Рішення

від 07.10.2015 по справі 397/1807/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2225/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Пляка С. Л.

Доповідач Єгорова С. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

07.10.2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Єгорової С.М.

суддів: Дуковського О.Л., Карпенка О.Л.

із секретарем Глущук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 06 липня 2015 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3, в якому просив розірвати укладений між ними договір оренди земельної ділянки площею 4,17 га на території Цвітненської сільської ради, кадастровий номер НОМЕР_1 згідно Державного акта серії НОМЕР_2, стягнути з ОСОБА_3 орендну плату за 2012, 2013, 2014 роки. В обгрунтування своїх вимог посилався на те, що відповідачем порушуються умови договору щодо сплати орендної плати, що відповідно до ст. 651 ЦК України, ст.ст. 15, 23, 32 Закону України "Про оренду землі" може бути підставою для дострокового розірвання договору.

В ході розгляду справи позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив розірвати вказаний договорі оренди землі та стягнути частину невиплаченої орендної плати за 2012-2014 роки в розмірі 1503,04 грн. та вирішити питання про відшкодування витрат на сплату судового збору в розмірі 243,60 грн. та оплату правової допомоги - 1000 грн. (а.с.43-44).

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 06 липня 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Розірвано договір оренди земельної ділянки кадастровий номер № НОМЕР_1 згідно Державного акта серії НОМЕР_3, укладений 03 вересня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 4,17 га на території Цвітненської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області. Позовні вимоги про стягнення орендної плати за 2012-2014 роки залишено без розгляду.

Додатковим рішенням цього ж суду від 07 серпня 2015 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 121,80 грн. судового збору сплаченого ним на користь держави та 1000 грн. понесених ним на оплату правової допомоги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування вказаного судового рішення з підстав його незаконності і необгрунтованості, порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Посилається на те, що спірний договір оренди був укладений з ним як фізичною особою-підприємцем, що залишилось поза увагою суду, не дано належної оцінки доказам щодо сплати ним орендної плати, які містяться у матеріалах справи, що спростовують наявність підстав для розірвання договору оренди, з порушенням норм процесуального права вимоги про стягнення орендної плати залишені без розгляду, хоча судом зроблено висновок про відсутність такої заборгованості.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення відповідача та його представника, які підтримали апеляційну скаргу, представника позивача, яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 4,17 га, що розташована на території Цвітненської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, кадастровий № НОМЕР_1, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 27 червня 2012 року (а.с. 6, 15).

Між ОСОБА_2 та фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (далі: ФОП ОСОБА_3.) був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки від 03 вересня 2012 року, зареєстрований відділом Держкомзему у Олександрівському районі 12 жовтня 2012 року за № НОМЕР_4, строком на 15років (а.с. 13-14).

Відповідно до п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарською продукцією або у грошовому еквіваленті.

Згідно пунктів 10, 11 обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації і вноситься у строки з 01.08. по 31.12 щорічно. Розмір орендної плати переглядається раз на рік у випадках, визначених п. 13 договору, зокрема: у разі зміни умов господарювання, передбачених договором, розміру земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, погіршення стану земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до умов договору становить 73752 грн. (п. 5).

Згідно уточненого розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексації станом на 01 січня 2012 року, 2013 та 2014 років при коефіцієнті 3,2 становила 74661,00 грн. (а.с. 33, 34, 35).

Позивачеві було виплачено орендну плату за користування землею 10 січня 2014 року 3000 грн., що підтверджується наданою до суду відповідачем розпискою ОСОБА_2 (а.с.38), та 1139 грн. 20 коп. шляхом перерахування грошовим переказом від 19 грудня 2014 року, про що свідчить квитанція (а.с.37), а всього 4139 грн. 20 коп.

Відповідно до наданого відповідачем розрахунку за частину 2012 року орендна плата нарахована 317,31 грн., за 2013 рік - 1903,86 грн., за 2014 рік - 1903,86 грн., що разом складає 4125,03 грн. на 14,17 грн. більше, ніж виплачено позивачеві (а.с. 48).

Задовольняючи позовні вимоги щодо розірвання спірного договору оренди землі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем суттєво порушувались строки виплати орендної плати, не здійснювалась індексація грошової оцінки земельної ділянки, не переглядався раз на рік розмір орендної плати, при несвоєчасній виплаті орендної плати не була нарахована та виплачена передбачена договором пеня.

До такого висновку суд першої інстанції дійшов без врахування та належної оцінки обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, наданих ними доказів, які були досліджені в судовому засіданні, з порушенням ст. 11 ЦПК України.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов"язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов"язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Припинення договору оренди землі шляхом його розірвання врегульовано положеннями ст. 32 Закону України «Про оренду землі», відповідно до яких на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець зобов'язаний: передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди; при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки;не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою; відшкодувати орендарю капітальні витрати, пов'язані з поліпшенням стану об'єкта оренди, яке проводилося орендарем за згодою орендодавця;попередити орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об'єкта оренди.

Обовязки орендаря визначені у ст. 25 Закону України «Про оренду землі», до яких належить: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.

Згідно з п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

У п. 38 договору сторони погодили випадки припинення договору шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання іншою стороною обов"язків, передбачених цим договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом.

Судом встановлено, що орендна плата за користування земельною ділянкою за 2012-2013 роки та частково за 2014 рік сплачена відповідачем у січні 2014 року, а решта орендної плати за 2014 рік була сплачена у грудні 2014 року.

Сторонами не заперечувалось, що передбачений умовами договору обов"язок щодо сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою ФОП ОСОБА_3 виконував, допускаючи при цьому лише порушення строків такої сплати, тобто систематичної несплати орендної плати не було.

При цьому, п. 14 договору сторони визначили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0,03 % несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом установлено та не спростовано сторонами, що орендна плата за користування спірною земельною ділянкою ФОП ОСОБА_3 сплачувалася, однак останнім допускалось порушення строків її виплати.

Виплата орендної плати за 2012 рік та 2013 рік відповідачем була здійснена із затримкою, однак положеннями договору не передбачено умови щодо його розірвання у звязку із несвоєчасною сплатою орендної плати, а доказів систематичної несплати орендної плати позивачем не надано. Питання щодо сплати пені позивачем не ставилось.

Тому колегія суддів вважає, що встановлені вимогами законодавства та умовами спірного договору підстави для розірвання спірного договору оренди земельної ділянки від 03 вересня 2012 року відсутні.

Вирішуючи спір щодо заборгованості з орендної плати, суд першої інстанції послався на те, що позивачем ставиться питання про стягнення орендної плати в сумі 1503,04 грн., в той же час відповідач сплатив позивачу певні кошти в сумі 4129,20 грн., вважаючи, що здійснив повний розрахунок по орендній платі, сторони ухиляються від проведення судово-бухгалтерської експертизи, тому на думку суду ці позовні вимоги необхідно залишити без розгляду.

Таких висновків суд дійшов з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 208 ЦПК України передбачено три форми (у назві - види) судових рішень: ухвали, рішення та постанови. Судовий розгляд, яким справа вирішується по суті, закінчується ухваленням рішення суду. Інші випадки закінчення розгляду справи, в тому числі залишення заяви без розгляду, оформляються постановленням ухвали. Відповідно до п. 2 постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду Україна з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з ново виявленими обставинами" від 30 березня 2012 р. ухвалами, якими закінчено розгляд справи, зокрема, є ухвали суду першої інстанції про залишення заяви без розгляду.

Ч. 2 ст. 208 ЦПК України передбачає, що питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Підстави залишення заяви без розгляду передбачені ст. 207 ЦПК України.

Таким чином, заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.

Ці вимоги процесуального закону не були враховані судом першої інстанції і у порушення ст.ст. 212, 214, 215 ЦПК України при недоведеності позовних вимог щодо наявності заборгованості по орендній платі, що є самостійною підставою для відмови у позові, суд помилково залишив ці вимоги без розгляду.

Посилання суду при цьому на ухилення сторін від проведення судово-бухгалтерської експертизи також є незрозумілим, тому що відповідно до ч. 1 ст. 146 ЦПК України суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, та яке для них ця експертиза має значення, може визнати той факт, для з"ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

З наданих сторонами та досліджених судом доказів, що містяться у матеріалах справи убачається, що на час звернення до суду заборгованість по орендній платі перед позивачем була відсутня, тому що на початку 2014 року він отримав грошові кошти в рахунок орендної плати, в тому числі за 2014 рік, хоча строк її виплати сторонами встановлено з 01.08. по 31.12 щорічно, а з позовом ОСОБА_2 звернувся 22 жовтня 2014 року.

Крім того, при розгляді справи судом не було враховано, що позов пред"явлено до фізичної особи ОСОБА_3, хоча спірний договір укладено із фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3

Згідно із ч. 1 ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

За загальним правилом відповідачем у цивільному процесі є юридично заінтересована особа, до якої звернута матеріально-правова вимога позивача про усунення порушень його невизнаних чи оспорюваних прав.

Проте, враховуючи вимоги ст. 52 ЦК України щодо цивільно-правової відповідальності фізичної особи-підприємця та те, що ОСОБА_3 брав участь у розгляді справи та мав можливість для здійснення своїх процесуальних прав і обов"язків як належний відповідач - ФОП ОСОБА_3, колегія суддів вважає формальним порушенням не зазначення статусу відповідача у процесуальних документах суду.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що згідно п.п. 2-4 ч.1 ст. 309 ЦПК України через порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та дослідженим доказам рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі за недоведеністю і безпідставністю.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України на користь відповідача необхідно присудити понесені ним витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 121 грн. 80 коп. (а.с.70)

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовільнити.

Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 06 липня 2015 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у відшкодування витрат по сплаті судового збору 121 грн. 80 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з наступного дня.

Головуючий суддя

Судді: