Постанова

від 30.09.2015 по справі 821/2581/15-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/2581/15-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кузьменко Н.А.

при секретарі - Багненко Т.В.

за участю: представників позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Мотрейд" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

10 серпня 2015 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Мотрейд" (далі - позивач, ТОВ «Мотрейд») до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ) з позовними вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.03.2015 року №0000141502 та №0000151502.

Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач в адміністративному позові зазначив, що висновки відповідача викладені в акті перевірки № 15/21-03-15-02/38387104 від 02 лютого 2015 року, що стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень - рішень, є безпідставними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки, позивач вважає, що проведені господарські операції з контрагентами є реальними, товарними, такими, що відповідають нормам чинного законодавства, на підтвердження чого надав первинну бухгалтерську документацію. З наведеного позивач робить висновок про наявність підстав для постановлення судового рішення про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.03.2015 року №0000141502 та №0000151502.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені в адміністративному позові.

Відповідач 25 серпня 2015 року надав письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнає посилаючись на ті обставини, що висновки акту перевірки ґрунтуються на матеріалах перевірки контрагента позивача, які надійшли з органу податкової служби за місцем реєстрації контрагента. Дії відповідача по проведенню перевірки є правомірними та вчинені в порядок і спосіб передбачений Податковим кодексом України (далі - ПК України), висновки акту перевірки не спростовано позивачем, а тому відсутні підстави для скасування спірних податкових повідомлень - рішень. Все це на думку відповідача є підставами для залишення адміністративного позову без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував посилаючись на обставини викладені в акті перевірки, а також в акті перевірки контрагента позивача.

Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що ТОВ "Мотрейд" (код ЄДРПОУ 38387104) зареєстровано Суворовським районним управлінням юстиції у м. Херсоні 17.10.2012 року №1499102000004905. Товариство перебуває на обліку в ДПІ з 18 жовтня 2012 року №89825, є платником податку на додану вартість з 13.12.2012 року, що підтверджується свідоцтвом №200092006.

Основним видом діяльності підприємства позивача за КВЕД є: 46.21 - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Податковим органом правомірність формування податкового кредиту та правомірність суми бюджетного відшкодування, яка заявлена на рахунок платника у банку не визнається в зв'язку з відсутністю товариства за юридичною адресою та у зв'язку з тим, що контрагент позивача ПП «Іль-Віт» у вересні 2014 року формувало податковий кредит від ПП «Ютел-М», яке в свою чергу мало правовідносини з підприємствами з зони АТО.

На підставі наказу ДПІ у м. Херсоні від 29.01.2015 року №70, згідно з п.200.11 ст.200 ПК України, п.6 постанови КМ України «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку» від 27.12.2010 року №1238 проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Мотрейд» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2014 року у сумі 99000,00 грн., заявленої до відшкодування на розрахунковий рахунок платника, відображеної у податковій декларації з податку на додану вартість, поданій за звітний (податковий) період (вх. №9067646330 від 20.11.2014 року, з урахуванням уточнюючого розрахунку від 21.11.2014 року №9068210272) та за листопад у сумі 99000,00 грн., заявленої до відшкодування на розрахунковий рахунок платника, відображеної у податковій декларації з податку на додану вартість, поданій за звітний (податковий) період (вх. №9073707978 від 19.12.2014 року).

В ході перевірки використано декларації з ПДВ з додатками, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, згідно АІС «Податковий блок» (п.2.3. розділу 2 акту перевірки).

За наслідками перевірки ДПІ складено акт № 15/21-03-15-02/38387104 від 02 лютого 2015 року, згідно із висновками якого встановлено порушення вимог п.185.1 ст.185, п.186.2 ст.186, п.198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 ст.198,п.201.1 ст.201 ПК України товариством завищено податковий кредит за вересень 2014 року з ПДВ в розмірі 224911,00 грн. та за жовтень 2014 року в розмірі 95626 грн. по взаємовідносинам з постачальниками. В порушення п.200.1, 200.2, 200.3, 200.4. ст.200 ПК України підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року в розмірі 99000,00 грн. та по декларації за листопад 2014 року в розмірі 99000,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки 15/21-03-15-02/38387104 від 02 лютого 2015 року, відповідачем 16 березня 2015 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0000141502 форми «В1», яким ТОВ «Мотрейд» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 198000 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 49500,00 грн. та № НОМЕР_1 форми «В4», яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 320537,00 грн.

Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення неправомірними, оскільки при їх винесенні враховані висновки акту перевірки, який складено без дослідження первинних бухгалтерських документів наданих позивачем 28.11.2014 року листом №7.

При вирішенні спору по суті, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем, відповідно до акту перевірки та письмових заперечень, реальність господарських операцій за вересень 2014 року та за жовтень 2014 року між позивачем та контрагентом заперечується з тих підстав, що позивач на момент проведення перевірки не знаходився за податковою адресою (абз.2-5 стор.3, стор.5-7, стор.9 акту перевірки) та в зв'язку з формуванням контрагентом позивача ПП «Іль-Віт» (код 37353748) податкового кредиту від ПП «Ютел-М», яке в свою чергу не знаходиться за податковою адресою та формувало податковий кредит за вересень 2014 року від підприємств Луганської та Донецької областей, які зареєстровані та перебувають в зоні АТО, а тому відсутні підстави вважати правовідносини між позивачем та ПП «Іль-Віт» реальними та враховувати їх вплив на податкову звітність. Наслідком такої позиції відповідача є винесення спірних податкових повідомлень-рішень, які є предметом розгляду в справі.

За вимогами пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідач не вважає надані товариством податкові накладні, рахунки-фактури, акти приймання-здачі, платіжні доручення та інші первинні документи підставою для застосування п.138.2 ст.138 ПК України, в розумінні пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України. Такий висновок ДПІ зробила на підставі інформації визначеної в комп'ютерних автоматизованих системах, на підставі двох довідок оперативного управління ДПІ від 03.11.2014 року №1929/21-03-07-06-10 про відсутність ПП «Ютел-М» за податковою адресою, від 15.01.2015 року №88/21-03-07-06-10 «Про встановлення місцезнаходження платника податків» про відсутність ТОВ «Мотрейд» за податковою адресою, а також на підставі інформаційного листа ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області від 17.11.2014 року №286/21-03-22-06/30333109 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки по ПП «Ютел-М» (код ЄДРПОУ 30333109) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами постачальниками та з контрагентами покупцями за вересень 2014 року».

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

ОСОБА_3 з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

ОСОБА_3 положень статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що для включення ТОВ "Мотрейд" до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість достатніми підставами мають бути: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, належним чином оформлена первинна бухгалтерська документація.

Преамбула до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що цей ОСОБА_4 визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

ОСОБА_4 поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

ОСОБА_3 з вимогами ст. 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом-постачальником заперечується з тих підстав, що на момент проведення перевірки позивач не знаходився за податковою адресою (довідка оперативного управління ДПІ від 15.01.2015 року №88/21-03-07-06-10 «Про встановлення місцезнаходження платника податків» про відсутність ТОВ «Мотрейд» за податковою адресою) контрагент-постачальник, серед інших, формував податковий кредит від ПП «Ютел-М», яке не знаходиться за податковою адресою (довідок оперативного управління ДПІ від 03.11.2014 року №1929/21-03-07-06-10 про відсутність ПП «Ютел-М» за податковою адресою) та формувало податковий кредит від суб'єктів господарської діяльності, які зареєстровані в зоні АТО, а тому відсутні підстави вважати правовідносини між позивачем та ПП «Іль-Віт», код 37353748 за вересень-жовтень 2014 року реальними та враховувати їх вплив на податкову звітність.

Ознайомившись з актом перевірки суд зазначає, що перевіряючими не досліджувався факт здійснення господарських операцій між контрагентом - постачальником та позивачем, а висновки акту перевірки, з урахуванням даних програмного забезпечення, побудовані на довідках оперативного управління про відсутність за податковою адресою ТОВ «Мотрейд» та ПП «Ютел-М», на інформаційному листі ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області від 17.11.2014 року №286/21-03-22-06/30333109 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки по ПП «Ютел-М» (код ЄДРПОУ 30333109) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами постачальниками та з контрагентами покупцями за вересень 2014 року» та на даних системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту контрагентів.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає наступне.

В розділі 1 «Вступна частина» акту перевірки №15/21-03-15-02/38387104 від 02 лютого 2015 року зазначено, що перевірку проведено з відома директора ТОВ «Мотрейд» ОСОБА_5, однак в подальшому в акті перевірки наводиться інформація лише про відсутність підприємства за податковою адресою та неможливість підтвердити передачу товарів, факт сплати за товари та підтвердити формування податкового кредиту.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (п.200.11 ст.200 ПК України).

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п.78.4 ст.78 ПК України).

Відповідач не надав доказів вручення під розписку представнику ТОВ «Мотрейд» копії наказу на проведення перевірки від 29.01.2015 року №70. Даний наказ разом з направленнями на перевірку надіслано на податкову адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення 29 січня 2015 року, а вже 30 січня 2015 року ДПІ розпочала проведення виїзної перевірки без виїзду за адресою підприємства.

Належним доказом відсутності юридичної особи за юридичною адресою є не довідка оперативного управління ДПІ про відсутність підприємства за податковою адресою, а запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відсутність за юридичною адресою.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості (ч.3 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»).

У разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки (абз.2 ч.11 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»).

У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Якщо державному реєстратору повернуто поштового відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням (ч.14 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»).

Таким чином, суд не приймає до уваги твердження відповідача про відсутність позивача за юридичною адресою, як не підтверджене належними доказами.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу (п.78.7 ст.78 ПК України).

Матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок передбачені в ст.83 ПК України, серед них: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки (п. 85.2. ст.85 ПК України).

З метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін (п.73.5. ст.73 ПК України).

Суд зазначає, що інформаційний лист від 17.11.2014 року №286/21-03-22-06/30333109 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки по ПП «Ютел-М» (код ЄДРПОУ 30333109) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами постачальниками та з контрагентами покупцями за вересень 2014 року» не є тим самим, що і результати проведених зустрічних звірок, які є джерелом отримання податкової інформації, що положеннями ст. 83 Податкового кодексу України визначена в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок одного з контрагентів контрагента -постачальника не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства ТОВ «Мотрейд». Аналогічного висновку дійшов Вищий адміністративний суд в постанові від 27 лютого 2014 року в справі № К/800/41631/13.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та приватним підприємством «Іль-Віт» укладено договір поставки №24/09 від 24 вересня 2014 року, строк дії договору до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник передає, а покупець приймає й оплачує сою, що відповідає по якості ДСТУ 4964:2008 у кількості 250 т. +/- 5,00 % за вибором покупця у заліковій вазі за ціною 5200 грн. за одиницю товару на загальну суму 1300000 грн. (один мільйон триста тисяч гривень) +/- 5,00 %. Покупець здійснює оплату товару у формі безготівкового розрахунку платіжними дорученням шляхом зарахування коштів на поточний рахунок постачальника. Товар здається постачальником та приймається покупцем: по кількості - відповідно до залікової ваги, що вказана к приймальних квитанціях; по якості - згідно документа, що підтверджує якість товару, відповідно до показників лабораторії.

В матеріалах справи містяться копії видаткових накладних №РН-0000041 від 25.09.2014 року на суму 225679,82 грн. (кількість товару «соя» 43,400 т.), №РН-0000043 від 01.10.2014 року на суму 192191,86 грн. (кількість товару «соя» 36,960 т.), №РН-0000044 від 01.10.2014 року на суму 185847,85 грн. (кількість товару «соя» 35,740 т.), №РН-0000040 від 25.09.2014 року на суму 223391,83 грн. (кількість товару «соя» 42,960 т.), №РН-0000042 від 01.10.2014 року на суму 189799,86 грн. (кількість товару «соя» 36,500 т.), податкових накладних та платіжних доручень виданих та виписаних на підставі даного договору та за наслідками його виконання. Факт здійснення господарських операцій з боку позивача ДПІ не перевірявся, а факт сплати за отримані послуги визнається сторонами та підтверджується копіями платіжних доручень наявних в матеріалах справи.

Отримання позивачем послуг від контрагента підтверджено наявними у матеріалах справи копіями первинних бухгалтерських документів.

В подальшому позивачем укладено з ТОВ «Агро-Транзит-Інвест» договір сушіння та очищення сої №0210 від 01.10.2014 року, предметом якого є сушіння та очищення 200 т. сої.

29 вересня 2014 року між позивачем та приватним підприємством «ОСОБА_6 Системс» укладено договір №ББС 920/09/2014 на транспортно-експедиційне обслуговування, предметом якого є транспортно-експедиційне обслуговування та організація перевалки в портах України та морських портах інших держав зерна в терміналах.

29 вересня 2014 року між позивачем та приватним підприємством «ОСОБА_6 Системс» укладено договір №ББС 919/09/14 про надання митно-брокерських послуг, предметом якого є декларування та митне оформлення товарів замовника в митних органах.

25 вересня 2014 року між ТОВ «Мотрейд» та Гленкор Грейн БВ (Нідерланди) укладено контракт №Р560246 (м. Роттердам, Нідерланди), за умовами якого продавець продає, а покупець купує 250,00 метричних тонн сої товарної врожаю 2014 року українського походження +/- 5,00% за ціною 350 доларів США за одну метричну тону DAT-Херсон (термінал Агро-Транзит-Інвест). Доказів не виконання контракту сторони суду не надали.

Наявні докази дають підстави для висновку про реальність господарських взаємовідносин між ТОВ "Мотрейд" та ПП «Іль-Віт» за вересень 2014 року та жовтень 2014 року.

Суд не вважає належним та допустимим доказом в даному спорі інформаційні листи та довідки складені відповідачем з питань які не стосуються предмету даної справи.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Відповідач не надав суду доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

За змістом норми частини 1 статті 138 КАС України предметом доказування є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду, розмір судових витрат тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Оцінка судом обставин справи базується на наданих доказах, їх належності та переконливості, в поєднанні з принципами КАС України.

Як передбачає ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бендерський проти України» (Заява N 22750/02§42) суд нагадує, що «відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом».

ОСОБА_3 статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набув чинності для України 11.09.1997 року) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Вирішуючи питання стосовно застосування ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в контексті податкових спорів Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Булвес» АД проти Болгарії» (заява N 3991/03 §57,69,79) зазначає «оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою - членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику» також в §69 даного рішення суд відмічає «компанія-заявник не мала абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ. Отже, Суд вважає, що незважаючи на повне виконання своїх зобов'язань, компанія-заявник була поставлена у несприятливі умови, так як було незрозуміло чи може вона віднести до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену постачальнику у складі придбаних товарів, оскільки визнання чи невизнання права на податковий кредит також залежало від висновків податкових органів, чи своєчасно виконав свої зобов'язання з подання звітності з ПДВ постачальник.» і нарешті в §79 суд констатує, що «Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу N 1».

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі (ч.4,5 ст.11, ч.2 ст. 69, ч.5 ст.71 КАС України). Обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він як відповідач заперечує адміністративний позов (ч.2 ст. 71 КАС України).

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали", а якщо такі приписи відповідач без поважних причин не виконує, то "суд вирішує справу на основі наявних доказів" (ч. 4,6 ст. 71 КАС України).

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

ОСОБА_3 Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Первинні фінансові та бухгалтерські документи, надані позивачем є достатніми для висновку про дійсне виконання господарських операцій з контрагентами, тобто такими, що дають право позивачу віднести відповідні суми до податкового кредиту.

Позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог, натомість наявні в матеріалах справи докази дають суду підстави для висновку про неправомірність дій відповідача.

На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 30 вересня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Мотрейд" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 16.03.2015р. яким ТОВ «Мотрейд» зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 198000,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 49500,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 16.03.2015р. яким ТОВ «Мотрейд» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 320537,00 грн.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мотрейд" (73000, м.Херсон, вул. Червоностудентська, 9, оф.7, код ЄДРПОУ 38387104) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області судовий збір в сумі 487 грн. 20 коп. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок), шляхом безспірного списання коштів органами державної казначейської служби.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Херсонський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 05 жовтня 2015 р.

Суддя Кузьменко Н.А.

кат. 8.3.3.