Рішення

від 05.10.2015 по справі 910/22883/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2015Справа №910/22883/15

За позовом: іноземного підприємства "КОКА-КОЛА БЕВЕРІДЖИЗ УКРАЇНА ЛІМІТЕД"

до: товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЙЛІ БАР"

про: стягнення 36.912,39 грн

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Прокопенко О.В. - за довіреністю від 18.10.2013 № 1017-L;

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Іноземне підприємство "КОКА-КОЛА БЕВЕРІДЖИЗ УКРАЇНА ЛІМІТЕД" звернулося до господарського суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЙЛІ БАР" про стягнення з останнього 36.912,39 грн заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої грошові зобов'язання перед позивачем, оскільки не здійснив в повному обсязі розрахунок за поставлений позивачем товар за договором поставки від 15.04.2010 № 1001259. Вказана обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за вказаним договором в сумі 36.912,39 грн, з яких: основна заборгованість складає 15.610,74 грн; проценти річних в сумі 9.709,18 грн; інфляційних втрат в сумі 11.592,47 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.09.2015 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/22883/15.

Ухвала про порушення провадження у справі надсилалася відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Більш того, в матеріалах даної справи міститься повідомлення поштового зв'язку про вручення уповноваженій особі відповідача поштового відправлення суду. Враховуючи наведене, відповідач повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Проте, відповідач свого повноважного представника у судове засідання не направив, обґрунтованих пояснень з цього приводу до суду від відповідача не надходило.

Крім того, відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 05.10.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи представника позивача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між іноземним підприємством "КОКА-КОЛА БЕВЕРІДЖИЗ УКРАЇНА ЛІМІТЕД", як постачальником, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЙЛІ БАР", як покупцем, (далі - відповідач) укладено договір поставки від 15.04.2010 № 1001259 (далі - Договір), предметом якого є продаж та доставка відповідачу продукції з торговою маркою компанії "КОКА-КОЛА" (п. 1.1 Договору).

Відповідно до розділу 2 Договору, позивач зобов'язується передати у власність відповідача продукцію (далі - товар), а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами Договору.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що ціна на товар та заставна вартість тари вказується в товарно-транспортній накладній.

Розрахунки за отриману партію товару здійснюється готівкою у гривнях під час наступної доставки товару, але не пізніше ніж через чотирнадцять календарних днів з моменту отримання товару, у відповідності з лімітами та порядком, встановленими законодавством України, в момент здійснення доставки позивачем (п. 3.2 Договору).

У відповідності до п. 4.3 Договору, у випадку прострочення оплати більше ніж на десять календарних днів, відповідач сплачує на користь відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 35 % річних, що нараховуються на прострочену суму, до повного виконання зобов'язання.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач, на виконання своїх зобов'язань за Договором та на його умовах, поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 16.110,74 грн. Наведена фактична обставина підтверджується товарно-транспортними накладними, які наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій. Вказані видаткові накладні підписані сторонами та скріплені відбитками печаток останніх (засвідчені копії наявні у матеріалах справи).

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок невиконання відповідачем обов'язку, встановленого пунктом 3.2 Договору. Станом на момент вирішення даного спору по суті, відповідачем виконано грошове зобов'язання за Договором частково в сумі 500,00 грн. Таким чином, заборгованість відповідача за Договором складає 15.610,74 грн, що водночас підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, здійсненого між сторонами, який підписаний останніми та скріплено відбитками їх печаток (засвідчена копія названого акту наявна у справі).

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 11.592,47 грн та передбачених Договором процентів річних в сумі 9.709,18 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду (ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України).

Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 15.610,74 грн, сторонами судового процесу до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 15.610,74 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

А тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та передбачених Договором процентів річних є законними та обґрунтованими.

Надані позивачем розрахунки процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, а тому вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 11.592,47 грн. та процентів річних у розмірі 9.709,18 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЙЛІ БАР" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12; ідентифікаційний код 36858641, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь іноземного підприємства "КОКА-КОЛА БЕВЕРІДЖИЗ УКРАЇНА ЛІМІТЕД" (07442, Київська обл., Броварський район, смт. Велика Димерка, 51-км Санкт-Петербурзького шосе; ідентифікаційний код 21651322, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконавчого провадження) основну заборгованість в сумі 15.610 (п'ятнадцять тисяч шістсот десять) грн 74 коп.; інфляційні втрати в розмірі 11.592 (одинадцять тисяч п'ятсот дев'яносто дві) грн. 47 коп.; проценти річних в сумі 9.709 (дев'ять тисяч сімсот дев'ять) грн 18 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12 жовтня 2015 року

Суддя С.В. Балац