Постанова

від 05.10.2015 по справі 820/7792/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

05 жовтня 2015 р. №820/7792/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 26.06.2015 року, яке прийняте Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств всього на суму 700962,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 467308,00 грн., та за штрафними санкціями у сумі 233654,00 грн.; скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 26.06.2015 року, яке прийняте Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 778846,50 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 519231,00 грн., та за штрафними санкціями у сумі 259615,50 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що Комунальним підприємством "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" до перевірки були надані всі необхідні первинні документи, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій з постачання будматеріалів та виконання підрядних робіт з поточного та капітального ремонтів. Посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача - ТОВ "Вельф-дім" та ТОВ "БК Дуоліт" є недопустимим, оскільки висновки, викладені в актах перевірки не стосуються прав чи обов'язків позивача, як платника податків. Зазначені акти свідчать лише про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, вказав на обґрунтованість та законність дій відповідача, а тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У запереченнях на адміністративний позов зазначив, що для здійснення господарських взаємовідносин із контрагентами платником укладено низку договорів на виконання послуг. Враховуючи великий об'єм замовлених послуг та специфіку їх виконання, податкові накладні виписані переважно однією датою на підставі актів виконаних робіт, що в свою чергу унеможливлює виконання таких послуг працівниками контрагентів з огляду на податкову інформацію по даним платникам з наявною кількістю працівників. Окрім того, більшість договорів субпідряду також укладені однією датою та за однаковими номерами. Також відповідно до договорів постачання не надано жодного документа щодо постачання, транспортування, розвантажувально-навантажувальних робіт, оприбуткування ТМЦ та матеріалів, необхідних для виконання замовлених послуг.

На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області як платник податків.

На підставі направлень від 21.05.2015 року №№ 615, 616, згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, наказу ДПІ у Московському районі м. Харкова "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" від 21.05.2015 року №499, контролюючим органом з 21.05.2015 року по 04.06.2015 року була проведена документальна позапланова виїзна перевірка.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт №1768/20-34-22-01-05/37763844 від 11.06.2015 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки КП "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" (податковий номер 37763844) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Лагуна 057) (податковий номер 38772907) за період з 01.05.2014 року по 31.07.2014 року та з 01.10.2014 року по 30.11.2014 року; НВП "Сігма" ТОВ (податковий номер 30916409) за період з 01.10.2014 року по 30.11.2014 року; ТОВ "Полінтерком" (податковий номер 39238480) за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року, ТОВ "СБ Рембудсервіс" (податковий номер 14061407) за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року та з 01.10.2014 року по 31.10.2014 року; ТОВ "Форест АП" (податковий номер 38969987) за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року та подальшої участі отриманих ТМЦ (робіт, послуг) у фінансово - господарських операціях підприємства" (т. 1 а.с. 17-53).

Відповідно до висновків акту перевірки №1768/20-34-22-01-05/37763844 від 11.06.2015 року, перевіркою КП "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" код за ЄДРПОУ 37763844) встановлено порушення:

1) пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України завищено показник витрат в загальній сумі 2596153,4 грн., у т.ч. за 2014 рік на суму 2596153,40 грн.

Внаслідок чого встановлено заниження суми податку на прибуток в загальній сумі 467308,00 грн., у т.ч. за 2014 рік на суму 467308,00 грн.;

2) п.п.198.4 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит в загальній сумі 519231,00 грн. у т.ч. за вересень 2014 р. на суму 558,00 грн., за жовтень 2014 року на суму 135257,00 грн., за листопад 2014 року на суму 26638,00 грн., за грудень 2014 року на суму 356778,00 грн.

Внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість в загальній сумі 519231,00 грн. в т.ч за вересень 2014 року на суму 558,00 грн., за жовтень 2014 року на суму 135257,00 грн., за листопад 2014 року на суму 26638,00 грн., за грудень 2014 року на суму 356778,00 грн. (т.1 а.с. 52).

За результатами проведеної перевірки та на підставі висновків акту перевірки №1768/20-34-22-01-05/37763844 від 11.06.2015 року, контролюючим органом було складено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 26.06.2015 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств і організацій, що належать до комунальної власності у розмірі 700962,00 грн., з яких за основним платежем - 467308,00 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 233654,00 грн. (т.1 а.с. 15).

Також контролюючим органом було складено податкове повідомлення-рішення №0002022201 від 26.06.2015 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 778846,50 грн., з яких за основним платежем - 519231,00 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - у розмірі 259615,50 грн. (т.1 а.с. 16).

Позивач в досудовому порядку оскаржував рішення контролюючого органу, що підтверджується матеріалами справи.

Так, позивачем на адресу відповідача було подано заперечення №352 від 22.06.2015 року на акт перевірки від 11.06.2015 року №1768/20-34-22-01/05/37763844, в яких позивач просив скасувати висновки акту ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 11.06.2015 року № 1768/20-34-22-01-05/37763844 (т.1 а.с. 54-59).

На адресу відповідача було надіслано відповідь від 26.06.2015 року №8060/20-34-22-01-16/7, із змісту якої вбачається, що висновки зроблені в акті перевірки від 11.06.2015 року №1768/20-34-22-01/05/37763844 в частині порушень, на які підприємством надані заперечення, визнані правомірними та залишені без змін (т.1 а.с. 60-66).

Не погоджуючись із позицією та рішеннями відповідача, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується удвох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів (послуг) (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "СБ Рембудсервіс", ТОВ "Лагуна 057", ТОВ "Полінтерком", ТОВ "Форест АП" надано наступні документи:

- договори підряду, укладені між позивачем (замовник) та ТОВ "Лагуна 057" (підрядник), відповідно до яких, підрядник зобов'язується у 2014 році надати замовникові послуги з поточного ремонту житлового будинку, а замовник прийняти і оплатити такі послуги. Якість послуг та ціна договору визначені в кожному договорі окремо.

До договорів укладена договірна ціна та локальні кошториси на будівельні роботи та витрати підраховані в відомостях ресурсів.

Зміна майнового стану вбачається з розрахунків загальновиробничих витрат до договірної ціни.

Реальність проведення господарської операції підтверджується також довідкою виконаних будівельних робіт та витрати за актом приймання виконаних робіт та податковими накладними.

Суд встановив, що зазначені вище договори КП "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" та ТОВ "Лагуна 057" є типовими та відповідають вимогам ЦК України. Реальність господарських операцій підтверджується документами наданими до договорів

Між Комунальним Спеціалізованим підприємством "Інженерні мережі" (замовник) та КП "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" (підрядник) було укладено договори відповідно до яких підрядник зобов'язується своїми силами і засобами, на свій ризик, з використанням власних матеріалів устаткування та обладнання, відповідно до кошторисної документації, виконати за завданням замовника наступну роботу: ремонт ґанків житлового будинку. Ціна та порядок розрахунків встановлюється зазначеним договором.

На підтвердження реальності проведення зазначеної операції позивачем надано: - договірну ціну, локальний кошторис на будівельні роботи, відомість ресурсів, розрахунок №5 (кошторисний прибуток), розрахунок №1-2 (загальновиробничих витрат до договірної ціни), дефектний акт, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акт №1 приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, платіжні доручення.

Між Департаментом житлового господарства (замовник) та Комунальним підприємством "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" (підрядник) було укладено типові договори, відповідно до яких підрядник зобов'язується надати замовникові послуги з поточного ремонту житлового будинку, а замовник прийняти і оплатити такі послуги.

Реальність проведення зазначеної господарської операції підтверджується: договірною ціною, відомостями ресурсів, розрахунками, дефектними актами, довідками про вартість виконаних будівельних робіт і витратах, актами приймання виконаних робіт, переліком об'єктів, ремонтних робіт та витрат, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Між позивачем (виконавець) та Комунальним закладом "Обласна спеціалізована школа-інтернат" ІІ-ІІІ ступенів "Обдарованість" Харківської обласної ради (замовник) було укладено договір підряду №44 від 21.07.2014 року, відповідно до якого виконавець зобов'язується надати у 2014 році послуги з поточного ремонту школи-інтернату по вул. Миру, 102-а, м. Харкова, згідно технічних вимог та вартості, визначених у додатках до цього договору, замовник - прийняти та оплатити товар. Якість надання послуг та ціна товару визначені в зазначеному договорі.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції та виконання умов договору позивачем було укладено: договірну ціну, локальний кошторис на будівельні роботи, відомості ресурсів, розрахунки, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, платіжні доручення.

На підтвердження реальності проведення господарської операції з постачання природного піску від ТОВ "Форест АП" до КП "Харківське ремонтно-будівне підприємство", позивачем надано наступні документи: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

Позивачем (замовник) та ТОВ "СБ РЕМБУДСЕРВІС" було укладено договір підряду № 63 С від 12.06.2014 року, відповідно до якого підрядник зобов'язується своїми силами та засобами, на свій ризик відповідно до Кошторису виконати за завданням замовника, в замовник зобов'язується прийняти та оплатити наступну роботу: капітальний ремонт житлового будинку за адресою: вул. Харківськиї Дивізій, 9/1.

Ціна, умови та термін і місце виконання робіт визначені в договорі №63С від 12.06.2015 року.

Виконання умов договору та реальність проведення господарської операції підтверджується договірною ціною, локальним кошторисом, відомістю ресурсів, розрахунками, відомостями ресурсів, розрахунки, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, актами приймання виконаних будівельних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями.

На підставі перелічених первинних документів був сформований податковий кредит та сформовані витрати.

Отримані від виконання роботи (послуги) були оприбутковані за даними бухгалтерського рахунку № 63.

Суд звертає увага, що під час виконання вказаних договорів позивач виконував функції генерального підрядника перед субпідрядником, за що договорами була передбачена винагорода у розмірі 4% та 2,5% від суми робіт (послуг). За фактом виконання генпідрядником послуг позивачем були складені та підписані з виконавцем двосторонні акти прийому-передачі генпідрядних послуг, що підтверджується податковими накладними.

Зобов'язання позивача з оплати придбаних робіт за договорами було виконано шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових грошових коштів.

В подальшому вказані роботи були використані позивачем при організації власної господарської діяльності та реалізовані на адресу своїх замовників (Департамент Житлового господарства Харківської міської ради, КП "Жилкомсервис", КСП "Інженерні мережі") в рамках договорів підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт, які були попередньо укладені між позивачем та наведеними замовниками.

З матеріалів справи вбачається, що на теперішній час замовникам передані всі результати ремотно-будівельних робіт за спірними договорами.

Відповідно до наданих документів зазначені договори було виконано у повному обсязі та оплата за договорам здійснювалась.

Отже, усі первинні документи відповідають вимогам законодавства та не містять явних дефектів форми і змісту.

Враховуючи, що реальність господарських операцій позивача з контрагентами повністю підтверджена належними первинними документами, а отже позивач має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку при визначенні об'єкту оподаткування податком на додану вартість, зокрема, формування податкового кредиту.

Враховуючи викладене, суд вважає, що фактичне виконання своїх зобов'язань за договорами здійснено як позивачем, так і його контрагентами, та підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг у контрагента, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених за ним господарських операцій.

Щодо порушення вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138 ПК України.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПКУ, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п. 138.8 ст.138 ПКУ, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.146.14. ст.146 ПК, дохід від продажу або іншого відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів для цілей застосування цієї статті визначається згідно з договором про продаж або інше відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, але не нижче звичайної ціни такого об'єкта (активу).

На підтвердження правильності нарахування податку на прибуток підприємств позивачем були надані всі документи по взаємовідносинам позивача із ТОВ "СБ Рембудсервіс", ТОВ "Лагуна 057", ТОВ "Полінтерком" ТОВ "Форест АП".

Суд зазначає, що оскільки господарські операції підтверджені документами, то платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат.

Таким чином, з урахуванням вище викладеного податкове законодавство порушено не було.

Як вбачається з акту перевірки, від Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області надійшов лист застереження від 22.09.2014 року №10105/7/20-33-22-05-7 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Форест АП" (код ЄДРПОУ 3869987) за липень 2014 року" для врахування в роботі, в якому встановлено у ТОВ "Форест АП" відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціям з продажу та реалізації товарів (послуг) у період липень 2014 року; від ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Мнідоходів у Харківській області акт від 04.11.2014 року №6311/20-231-22-03 "Про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ "Лагуна 057", код ЄДРПОУ 38772907, з питань правильності призначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "БК Прайм", код ЄДРПОУ 38706284, ТОВ "ПРОМ-ЮНІТ", код ЄДРПОУ 38898251 за період з 01.07.2014 року по31.07.2014 року та подальшому ланцюгу постачання".

З цього приводу суд зазначає наступне.

З системного аналізу положень п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, п.п.6. 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232 "Про порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок", а також "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженої наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 вбачається, що зустрічна звірка не є перевіркою і полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

В той же час, положеннями п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Таким чином суд дійшов висновку, що за висновками акту зустрічної звірки не може встановлюватися факт реальності вчинення господарських операцій.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг у контрагента, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених за ним господарських операцій.

Згідно ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Приписами ч.2 ст.8 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини" 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 26.06.2015 року, яке прийняте Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств всього на суму 700962,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 467308,00 грн., та за штрафними санкціями у сумі 233654,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 26.06.2015 року, яке прийняте Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 778846,50 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 519231,00 грн., та за штрафними санкціями у сумі 259615,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код 37999628, банк ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011) на користь Комунального підприємства "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" (код 37763844) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 487, 20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн., 20 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 12.10.2015 року.

Суддя Полях Н.А.