Постанова

від 06.03.2012 по справі 17061/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 березня 2012 р. № 2-а- 17061/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., при секретарі судового засідання Дрижанові О.С.

за участю:

представника позивача -ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова до Приватної виробничо-комерційної фірми "Істок" про стягнення податкового боргу

встановив

Позовні вимоги заявлені до ПВКФ «Істок»про стягнення податкового боргу у розмірі 1415,29 грн. У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримала у повному обсязі, просила позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування позовних вимог послалася на те, що відповідачем подано податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2008 рік, якою самостійно визначено розмір орендної плати 3531,36 грн. (щомісячний внесок 294,28 грн.), проте на момент звернення до суду з урахуванням переплати за підприємством рахується заборгованість у розмірі 1415,29 грн.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, про розгляд справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Враховуючи положення ст..ст.35,128 КАС України суд вважає відповідача належно повідомленим про розгляд справи та вважає за можливе розглянути справу за його відсутності. Відповідачем через канцелярію суду подані письмові заперечення на адміністративний, у яких він адміністративний позов не визнав, просив у задоволенні вимог відмовити та застосувати до спірних правовідносин положення ст.257 ЦК України.

Заслухавши пояснення представника позивача дослідивши матеріали справи, письмові заперечення відповідача, суд встановив наступні обставини.

Судовим розглядом встановлено, що відповідач пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набув статусу суб'єкта господарювання-юридичної особи з ідентифікаційним кодом 22673395 та взятий на податковий облік в ДПІ Київського району м.Харкова (а.с.4-6).

24.01.2008 року відповідачем до податкового органу подано Податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2008 рік, якою самостійно визначено розмір орендної плати 3531,36 грн. (щомісячний внесок 294,28 грн.)-а.с.17, проте у повному обсязі самостійно визначена сума платежів відповідачем не сплачена, внаслідок чого, відповідно до облікової картки платника податку, виникла заборгованість у розмірі 1165,35 грн.- основний платіж та 249,94 грн. пеня.

Внаслідок несплати самостійно узгодженого податкового зобов'язання податковим органом з урахуванням приписів п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на адресу відповідача сформовані та направлені податкові вимоги № 1/1053 від 03.11.2008 року та № 2/98 від 19.01.2009 року, які відповідачем не отримані, про що складено відповідні акти (а.с.7-8,10).

У письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що підприємство протяги 2009-2010 року не могло подавати податкової звітності з орендної плати за землю, оскільки керівник підприємства знаходився у СІЗО, а податковим органом пропущені строки позовної давності визначені ст.257 ЦК України.

Щодо неможливості подання податкової звітності підприємством протягом 2009-2010 року та демонтування магазину ПВКФ «Істок»суд вважає їх необґрунтованими оскільки, із дослідженої в судовому засіданні довідки СІЗО (а.с.34), постанови Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2011 року (а.с.33) вбачається, що означені документи стосуються подій, які відбулися поза часовим лагами, що обумовлюють виникнення спірних правовідносин. Так довідкою СІЗО та постановою суду підтверджено, що керівник відповідача перебував у слідчому ізоляторі з 06.10.2008 року по 21.07.2010 року, а будівля магазину демонтована у 2009 році, тоді як спірні правовідносини виникли по декларації, поданій до податкового органу у січні 2008 року.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що 24.01.2008 року за № 1739 відповідачем подано податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2008 рік (а.с.17), якою самостійно визначено розмір орендної плати 3531,36 грн. (щомісячний внесок 294,28 грн.). В судовому засіданні відповідачем не спростовано факту подання означеної декларації, як і не виявлено їх судом в порядку визначеному ст.11 КАС України, тому у суду відсутні підстави розглядати вказану вище декларацію як належний та допустимий доказ у справі.

Суд зауважує, що відповідно до приписів п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв на момент подання декларації податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Та відповідно до приписів п.5.3.1 ст.5 Закону України № 2181-ІІІ має бути сплачено протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Проте матеріалами справи підтверджено, що сума податкового зобов'язання відповідачем не сплачена, що призвело до утворення заборгованості.

Суд також звертає увагу на те, що матеріалами справи підтверджено, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.06.2010 року порушено провадження у справі про банкрутство ПФКФ «Істок»(справа Б-19/102-10), якою введено мараторій на задоволення вимог кредиторів. Постановою від 13.07.2010 року ПФКФ «Істок»визнано банкрутом та розпочато ліквідаційну процедуру. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.11.2010 року постанова суду першої інстанції залишена без змін та 18.01.2011 року постановою Вищого господарського суду України постанови судів першої та апеляційної інстанції у справі Б-19/102-10 скасовані, а провадження у справі закрито (а.с.20,58).

У судовому засіданні представник позивача із посиланням на положення ст.256, 263 ПК України зауважував, що введення мораторію перериває перебіг строку позовної давності. З цього приводу суд зауважує, що питання строків позовної давності за зверненнями податкових органів врегульовані ст..15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.102 ПК України та становлять 1095 днів.

Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг (недоїмка) -податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Разом з тим, відповідно до п.п.15.2.1. п.15.2. ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним. В силу пп. «в» пп. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 зазначеного Закону податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом підлягає списанню. Відповідно до абз. 3 преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»питання, пов'язані із нарахуванням податкових зобов'язань та погашенням податкового боргу суб'єктів господарювання, щодо яких порушено провадження по справі про банкрутство, вирішуються в порядку визначеному Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Положення ст. 12 зазначеного Закону, яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), стосуються вимог, зобов'язань, які охоплюються поняттям мораторію. Ці положення слід застосовувати з урахуванням визначення мораторію, наведеного вище.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.

У судовому засіданні представник позивача пояснила, що податковий борг з орендної плати за землю ПФКФ «Істок» виник відповідно по строкам сплати 01.12., 30.12.2008 року та 30.01.2009 року, тоді як з адміністративним позовом позивач звернувся до суду 15.12.2011 року, тобто у межах строків позовної давності.

Щодо нарахованої суми пені, яку просить стягнути позивач, то суд зауважує, що згідно з абзацом четвертим частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). За змістом статті 12 Закону мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю (п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство").

Із дослідженої в судовому засіданні облікової картки платника податків та службової записки №2753/19-062 від 03.11.2011 року (а.с.15-6,18) вбачається, що пеня у розмірі 65,80 грн. нарахована підприємству за несвоєчасну сплату самостійно визначених податкових зобов'язань за період з 31.10.2008 року по 14.06.2010 року, тобто до введення в дію мораторію.

Відповідно до ч.1 ст.9, ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що позивачем по справі доведено правомірність та обґрунтованість заявленої вимоги, а тому вважає позов таким, що підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 160, 167,185,256 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова до Приватної виробничо-комерційної фірми "Істок" про стягнення податкового боргу задовольнити у повному обсязі

Стягнути з Приватної виробничо-комерційної фірми "Істок" ( код ЄДРПОУ 22673395, АДРЕСА_1, 61057) суму заборгованості у розмірі 1415.29 (одна тисяча чотириста п'ятнадцять гривень 29 копійок) на р/р 33214812700004, Управління Державного казначейства у Київському районі м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134573, банк одержувача Головне управління Державного казначейства України в Харківській області, МФО 851011)

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова виготовлена та підписана 12.03.2012 року

Суддя Зоркіна Ю.В.