Постанова

від 30.09.2015 по справі 813/4372/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 року Справа № 813/4372/15

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Кузана Р.І.,

з участю секретаря судового засідання Перчак С.В.,

представників

позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санбей» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Санбей» (надалі - позивач, ТзОВ «Санбей») звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області (надалі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м.Львова), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.07.15р. №0002761501/11753.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що за результатами проведеної перевірки з питань декларування позивачем сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявлених до відшкодування на рахунок платника у банку за квітень 2015 року складено акт № 279/13-07-15-01/36500989 від 10.07.15р. та винесено податкове повідомлення-рішення №№0002761501/11753 від 30.07.15р. Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та вважає протиправною відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, оскільки право позивача на таке відшкодування визначено нормами Податкового кодексу України.

Зазначає, що від'ємне значення податку на додану вартість виникло у позивача в січні 2012 року на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000012340/719 від 12.01.12р. Вказаним рішенням відповідача збільшено суму бюджетного відшкодування позивачу в розмірі 57820 грн. Відтак позивач мав право враховувати таку суму в зменшення податкових зобов'язань по ПДВ в наступних періодах.

Разом з цим, відповідно до абзацу (б) п.33 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України позивачу надано право повернути вказану суму на рахунок, в порядку, визначеному ст. 200 Податкового кодексу України, що він і мав намір зробити.

Відповідачем безпідставно застосовано норми п. 102.5 ст.102 Податкового кодексу України, який визначає строки подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань, оскільки в даному випадку у позивача відсутні надміру сплачені грошові зобов'язання. Вказані положення Податкового кодексу України не стосуються порядку відшкодування податку на додану вартість.

З цих підстав позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та просить його скасувати.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених в позові та наданих суду додаткових поясненнях.

Відповідач проти позову заперечив. Представник відповідача подав письмові заперечення, суть яких зводиться до того, що за результатами проведеної перевірки з питань правомірності декларування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2015 року відповідачем встановлено відсутність права позивача на відшкодування податку на рахунок. Відповідач зазначає, що оскільки збільшення від'ємного значення податку на додану вартість відбулось за результатами перевірки та прийнятого податкового повідомлення-рішення форми В-2 № 0000012340/719 від 12.01.12р. на суму 57820 грн., ТзОВ «Санбей» має право використати вказану суму лише шляхом зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів. Тому відповідач вважає правомірним податкове повідомлення-рішення № 0002761501/11753 від 30.07.15р., яким відмовлено позивачу у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок. З цих підстав просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Львова проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань декларування ТзОВ «Санбей» сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявлених до відшкодування на рахунок платника у банку за квітень 2015 року. Результати перевірки оформлені актом № 279/13-07-15-01/36500989 від 10.07.15р.

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Санбей» вимог абзацу (б) п.200.4 ст. 200 та п.102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, що є підставою для відмови в бюджетному відшкодуванні на розрахунковий рахунок в банку в сумі 57820 грн. За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В3» № 0002761501/11753 від 30.07.15р., яким відмовлено позивачу у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на вказану суму.

Не погодившись з таким рішенням податкового органу позивач оскаржив його до суду.

Надаючи оцінку доводам позивача та відповідача суд керувався наступним.

Згідно з поданою ТзОВ «Санбей» до ДПІ у Шевченківському районі м.Львова податковою декларацією з ПДВ за квітень 2015 року (вх. № НОМЕР_1 від 20.05.15р.) та розрахунком суми бюджетного відшкодування, сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р.30) складає 57820 грн. Вказана сума від'ємного значення по ПДВ виникла в січні 2012 року на підставі податкового повідомлення-рішення форми «В2» № 0000012340/719 від 12.01.12р. Таке рішення податковим органом прийнято у зв'язку з виявленням за результатами перевірки сум заниження ТзОВ «Санбей» заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ, отримано посадовими особами позивача та протягом 1095 днів в адміністративному чи судовому порядку не оскаржувалось.

Відповідно до абз. «а» п.200.14 ст. 200 Подактового кодексу України (в редакції, яка діяла до 01.01.15р.), якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган, у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Згідно з п. 33 підрозділу 2 р.ХХ Податкового кодексу України (Перехідні положення) за вибором платника податку, який він відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації, непогашені залишки сум податку на додану вартість, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року, задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, від'ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 цього Кодексу, та залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року:

а) або без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, збільшують розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 200 1 .3 статті 200 1 цього Кодексу, з одночасним збільшенням розміру суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення.

Суми такого від'ємного значення та/або бюджетного відшкодування можуть бути перевірені контролюючим органом у загальновстановленому порядку;

б) або підлягають поверненню платнику у порядку, визначеному статтею 200 Кодексу у редакції, що діяла станом на 31 січня 2014 року.

За положеннями п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Згідно з п.14.1.115 ст. 14 цього Кодексу надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу (п.14.1.18 ст.14 Податкового кодексу України).

Аналіз вказаних правових норм дає підстави дійти висновку, що Податковий кодекс України передбачає для платника податків певну свободу вибору способу використання залишку від'ємного значення податку на додану вартість, яке задеклароване ним в податкових періодах до 01.02.15р. і залишилось не відшкодованим на цю дату. Зокрема: або шляхом збільшення розміру суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні, з одночасним збільшенням суми податкового кредиту; або шляхом повернення такої суми на рахунок у банку в порядку, визначеному ст.200 Кодексу в редакції, яка діяла до 01.01.15р. При цьому, на переконання суду, строки давності не можуть застосовуватись при бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість в порядку ст.200 Податкового кодексу України, оскільки від'ємне значення податку на додану вартість не є тотожним поняттям з надміру сплаченими грошовими зобов'язаннями.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що при прийнятті платником рішення про повернення суми від'ємного значення на рахунок у банку, слід враховувати певні обмеження, визначені в діючій до 01.01.15р. редакції Податкового кодексу України. У випадку з позивачем сума від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 57821 грн. збільшена податковим органом згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0000012340/719 від 12.01.12р. за результатами документальної перевірки ТзОВ «Санбей».

Тому в цьому випадку слід враховувати положення п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України в редакції, яка діяла до 01.01.15р. Ця норма передбачає, зокрема, що у разі прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму бюджетного відшкодування вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ДПІ у Шевченківському районі м.Львова оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0002761501/11753 від 30.07.15р. правомірно відмовлено ТзОВ «Санбей» у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в порядку, заявленому в декларації по ПДВ за квітень 2015 року, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

На підставі ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, судові витрати здійснені позивачем не підлягають до компенсації.

Керуючись статтями. 7-14, 69-71, 86, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, яка діяла на момент пред'явлення позову) суд-

п о с т а н о в и в :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Санбей» (79058, м.Львів, вул. Вербова, 15 ЄДРПОУ 36500989) на користь Державного бюджету України 1 644 (одну тисячу шістсот сорок чотири) гривні 30 копійок судового збору.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кузан Р.І.