Рішення

від 05.10.2015 по справі 910/14185/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2015Справа №910/14185/15

За позовом: публічного акціонерного товариства "УКРГАЗПРОМБАНК";

до: товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ІНВЕСТИЦІЇ І ТЕХНОЛОГІЇ";

про: стягнення 16.701.918,02 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Лебідь Н.С. - за довіреністю від 10.09.2015 № 130;

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У:

Публічне акціонерне товариство "УКРГАЗПРОМБАНК" звернулося до господарського суду міста Києва із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ІНВЕСТИЦІЇ І ТЕХНОЛОГІЇ" про стягнення з останнього заборгованості в сумі 16.701.918,02 грн.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за кредитним договором на відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 31.01.2014 № 11269-23/14-1, укладеним між кредитодавцем - публічним акціонерним товариством "БАНК КИЇВСЬКА РУСЬ" та відповідачем, грошові кошти надані останньому в якості кредиту, в термін, встановлений кредитним договором, не здійснив, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 16.701.918,02 грн.

В подальшому між позикодавцем та позивачем укладено договір про відступлення права вимоги від 30.10.2014 № 121220-23/14-7, за умовами якого позивач набув право вимоги від відповідача виконання останнім грошових зобов'язань за договором на відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 31.01.2014 № 11269-23/14-1.

З урахуванням наведених обставин, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 16.701.918,02 грн, з яких: 9.596.758,74 грн - заборгованість по кредиту, 659.415,64 грн - заборгованість по несплаті відсотків за користування кредитом, 973.617,66 грн - проценти за прострочену заборгованість, 1.730.609,87 грн - неустойка та 3.741.516,11 грн - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.06.2015 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/14185/15.

Ухвали винесені судом у даній справі надсилалися останнім відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відтак, у розумінні ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Відповідач своїх повноважних представників у судові засідання не направив, від відповідача до суду обґрунтовані пояснення з даного приводу не надходили.

Крім того, відповідач правом наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло. Таким чином, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 05.10.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті даного спору та дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між публічним акціонерним товариством "БАНК КИЇВСЬКА РУСЬ", як кредитодавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ІНВЕСТИЦІЇ І ТЕХНОЛОГІЇ", як позичальником, (далі - відповідач) укладено кредитний договір на відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 31.01.2014 № 11269-23/14-1 (далі - кредитний договір).

У відповідності до предмету кредитного договору кредитодавець відкриває відповідачу невідновлювальну відкличну кредитну лінію, та зобов'язується надавати кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених Договором, а відповідач зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти та інші платежі.

Ліміт кредитної лінії - 9.250.000,00 грн (п. 1.1.1 кредитного договору).

Кінцевий термін повернення кредиту - 30.07.2014 (п. 1.1.2 кредитного договору).

Відповідно до п. 6.1.3 кредитного договору, відповідач зобов'язаний своєчасно повернути кредит, сплачувати проценти за користування кредитом та інші платежі передбачені Договором.

Згідно з п. 8.1 кредитного договору у випадку порушення строків повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або винагород кредитодавця, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

У випадку порушення відповідачем строків (термінів) повернення кредиту та/або процентів відповідач зобов'язаний сплатити суму заборгованості за кредитом, нарахованим процентам та іншими платежами згідно з Договором з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30 відсотків річних від простроченої суми за весь час прострочення (п. 8.2 кредитного договору).

Між кредитодавцем та відповідачем 30.07.2014 укладено договір про внесення змін до кредитного договору відповідно до якого ліміт кредитної лінії встановлений в розмірі 9.650.000,00 грн з кінцевим терміном повернення - 30.10.2014.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між кредитодавцем та відповідачем Договір за своєю правовою природою є кредитним договором.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, кредитодавець, на підставі кредитного договору, були надані відповідачу в користування грошові кошти в розмірі 9.506.125,00 грн, що підтверджується виписками по особовому рахунку відповідача та меморіальними ордерами, які наявні в матеріалах справи у вигляді копій.

Таким чином, кредитодавець виконав свої зобов'язання за Договором повністю.

В подальшому, 30.10.2014 між кредитодавцем, як первісним кредитором та публічним акціонерним товариством "УКРГАЗПРОМБАНК", як новим кредитором, (далі - позивач) укладено договір відступлення права вимоги № 121220-23/14-7 (далі - Договір відступлення права вимоги), у відповідності до п. 1.1 якого первісний кредитор відступає, а позивач набуває право вимоги, належне первісному кредиторові на підставі договору на відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 31.01.2014 № 11269-23/14-1 в сумі 9.596.758,74 грн., з яких заборгованість за кредитом становить 9.506.125,00 грн та 90.633,74- заборгованість за процентами та комісіями.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

В подальшому між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода від 30.10.2014 № 2 до кредитного договору, відповідно до якої сторони визначили ліміт кредитної лінії в сумі 9.596.758,74 грн.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язку, встановленого пунктом 6.1.3 кредитного договору. Станом на момент вирішення даного спору по суті, відповідачем грошове зобов'язання за кредитним договором не виконано.

З урахуванням наведених обставин, позивачем, на підставі Договору відступлення права вимоги, заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в сумі 16.701.918,02 грн, з яких: 9.596.758,74 грн - заборгованість по кредиту, 659.415,64 грн - заборгованість по несплаті відсотків за користування кредитом, 973.617,66 грн - проценти за прострочену заборгованість, 1.730.609,87 грн - неустойка та 3.741.516,11 грн - інфляційні втрати.

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, з урахуванням такого.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Суд відзначає, будь-яких доказів щодо повернення відповідачем позивачеві суми кредиту в розмірі 9.596.758,74 грн, сторонами спору суду не подано.

Перевіривши наданий позивачем, арифметичний розрахунок сум, що заявлені до стягнення, суд вважає його обґрунтованим у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 9.596.758,74 грн - заборгованості по кредиту, 659.415,64 грн - заборгованості по несплаті відсотків за користування кредитом та 973.617,66 грн - процентів за прострочену заборгованість підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов'язання у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 1.730.609,87 грн та 3.741.516,11 грн - інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача та підлягають стягненню в дохід державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, п. 5 ст. 81, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ІНВЕСТИЦІЇ І ТЕХНОЛОГІЇ" (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 20; ідентифікаційний код: 31025617, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь публічного акціонерного товариства "УКРГАЗПРОМБАНК" (02098, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, буд. 13; ідентифікаційний код 24262992, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконавчого провадження) заборгованість по кредиту в сумі 9.596.758 (дев'ять мільйонів п'ятсот дев'яносто шість тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн 74 коп.; заборгованість по несплаті відсотків за користування кредитом в сумі 659.415 (шістсот п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста п'ятнадцять) грн 64 коп.; проценти за прострочену заборгованість в сумі 973.617 (дев'ятсот сімдесят три тисячі шістсот сімнадцять) грн 66 коп.; неустойку в сумі 1.730.609 (один мільйон сімсот тридцять тисяч шістсот дев'ять) грн 87 коп.; інфляційні втрати в сумі 3.741.516 (три мільйони сімсот сорок одна тисяча п'ятсот шістнадцять) грн 11 коп.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ІНВЕСТИЦІЇ І ТЕХНОЛОГІЇ" (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 20; ідентифікаційний код: 31025617, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) в дохід державного бюджету України 73.080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн 00 коп судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12 жовтня 2015 року

Суддя С.В. Балац