Рішення

від 06.10.2015 по справі 910/20267/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2015Справа №910/20267/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРК»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейлі Бар»

про стягнення 315 225,01 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Гарбар Ю.О. (представник за довіреністю № б/н від 21.01.15р.);

від відповідача: не з'явились

В судовому засіданні 06 жовтня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРК» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейлі Бар» про стягнення 315 225,01 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору він надав відповідачу послуги експлуатаційного характеру по забезпеченню функціонування бізнес-центру «Європа Плаза», в якому знаходиться приміщення Відповідача за адресою: м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 33, БС-3, 2 поверх, по обслуговуванню паркувальних місць на відкритій гостьовій паркові, якими користується Відповідач, а також організовує для відповідача надання комунальних послуг безпосередніми постачальниками таких послуг, які останнім не були оплачені в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.08.15р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 18.08.2015 року.

18.08.15р. представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явились, про причини неявки не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від позивача та відповідача не надходило.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.15р. було відкладено розгляд справи на 22.09.15р.

Через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва 22.09.15р. позивачем було подано документи на вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі.

Судове засідання, яке призначене на 22.09.15р. не відбулося.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.09.15р. розгляд справи призначено на 06.10.2015 року.

Представник відповідача в судове засідання 06.10.15 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.05.2015 р. між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРК» (Виконавець) та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Дейлі Бар» (Замовник) було укладено Договір №01/80/10 про надання послуг. Згідно з умовами договору Позивач надає послуги експлуатаційного характеру по забезпеченню функціонування бізнес-центру «Європа Плаза», в якому знаходиться приміщення Відповідача за адресою: м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 33, БС-3, 2 поверх, по обслуговуванню паркувальних місць на відкритій гостьовій паркові, якими користується Відповідач, а також організовує для відповідача надання комунальних послуг безпосередніми постачальниками таких послуг.

Згідно з п. 2.2 Договору надання послуг оплачується за тарифами, що вказані в Додатках № 1 та № 2 до Договору. Оплата спожитих Відповідачем комунальних послуг та відшкодування витрат та оплату електроенергії і теплоенергії в місцях загального користування будівлі бізнес-центру «Європа Плаза» здійснюється за тарифами, встановленими постачальниками відповідних комунальних послуг.

Пункт 2.3 Договору визначає, що Відповідач оплачує Послуги після їх надання за виставленими Позивачем рахунками, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати отримання Відповідачем рахунку.

Відповідно до п. 2.5 Договору додатково до оплати Послуг Відповідач зобов'язаний оплачувати протягом всього строку дії Договору спожиті ним комунальні послуги, які обліковуються за допомогою окремих встановлених на Об'єкті лічильників або за площею Об'єкта (електроенергія, теплоенергія, холодна і гаряча вода, водовідведення). Рахунки за спожиті Відповідачем комунальні послуги підлягають сплаті в строки оплати рахунків за Послуги, встановлений в п. 2.3 Договору (тобто протягом 5 (п'яти) банківських днів).

Відповідно до умов Договору позивачем виставлялись відповідачу рахунки на отримання Послуг.

Як встановлено судом, 12.06.2015р. позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 1-1106/15/С від 11.06.2015 (в матеріалах справи наявні копії опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку від 12.06.2015), в якій просив сплатити заборгованість по оплаті Послуг у сумі 172 004,01 грн. у добровільному порядку до 30 червня 2015р. та додатково повідомляв, що на момент подачі даної претензії Виконавцю не повернутий акт здачі-приймання робіт, яка залишена Відповідачем без відповіді і виконання.

У зв'язку із неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо оплати за отримані Послуги та спожиті комунальні послуги (зокрема за отримані послуги водопостачання та водовідведення), за даними бухгалтерського обліку станом на момент подачі даної претензії заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 172 004,01 грн.

Крім того, що частина заборгованості прийнята Відповідачем шляхом підписання актів здачі-приймання наданих послуг.

В той же час незначна частина актів здачі-приймання наданих послуг щодо Послуг та спожитих комунальних послуг, по оплаті яких у відповідача існує заборгованість, неповернута Позивачу.

Відповідно до п. 2.4 Договору Відповідач зобов'язується протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати отримання ним акту здачі-приймання наданих послуг розглянути та повернути Позивачу підписаний уповноваженою особою і скріплений печаткою акт здачі-приймання наданих Послуг або надати обґрунтовану письмову відмову від підписання. Позивач постійно надавав Відповідачу акти приймання-передачі надання послуг згідно з умовами Договору, однак деякі акти Відповідач не повернув та не надав жодних відмов від їх підписання в обумовлені Договором строки. Між сторонами не підписано жодних актів із зазначенням недоліків та термінів їх усунення, як вимагає п. 2.4 Договору. З метою уникнення непорозумінь, Позивач направляє повторно на підпис усі неповернуті Відповідачем акти (лист від 11.06.15р. № 1-1106/15/С). Однак зазначені документи Відповідачем підписані не були, мотивованої відмови від їх підписання Позивачу не надано.

На підставі п. 2.4 Договору, суд вважає послуги, передбачені неповернутими актами приймання-передачі наданих послуг, прийнятими Відповідачем у повному обсязі й такими, що підлягають оплаті згідно з умовами Договору, що підтверджуються відсутністю зауважень до них зі сторони Відповідача.

Аналогічної правової позиції підтримується Вищий господарський суд України у своїй постанові по справі № 14/367 від 13.11.12р., за позовом ТОВ «ТРК» до ТОВ «Пудра», між якими укладено договір про надання послуг, в якій підкреслює, що не підписання відповідачем актів наданих послуг не свідчить про те, що послуги позивачем не надавались.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав взяті на себе обов'язки щодо направлення відповідачу рахунків на оплату.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду на те, що відповідач повністю так і не розрахувався за надані позивачем послуги, останній вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Таким чином, оскільки відповідачем свої зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг загалом на суму 172 004,01 грн. по договору № 01/80/10 не було виконано належним чином, вартість зазначених послуг не була оплачена відповідачем позивачу у строк, встановлений п. 2.3 договору № 01/80/10, а тому заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті наданих послуг по договору № 01/80/10 складає 172 004,01 грн. і доказів її погашення суду станом на момент вирішення спору надано не було.

Отже, суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем по договору № 01/80/10 існує непогашена заборгованість в сумі 172 004,01 грн., а тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані позивачем (виконавцем), але не оплачені відповідачем (замовником) послуги - є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі в сумі 172 004,01 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі п. 4.2. Договору 43 868,13 грн. пені.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Пунктом 4.2. Договору сторони передбачили, що за порушення строків оплати надання Послуг та інших платежів, передбачених даним Договором, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми заборгованості по даному Договору, за кожен день прострочення.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання - у сумі 5 115, 28 грн. та інфляційні збитки за прострочення виконання грошового зобов'язання - у сумі 94 237,59 грн.

Відповідно до ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

Відповідно до пункту 4.2 договору № 01/80/10, за порушення строків оплати надання послуг та інших платежів, передбачених даним договором, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми заборгованості по даному Договору, за кожний день прострочення.

Згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідачем свої зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг загалом на суму 172 004,01 грн. по договору № 01/80/10 не було виконано належним чином, вартість зазначених послуг не була оплачена відповідачем позивачу у строк, встановлений п. 2.3 договору № 01/80/10, а відтак відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг за договором № 01/80/10 у розмірі 172 004,01 грн., а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних збитків є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно розрахунку позивача сум пені, 3% річних та інфляційних збитків, який судом перевірено і з яким суд погоджується щодо строків сум та ставок нарахувань, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача за прострочення виконання зобов'язання по оплаті наданих послуг по договору: на підставі п. 4.2 договору № 01/80/10, пеня - в сумі 43 868,13 грн., а на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 94 237,59 грн. - інфляційні збитки та 5 115,28 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати наданих позивачем послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейлі Бар» (04050, місто Київ, вулиця Мельникова, 12; код ЄДРПОУ 36858641) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРК» (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, будинок 35, літера А; код ЄДРПОУ 30370381) 172 004 (сто сімдесят дві тисячі чотири) грн. 01 коп. - заборгованість за отримані Послуги та спожиті комунальні послуги, 43 868 (сорок три тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн. 13 коп. - пеня за прострочення виконання зобов'язань по оплаті за отримані Послуги та спожиті комунальні послуги, 94 237 (дев'яносто чотири тисячі двісті тридцять сім) грн. 59 коп. - інфляційні збитки за прострочення виконання грошового зобов'язання, 5 115 (п'ять тисяч сто п'ятнадцять) грн. 28 коп. - 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання та 6 304 (шість тисяч триста чотири) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 12.10.15р.

Суддя І.О. Домнічева