Рішення

від 07.10.2015 по справі 910/25261/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2015Справа №910/25261/15

Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В. За участю секретаря судового засідання Кот Т.М. Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовомДержавного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова компанія "Укрспеценергопостач" простягнення 530112,00 грн. представники: від позивача: Шевченко І.О. (довіреність №110/10 від 17.07.2015р.) від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова компанія "Укрспеценергопостач" (надалі - відповідач) 530112,00 грн. неустойки за порушення термінів поставки продукції за договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем порушено терміни поставки продукції за договором поставки №11-16-1-13.979 від 29.04.2013р., погодженої сторонами у специфікації №3, яка є невід'ємною частиною укладеного між сторонами договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2015р. порушено провадження у справі № 910/25261/15, розгляд справи призначено на 07.10.2015р.

06.10.2015р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду.

В судовому засіданні 07.10.2015р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до відмітки на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, відповідач отримав ухвалу про порушення провадження 02.10.2015р., тобто мав достатній час для підготовки мотивованого відзиву на позовну заяву та/або для забезпечення явки у судове засідання одного зі своїх представників.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд вважає за доцільне також зазначити, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового розгляду оцінюється з огляду на обставини справи та в залежності від складності предмету спору такої справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (Право Б 2-33 рішення Європейського суду з прав людини від 10.08.2006р. у справі "Кухарчук проти України"). Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 6669 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11,2005р. у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи, такі як складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду), є спільними для всіх категорій справ та знаходять своє відображення, як у цивільному, адміністративному чи кримінальному процесах, так, зокрема, і в господарському процесі. Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини щодо розумності строку розгляду справи та враховуючи те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному і повному з'ясуванню фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивному оцінюванню доказів, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/25261/15.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.04.2013р. між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова компанія "Укрспеценергопостач" (постачальник за договором) укладено договір поставки №11-16-1-13.979 за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити запасні частини до насосів виробництва ЗАТ "Завод "Кіров-Енергомаш", м. Санкт-Петербург, Російська Федерація (далі - продукція) для ремонту енергоблоків ВП "Рівненська АЕС" та ВП "Хмельницька АЕС" ДП "Енергоатом", а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура і ціни визначені в специфікаціях (далі - "Специфікації"), яка є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 1.3 договору обсяги закупівлі продукції можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Сума договору становить 24579825,47 грн. (двадцять чотири мільйони п'ятсот сімдесят дев'ять тисяч вісімсот двадцять п'ять грн. 47 коп.), у тому числі ПДВ -20% - 4096637,58 грн. Ціна на кожну одиницю продукції встановлена в національній валюті України і зазначена в специфікації (п.п. 3.1, 3.2 договору).

Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що порядок оплати за специфікацією №3 буде визначений сторонами додатково шляхом внесення доповнень до договору, по факту виділеного фінансування.

За умовами п. 5.1 договору строк поставки продукції зазначений в специфікаціях. Допускається дострокова поставка та поставка партіями. Строки поставки продукції за специфікацією №3 буде визначений сторонами додатково шляхом внесення доповнень до договору.

Датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоотримувача (п. 5.4 договору).

Відповідно до п. 7.2 договору за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. За прострочення поставки понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Додатковою угодою №1 від 01.11.2013р. сторони визначили, що термін постачання за специфікацією №3 на суму 2485305,60 грн. у тому числі ПДВ 20% - грудень 2013 року.

Додатковою угодою №2 від 06.06.2014р. сторонами погоджено, що у зв'язку із виробничою потребою забезпечення постачання запасних частин до насосів, що необхідні для ремонту енергоблоків ВП "Южно-Українська АЕС", керуючись пунктом 3.4 Розділу ІІІ договору, відповідно до ст.ст. 651, 653, 654 Цивільного кодексу та ст. 188 Господарського кодексу України, сторони дійшли згоди про внесення змін до договору.

На умовах договору, у відповідності до зобов'язань передбачених специфікацією №3 до договору, постачальник здійснює поставку продукції для ВП "Южно-Українська АЕС" на суму 2112000,00 грн., в тому числі ПДВ - 352000,00 грн., строк поставки становить 90 днів від дати підписання додаткової угоди (п. 1.1 додаткової угоди №2 до договору).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що станом на 26.08.2015р. продукція передбачена у додатковій угоді №2 на суму 2112000,00 грн. відповідачем не непоставлена, у зв'язку з чим позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 382272,00 грн. пені та 147840,00 грн. 7 % штрафу за односторонню відмову постачальника від виконання своїх зобов'язань по договору.

16.02.2015р. та 26.08.2015р. позивач надіслав відповідачеві претензії щодо належного виконання умов договору в частині поставки продукції. Однак, як зазначав позивач, зазначені претензії залишені відповідачем без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Судом встановлено, що укладаючи додаткову угоду №2 до договору, сторони погодили, що постачання здійснюється протягом 90 днів від дати підписання додаткової угоди, тобто до 04.09.2014р.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами п. 8.2 договору сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 10 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону в письмовій формі.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь які докази повідомлення постачальником покупця про неможливість виконання зобов'язання за договором, а отже суд приходить до висновку, що відповідачем порушено строк виконання зобов'язання щодо поставки продукції.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч. ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Частиною 2 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом п. 7.2 договору передбачено, що за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. За прострочення поставки понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, з урахуванням того, що позивач в односторонньому порядку не виконав зобов'язання за договором, в обумовлені строки не здійснив поставку товару, заявлені Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" позовні вимоги є законними і обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству та п. 7.2 договору, а тому задовольняються судом повністю відповідно до проведеного позивачем розрахунку пені і штрафу, що перевірений судом та приймається як арифметично вірний.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 78, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкопмлект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова компанія "Укрспеценергопостач" (03115, м. Київ, вул. Феодори Пушиної, б. 19, кв. 129, ідентифікаційний код 13476327) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Атомкопмлект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 108-А, ідентифікаційний код 26251923) 382272 (триста вісімдесят дві тисячі двісті сімдесят дві) грн. 00 коп. пені, 147840 (сто сорок сім тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп. штрафу та 7951 (сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна) грн.68 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 12.10.2015р.

Суддя В.В. Князьков