн.

Разом з тим, у підприємства наявні відкриті рахунки у фінансових установах, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку.

Таким чином, податковим органом вжито передбачені податковим законодавством необхідні заходи щодо встановлення майна, яке може слугувати джерелом погашення податкового боргу.

Проте, відсутність достатнього майна відповідача унеможливлює виконання покладених на податковий орган функцій щодо забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань щодо погашення податкового боргу.

Відповідно до пп. 19-1.1.21 п. 19-1.1 ст.19 Податкового кодексу України на контролюючі органи покладений обов'язок щодо організації роботи та здійснення контролю за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг, та/або зупинення видаткових операцій на його рахунках у банку.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про наявність встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться на рахунках у банках.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано до суду жодних належних та достатніх доказів на спростування обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Виходячи з встановлених обставин справи та враховуючи вищезазначені положення чинного законодавства України, суд прийшов до висновку про задоволення адміністративного позову Східно - Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрторг - Агро» про накладення арешту на рахунки платника податків.

Разом з тим, згідно з п. 10.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні, затвердженої Постанова Правління Національного банку України 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976 (надалі - Інструкція), обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку/ах, відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком/ами за рішенням суду або в інших випадках, установлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом. Виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом. Банк приймає до виконання постанову державного виконавця та/або рішення суду, які доставлені до банку самостійно державним виконавцем, слідчим, представником суду, органу державної податкової служби або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є суд, державний виконавець, слідчий, орган державної податкової служби.

Відповідно до пункту 10.2 Інструкції арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Згідно з п. 10.3 Інструкції арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.

Також, слід зазначити, що контролюючі органи мають лише відомості стосовно тих рахунків, які взяті ними на облік, та не можуть гарантувати повноту та достовірність відомостей про банківські рахунки платників податків, тому що такі дані сформовані на підставі повідомлень про відкриття рахунків в установах банків самих платників податків та/або повідомлень установ банків, що надходили до податкової інспекції згідно чинного законодавства.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача щодо накладання арешту на кошти та цінності відповідача в межах суми боргу без конкретизації номерів рахунків та установ банків з метою недопущення звуження прав позивача при виконанні постанови суду.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Східно - Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Центрторг - Агро» про накладення арешту на рахунки платника податків - задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в установах банків, що обслуговують Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Центрторг - Агро» (код ЄДРПОУ 32575961 на користь держави в особі Східно - Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області кошти зазначеного платника податків, який має податковий борг, на суму податкового боргу в загальному розмірі 8 240, 79 грн.

Постанова підлягає негайному виконанню відповідно до ч.6 ст.183-2 та ч.1 ст. 256 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 07.05.2015 р. Суддя З оригіналом згідно Помічник суддіОСОБА_2 ОСОБА_2 ОСОБА_3